Постанова № 77414485, 24.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5807/18

Номер справи місцевого суду: 520/4639/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів колегії: ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

при секретарі: Півнєві Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2018 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про зміну стягувачів у виконавчому провадженні у цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_2» до ОСОБА_5 Агабала-огли про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

16 квітня 2018 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до суду з заявою про заміну у виконавчому провадженні стягувача з ВАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» на правонаступника – ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» - з виконання виконавчих листів у цивільній справі за №2-3182/09 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ВАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» заборгованість за кредитним договором №014/2145/85/78285 від 16 липня 2007 року у розмірі 372 984,68 доларів США, що за курсом НБУ складало 2 842 143,20 гривень.

Представник заявника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача ВАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2», відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з’явились, повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2018 року заяву залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити вимоги заяви у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони по справі не з’явились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином та завчасно, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка належним чином повідомлених сторін у судове засідання не перешкоджає розглядові справи та доступі до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене: 24.10.2018 року.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Частинами 1 та 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Залишаючи без задоволення заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну стягувачів у виконавчому провадженні, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано до суду відомостей щодо наявності на цей час відкритих виконавчих проваджень щодо виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2009 року у цивільній справі №2-3182/09 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ВАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» заборгованість за кредитним договором №014/2145/85/78285 від 16 липня 2007 року у розмірі 372 984,68 доларів США, що за курсом НБУ складало 2 842 143, 20 гривень.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції судова колегія не погоджується на підставі наступного.

За положеннями ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Згідно ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Виходячи із норм пунктів. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є особа, що отримала від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Окремо, апеляційний суд наголошує, що згідно ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Так, норма ст. 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Отже, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 129 Конституції України, п.7 ч. 3 ст. 2 ЦПК України одним з основних засад (принципів) судочинства є обов’язковість судового рішення. Згідно зі ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виходячи зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04.11.1950 року, права людини вважаються захищеними лише після повного виконання рішення суду.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження» і дійшов помилкового висновку про те, що у разі відсутності виконавчого провадження особа, до якої перейшли права кредитора, не має права набути статусу сторони виконавчого провадження (стягувача).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на те, що судом залишено без задоволення заяву про заміну сторони виконавчого провадження лише з підстав того, що виконавчі листи по справі стягувачем не отримувались й відомості про відкриття виконавчого провадження відсутні, а доводи заяви ТОВ «Довіра та Гарантія» про те, що право вимоги за кредитним довором №014/2145/85/78285 від 16.07.2007р. укладеного між ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» та ОСОБА_5 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» судом при постановленні ухвали оцінені не були, що свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, тому існують підстави для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» задовольнити частково, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2018 року скасувати.

Справу передати для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та подальшому оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено: 24 жовтня 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_3

ОСОБА_2