Постанова № 77095879, 10.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3771/18

Номер справи місцевого суду: 496/1137/16-ц

Головуючий у першій інстанції Погрібний С. О.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

за участю секретаря Бєляєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2016 року (суддя Погрібний С.О.),

встановив:

У квітні 2016 року ПАТ КБ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з вказаним позовом, просило стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 593 838,99 гривень за кредитним договором №2007/24/24/216 від 30 листопада 2007 року.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до умов вказаного договору відповідачу надано в кредит на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти одним траншем у сумі 165789,0 гривень, зі сплатою 12,5% річних. В порушення умов договору відповідач протягом тривалого часу не здійснює погашення процентів за користування кредитом у встановлені терміни.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2016 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості за кредитним договором, укладеним 30 листопада 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, в розмірі 593 838 грн. 99 коп., що складається з наступного: 136 178,52 гривень - заборгованість за кредитом; 203 287,62 гривень - заборгованість відсотками за користування кредитом; 71 894,69 гривень - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 75 367,27 гривень - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків; 52 292,55 гривень - розмір інфляційних витрат за кредитом; 54 818,33 - розмір інфляційних витрат за відсотками. Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 належним чином не виконано умови кредитного договору у встановлені договором строки та прийшов до висновку, що вони обґрунтовані та доведені належними доказами.

Зазначене рішення суду після його перегляду судом першої інстанції оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_2

В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення у частині стягнення з відповідача пені та відсотків та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні цей частини позову. Також просить застосувати позовну давність в частині стягнення відсотків та пені та стягнути з ПАТ «Укрсоцбанк» суму сплаченого ним судового збору.

Основними доводами апеляційної скарги є посилання на те, що відповідач не погоджується з розрахунком заборгованості, наданим банком.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору кредиту №2007/24/24/216 на купівлю транспортних засобів, укладеного 30 листопада 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2, останній на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання отримав грошові кошти у розмірі 165789,0 гривень зі сплатою 12,5% річних.

Як вбачається з виписки по особовому рахунку №22032665739432 за 30.11.2007 року, позивачем виконано умови договору щодо перерахунку грошових коштів в межах кредитного договору відповідно до його умов та призначення.

Згідно з п. 3.3.9. укладеного договору позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1. цього договору.

При цьому, в п. 4.1. договору передбачено, що в разі прострочення позичальником строків сплати процентів та прострочення строків повернення кредиту, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у такий період.

Відповідно до п. 4.2. договору кредиту у разі порушення позичальником вимог п.п. 3.3.2.-3.3.17 цього договору, позичальник повинен сплатити кредитору штраф у розмірі 10 відсотків від суми фактичної заборгованості з кредитом та нарахованими процентами за кожний випадок.

Згідно з п. 3.2.3., 1.1.2. договору кредитор має право вимагати повернення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій за затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на 1 календарний місяць (п. 3.2.3.1. кредитного договору), у зв'язку чим відповідач відповідно до п. 3.3.8. зобов'язаний протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення кредитора згідно з п. 2.1.2. кредитного договору про невиконання вимог п. 3.2.3.1.-3.2.3.6. кредитного договору повернути в повному обсязі кредит, нараховані проценти з можливою неустойкою; кінцевим терміном повернення основної заборгованості є 29 листопада 2014 року.

Відповідно до ст. 526, 627, 628 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (свобода укладення договору). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови) які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Проте, ОСОБА_2 не сплачував своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

За наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача, станом на 02 лютого 2016 року, перед позивачем становить 593 838,99 гривень, що складається з наступного: 136 178,52 гривень - заборгованість за кредитом; 203 287,62 гривень - заборгованість відсотками за користування кредитом; 71 894,69 гривень - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 75 367,27 гривень - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків; 52 292,55 гривень - розмір інфляційних витрат за кредитом; 54 818,33 - розмір інфляційних витрат за відсотками, який є обґрунтованим.

Як на підставу задоволення скарги, апелянт посилається на те, що не згоден з розрахунком заборгованості.

Проте, зазначені доводи скарги є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 при укладенні договору були погоджені всі пункти договору, зокрема які регулюють сплату штрафу та пені в разі неналежного виконання договору. Не погоджуючись з розрахунком заборгованості, що міститься в матеріалах справи, іншого розрахунку ОСОБА_2 до апеляційного суду не надав.

Доказів, які б спростовували встановлені обставини, апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Враховуючи, що ОСОБА_2 належним чином не виконано умови кредитного договору у встановлені договором строки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ПАТ КБ «Укрсоцбанк». Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 375 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим кодексом.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст Постанови складено 11 жовтня 2018 року.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді О.С.Комлева

Ю.І.Кравець