Постанова № 76302108, 05.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 753/143/18

Апеляційне провадження № 22-ц/796/7529/2018

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Головачова Я. В., Шахової О. В.,

за участю секретаря судового засідання - Іваницької О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану та підписану представником ОСОБА_3, на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року, постановлену під головуванням судді Коренюк А.М., за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову, у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Варава Роман Сергійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

Згідно п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Виходячи зі змісту пунктів 8,9 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський ВолодимирАнатолійович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Варава РоманСергійович, про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 25 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ЧуловськимВолодимиром Анатолійовичем та зареєстрованого в Реєстрі за №17242, щодо звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,0738 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташовану у 3-му АДРЕСА_1 у Дарницькому районі міста Києва.

У квітні 2018 року ОСОБА_6 в інтересах позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису №17242 від 25 серпня 2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., щодо звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,0738 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташовану у 3-му АДРЕСА_1 у Дарницькому районі міста Києва, яка належить на праві власності ОСОБА_2.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року (а.с.25-26 виділених матеріалів) у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 13 червня 2018 року направила апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просила скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву та забезпечити позов.

Апеляційну скаргу, мотивувала, зокрема, тим, що зупинення стягнення за спірним виконавчим написом нотаріуса є надійним способом забезпечення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог і повністю відповідає меті застосування заходів забезпечення позову, визначених ч.2 ст. 149 ЦПК України. Висновки суду першої інстанції про відсутність ризиків утруднення або неможливості виконання рішення суду суперечать матеріалам справи та закону.

Так, незважаючи на те, що в провадженні суду знаходиться дана справа, приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Варава Р.С. здійснює процедуру виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа, зокрема, 13 грудня 2017 року приватним виконавцем прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а 03 квітня 2018 року ОСОБА_2 отримано від зазначеного приватного виконавця копію першої сторінки Звіту про оцінку суб'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки площею 0,0738 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходяться за адресою: місто АДРЕСА_1, у Дарницькому районі міста Києва, та висновок експерта про вартість майна.

Також, до вказаного житлового будинку та земельної ділянки кожного тижня приходять люди з вимогою впустити їх для огляду, називаються покупцями та розглядають можливість придбання вказаного домоволодіння.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник - адвокат ОСОБА_7, підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у ній.

Інші учасники справи та/або їх представники до суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення, у зв'язку з чим відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи скаржника та її представника, з'ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відмовляючи ОСОБА_2 у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави ризиків невжиття заходів забезпечення позову та їх доказів, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Так, частинами 1,2 статті 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Виходячи з роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного суду України №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частинами 1-4 статті 154 ЦПК України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Так, відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, розглядаючи заяву про забезпечення позову, не звернув увагу на ті обставини, що ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Вказаний напис нотаріуса вчинено 25 серпня 2017 року, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2, з чим остання категорично не погоджується.

Позовні вимоги позивач обґрунтовувала, зокрема, тим, що вона не отримувала від Банку письмової вимоги про усунення порушень у відповідності до вимог діючого законодавства України, нотаріус, при вчиненні напису, не переконався належним чином у безспірності розміру сум, які підлягають стягненню, крім того, виконавчий напис вчинявся на підставі документів, які не є тими необхідними документами відповідно до вимог Закону.

В той же час, не зважаючи на даний спір у суді, приватним виконавцем здійснюється процедура з примусового виконання виконавчого документа - оспорюваного виконавчого напису.

В даному випадку, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження може в майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, оскільки приватний нотаріус може завершити процедуру виконавчого провадження та реалізувати нерухоме майно, належне позивачу.

Також, в суді апеляційної інстанції скаржник та її представник повідомили про отримання відповіді від виконавця про відмову у зупиненні виконавчого провадження.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та, як наслідок, передчасного висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, а тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану та підписану представником ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_6 про забезпечення позову - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, а саме: виконавчого напису №17242 від 25 серпня 2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ЧуловськимВолодимиром Анатолійовичем, про звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,0738 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташовану у АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», до ухвалення рішення у справі про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 06 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач: І.М.Вербова

Судді: Я.В. Головачов

О.В.Шахова