Постанова № 76302126, 05.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий у 1-й інстанції - Осаулов А.А.

№22-ц/796/6160/2018 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №761/16861/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

судді-доповідача Українець Л.Д.

суддів Оніщука М.І.,

ШебуєвоїВ.А.,

за участю секретаря Федорчук Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, поданою адвокатом Трофимчук Світланою Анатоліївною та ОСОБА_5, поданою представником ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2018 року в справі за заявою ОСОБА_7 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення грошової компенсації, -

В С Т А Н О В И В

У травні 2018 року ОСОБА_7 звернулася з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 в якому просить стягнути з відповідачів на її користь по 801735,16 грн. з кожного. Предметом спору є стягнення з відповідачів на її користь грошової компенсації в розмірі ? частини сплачених за час шлюбу з ОСОБА_3 грошових коштів за договорами лізингу від 13.08.2013 року та 13.09.2013 року.

У травні 2018 року позивач подала в суд заяву про забезпечення позову, мотивовану тим, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідачів у межах суми позову, а саме на:

- житловий будинок АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3;

- земельну ділянку за адресоюАДРЕСА_1;

- 1/4 частину квартири АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_5;

- транспортний засіб марки «Ауді А8», рік виробництва 2013, зареєстрований на ім'я ОСОБА_5.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2018 року заяву ОСОБА_7 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на:

- житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 114,2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 184921051237), що належить ОСОБА_3;

- земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки місця розташування НОМЕР_1 (реєстраційний номер 119397851237), цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,00338 га;

- транспортний засіб марки «Аudi A8L, рік виробництва 2013, кузов НОМЕР_2, чорного кольору, зареєстрований на ім'я ОСОБА_5

Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом не з'ясовано чи дійсно між сторонами виник спір та чи дійсно існує загроза невиконання судового рішення.

Зауважує, що ціна позову визначена позивачем в розмірі 1 603 470,32 грн. У той час позивачем не надано інформації щодо вартості майна на яке накладено арешт. Відповідно вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Крім того, в порушення статей 151,154 ЦПК України позивачем в заяві не були зазначені пропозиції щодо зустрічного забезпечення та судом дане питання не вирішувалося.

Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Зазначає, що вона є неналежним відповідачем у справі, оскільки предметом спору є майнові правовідносини подружжя, і відповідно стягнення грошової компенсації частки у спільній сумісній власності подружжя із особи, відмінної від членів такого подружжя є неможливим.

Судом зроблено помилковий висновок про існування реальної загрози невиконання рішення суду.

Звертає увагу на не співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, які з&qutt;явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню.

Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позивач з 22 вересня 2013 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_3, який 13.08.2013 року та 13.09.2013 року уклав договори фінансового лізингу про придбання у власність автомобілів з ТОВ «Порше Лізинг Україна». З відповіді Регіонального сервісного центру в Одеській області від 20.02.2018 року слідує, що придбані в лізинг за вказаними договорами транспортні засоби зняті з обліку ОСОБА_3 та перереєстровані на ОСОБА_5 та іншу особу. Разом з тим за договорами фінансового лізингу протягом 2013-2017 років сплачувались кошти, яких всього сплачено в розмірі - 3 206 940,64 грн. Вважаючи, що на її користь підлягає стягненню ? сплачених в період шлюбу коштів, тому просиластягнути з відповідачів на її користь по 801735,16 грн. з кожного.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову ОСОБА_7посилалася на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Суд також із врахуванням позовних вимог про стягнення коштів в розмірі по 801735,16 грн. з кожного з відповідачів, прийшов до висновку, що накладенням арешту на майно буде забезпечено баланс із захисту інтересів позивача та пропорційним втручанням у обмеження права на відчуження майна з боку відповідачів і це не буде покладенням індивідуального чи надмірного тягаря на відповідачів.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на ? квартири АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_5 суд виходив з того, що оскільки на частину майна ОСОБА_5 вже було накладено арешт за цією ухвалою, тому цей захід забезпечення є явно неспівмірним із заявленими позивачем вимогами.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується в повному обсязі.

Ухвала суду в частині відмови в задоволенні решти вимог заяви не оскаржується.

Відповідно частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Частиною 3 ст.150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як убачається з матеріалів справи позивач звернулася до суду з вимогами майнового характеру та визначила ціну позову в розмірі 1 603 470,32 грн., що є значною сумою, тому колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно з метою забезпечення належного виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

Посилання відповідачів на не співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами не підтверджені належними доказами, зокрема ними не надано відповідних експертних оцінок житлового будинку, земельної ділянки та автомобіля, на які накладено арешт, та з яких можливо було встановити, що вартість майна, на яке накладено арешт значно перевищує ціну позову в розмірі 1 603 470,32 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом при частковому задоволенні заяви про забезпечення позову в повній мірі враховано принцип співмірності видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Доводи відповідачів про необґрунтованість позовних вимог по суті не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки при постановленні ухвали про забезпечення позову спір по суті вимог не розглядається.

Позов заявлено до кожного з відповідачів про стягнення грошової компенсації і в межах заявлених вимог суд вирішив питання про забезпечення позову.

Представники апелянта підтвердили, що відповідачі не обмежені в праві користування спірним майном, а обмежені лише в праві його відчуження на час розгляду спору судом.

Не зазначення позивачем пропозицій щодо зустрічного забезпечення та не вирішення судом даного питання не є підставою для скасування судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зустрічне забезпечення є правом суду. Лише в деяких випадках, передбачених ч.3 ст.154 ЦПК України, суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення. На жодну підставу для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення відповідачі в апеляційній скарзі не посилаються.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвалу постановлено з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав до її скасування.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційні скарги ОСОБА_3, подануадвокатом Трофимчук Світланою Анатоліївною та ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач Л.Д. Українець

Судді В.А. Шебуєва

М.І. Оніщук