Постанова № 76291047, 28.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/5568/17

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3902/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Кирилюк Г.М., Слюсар Т.А.,

при секретарі Щербенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ГнідюкОлександр Борисович, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року, ухваленого під головуванням судді Тітова М.Ю., -

встановила:

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року названий позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № ML-007/511/2006 від 19.06.2006 у загальній сумі 1 129 657 грн 15 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № PCL-007/511/2006 від 19.06.2006, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 53,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Проведено розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасуватирішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали.

Представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» проти апеляційної скарги заперечив.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник допустив порушення вимог кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що 19 червня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» (правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ML-007/511/2006.

Сума кредиту: 147 600,00 дол. США.

Відсоткова ставка: 11% річних.

Дата повернення кредиту: 21 червня 2021 року.

Цільове призначення: купівля нерухомого майна.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 19 червня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» (правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №PCL-007/511/2006, за умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1

Відповідно до п. 4.2. договору іпотеки сторони погодилися, що одночасно з нотаріальним посвідченням цього договору нотаріус накладає, згідно з чинним законодавством України, заборону відчуження предмета іпотеки. Така заборона відчуження діє до дати надання іпотекодержателем нотаріусу письмового повідомлення про повну сплату іпотекодавцем всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором або до припинення цього договору.

Сторони оцінили предмет іпотеки в розмірі 430 815 грн 52 коп. (п. 4.4. договору іпотеки).

Згідно п. 6.1. договору іпотеки за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги: всі боргові зобов'язання, не сплачені іпотекодавчем, вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням іпотекодавцем його зобов'язань за цим договором, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у зв'язку із реалізацією його прав за цим договором.

19 червня 2006 року приватним нотаріусом накладено заборону відчуження зазначеної у договорі квартири, про що було внесено реєстраційний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Рішенням Оболонського районного суду від 02 грудня 2009 року задоволено позов ЗАТ «ОТП Банк», стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість у розмірі 1 082 425 грн 27 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 45 411 грн 88 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 1 700 грн 00 коп.

05 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» (який є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк») та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, та договір відступлення права вимоги, на підставі яких до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за кредитним договором № ML-007/511/2006 від 19 червня 2006 року та договором іпотеки № PCL-007/511/2006 від 19 червня 2006 року.

Внаслідок переходу права вимоги 13 листопада 2010 року у реєстр заборон відчуження було внесено зміни, а саме змінено контрольну суму та відомості про обтяжувача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зазначило, що 20 липня 2011 року ПН КМНО Гнідюк О.Б. на підставі заяви-листа ПАТ «ОТП Банк» № 107-2 від 05.07.2011 року вилучено вищевказаний запис з Державного реєстру іпотек, в результаті чого було знято заборону відчуження спірної квартири. Після чого ОСОБА_2 відчужив спірну квартиру на користь ОСОБА_1, шляхом укладення договору купівлі-продажу.

Позивач зазначає, що заборгованість за кредитним договором самостійно боржником не погашена, в примусовому порядку виконавчою службою жодних стягнень не здійснювалось, кредитний договір та договір іпотеки недійсними не визнані.

Товариство просило звернути стягнення на підставі договору іпотеки № PCL-007/511/2006 від 19 червня 2006 року на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 53 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ML-007/511/2006 від 19 червня 2006 року у розмірі 1 129 657 грн 15 коп. на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, 05 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, та договір відступлення права вимоги, на підставі яких до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за кредитним договором № ML-007/511/2006 від 19 червня 2006 року та договором іпотеки № PCL-007/511/2006 від 19 червня 2006 року.

13 листопада 2010 року в Державному реєстрі іпотек зареєстровано відступлення права вимоги за договором іпотеки № PCL-007/511/2006 на користь позивача.

20 липня 2011 року приватним нотаріусом Гнідюк О.Б., на підставі заяви-листа від ПАТ «ОТП Банк», вилучено вказаний запис з Державного реєстру іпотек, в результаті чого було знято заборону відчуження спірної квартири.

31 серпня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

16 вересня 2011 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4

27 квітня 2012 року до Державного реєстру іпотек внесено запис про обтяження на підставі договору іпотеки від 19 червня 2006 року, обтяжувачем за яким є ТОВ «ОТП Факторинг України».

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії договору іпотеки. Закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань (частина четверта статті 631 Цивільного кодексу України).

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки, серед яких, зокрема, зазначено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору та визнання договору іпотеки недійсним.

Таким чином, якщо договір іпотеки не припинено з визначених законом підстав, то усі права і обов'язки, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватися і є діючими до його повного виконання.

Встановлено, що основне зобов'язання ОСОБА_2 не виконав.

Кредитний договір та договір іпотеки учасниками справи не оспорювались, та не припинялись.

У своєму листі ПАТ «ОТП Банк» повідомило, що заборгованість за кредитним договором не погашена, договір іпотеки не припинено, банк не надавав органам нотаріату жодних листів з приводу припинення іпотеки та виконання боргових зобов'язань.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, в разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов'язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності.

Вирішуючи спір, суд врахував вищенаведені вимоги закону, та обґрунтовано звернув стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апеляційної скарги про те, що іпотека була припинена і після цього власник квартири змінився, а звернення стягнення на квартиру порушить право власності теперішнього власника, колегія суддів відхиляє, оскільки іпотека у встановленому законом порядку не була припинена, договір іпотеки в судовому порядку недійсним не визнавався.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що на час укладення договору купівлі-продажу обтяження квартири було відсутнє, колегія суддів не приймає, оскільки обтяження у встановленому законом порядку ні банком, ні товариством, не знімалось. Зазначені обставини підтверджені в судовому засіданні належними засобами доказування.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду від 15 листопада 2017 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 04 вересня 2018 року.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: Г.М. Крилюк

ОСОБА_5