Ухвала суду № 76119014, 29.08.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/10899/17 Головуючий у І інстанції Кошель Л. М.Провадження № 22-ц/780/3409/18 Доповідач у 2 інстанції Фінагеєв В. О.Категорія 26 29.08.2018

УХВАЛА

29 серпня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі судді судової палати в цивільних справах Фінагеєва В.О., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До Апеляційного суду Київської області надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2017 року. При цьому, строк на апеляційне оскарження пропущено та апеляційна скарга не була оплачена судовим збором. У зв'язку з цим, апеляційну скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення вказаних недоліків.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, відповідач подала клопотання, в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження та зазначає, що 11 червня 2018 року вона отримала копію оскаржуваного рішення. Цього ж дня їй стало відомо, що підприємство, якому вона надає послуги з представництва інтересів під час укладення договорів поставки, повідомило відповідача про її відрядження у Вінницьку область. З 12 червня 2018 року по 04 липня 2018 року ОСОБА_2 перебувала у відрядженні в іншій області і не мала змоги підготувати апеляційну скаргу. Після повернення з відрядження відповідач одразу вжила заходів щодо підготовки та подачі апеляційної скарги.

Апеляційний суд вважає, що зазначені ОСОБА_2 причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду є поважними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент постановлення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Так, 11 червня 2018 року відповідач отримала копію оскаржуваного рішення (а.с.141). Перебіг строку на апеляційне оскарження розпочався 12 червня 2018 року та закінчився 21 червня 2018 року. Однак, з наданого до апеляційного суду наказу № 16-В від 11 червня 2018 року та посвідчення про відрядження вбачається, що з 12 червня 2018 року по 04 липня 2018 року ОСОБА_2 перебувала у відрядженні у Жмеринському районі Вінницької області.

У зв'язку з зазначеними обставинами, відповідач не могла своєчасно підготувати та подати апеляційну скаргу. Після закінчення відрядження ОСОБА_2 одразу вчинила дії, спрямовані на оскарження судового рішення, та 06 липня 2018 року подала апеляційну скаргу.

Отже, строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, а тому зазначений строк підлягає поновленню.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду у частині, що стосується сплати судового збору, ОСОБА_2 подала клопотання, в якому просить відстрочити їй сплату судового збору.

Клопотання обґрунтовано тим, що сума судового збору є досить великою і на даний час відповідач не має коштів, щоб сплатити судовий збір. Відповідач зазначає, що вона не має постійного місця роботи, з чоловіком не проживає та перебуває у процесі розлучення. Підприємницька діяльність, якою займається відповідач, не дає великого доходу. На майно відповідача накладено арешт. Звернення до апеляційного суду зі скаргою на рішення зумовлено саме захистом інтересів, адже відповідач не приймала участь у справі, а суд ухвалив необґрунтоване рішення, не звернувши увагу, що ОСОБА_2 є лише фінансовим поручителем. У своєму клопотанні ОСОБА_4 посилається на постанову Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 686/114/16-ц, в якій зазначено, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд ухвалою від 16 липня 2018 року відмовив ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору та зазначив, що підстави для відстрочення сплати судового збору, визначені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», до неї не можуть бути застосовані.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 3 ЦПК України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов'язків» (Рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Положення статей ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути аргументовані.

Зазначені правові висновки щодо можливості зменшення відповідачам сплати судового збору містяться у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 686/114/16-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, хоча стаття 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюється на відповідача ОСОБА_2, проте стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практика ЄСПЛ гарантують право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи, а обмеження, накладене на доступ до суду через непосильний фінансовий обов'язок, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції.

За таких обставин, апеляційний суд вважає за можливе відстрочити відповідачу сплату судового збору до ухвалення апеляційним судом судового рішення, оскільки сума судового збору у розмірі 75 948 грн. 93 коп. є значною, і відповідач не має можливості її сплатити.

Так, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків дохід ОСОБА_2 за період з 1 кварталу 2017 року по 4 квартал 2017 року становить 86 грн. 32 коп. Відсутність у відповідача коштів на сплату судового збору на момент подачі апеляційної скарги фактично є перешкодою для доступу до правосуддя та неможливістю реалізувати гарантоване право на апеляційне оскарження.

За формою і змістом апеляційна скарга відповідає вимогам статті 356 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 360 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відзив на апеляційну скаргу має містити: найменування суду апеляційної інстанції; ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, за наявності; обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги; у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу; перелік матеріалів, що додаються.

До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 4 статті 359 ЦПК України якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Оскільки ОСОБА_2 пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду, і наявні підстави для його поновлення, дію оскаржуваного рішення необхідно зупинити.

Керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 8 Закону України «Про судовий збір», статтями 3, 263, 359, 360, 361 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Відстрочити ОСОБА_2 сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2017 року до ухвалення судового рішення у справі.

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2017 року.

Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2017 року.

Зупинити дію рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Надіслати учасникам справи копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги.

Надати учасникам справи строк до 14 вересня 2018 року для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. О. Фінагеєв