Рішення № 7610052, 23.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2009 р. Справа № 57/140-09

вх. № 4720/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Щербак О.А., дов. від 24.12.08 року; відповідач - не з"явився;

особи, викликані для надання пояснень - не з"явились

розглянувши справу за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСіббанк»"УкрСиббанк", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Девелопмент Макс ЛЛС"

про стягнення 49888954,20 дол. США

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСіббанк», м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія „Девелопмент Макс ЛЛС”, США, в якій просить суд:

- звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно - нежитлові приміщення 1-го поверху № 40-1-:40-20, LХVІІ, LХVІ, LХVІ-1, LХVІ-2 площею 266,5 кв. м., 2-го поверху № 42-1, 42-3, 42-4, 42-5, 42-6, 42-7, 42-9, 42-10, 42-12, 42-14, 42-15, LХХХVа площею 184,3 кв. м. в літ “А-7”загальною площею 450,8 кв. м., що розташовані в за адресою: м. Харків, вул. Римарська, буд. 22, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Компанії “ДЕВЕЛОПМЕНТ МАКС ЛЛС”(відповідачу) шляхом проведення публічних торгів.

За рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити вимоги АКІБ “УкрСиббанк” (позивача у справі) в повному обсязі, що складаються з:

- заборгованість за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150697000 від 03.05.2007 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю “Автосервіс-Т” (код ЄДРПОУ 34265200) (далі - перший боржник) в сумі 12674948,76 (дванадцять мільйонів шістсот сімдесят чотири тисячі дев'ятсот сорок вісім) дол. США 76 центів, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009 року становить 96457627,55 (дев'яносто шість мільйонів чотириста п'ятдесят сім тисяч шістсот двадцять сім) грн. 55 коп. та 54 326 786,30 (п'ятдесят чотири мільйона триста двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 30 коп. (далі – кредитний договір № 1)

- заборгованість за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150611000 від 03.05.2007 року, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю “Авто - холдінг” (ЄДРПОУ 31739968) (далі – другий боржник) в сумі 2160148,03 (два мільйона сто шістдесят тисяч сто сорок вісім) дол. США 03 цента, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. становить 16438 942,52 (шістнадцять мільйонів чотириста тридцять вісім тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 52 коп. та 6402341,99 (шість мільйонів чотириста дві тисячі триста сорок одна) грн. 99 коп. (далі – кредитний договір № 2)

- заборгованість за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150701000 від 03.05.2007 р., укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтер - авто” (ЄДРПОУ 32722688) (далі – третій боржник) в сумі 12492425,60 (дванадцять мільйонів чотириста дев'яносто дві тисячі чотириста двадцять п'ять) дол. США 60 центів, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. становить 95068607,99 (дев'яносто п'ять мільйонів шістдесят вісім тисяч шістсот сім) грн. 99 коп. та 493030,84 (чотириста дев'яносто три тисячі тридцять) грн. 84 коп. (далі – кредитний договір № 3)

- заборгованість за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150751000 від 03.05.2007р., укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю “Кременчуцький автоскладальний завод ” (ЄДРПОУ 23555692) (далі – четвертий боржник) в сумі 22561431,81 (двадцять два мільйона п'ятсот шістдесят одна тисяча чотириста тридцять один) дол. США 81 цент, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. становить 171694752,21 (сто сімдесят один мільйон шістсот дев'яносто чотири тисячі сімсот п'ятдесят дві) грн. 21 коп. (далі – кредитний договір № 4)

- витрати по сплаті державного мита в сумі 2885,42 (дві тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) дол. США 42 цента, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. становить 21 958,05 (двадцять одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 05 коп. та 3541,95 (три тисячі п'ятсот сорок одна) грн. 95 коп.

- витрат на інформаційно-технічне обслуговування процесу у сумі 312,50 (триста дванадцять) грн. 50 коп.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 червня 2009 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07 липня 2009 року о 11:00 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 07 липня 2009 року, 21 липня 2009 року, 25 серпня 2009 року, 21 вересня 2009 року, 19 жовтня 2009 року, 23 листопада 2009 року, 15 грудня 2009 року розгляд справи відкладався, в зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та ненаданням сторонами витребуваних судом документів.

У призначеному судовому засіданні 23 грудня 2009 року представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом.

Легалізація іноземного документа є необхідною умовою для подання його як доказу у судовому процесі, але не виключає у разі необхідності перевірки з боку суду з метою встановлення правильності вміщених у ньому відомостей по суті.

Способом оформлення іноземних офіційних документів є проставляння апостиля - спеціального штампа, який проставляється на офіційних документах, які надходять від держав - учасниць Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаага, 05.10.61), ратифікованою Верховною Радою України відповідно до Закону України від 10.01.2002 N 2933-III "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" і діє на території України з часу набрання чинності зазначеним Законом.

Господарський суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом на українську або російську мову з урахуванням вимог статті 21 Закону України "Про мови в Українській РСР" (стаття 3 ГПК України).

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем свідоцтва про реєстрацію відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОПМЕНТ МАКС ЛЛС», зареєстровано відділом корпорацій 01.02.1999 року в 09:00 год. № 991041643-2999817, на період 30 років з дати видачі свідоцтва, в Штаті Делавер за адресою: 704 Кінг Стріт, офіс 555, м. Вілмінгтон, Округ Ньюкасл, Делавер, назва офіційного агента по цій адресі: «АЙ ОС Груп, Інк.». Зазначені правовстановлюючі документи надані до суду з перекладом з англійської мови на українську. Консульським відділом Посольства України в США засвідчені справжність попереднього підпису Дж. С. Кемптон, печатки нотаріуса Верховного суду Державного Департаменту США.

Інформацію стосовно держав, які є учасниками Конвенції, Центральних органів, визначених згідно зі статтею 2 Конвенції, адреси цих органів вміщено на веб-сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права http://www.hcch.net. Центральний орган іноземної держави, визначеного запитуваною державою згідно зі статтею 2 Конвенції, складає підтвердження про вручення документів і забезпечує передачу документів у цивільних або комерційних справах. Суд зазначає, що правовий статус іноземної юридичної особи визначається за законом країни, де створено (інкорпоровано) юридичну особу.

Саме на цю адресу через названий у конвенції центральний орган в США – ЗАТ «ДХЛ Интернешнл Україна» були направлені всі процесуальні документи та позовну заяву з відповідними дорученнями про вручення документів за кордоном, які були складені судом українською мовою та супроводжені нотаріальним перекладом англійською мовою згідно з додатком до Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України і Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 N 1092/5/54 (далі - інструкція) та заповнені з урахуванням приписів пунктів 6.2.1 і 6.2.2 Інструкції підлягають дві частини формуляра: "Прохання" і "Короткий виклад документа". Проте, з наданих суду листів від ЗАТ «ДХЛ Интернешнл Україна» вбачається, що відправлення було доставлено отримувачу за адресою, зазначеною у свідоцтві про державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОПМЕНТ МАКС ЛЛС», 21 грудня 2009 року о 10:04 год за місцевим часом та вручено S WILIAMS, проте відправлення не було отримано адресатом, оскільки офіс компанії (ДЕВЕЛОПМЕНТ МАКС ЛЛС) за заначеною адресою не було знайдено.

Частиною другою статті 15 названої Конвенції (Гаага, 15.11.65) передбачено, що за заявою Договірної Держави суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документа (про виклик до суду нерезидента - сторони у справі) в разі, якщо з дати направлення документа сплинув термін

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов’язок з’ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОПМЕНТ МАКС ЛЛС», США, належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Аналогічна позиція викладена в Інформаційних листах Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482, від 18.03.2008р. №01-8/164від 14.08.2007р. №01-8/675, від 02.06.2006 року №01-8/1228.

Присутній в судовому засіданні 23 грудня 2009 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 червня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір іпотеки (нежитлових приміщень) б/н від 03 червня 2008 року (далі – договір іпотеки). Відповідно до умов договору іпотеки (нежитлових приміщень) б/н від 03 червня 2008р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М., зареєстрованого в реєстрі за № 2780, відповідачем було передано в іпотеку позивачу нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 40-1-:40-20, LХVІІ, LХVІ, LХVІ-1,LХVІ-2 площею 266,5 кв. м., 2-го поверху № 42-1, 42-3, 42-4, 42-5, 42-6, 42-7, 42-9, 42-10, 42-12, 42-14, 42-15, LХХХV площею 184,3 кв. м. в літ «А-7» загальною площею 450,8 кв. м., що розташовані в за адресою: м. Харків, вул. Римарська, буд. 22 - в забезпечення виконання зобов’язань першим, другим, третім та четвертим боржників згідно кредитних договорів № № 1,2,3,4. Згідно п. п. 1.1., 1.2.2., 4.1., 4.2. кредитних договорів № № 1,2,3,4 перший, другий, третій та четвертий боржники зобов’язались сплачувати кредити в терміни, що встановлені п. 1.1.1. кредитних договорів №№1,2,3,4, а також сплачувати відсотки згідно п.п. 1.3.1., 1.3.5. кредитних договорів № № 1,2,3,4 з 01 по 10 число (включно) кожного місяця – в розмірі, нарахованому банком за попередній місяць. У зв`язку з тим, що першим, другим, третім та четвертим боржниками належним чином не виконувались умови кредитних договорів № № 1,2,3,4, а саме: порушено взяті зобов`язання по своєчасному поверненню сум кредитів та процентів за їх використання, позивачем було визнано термін повернення кредиту за кредитними договорами № №1,2,3,4 таким, що настав в повному обсязі 15.04.2009 року (замість 30.04.2009 року) на підставі Розділу 11 кредитних договорів № №1,2,3,4, про що першим, другим, третім та четвертим боржникам та відповідачу позивач надіслав повідомлення, в якому попереджав про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо зобов’язання першим, другим, третім та четвертим боржників не будуть виконані належним чином.

Відповідно до п.п. 5.7, 9.1. кредитних договорів № № 1,2,3,4, невиконання першим, другим, третім та четвертим боржниками зобов`язань, встановлених п.п. 1.1., 1.2.2., 4.1., 4.2. кредитних договорів № № 1,2,3,4 та п. 4.1.1. договору іпотеки надає право банку на звернення стягнення на предмет іпотеки. Строк виконання першим, другим, третім та четвертим боржниками всіх зобов’язань за кредитними договорами № № 1,2,3,4 був передбачений 30.04.2009 року, але настав достроково 15.04.2009 року.

Станом на 10.06.2009 року вимоги позивача за кредитним договором № 1 становили: по траншу в доларах США 12674948,76 (дванадцять мільйонів шістсот сімдесят чотири тисячі дев’ятсот сорок вісім) дол. США 76 центів, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. становило 96457627,55 (дев’яносто шість мільйонів чотириста п’ятдесят сім тисяч шістсот двадцять сім) грн. 55 коп., з яких:

·          10061 400,00 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. складало 76568260,14 грн. – прострочена заборгованість за кредитом;

·285911,45 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. складало 2175814,73 грн. – заборгованість по відсоткам.;

·          663913,62 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. складало 5052449,03 грн. – прострочена заборгованість по відсоткам.;

·1588792,80 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. складало 12090872,09 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту;

·          74930,89 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. складало 570231,56 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

По траншу в гривні становили 54326786,30 (п’ятдесят чотири мільйона триста двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 30 коп., з яких:

·42392240,00 грн. – прострочена заборгованість за кредитом;

·          1413636,43 грн. – заборгованість по відсоткам;

·3321777,32 грн. – прострочена заборгованість по відсоткам;

·          6811670,64 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту;

·387461,91 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Станом на 10.06.2009 року вимоги позивача за кредитним договором № 2 становили: по траншу в доларах США 2160148,03 (два мільйона сто шістдесят тисяч сто сорок вісім) дол. США 03 цента, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. становило 16438942,52 (шістнадцять мільйонів чотириста тридцять вісім тисяч дев’ятсот сорок дві) грн. 52 коп., з яких:

·          1673684,00 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. складало 12736902,61 грн. – прострочена заборгованість за кредитом;

·31822,31 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. складало 242170,96 грн. – заборгованість по відсоткам.;

·          83794,87 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. складало 637687,34 грн. – прострочена заборгованість по відсоткам.;

·361143,06 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. складало 2748334,80 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту;

·          9703,79 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. складало 73846,81 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

По траншу в гривні становили 6402341,99 (шість мільйонів чотириста дві тисячі триста сорок одна) грн. 99 коп., з яких:

·4758392,44 грн. – прострочена заборгованість за кредитом;

·          153656,42 грн. – заборгованість по відсоткам;

·406445,21 грн. – прострочена заборгованість по відсоткам.

·          1037324,86 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту;

·46523,06 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Станом на 10.06.2009 року вимоги позивача за кредитним договором № 3 становили: по траншу в доларах США 12492425,60 (дванадцять мільйонів чотириста дев’яносто дві тисячі чотириста двадцять п’ять) дол. США 60 центів, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. становило 95068607,99 (дев’яносто п’ять мільйонів шістдесят вісім тисяч шістсот сім) грн. 99 коп., з яких:

·          10038739,71 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. складало 76395812,99 грн. – прострочена заборгованість за кредитом;

·215038,45 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. складало 1636464,11 грн. – заборгованість по відсоткам.;

·          503670,08 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. складало 3832979,66 грн. – прострочена заборгованість по відсоткам.;

·1677900,97 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. складало 12768994,19 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту;

·          57076,39 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. складало 434357,04 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

По траншу в гривні становили 493030,84 (чотириста дев’яносто три тисячі тридцять) грн. 84 коп., з яких:

·353827,24 грн. – прострочена заборгованість за кредитом;

·          13710,81 грн. – заборгованість по відсоткам;

·37594,15 грн. – прострочена заборгованість по відсоткам.

·          83503,23 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту;

·4395,41 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Станом на 10.06.2009 року вимоги позивача кредитним договором № 4 становили: по траншу в доларах США 22561431,81 (двадцять два мільйона п’ятсот шістдесят одна тисяча чотириста тридцять один) дол. США 81 цент, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. становило 171694752,21 (сто сімдесят один мільйон шістсот дев’яносто чотири тисячі сімсот п’ятдесят дві) грн. 21 коп., з яких:

·          17498681,40 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. складало 133166715,32 грн. – прострочена заборгованість за кредитом;

·430350,90 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. складало 3275013,38 грн. – заборгованість по відсоткам.;

·          1086487,95 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. складало 8268281,95 грн. – прострочена заборгованість по відсоткам.;

·3422496,97 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. складало 26045544,20 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту;

·          123414,59 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. складало 939197,36 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

По траншу в гривні заборгованість відсутня.

Таким чином, загальна заборгованість перед позивачем за кредитними договорами № № 1,2,3,4 станом на 10.06.2009 року складає: по траншам в доларах США: 49888954,20 (сорок дев’ять мільйонів вісімсот вісімдесят вісім тисяч дев’ятсот п’ятдесят чотири) дол. США 20 центів, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009 р. складало 379659930,27 (триста сімдесят дев’ять мільйонів шістсот п’ятдесят дев’ять тисяч дев’ятсот тридцять) грн. 27 коп.; по траншам в гривні: 61222159,13 (шістдесят один мільйон двісті двадцять дві тисячі сто п’ятдесят дев’ять) грн. 13 коп.

Відповідно до п.п. 5.7., 9.1. кредитних договорів № № 1,2,3,4, невиконання першим, другим, третім та четвертим боржниками зобов`язань, встановлених п. п. 1.1, 1.2.2, 4.1, 4.2 кредитних договорів № № 1, 2, 3, 4 та п. 4.1.1. договору іпотеки надає банку право на звернення стягнення на предмет іпотеки, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення боржниками та відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 року № 475/97-ВР ) /далі Конвенція/. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

П. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 13 Конвенції визначає, що кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.97 -№ 475/97-ВР) встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадянських прав і обов'язків незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права та гарантується кожному звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.

Виходячи з того, що основним принципом судочинства, закріпленим ст. 129 Конституції України, є законність, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій України", зобов'язаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду гідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) іноземні підприємства і організації мають право звернення до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої частиною третьою статті 4 ГПК України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.

Господарський суд, застосовуючи норми міжнародного договору, визначає дію цих норм у часі та просторі відповідно до вимог розділу 2 частини III Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.69 року.

У застосуванні норм міжнародного договору господарський суд виходить з того, що тлумачення міжнародних правил здійснюється у порядку, визначеному розділом 3 частини III названої Конвенції.

За змістом статей 41, 12 - 17, 123 ГПК України для іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам. Оскільки в ГПК відсутній інститут договірної підсудності, заінтересована сторона може звернутись до місцевого господарського суду лише у відповідності з вимогами статей 13 - 16 ГПК України про територіальну та виключну підсудність справ, що підлягають розгляду у першій інстанції.

Відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій. Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12-17 цього Кодексу. Господарські суди мають право також розглядати справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо: 1) місцезнаходженням філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України; 2) іноземне підприємство чи організація має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір.

Статтею 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що підсудність судам України є виключною у справах з іноземним елементом у випадках, якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України.

Згідно з статтею 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Відповідно до правовстановлюючих документів відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Макс ЛЛС» знаходиться за адресою в США (Вілмінгтон Делавер, 19801, США), проте має на території України у м. Харкові по вул. Римарській, 22, майно, що є предметом іпотеки, щодо якого виник спір.

Отже, з огляду на зазначене, вбачається, що даний спір підлягає розгляду за правилом виключної підсудності Господарським судом Харківської області України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

          У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі)

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже з зазначеного вбачається, що грошові кошти надаються позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості і платності.

Суд враховує, що Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" № 475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до конвенції.

Згідно із ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором.

Укладаючи кредитні договори № № 1,2,3,4 позивач мав право очікувати на повернення кредитних коштів та отримання відсотків за користування ними в значенні ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Проте першим, другим, третім та четвертим боржниками належним чином не виконувались умови кредитних договорів № № 1,2,3,4, а саме: порушено взяті зобов`язання по своєчасному поверненню сум кредитів та процентів за їх використання, позивачем було визнано термін повернення кредиту за кредитними договорами №№1,2,3,4 таким, що достроково настав в повному обсязі на підставі Розділу 11 кредитних договорів № № 1,2,3,4.

Як вбачається з матеріалів справи, боржники за кредитними договорами № № 1,2,3,4 в порушення домовленості сторін суму заборгованості по траншам в доларах США: 49888954,20 (сорок дев’ять мільйонів вісімсот вісімдесят вісім тисяч дев’ятсот п’ятдесят чотири) дол. США 20 центів, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009 року складало 379659930,27 (триста сімдесят дев’ять мільйонів шістсот п’ятдесят дев’ять тисяч дев’ятсот тридцять) грн. 27 коп.; по траншам в гривні: 61222159,13 (шістдесят один мільйон двісті двадцять дві тисячі сто п’ятдесят дев’ять) грн. 13 коп. не повернули, відсотки за користування ним не сплатили, отже, визнаються судом такими, що прострочили виконання зобов’язань за кредитними договорами № № 1,2,3,4.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 7.1 кредитних договорів № № 1,2,3,4, за порушення термінів повернення кредиту та / або процентів за кредит та / або комісій позичальник сплачує банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку 0,2% від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та / або процентів по кредиту та / або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення неповернення кредитних коштів та прострочення сплати відсотків за користування кредитом, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за неповернення кредитних коштів: по траншу в доларах США у сумі 70503379 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009 року складає 53653745,28 грн., по траншу в гривні – 7932498,73 грн., та пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитом: за неповернення кредитних коштів: по траншу в доларах США у сумі 265125,66 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009 року складає 2017632,77 грн., по траншу в гривні – 438380,38 грн., всього по траншу в доларах США у сумі 7315459,45 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009 року складає 55671378,05 грн., по траншу в гривні – 8370879,11 грн.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховане відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за неповернення кредитних коштів: по траншу в доларах США у сумі 70503379 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009 року складає 53653745,28 грн., по траншу в гривні – 7932498,73 грн., та пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитом: за неповернення кредитних коштів: по траншу в доларах США у сумі 265125,66 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009 року складає 2017632,77 грн., по траншу в гривні – 438380,38 грн., всього по траншу в доларах США у сумі 7315459,45 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009 року складає 55671378,05 грн., по траншу в гривні – 8370879,11 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені за неповернення кредитних коштів: по траншу в доларах США у сумі 70503379 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009 року складає 53653745,28 грн., по траншу в гривні – 7932498,73 грн., та пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитом: за неповернення кредитних коштів: по траншу в доларах США у сумі 265125,66 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009 року складає 2017632,77 грн., по траншу в гривні – 438380,38 грн., всього по траншу в доларах США у сумі 7315459,45 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009 року складає 55671378,05 грн., по траншу в гривні – 8370879,11 грн.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека – це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. З Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ст.19 Закону України "Про іпотеку", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічне за змістом правило передбачено і у ст. 589 Цивільного кодексу України.

Пунктом 4.1.1. Договору іпотеки встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов’язання за цим Договором або будь-якого зобов’язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. п. 5.7., 9.1 кредитних договорів № № 1,2,3,4, невиконання першим, другим, третім та четвертим боржниками зобов`язань, встановлених п. п. 1.1, 1.2.2, 4.1, 4.2 кредитних договорів № № 1, 2, 3, 4 та п. 4.1.1. договору іпотеки надає банку право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання».

Як було зазначено вище, сумарна заборгованість за кредитними договорами № № 1,2,3,4 станом на 10.06.2009 року складає: по траншам в доларах США: 49888954,20 (сорок дев’ять мільйонів вісімсот вісімдесят вісім тисяч дев’ятсот п’ятдесят чотири) дол. США 20 центів, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009 р. складало 379659930,27 (триста сімдесят дев’ять мільйонів шістсот п’ятдесят дев’ять тисяч дев’ятсот тридцять) грн. 27 коп.; по траншам в гривні: 61222159,13 (шістдесят один мільйон двісті двадцять дві тисячі сто п’ятдесят дев’ять) грн. 13 коп.

Частина 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлює, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється і тому числі на підставі рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що божниками не виконувались належним чином договірні зобов’язання за кредитними договорами в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати по відсоткам за користування ними по траншам в доларах США: 49888954,20 (сорок дев’ять мільйонів вісімсот вісімдесят вісім тисяч дев’ятсот п’ятдесят чотири) дол. США 20 центів, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009 р. складало 379659930,27 (триста сімдесят дев’ять мільйонів шістсот п’ятдесят дев’ять тисяч дев’ятсот тридцять) грн. 27 коп.; по траншам в гривні: 61222159,13 (шістдесят один мільйон двісті двадцять дві тисячі сто п’ятдесят дев’ять) грн. 13 коп., АКІБ «УкрСиббанк» (позивач у справі)

отримав право звернути стягнення заборгованості, що виникла за кредитним договором, на предмет іпотеки за Іпотечним договором № б/н від 03.06.2008 року.

При цьому суд зазначає, що укладаючи Іпотечний договір № б/н від 03.06.2008 року позивач мав право очікувати при неповернені кредитних коштів відсотків за користування ними боржниками, отримання права на звернення стягнення заборгованості, що виникла за кредитними договорами №№ 1,2,3,4 на предмет іпотеки – нерухоме майно, в значенні ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Стаття 590 Цивільного кодексу України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є способом виконання присудженого боргу, а тому така заява розглядається у межах справи про присудження боргу.

Відповідно до ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку" предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, може бути реалізований іпотеко держателем будь-якій особі-покупцеві, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № б/н від 03.06.2008 року - нерухоме майно – нежитлові приміщення 1-го поверху № 40-1-:40-20, LХVІІ, LХVІ, LХVІ-1,LХVІ-2 площею 266,5 кв. м., 2-го поверху № 42-1, 42-3, 42-4, 42-5, 42-6, 42-7, 42-9, 42-10, 42-12, 42-14, 42-15, LХХХV площею 184,3 кв. м. в літ «А-7» загальною площею 450,8 кв. м., що розташовані в за адресою: м. Харків, вул. Римарська, буд. 22, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Компанії «ДЕВЕЛОПМЕНТ МАКС ЛЛС» (704, Кінг-стріт, кімната 555, Вілмінгтон, Делавер,19801, США) шляхом проведення публічних торгів, правомірні та обґрунтовані, такі що підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи усе викладене вище та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства і матеріалам справи, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

При цьому судом враховано Указ президента України “Про заходи щодо забезпечення відновлення стабільності у банківській системі ”, прийнятого з метою відновлення ліквідності банків, забезпечення захисту прав та інтересів клієнтів банку, у тому числі громадян-вкладників банків.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до названої Конвенції із заявами та застереженнями, згідно з якими Центральним органом, який має право отримувати документи від інших Договірних Сторін, а також складати підтвердження про вручення, є Міністерство юстиції України. Витрати, пов'язані з перекладом відповідних документів, а також з оплатою за вручення їх за кордоном згідно з цією Конвенцією , під час судового розгляду має нести заінтересована сторона.

У зв’язку з чим направити дане рішення до Міністерства юстиції України.

Суд також вважає за необхідне зобов’язати позивача здійснити нотаріальний переклад даного рішення по справі № 57/140-09 на англійську мову, здійснити оплату за вручення його через Центральний орган США відповідачу у справі та докази вручення його за кордоном згідно з цією Конвенцією надати суду.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 251,252, 526, 530, 543, 554, 1046 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 33, Закону України «Про іпотеку», статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (61050, м. Харків, пр. Московський, 60, ідентифікаційний код: 09807750) до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «ДЕВЕЛОПМЕНТ МАКС ЛЛС» (704, Кінг-стріт, кімната 555, Вілмінгтон, Делавер,19801, США) задовольнити повністю.

Задовольнити вимоги Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (61050, м. Харків, пр. Московський, 60, ідентифікаційний код: 09807750) в повному обсязі, що складаються з:

- заборгованості за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150697000 від 03.05.2007р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосервіс-Т» (62421, Харківська обл., Харківський р-н., с. Радгоспне, 28 ідентифікаційний код № 34265200) в сумі 12674948,76 (дванадцять мільйонів шістсот сімдесят чотири тисячі дев’ятсот сорок вісім) дол. США 76 центів, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. становило 96457627,55 (дев’яносто шість мільйонів чотириста п’ятдесят сім тисяч шістсот двадцять сім) грн. 55 коп. та 54326786,30 (п’ятдесят чотири мільйона триста двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 30 коп.

- заборгованості за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150611000 від 03.05.2007 р, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Холдінг» (62421, Харківська обл., Харківський р-н., с. Тернова, ідентифікаційний код № 31733968) в сумі 2160148,03 (два мільйона сто шістдесят тисяч сто сорок вісім) дол. США 03 цента, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. становило 16438942,52 (шістнадцять мільйонів чотириста тридцять вісім тисяч дев’ятсот сорок дві) грн. 52 коп. та 6402341,99 (шість мільйонів чотириста дві тисячі триста сорок одна) грн. 99 коп.

- заборгованості за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150701000 від 03.05.2007 р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто» (62421, Харківська обл., Харківський р-н., с. Тернова, ідентифікаційний код № 32722688) в сумі 12492425,60 (дванадцять мільйонів чотириста дев’яносто дві тисячі чотириста двадцять п’ять) дол. США 60 центів, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. становило 95068607,99 (дев’яносто п’ять мільйонів шістдесят вісім тисяч шістсот сім) грн. 99 коп. та 493030,84 (чотириста дев’яносто три тисячі тридцять) грн. 84 коп.

- заборгованості за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150751000 від 03.05.2007р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький автоскладальний завод» (39612, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Салганна, 14-А, ідентифікаційний код № 23555692) в сумі 22561431,81 (двадцять два мільйона п’ятсот шістдесят одна тисяча чотириста тридцять один) дол. США 81 цент, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. становило 171694752,21 (сто сімдесят один мільйон шістсот дев’яносто чотири тисячі сімсот п’ятдесят дві) грн. 21 коп.

- витрат по сплаті державного мита в сумі 2885,42 (дві тисячі вісімсот вісімдесят п’ять) дол. США 42 цента, що по курсу НБУ станом на 10.06.2009р. становило 21958,05 (двадцять одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят вісім) грн. 05 коп. та 3541,95 (три тисячі п’ятсот сорок одна) грн. 95 коп.

- витрат на інформаційно-технічне обслуговування процесу у сумі 312,50 (триста дванадцять) грн. 50 коп.

шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно – нежитлові приміщення 1-го поверху № 40-1-:40-20, LХVІІ, LХVІ, LХVІ-1,LХVІ-2 площею 266,5 кв. м., 2-го поверху № 42-1, 42-3, 42-4, 42-5, 42-6, 42-7, 42-9, 42-10, 42-12, 42-14, 42-15, LХХХV площею 184,3 кв. м. в літ «А-7» загальною площею 450,8 кв. м., що розташовані в за адресою: м. Харків, вул. Римарська, буд. 22, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Компанії «ДЕВЕЛОПМЕНТ МАКС ЛЛС» (704, Кінг-стріт, кімната 555, Вілмінгтон, Делавер,19801, США) шляхом проведення публічних торгів.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

25.12.09 року

Справа № 57/140-09