Постанова № 76029296, 15.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1435/18 Справа № 205/5552/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Федченко В. М. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Максюта Ж.І., Макарова М.О.

при секретарі - Лященко С.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 травня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області, філії 04 приватного підприємства «НИВА-В.Ш.», ОСОБА_2 за участю третіх осіб: ОСОБА_4, ПАТ «УкрСиббанк», АТ «Дельта Банк» про визнання прилюдних торгів недійсними, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що на виконання заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2010 року були проведені прилюдні торги з продажу належної їй земельної ділянки по АДРЕСА_1, переможцем яких стала ОСОБА_2

Позивач вказує, що зазначені прилюдні торги підлягають визнанню недійсними, оскільки були проведені з порушенням порядку, передбаченого Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та Закону України « Про виконавче провадження».

На підставі вищезазначеного просила суд:

- визнати недійсними прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна від 30 березня 2012 року, по реалізації земельної ділянки за адресом АДРЕСА_1, проведені Філією 04 приватного підприємства «НИВА - В.Ш.»;

- визнати недійсним свідоцтво НОМЕР_1 від 18 квітня 2012 року про належність на праві приватної власності ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, площею 0,0397 га, виданого на підставі ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» вiд 21 квітня 1999 року № 606-XIV, та Акту від 11 квітня 2012 року Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції «про проведення прилюдних торгів (аукціону) з реалізації арештованого майна», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зініковою М.С.;

- визнати недійсним Державний акт серії НОМЕР_2 від 15 червня 2012 року на право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, площею 0,0397 га, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, виданого на ім'я ОСОБА_2, кадастровий номер НОМЕР_3;

- скасувати протокол № 04120487 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна належного ОСОБА_3 затвердженого 30 березня 2012 року директором Філії 04 приватного підприємства «НИВА - В.Ш.»., переможцем яких стала ОСОБА_2;

- скасувати Акт від 11 квітня 2012 року Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції «про проведення прилюдних торгів (аукціону) з реалізації арештованого майна»;

- застосувати реституцію, як наслідок недійсності проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 30 березня 2012 року, по реалізації земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1;

-зобов'язати Головне управління Держкомзему у Дніпропетровській області скасувати право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3. та зареєструвати право власності за ОСОБА_3

Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 травня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсними прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна від 30 березня 2012 року, по реалізації земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, проведені Філією 04 приватного підприємства «НИВА - В.Ш.».

Визнано недійсним свідоцтво НОМЕР_1 від 18 квітня 2012 року про належність на праві приватної власності ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, площею 0,0397 га, виданого на підставі ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» вiд 21 квітня 1999 року № 606-XIV, та Акту від 11 квітня 2012 року Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції «про проведення прилюдних торгів (аукціону) з реалізації арештованого майна», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зініковою М.С.

Визнано недійсним Даржавний акт серії НОМЕР_2 від 15 червня 2012 року на право власності на земельну ділянку за адресом АДРЕСА_1, площею 0,0397 га, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, виданого на ім'я ОСОБА_2, кадастровий номер НОМЕР_3.

Скасовано протокол № 04120487 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, належного ОСОБА_3 та затвердженого 30 березня 2012 року директором Філії 04 приватного підприємства «НИВА - В.Ш.»., переможцем яких стала ОСОБА_2

Скасовано Акт від 11 квітня 2012 року Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції «Про проведення прилюдних торгів (аукціону) з реалізації арештованого майна»

Застосовано реституцію, як наслідок недійсності проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 30 беезня 2012 року, по реалізації земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1.

Зобов'язано Головне управління Держкомзему у Дніпропетровській області скасувати право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3. та зареєструвати право власності за ОСОБА_3

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прилюдні торги були проведені з порушенням встановлених законодавством правил проведення торгів, у зв'язку з реалізацією земельної ділянки на якій розташовані об'єкти незавершеного будівництва без оформлення відповідних документів у встановленому законом порядку.

В апеляційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року, ОСОБА_2 посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Суд при вирішенні справи проігнорував той факт, що на момент проведення прилюдних торгів, заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2010 року скасовано не було, а тому підстав вважати про порушення прав позивача, немає.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2010 року задоволені позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 15 серпня 2007 року.

На підставі виконавчих листів №2-3933, виданих 21 січня 2011 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 81 628,23 грн. та судових витрат, постановою Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 08 лютого 2011 року було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно боржника, а саме земельну ділянку, площею 0,0397 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту серії НОМЕР_4 від 20 листопада 2008 року, кадастровий номер НОМЕР_3.

30 листопада 2011 року в межах виконавчого провадження, відкритого за виконавчими листами, ТОВ НПП «Геопроект» складено висновок про вартість майна, а саме: земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, відповідно до якого вартість цього майна складає 25 334 грн.

Згідно довідки начальника Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 20 лютогого 2012 року сторін було ознайомлено з висновками експерта про вартість майна. Станом на 20 лютогого 2012 року інформації про оскарження оцінки майна до відділу не надходило.

12 березня 2012 року між Ленінським відділом Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та Філією 04 приватного підприємства «НИВА - В.Ш.» укладено договір 0412048 про надання послуг по організації та проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

30 березня 2012 року були проведені прилюдні торги з продажу арештованого нерухомого майна, відповідно до протоколу 04120487, переможцем яких стала ОСОБА_2

Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зєніковою М.С. видано свідоцтво НОМЕР_1 від 18 квітня 2012 року про належність на праві власності ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,0397 га, виданого на підставі ст. 66 Закону України «про виконавче провадження», та акта Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 11 квітня 2012 року про проведення прилюдних торгів (аукціону) з реалізації арештованого майна.

На ім'я ОСОБА_2 був виданий Даржавний акт серії НОМЕР_2 від 15 червня 2012 року на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,0397 га, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_3.

В період 2012 року реалізація арештованого нерухомого майна проводилася згідно Закону України "Про виконавче провадження" № 606-14, Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 року № 74/5 (в редакції, чинній на момент проведення прилюдних торгів), Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Зокрема, тимчасове положення визначає умови і порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, підприємств як цілісного майнового комплексу, інших приміщень, земельних ділянок, що є нерухомим майном, на які звернено стягнення відповідно до чинного законодавства, а також розрахунків за придбане майно.

Згідно розділу І п. 1.2. прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір.

Реалізація нерухомого майна, на яке звернено стягнення, проводиться за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то реалізація майна проводиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або місцезнаходженням майна.

У разі реалізації майна за його місцезнаходженням і якщо таке майно перебуває за межами населеного пункту, його реалізація проводиться у найближчому населеному пункті або районному центрі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в і їх задоволенні.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою третьою, пятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у звязку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами ч. 4 ст. 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (ст. ст. 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі Тимчасове положення).

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного з частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Відповідно до положень вказаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації з якими укладеновідповідний договір державною виконавчою службою (пункт 5.11 Інструкції про проведення виконавчих дій).

Що стосується порушень, нібито допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження , накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст.ст. 18, 24, 27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом зокрема, ч.7ст.24 , ч.4ст.26, ч.3 ст.32, ч.3 ст.36 , ч.2 ст.57, ст.55, 85 Закону).

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визначення прилюдних торгів недійсними.

Згідно до п.3.5 Тимчасового положення спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення прилюдних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту укладання договору про реалізацію майна, а у випадку проведення повторних торгів - не пізніше семи днів з моменту переоцінки майна.

Одночасно ця інформація може бути розміщена в засобах масової інформації.

За змістом пункту 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Проте сам по собі факт неналежного повідомлення боржника стосовно проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Оскільки порушення, які на думку позивача були допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених ЗУ "Про виконавче провадження", до призначення прилюдних торгів, у тому числі визначення вартості чи оцінки майна, повідомлення про дату проведення торгів, тощо (ст.ст.18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом та Розділом VII ЦПК України.

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Дана позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116 цс 12.

Однак, суд першої інстанції задовольняючи позов безпідставно посилався на доведення факту порушення прав позивача, оскільки дослідити чи перевірити фактичні обставини щодо порушення правил проведення прилюдних торгів, які мають значення для правильного вирішення справи, був позбавлений можливості, у зв'язку із знищенням виконавчого провадження, про що свідчить складений Ленінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 14 січня 2016 року (а.с. 197-200).

Насамперед, під час розгляду позову про визнання публічних торгів недійсними, суд має дати оцінку тому, чи є порушення, на які посилається позивач, суттєвими та чи вплинули вони на результат торгів.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, отже, є правочином.

Оскільки відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст.ст.203, 215 ЦК).

За загальним правилом ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1- 3,5 та ч.6 ст.203 цього Кодексу.

У зв'язку з тим, що за змістом ч.1 ст.215 ЦК підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5.

Аналізуючи норму закону, на яку посилається позивач, у сукупності зі встановленими обставинами справи, зокрема знищення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними прилюдних торгів, оскільки факт неналежного повідомлення боржника про проведення торгів, та факт реалізації майна за ціною, визначеною висновком про оцінку майна, яку остання позбавлена була можливості оскаржити, не вплинули на результати торгів. При цьому, колегія суддів встановила, що права і законні інтереси особи, яка оспорює ці прилюдні торги та є боржним у зобов»язанні, внаслідок невиконання якого з неї судовим рішенням стягнуто заборгованість, порушені не були.

Разом з тим, установивши, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів 04 січня 2016 року було знищено, тобто до ухвалення апеляційним судом Дніпропетровської області рішення від 17 травня 2016 року, яким було скасовано рішення Леніського районного суду м. Дніпропетровсь від 06 жовтня 2010 року на підставі якого з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стягнуто заборгованості за кредитним договором, суд позбавлений можливості перевірити правильність проведення процедури прилюдних торгів у розумінні вимог ст.ст.203, 215 ЦК України та встановити суттєві порушення, які вплинули на результати торгів.

Разом з тим, ОСОБА_2 придбала спірне майно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, тому є добросовісним набувачем та у розумінні положень ч.2 ст. 388 ЦК Ураїни, майно не може бути витребуване.

Не заслуговують на увагу твердження позивача про пропуск строку позовної давності з поважних причин, оскільки ще до звернення до суду з зазначеним позовом будучі боржником у зобов»язанні, в добровільному порядку банку було передано предмет застави, тобто ще у 2012 році позивачу достеменно було відомо про порушення свого права, а тому посилання на те, що в 2015 році дізналася про наявність виконавчого провадження в рамках якого проведенні прилюдні торги, спростовуються вищезазначеними обставинами та поясненнями позивача. Будь-яких доказів щодо використання та розпорядження земельною ділянкою, справляння земельного податку позивач не надала, що свідчить про обізнаність припинення її права власності на спірну земельну ділянку.

Безпідставиними є твердження позивача про те, що остання вважала припиненними кредитні зобов»язання між ОСОБА_4 та банком, у зв'язку із добровільною передачею банку предмета застави, оскільки є надуманими та не доведеними в порядку ст. 81 ЦПК України.

Позовна давність за ст. 256 ЦК України - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Йдеться про те, що протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Також ст. 261 ЦК України визначає, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому норма ч. 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, тому обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Проаналізувавши докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять доказів підтверджуючих поважність причин пропуску строку позовної давності, отже позивач звернулася до суду поза межами визначеними позовною давністю, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Європейський Суд з прав людини, поняття строку позовної давності, розкриває як передбачене законом право правопорушника уникнути від переслідування або притягнення до суду за спливом визначеного строку після скоєння правопорушення.

Строки давності, які характерні для національних правових систем держав-учасників виконують декілька цілей, в числі яких, - забезпечення правової визначеності та остаточності, попередження порушення прав осіб, які могли би бути зменшені, якщо б суди розглядали їх справи на основі доказів, що могли би бути неповними за спливом часу (див. п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, застосування строку позовної давності в цілях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність та остаточність.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов із зазначених позивачем підстав задоволенню не підлягає.

Інші позовні вимоги є похідними від вимог про визнання недійсними торгів та можуть бути задоволені лише у випадку визнання торгів недійсними, тому у позові необхідно відмовити повністю.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції (не підписаного суддею) в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим доказам у їх сукупності, не навів обґрунтованих мотивів щодо покладених в основу рішення, в результаті чого дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ч. 1 ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 637,92 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, ч.ч.3-6 ст.147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 травня 2017 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області, філії 04 приватного підприємства «НИВА-В.Ш.», ОСОБА_2 за участю третіх осіб: ОСОБА_4, ПАТ «УкрСиббанк», АТ « Дельта Банк» про визнання прилюдних торгів недійсними - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 637,92 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Ж.І. Максюта

М.О. Макаров