Постанова № 75324675, 16.07.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2018 справа № 908/2527/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя судді секретар судового засідання за участю представників: від позивача від відповідача Дучал Н.М. Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О. Трубникова Ю.О без участі представника ОСОБА_5, адвокат, ордер розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Тихонова Сергія Володимировича м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від29.03.2018 (повний текст підписаний 06.04.2018)у справі№ 908/2527/17 (суддя Дроздова С.С.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київдо відповідачаФізичної особи-підприємця Тихонова Сергія Володимировича м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької областіпростягнення 839 192 грн. 91 коп.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Тихонова Сергія Володимировича про стягнення заборгованості в сумі 839 192,31грн., в т.ч. 321 216,00 грн. заборгованості за кредитом, 320 681,12грн. заборгованості за відсотками, 112 654,20 грн. заборгованості за комісіями, 44 327,81грн. втрат від інфляції за кредитом, 40 313,78 грн. втрат від інфляції за відсотками.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем зобов'язань за генеральним договором про надання кредитних послуг № 046/08 від 24.03.2008року з врахуванням додаткової угоди № 2 від 24.03.2008року.

Відповідачем, в період судового провадження, повідомлено, що постановою господарського суду Запорізької області від 23.05.2012 р. у справі № 5009/1745/12 фізичну особу-підприємця Тихонова С.В. було визнано банкрутом. В Постанові від 23.05.2012року у справі № 5009/1745/12 зазначено про виявлення одного кредитора-ПАТ "Укрсоцбанк" з вимогами у розмірі 837 593,73 грн. Проте, ПАТ «Укрсоцбанк» вимог до відповідача в межах ліквідаційної процедури не заявив. Ухвалою господарського суду Запорізької області по справі № 5009/1754/12 від 06.09.2012року припинено підприємницьку діяльність банкрута - фізичної особи-підприємця Тихонова Сергія Володимировича, м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1.

Відповідачем заявлено також про застосування строку позовної давності.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.03.2018 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ до Фізичної особи-підприємця Тихонова Сергія Володимировича, м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Тихонова Сергія Володимировича на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 321 216,00грн. заборгованості за кредитом, 320 681,12 грн. заборгованості за відсотками, 112 654,20 грн. заборгованості за комісіями, 44 327,81 грн. втрат від інфляції за кредитом, 40 313,78 грн. втрат від інфляції за відсотками, 12 587,89 грн. судового збору.

Суд дійшов висновку, що зобов'язання ФОП Тихонова С.В. не припинилися, оскільки фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Відповідно до положень ст.ст. 51, 52, 608-609 Цивільного Кодексу України, ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Тихонов Сергій Володимирович звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2018 по справі №908/2527/17 у повному обсязі та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Фізичної особи-підприємця Тихонова Сергія Володимировича про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі.

Зауважує на помилковості висновку суду щодо непропущення строку позовної давності. Наполягає, що оскільки кінцевим терміном повернення кредитних коштів є 23.03.2018року, судом незаконно відхилені доводи представника ФОП Тихонова Сергія Володимировича щодо передбаченого п.4 Додаткової угоди до кредитного договору графіку погашення заборгованості - щопівроку рівними частинами.

Зазначає, що судом не перевірений розрахунок заборгованості, наданий позивачем; судом не надано належної оцінки тому факту, що ФОП Тихонова С.В. в 2012 році визнано банкрутом, при цьому ПАТ «Укрсоцбанк» не звернувся до суду з кредиторськими вимогами, які на той час становили 837 593,73 грн.; ухвалою господарського суду Запорізької області у справі № 5009/1754/12 від 06.09.2012року припинено підприємницьку діяльність банкрута - фізичної особи-підприємця Тихонова С.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Тихонова Сергія Володимировича на рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2018 у справі №908/2527/17; встановлено строк для подання Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" відзиву на апеляційну скаргу.

На адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", в якому викладені заперечення на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Тихонова Сергія Володимировича. Позивач у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Ухвалою від 05.06.2018року, з врахуванням ухвали від 26.06.2018року, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Тихонова Сергія Володимировича на рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2018 у справі №908/2527/17 призначено до розгляду на 12.07.2018 о 14:45 год. Явку представників учасників судового процесу визнано необов'язковою.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 12.07.2018року представник відповідача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2018року у справі № 908/2527/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Від представника позивача електронною поштою надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, просив відмовити ФОП Тихонову у задоволенні апеляційної скарги.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набула чинності 15.12.2017року.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, переглянувши справу з урахуванням повноважень визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

24.03.2008 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Тихоновим С.В. укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 046/08, згідно з п.1 (Основних положень) якого кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти в валютах: євро, долар США, гривня, в межах загального ліміту, що встановлюється в базовій валюті гривні в сумі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень, («Загальний ліміт кредитування») на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, а Позичальник зобов'язався повернути кредит у строки та на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у Додаткових угодах до цього Договору, але в будь-якому разі, не більше: 16,0 процентів річних в гривні, 12,0 процентів річних в євро, 14,2 процентів річних в доларах США, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному Тарифами на Кредитні послуги, що містяться у Додатку 1 до цього Договору та є його невід'ємною частиною.

Надання кредитних послуг за цим договором, згідно з п. 2 Основних положень договору, здійснюється протягом періоду з 24.03.2008 р. по 23.03.2018 р. включно («Строк дії Загального ліміту кредитування»).

Надання кредитних послуг за цим договором здійснюється шляхом укладення додаткових угод, що є невід'ємними частинами цього договору (п. 3 Основних положень генерального договору).

Конкретні умови Кредитної послуги, зокрема: валюта, сума, мета, строк, форма надання визначаються додатковими угодами (п.5 Основних положень генерального договору).

Кредит вважається повернутим в момент зарахування на позичковий рахунок Кредитора грошових коштів в сумі Кредиту, а також на відповідні рахунки нарахованих відсотків, комісій та неустойки (за наявності) (п.2.4. генерального договору).

Погашення кредиту здійснюється у строки/терміни, визначені цим договором та Додатковими угодами до нього, але, у будь-якому разі, повне погашення Кредиту має бути здійснене не пізніше останнього дня Строку дії Загального ліміту кредитування(п.2.5. генерального договору). Аналогічного змісту умова обумовлена сторонами і в п. 1.3. генерального договору.

Нарахування процентів за користування кредитом (Траншами Кредиту) здійснюється Кредитором у валюті кредиту; порядок сплати процентів за користування кредитом визначається відповідними Додатковими угодами до цього договору (п.п. 2.6., п.2.7. генерального договору).

Нарахування та сплата комісій за користування кредитом здійснюється зазначений рахунок в порядку, в сумі та в строки, що встановлені Тарифами (п. 2.8. генерального договору).

Тарифи Банку позивачем до матеріалів справи не надавалися.

Додатковою угодою № 2 від 24.03.2008 р. до Генерального договору, сторонами визначено, що надання кредиту буде здійснюватися в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 351 520,00 грн. зі сплатою 14,5 відсотків річних в гривні та комісії, в розмірі та в порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів за Генеральним договором, що містяться в Додатку 1 до Генерального договору.

Кредит надається на строк з 24.03.2008року по 23.03.2013року включно, із зниженням розміру максимального ліміту заборгованості щопівроку рівними частинами в сумі 70 304,00 грн. починаючи з 23.03.2011року, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше 23.03.2013року. При цьому кожна наступна видача траншу Кредиту здійснюється в межах вільного залишку максимального ліміту заборгованості станом на дату видачі такого траншу з урахуванням вже наданих траншів (п. 4 додаткової угоди).

Відповідно до п. 6 Додаткової угоди № 2 сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти.

Позивач прийняті на себе зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку позичальника № НОМЕР_2 за період з 10.03.2008 р. по 23.04.2009 р. та розрахунком заборгованості.

Відповідач прийняті на себе зобов'язання за генеральним договором, з врахуванням додаткової угоди № 2, щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконував, в результаті чого утворилася заборгованість за кредитом в розмірі 321 216,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 320 681,12 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх договірних зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків, банком здійснено нарахування інфляційних втрат за кредитом в сумі 44 327,81 грн. та інфляційних втрат за відсотками в сумі 40 313,78 грн., за період з листопада 2016 року по жовтень 2017 року.

Також, банком вимагається до стягнення 112 654,20 грн. заборгованості за комісіями.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, за якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою генеральний договір про надання кредитних послуг № 046/08 від 24.03.2008року з врахуванням додаткової угоди № 2, є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" належними доказами, які підтверджують наявність або відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути документи первинного бухгалтерського обліку та інформація з регістрів бухгалтерського обліку, оформлені у відповідності до вимог зазначеного Закону. Згідно з приписами ст.1 зазначеного Закону бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Отже, з огляду на вищевикладене, виписки по особовому рахунку щодо утворення заборгованості за договором, укладеним між позивачем та відповідачем, які надані позивачем, в даному випадку є регістрами аналітичного обліку та призначаються для видачі або відсилання клієнту та які приймаються судом як належний та допустимий доказ.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Тихонова Сергія Володимировича 321 216,00 грн. заборгованості за кредитом, 320 681,12 грн. заборгованості за відсотками, 44 327,81 грн. втрат від інфляції за кредитом, 40 313,78 грн. втрат від інфляції за відсотками.

Втім колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача 112 654,20грн. заборгованості за комісіями.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ( ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України).

В той же час, захист порушеного права або охоронюваного законом інтересу здійснюється судом із дотриманням основних засад судочинства, за наявності достатніх правових підстав та відповідних належних доказів, які підтверджують ту чи іншу обставину.

Відповідно до частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Саме лише посилання в позовній заяві на наявність боргу не є достатньою підставою для задоволення позову.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вже зазначалося, банком вимагається до стягнення з відповідача 112 654,20 грн. заборгованості за комісіями.

Відповідно до п.2.8. генерального договору, нарахування та сплата комісій за користування кредитом здійснюється на відповідний рахунок в порядку, в сумі та в строки, що встановлені Тарифами.

Додатковою угодою № 2 від 24.03.2008 р. до Генерального договору, сторонами визначено, що надання кредиту буде здійснюватися в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 351 520,00 грн. зі сплатою 14,5 відсотків річних в гривні та комісії, в розмірі та в порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів за Генеральним договором, що містяться в Додатку 1 до Генерального договору.

В матеріалах справи відсутній додаток до Генерального договору під назвою «Тарифи Банку».

Ні в позовній заяві, ні в розрахунку вимог банку, ні в виписках по рахунку відповідача, не визначено порядок визначення та нарахування комісії, яка вимагається позивачем до стягнення з відповідача в сумі 112 654,20 грн.

Отже, всупереч наведених вище приписів, а також положень статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, позов ПАТ «Укрсоцбанк» в частині стягнення заборгованості за комісіями в сумі 112 654,20 грн. не обґрунтований належними доказами.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення 112 654,20 грн. є непідтвердженими документово, у зв'язку з цим не можуть бути задоволені.

Щодо посилання представника відповідача на визнання ФОП Тихонова С.В. банкрутом та подальше припинення підприємницької діяльності, слід зазначити наступне.

За положеннями ч. 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV в редакції на час припинення справи про банкрутство, юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 10.09.2012 р., за номером 20800120011001651 внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця - припинено за судовим рішенням щодо припинення підприємницької діяльності, у зв'язку з визнанням банкрутом - 06.09.2012 р., 5009/1754/12, господарський суд Запорізької області.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень по справі № 5009/1754/12 встановлено, що постановою господарського суду Запорізької області від 23.05.2012 р. визнано фізичну особу-підприємця Тихонова С.В. банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою від 06.09.2012року у справі № 5009/1754/12 припинено підприємницьку діяльність банкрута - фізичної особи-підприємця Тихонова С.В. Провадження у справі припинено.

Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно зі ст.ст. 51, 52, 53 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна. Фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Особливості банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина визначені ст. ст. 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка була чинною на момент визнання суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина банкрутом).

Після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим цієї частини. Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, вимоги щодо стягнення на майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, а також інші вимоги, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Протягом п'яти років після визнання громадянина-підприємця банкрутом не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за його заявою.

У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п'яти років після завершення розрахунків із кредиторами такий громадянин-підприємець не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів. Не задоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

З огляду на вищенаведене, наполягання апелянта на припиненні основного зобов'язання на підставі ст. 609 ЦК України, є неправомірним, оскільки відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що основне зобов'язання за Генеральним договором про надання кредитних послуг № 046/08 від 24.03.2008року, в частині зобов'язань за додатковою угодою № 2 від 24.03.2008року, не припинилося.

Правову позицію Верховного Суду України з цього приводу висловлено у постанові від 04.12.2013 р. у справі № 6-125цс13.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що 23.05.2013року Тихонов С.В. зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису:2 080 000 0000 005143, місцезнаходження реєстраційної справи - Василівська районна державна адміністрація Запорізької області, про що свідчить детальна інформація про фізичну особу Тихонова Сергія Володимировича, АДРЕСА_1.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то вона вірно не прийнята судом, оскільки відповідно до статті 256 ЦК України, під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 5 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вже зазначалося вище, за умовами Генерального договору про надання кредитних послуг № 046/08, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ФОП Тихоновим С.В., кредитор зобов'язався надавати Позичальнику грошові кошти в валютах: євро, долар США, гривня, в межах загального ліміту, що встановлюється в базовій валюті гривні в сумі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень, на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, а Позичальник зобов'язався повернути кредит у строки та на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у Додаткових угодах до цього Договору, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному Тарифами на Кредитні послуги, що містяться у Додатку 1 до цього Договору.

Пунктом 2 Генерального договору визначено строк дії Загального ліміту Кредитування -з 24.03.2008 р. по 23.03.2018 р. включно.

Пунктом 4 Додаткової угоди № 2 від 24.03.2008 р. до Генерального договору визначено, що Кредит надається на строк з 24.03.2008 по 23.03.2013 р. включно.

Проте, умовами п.1.3 ст. 1 Генерального договору про надання кредитних послуг № 046/08 від 24.03.2008 р. встановлено, що Кредит повинен бути повністю повернутий Кредитору у кінцеві терміни, що зазначатимуться у Додаткових угодах до цього Договору, але, в будь-якому разі, не пізніше останнього дня Строку дії Загального ліміту кредитування - "по 23.03.2018 р. включно".

Пунктом 2.5. ст. 2 Генерального договору про надання кредитних послуг № 046/08 від 24.03.2008 р. визначено, що погашення Кредиту здійснюється в строки/терміни, визначені цим Договором та Додатковими угодами до нього, але, в будь-якому разі, повне погашення Кредиту має бути здійснене не пізніше останнього дня Строку дії Загального ліміту кредитування - "по 23.03.2018 р. включно".

Тому звернення ПАТ "Укрсоцбанк" до господарського суду Запорізької області з позовом відбулося в межах строку позовної давності.

Заперечення відповідача щодо нарахування пені вірно не прийняті судом та є безпідставними, оскільки позивачем не заявлено вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Доказів виконання зобов'язання й перерахування позивачу заявленої суми або доказів, які спростовують позовні вимоги, відповідачем до суду не надано.

За результатами апеляційного провадження, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2018 у справі № 908/2527/17 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Тихонова Сергія Володимировича на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 112 654,20 грн. заборгованості за комісіями, та в частині стягнення 1690,55 грн. судового збору, з прийняттям рішення про відмову ПАТ "Укрсоцбанк" у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за комісіями в сумі 112 654,20 грн. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2018 у справі № 908/2527/17підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Тихонова Сергія Володимировича, м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2018 (повний текст підписаний 06.04.2018) у справі № 908/2527/17 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2018 (повний текст підписаний 06.04.2018) у справі № 908/2527/17 скасувати в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Тихонова Сергія Володимировича на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 112 654,20 грн. заборгованості за комісіями, та в частині стягнення 1690,55 грн. судового збору.

Прийняти нове рішення в цій частині.

У задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Фізичної особи-підприємця Тихонова Сергія Володимировича про стягнення заборгованості за комісіями в сумі 112 654,20 грн. відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь Фізичної особи-підприємця Тихонова Сергія Володимировича 2 535,83 грн. судового збору за звернення з апеляційною скаргою.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2018 у справі № 908/2527/17 залишити без змін.

Господарському суду Запорізької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 12.07.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 16.07.2018р.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Судді: Т.Д. Геза

Н.О. Мартюхіна