Постанова № 75307790, 11.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №335/8692/17 Головуючий у 1 інстанції Калюжна В.В.

Провадження № 22-ц/778/852/18 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

Воробйової І.А.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райфайзен банк Аваль» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2017 року у справі за позовом Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» про визнання договору іпотеки недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року Запорізьке КП міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ПАТ «Райффайзен банк Аваль» про визнання договору іпотеки недійсним.

В позові зазначало, що Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту „Запоріжелектротранс" було подано позов до ОСОБА_3 про виконання обов'язку в натурі шляхом виконання будівельно-монтажних робіт з переносу двох опор контактної мережі у зв'язку з проведеним будівництвом надбудови магазинів промислових товарів над підземними переходами на пл. Фестивальній у м. Запоріжжі з двох сторін.

Під час проектування зазначених будівель, підприємству „Запоріжелектротранс" був наданий проект на погодження. Розглянувши даний проект, підприємство його погодило за умови виносу двох опор контактної мережі за межі будівництва. Відповідач погодилася з такою умовою та надала підприємству гарантійний лист про виконання робіт з переносу опор.

Однак, в порушення прийнятих гарантійних обов'язків, відповідач здійснила будівництво двох магазинів на пр. АДРЕСА_1), але не здійснила виносу опор за межі магазинів.

Фактично, на даний час майно, що належить територіальній громаді м. Запоріжжя (дві опори контактної мережі) та земля, що має цільове призначення - землі транспорту, знаходяться в середині магазинів, що належать іншому суб'єкту, що створює перешкоди у володінні та користуванні зазначеним майном підприємству „Запоріжелектротранс", за яким це майно закріплене на праві господарського відання.

Позивач звернувся до зобов'язаної особи з вимогою виконати свої гарантійні зобов'язання з перенесення опор. Відповідач у письмовій формі повідомила, що не має можливості вчинити такі дії у зв'язку з арештом будівлі та підготовкою її до продажу з торгів в рамках відкритого виконавчого провадження.

Після звернення до суду про забезпечення позову шляхом заборони реалізації з відкритих торгів будівель відповідача, та подання апеляції ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", підприємству „Запоріжелектротранс" стало відомо про раніше укладений договір іпотеки № 010/17-16/108/2 від 13.05.2008 року та підприємство отримало можливість ознайомитися з текстом оспорюваного договору.

Укладаючи спірний договір іпотеки ОСОБА_3 ввела ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в оману шляхом надання технічних документів (технічного паспорту) будівлі, які не відповідають фактичним технічним характеристикам будівлі (без відображення в технічній документації опори контактної мережі, що знаходиться в середині будівлі) та замовчувала існування обставин наявності чужого майна, яке є комунальною власністю, наявності права вимоги підприємства „Запоріжелектротранс" та свого обов'язку перед підприємством з перенесення опор, позивач вважає, що укладений договір іпотеки порушує публічний порядок, а також укладений під впливом обману.

Посилаючись на викладені обставини, просило суд визнати договір іпотеки № 010/17-16/108/2 від 13.05.2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3, предметом якого є нерухоме майно: будівля магазину літ. А, загальною площею 90,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, недійсним.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки № 010/17-16/108/2 від 13.05.2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3, предметом якого є нерухоме майно: будівля магазину літ. А, загальною площею 90,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту „Запоріжелектротранс" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях без жодного посилання на належний та допустимий доказ, який підтверджує наведені в рішенні обставини, в ньому не мотивовано чому судом було відхилено належні та допустимі докази надані Банком в обґрунтування заперечень, а також не обґрунтовано причину нівелювання правами Відповідача2 на надання доказів шляхом їх витребування та невмотивовано причини відмови у задоволенні заяви щодо участі у справі третьої сторони - Запорізької міської ради, яка зі стверджень Позивача є власником опори контактної мережі та одночасно є органом, який оформлював право установчий документ на будівлю магазину АДРЕСА_1

Крім того, судом першої інстанції не доведено ні нормативно, ні доказово факт навмисного введення ОСОБА_3 АТ «Райффайзен Банк Аваль» в осману.

Судом залишено поза увагою наявність суттєвих розбіжностей в даних Інвентарної картки, форма якої була затверджена наказом Мінстату України від 29.12.1995р., а введена в дію з 01.01.1996р., та в озвучених в судовому засіданні представником позивача конкретної дати постановки Контактної - 1961р.

Судом першої інстанції безпідставно та помилково зроблено висновок про те, що опора контактної мережі є приналежною річчю Предмету іпотеки, нерухомим майном, та була передана в іпотеку разом з Предметом іпотеки та на неї розповсюджується дія Договору іпотеки.

Позивачем Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та ухваленим на підставі повного, всебічного дослідження всіх обставин справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що 13.05.2008 року між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є ПАТ „Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_3, укладено договір іпотеки № 010/17-16/108/2 посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Шаповаловою О.Г., зареєстрований в реєстрі за № 2005, згідно до якого в іпотеку Банку передано нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності, а саме: Будівля магазину літ. А загальною площею 90,6 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначеним договором іпотеки передбачено забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою № 010/17-16/108 від 13.05.2008 року, укладеного між ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_7

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2016 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької дирекції „Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволено позовні вимоги. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 010/17-16/108/2 від 13.05.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Шаповаловою О.Г., зареєстрований в реєстрі за № 2005, а саме: будівлю магазину літ. А загальною площею 90,6 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 для задоволення вимог ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3 про погашення заборгованості за кредитним договором № 010/17-16/108/1 від 13.05.2008 року в сумі 3 239 024 гривень, шляхом проведення торгів у виконавчому провадженні за початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту „Запоріжелектротранс" було подано позов до ОСОБА_3 про виконання обов'язку в натурі шляхом виконання будівельно-монтажних робіт з переносу двох опор контактної мережі у зв'язку з проведеним будівництвом надбудови магазинів промислових товарів над підземними переходами на пл. Фестивальній у м. Запоріжжі з двох сторін (справа № 331/1255/17).

Під час проектування зазначених будівель, підприємству „Запоріжелектротранс" був наданий проект на погодження. Розглянувши даний проект, підприємство його погодило за умови виносу двох опор контактної мережі за межі будівництва. Відповідач погодився з такою умовою та надав підприємству гарантійний лист від 23.05.2005 року про виконання робіт з переносу опор.

В порушення прийнятих гарантійних обов'язків, ОСОБА_3 здійснила будівництво двох магазинів на пр. АДРЕСА_1), але не здійснила виносу опор за межі магазинів.

Фактично, на даний час майно, що належить територіальній громаді м. Запоріжжя (опори контактної мережі) та земля, що має цільове призначення - землі транспорту, знаходяться в середині магазину, що належать іншому суб'єкту, що створює перешкоди у володінні та користуванні зазначеним майном Запорізькому комунальному підприємству міського електротранспорту „Запоріжелектротранс", за яким це майно закріплене на праві господарського відання.

Підприємство звернулося до зобов'язаної особи з вимогою виконати свої гарантійні зобов'язання з перенесення опор. Відповідач у письмовій формі повідомила, що не має можливості вчинити такі дії у зв'язку з арештом будівлі та підготовкою її до продажу з торгів в рамках відкритого виконавчого провадження.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (надалі - Закон), «іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця…», «нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення».

Відповідно до ст. 5 зазначеного Закону, предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Відповідно до редакції п. 2.1.1 Договору, іпотекодавець гарантував, що предмет іпотеки як внесок до статутного фонду інших юридичних осіб не внесений, прав щодо нього у третіх осіб не має, що не відповідає дійсності та є обманом. Оскільки все майно підприємства «Запоріжелектротранс», у тому числі опори контактної мережі внесені до статутного фонду (капіталу) та у підприємства «Запоріжелектротранс» існувало як на момент укладення договору іпотеки так і на сьогодні право господарського відання та право вимоги щодо свого майна.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що укладаючи договір іпотеки, ОСОБА_3 передала, а відповідач ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" прийняв в іпотеку не лише будівлю магазину літ. А, а й його невід'ємну частину - опору контактної мережі, що знаходилася в середині будівлі та є об'єктом права комунальної власності та не належить відповідачу ОСОБА_3 на праві власності, а також у відповідача ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" відсутнє інше майнове право на опори контактної мережі.

Відповідно до Статуту підприємства, Засновником підприємства та Власником майна є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. Все майно підприємства, в т.ч. опори контактної мережі включене до статутного капіталу.

Відповідно до ст. 14 цього Закону, предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що є об'єктом права комунальної власності і закріплене за відповідним комунальним підприємством на праві господарського відання. Передача в іпотеку цього майна здійснюється після отримання у встановленому законом порядку згоди органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідне комунальне підприємство.

Стаття 6 Закону зазначає, що у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

Майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально засвідченою згодою усіх співвласників.

Іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку.

Відповідно до вищезазначених норм, виходячи зі змісту договору іпотеки та ст. 5 Закону, будівля літ. А, передана в іпотеку разом зі всіма приналежностями - у т.ч. опорами контактної мережі, що належать територіальній громаді та є комунальною власністю. Ні до підприємства, як балансоутримувача, ні до власника чи органу управління майном не надходили повідомлення чи запити про надання відповідної згоди.

Іпотекодавець всупереч вимогам ст. 6 Закону, не повідомив іпотекодержателя про права та вимоги позивача - підприємства „Запоріжелектротранс".

Укладаючи договір іпотеки, іпотекодатель передав, а іпотекодержатель прийняв разом з майном, що належить іпотекодавцю на праві власності і майно територіальної громади (опору контактної мережі) у спосіб, що суперечить Закону. .

Так, відповідно до ст. 14 Закону України „Про іпотеку", не можуть бути предметом іпотеки об'єкти права державної власності, що не підлягають приватизації.

Конституційний Суд України своїм Рішенням від 01.07.1998 року № 9-рп щодо Закону „Про приватизацію державного майна" зазначив, що за відсутності окремого законодавства про приватизацію об'єктів комунальної власності включення цих питань до закону, що регулює приватизацію державного майна, не є підставою для визнання його окремих положень неконституційними.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що перебуває в комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону та інших законів з питань приватизації. Тобто дія зазначеного Закону розповсюджується також на об'єкти права комунальної власності.

Правове регулювання приватизації об'єктів комунальної власності здійснює Закон України „Про приватизацію державного майна", ст. 5 якого встановлює, що об'єкти, які мають загально державне значення, приватизації не підлягають. Зокрема, до них належать об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому - міський електротранспорт (п. г) ч.2 ст. 5).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про міський електричний транспорт", міський електричний транспорт - складова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів; об'єкти міського електричного транспорту - рухомий склад, контактні мережі, тягові підстанції, колії трамвайні та метрополітену, а також споруди, призначені для забезпечення надання транспортних послуг.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що опори контактної мережі, які призначені для забезпечення надання транспортних послуг, є об'єктами міського електротранспорту, діяльність якого пов'язана з наданням послуг населенню з перевезення пасажирів, тобто належать до об'єктів, що не підлягають приватизації, а отже, не можуть бути передані в іпотеку та відчужені.

Право власності на майно територіальної громади (опори контактної мережі підприємства „Запоріжелектротранс"), яке розташоване в середині майна, що є предметом іпотеки, не припинено, тому земельна ділянка під ним відноситься до категорії земель транспорту (ст. 74 Земельного кодексу України) та знаходиться в користуванні підприємства, що підтверджується листом № 018-пі від 16.05.2017 року Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірний договір іпотеки укладено в порушення вимог ст. 14 Закону України „Про іпотеку" та ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного майна". Спірний договір іпотеки укладений в порушення ст. 576 та ст. 583 ЦК України. Так, відповідно до ст. 576 ЦК України, предметом застави може бути будь-яке майно, що може бути відчужене і на яке може бути звернене стягнення. Як зазначалося вище, опори контактної мережі, що передані в іпотеку разом з будівлею не можуть бути відчужені і на них не може бути звернене стягнення. Також договір суперечить ст. 583 ЦК України, оскільки при укладанні договору іпотеки будівлі разом зі всіма приналежностями, у т.ч. з опорою контактної мережі, що знаходиться всередині будівлі, іпотекодавець не була власником цієї частини іпотеки та не мала згоди власника.

Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту „Запоріжелектротранс" є суб'єктом комунальної власності, засноване на власності територіальної громади. Все майно підприємства є комунальною власністю та закріплене за цим підприємством на праві господарського відання.

Відповідно до ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємницької діяльності, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Передача в іпотеку будівлі магазину по АДРЕСА_1 разом з опорою контактної мережі, яка знаходиться всередині будівлі магазину та є невід'ємно пов'язаною із землею, на якій вона знаходиться та переміщення якої є неможливим без її знецінення та зміни її призначення, є протизаконним та таким, що порушує норми чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки договір іпотеки № 010/17-16/108/2 від 13.05.2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 визнано недійсним відповідно до вимог ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності права власності та права господарського відання та як наслідок - відсутність права вимоги у позивача на опори контактної мережі у зв'язку з відсутністю документу про державну реєстрацію є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст.. 181 ЦК України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Опори контактної мережі є спорудами, збудованими та встановленими на бетонному фундаменті та їх вільне переміщення у просторі неможливе.

Право господарського відання на ділянку контактної мережі до складу якої входять зазначені опори виникло у підприємства у 1961р., тобто до набрання чинності ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Право господарського відання на опори контактної мережі у Державному реєстрі речових прав не повинно бути та не могло бути зареєстроване.

Як на момент виникнення права господарського відання підприємства на споруди (1961р.) - опори контактної мережі діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації, так і на сьогодні така реєстрація не передбачена.

Колегія суддів встановила, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2017 рокуу цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: