Рішення № 75243864, 02.07.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2018р. Справа №914/274/18

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.І. Матвіїва за участю секретаря судового засідання Д.С. Зубкович розглянув матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк”, м. Київ,

до відповідача: Підприємства об’єднання громадян ОСОБА_1 спортивно-культурного центру Шахової асоціації незрячих України “Орієнтир”, м. Львів,

предмет позову: стягнення 435 298,37 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 року становить 12 472 419,63 грн.,

підстава позову: порушення зобов’язань за кредитним договором №16/19-919/2012 від 21.06.2012 року з додатковою угодою №1,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2 – представник на підставі довіреності від 06.03.2018 року,

відповідача: ОСОБА_3 – представник на підставі довіреності від 15.05.2018 року, ОСОБА_4 – директор,

ПРОЦЕС

14.02.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” до Підприємства об’єднання громадян ОСОБА_1 спортивно-культурного центру Шахової асоціації незрячих України “Орієнтир” про стягнення 435 298,37 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 року становить 12 472 419,63 грн., з яких 279 997,96 доларів США заборгованості по кредиту, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 року становить 8 022 662,83 грн., та 155 300,41 доларів США заборгованості по відсотках, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 року становить 4 449 756,80 грн., з підстав порушення зобов’язань за кредитним договором №16/19-919/2012 від 21.06.2012 року з додатковою угодою №1.

Ухвалою суду від 19.02.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №914/274/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.03.18 р.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

13.03.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

19.03.2018 року від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву та заява з питаннями до Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк”.

20.03.2018 року від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи на інший день у зв’язку з неможливістю забезпечення явки представника у судове засідання 21.03.2018 року.

21.03.2018 року від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача оригіналів документів, копії яких долучено до позовної заяви.

02.04.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

04.04.2018 року від позивача надійшла заява свідка.

11.04.2018 року відповідачем подано зустрічну позовну заяву та заяву з процесуальних питань.

11.04.2018 року позивачем подано клопотання про поновлення процесуальних строків на подання відповіді на відзив та доповнення до відповіді на відзив.

12.04.2018 року від представника позивача до суду надійшли доповнення до відповіді на відзив.

17.04.2018 року представником відповідача подано заяви з процесуальних питань з запереченнями щодо прийняття відповіді на відзив та доповнень до відповіді на відзив.

20.04.2018 року представником позивача подано заяву з процесуальних питань щодо клопотань про поновлення процесуальних строків.

04.05.2018 року від позивача надійшло клопотання про надання доказів вручення іншій стороні доповнень до відповіді на відзив.

06.06.2018 року та 13.06.2018 року відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, 06.06.2018 - заяву про поновлення строку на подання пояснень до відзиву.

11.06.2018 року позивачем подано відповідь на пояснення до відзиву, 18.06.2018 року подано пояснення на заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

19.06.2018 року відповідачем подано заяву з процесуальних питань щодо долучення документів до матеріалів справи, 21.06.2018 року та 25.06.2018 року - заяву процесуальних питань стосовно переривання позовної давності.

Ухвалою суду від 21.03.2018 року задоволено клопотання про витребування у позивача оригіналів документів, копії яких долучено до позовної заяви.

Ухвалами суду від 17.04.2018 року відмовлено у задоволенні заяви Підприємства об’єднання громадян ОСОБА_1 спортивно-культурного центру Шахової асоціації незрячих України “Орієнтир” про продовження процесуального строку, повернуто заявнику зустрічну позовну заяву, а також продовжено строк підготовчого провадження у справі №914/274/18 на 30 днів.

Ухвалою суду від 24.04.2018 року поновлено Публічному акціонерному товариству “Альфа-Банк” пропущений строк для подання відповіді на відзив від 02.04.2018 року та доповнення до відповіді на відзив від 06.04.2018 року і прийнято вказані документи.

У судовому засіданні 16.05.2018 року закрито підготовче провадження, за письмовою згодою всіх учасників справи розпочато розгляд справи по суті, відкладено розгляд справи по суті на 06.06.18 р.

Ухвалою суду від 06.06.2018 року поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк для подання додаткових пояснень до відзиву на позовну заяву, поданих разом із клопотанням від 06.06.2018 року.

Розгляд справи по суті неодноразово відкладався, а також у судових засіданнях оголошувались перерви, у тому числі за клопотаннями представників сторін, у зв’язку з поданням сторонами додаткових пояснень, забезпеченням представникам можливості на ознайомлення з позиціями кожної зі сторін, висловлення позицій стосовно поданих заяв і пояснень, з необхідністю повного та всебічного дослідження зібраних у справі доказів.

У судовому засіданні 02.07.2018 року судом закінчено з'ясування обставин та перевірку їх доказами, оголосив про перехід до судових дебатів. Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі, надав суду промову в судових дебатах у письмову вигляді для долучення до матеріалів справи. Представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог, надали суду промову у письмову вигляді для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.07.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник у зв’язку із неналежним, на переконання позивача, відповідачем грошових зобов’язань за кредитним договором №16/19-919/2012 від 21.06.2012 року з додатковою угодою №1. Публічне акціонерне товариство “Альфа-Банк” (надалі по тексту рішення – позивач) зазначає, що за договором факторингу до нього перейшло право вимоги до боржника по кредитному договору №16/19-919/2012 від 21.06.2012 року. 14.01.2015 року відповідачу було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, яку останній повинен був виконати до 14.02.2015 року. Однак, відповідачем не виконано вимог даної претензії, не виконано належним чином зобов’язань по поверненню кредитних коштів, у зв’язку з чим станом на 17.01.2018 року утворилася заборгованість у розмірі 279 997,96 доларів США заборгованості по кредиту, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 року становить 8 022 662,83 грн., та 155 300,41 доларів США заборгованості по відсотках, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 року становить 4 449 756,80 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Підприємство об’єднання громадян ОСОБА_1 спортивно-культурного центру Шахової асоціації незрячих України “Орієнтир” (надалі по тексту рішення – відповідач) проти позовних вимог заперечив, зокрема, з двох основних підстав – неналежний позивач за вимогами про стягнення заборгованості по кредитному договору, укладеному з ПАТ «Банк Кіпру», і пропущення строків позовної давності для стягнення заборгованості по кредитному договору. Так, відповідач зазначає, що він не був повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні; позивачем при поданні позову не враховано умов відступлення клієнтом факторові свого права вимоги до боржників; акт передачі документації при підписанні договору факторингу не містить дати складення.

Також представники відповідача стверджують, що позивачем пропущено термін позовної давності по періодичних щомісячних платежах, зазначених у графіку погашення заборгованості; згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 30.03.2016 року у справі №466/7453/15-ц остаточний термін повернення кредиту встановлено до 13.02.2015 року, у зв’язку з чим, звернувшись з позовною заявою у даній справі 14.02.2018 року, позивачем пропущено строк позовної давності до всіх вимог; останній платіж по кредиту відповідачем здійснено 16.07.2014 року, тому саме з цієї дати позивачу стало відомо про порушення відповідачем умов кредитного договору, а відповідно звернення з позовом до суду у даній справі лише 14.02.2018 року є пропущенням встановленого законом строку. Факт переривання строків позовної давності шляхом визнання боржником боргу та поданням позову у 2015 року відповідач також заперечує.

Крім цього, відповідач вважає, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем як позичальником кредитних коштів від ПАТ «Банк Кіпру» первинними документами; матеріали справи не містять належного розрахунку заборгованості; при укладенні кредитного договору не дотримано простої письмової форми правочину, тому на підставі ст.1055 ЦК України він є нікчемним в силу закону. Заперечення відповідача ґрунтуються також на тому, що згідно з листом банку від 06.07.2015 року відмінено нарахування штрафних санкцій – застосування підвищеної відсоткової ставки в розмірі 15%, що, на думку відповідача, ставить під сумнів правильність розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви; вказав, що придбання позивачем ПАТ «Неос Банк» здійснено без погодження з Національним банком України.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

21.06.2012 року ПАТ «Банк Кіпру» і Підприємство об’єднання громадян ОСОБА_1 спортивно-культурного центру Шахової асоціації незрячих України “Орієнтир” уклали кредитний договір №16/19-919/2012, відповідно до якого кредитор надає позичальнику грошові кошти в сумі 350 000,00 доларів США на строк до 20.06.2020 року зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування кредитом у рoзмірі місячний LIBOR (1m) + маржа в розмір 12 процентів річних. Повернення кредиту здійснюється позичальником відповідно до графіка погашення заборгованості, що міститься в додатку №1 до цього договору, з повним поверненням заборгованості за кредитом до кінцевого терміну повернення заборгованості (п.2.9.1).

Згідно з меморіальним ордером №4855950 від 22.06.2012 року відповідачу видано кредит згідно з угодою №16/19-919/2012 на суму 346 424,14 дол. США. Оригінал вказаного меморіального ордеру надано представником позивача суду та представнику відповідача для огляду. Факт видачі відповідачу кредиту також підтверджується оригіналом виписки по особовому рахунку від 21.07.2014 року, наданих представником позивача для огляду. Згідно з меморіальним ордером №4855909 від 22.06.2012 року, як вбачається з призначення платежу, кредитні кошти згідно з заявою №1 від 22.06.2012 року спрямовані для продажу іноземної валюти, а згідно з меморіальним ордером №4857581 від 22.06.2012 року кошти від продажу іноземної валюти були перераховані на рахунок відповідача. Копії вказаних меморіальних ордерів доучені до матеріалів справи позивачем, а оригінали надано для огляду в судових засіданнях.

Згідно з додатком №1 до договору останнім днем здійснення повернення суми кредиту в розмірі 3 889,68 дол. США визначено 20.06.2020 року. 27.11.2013 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №16/19-919/2012 від 21.06.2012 року, якою порядок і строк повернення кредиту не змінювався.

21.07.2014 року ПАТ «Неос Банк», яке, як вказано в договорі, а також згідно з довідкою ПАТ «Неос Банк» від 17.07.2014 року, є правонаступником усіх прав і обов’язків ПАТ «Банк Кіпру», (клієнт) та ПАТ «Альфа-Банк» (фактор) уклали договір факторингу №1, відповідно до якого клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів і договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та сплачує клієнту грошові кошти в розмірі, що становить ціну продажу, та в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п.2.3 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в дату відступлення, якою є дата укладення цього договору, після чого фактор стає новим кредитором. Сторони у день укладення цього договору також складають та скріплюють своїми печатками акт прийому-передачі реєстру за формою, встановленою додатком №2 (п.2.3).

Позивачем долучено акт прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників за договором факторингу №1 від 21.07.2014 року, підписаний представниками фактора та клієнта. Також представниками сторін договору факторингу підписано акт прийму-передачі документації за договором факторингу №1 від 21.07.2014 року, акт прийому-передачі інформації згідно з реєстром заборгованостей боржників в електронному вигляді за договором факторингу №1 від 21.07.2014 року та акт прийому-передачі персональних даних в електронному вигляді за договором факторингу №1 від 21.07.2014 року.

Згідно з додатком №1 до договору факторингу, який також підписаний сторонами договору факторингу, клієнтом відступлено фактору право вимоги заборгованостей до боржників з реєстром заборгованостей, серед яких під порядковим номером 879 наявний кредитний договір №16/19-919/2012 від 21.06.2012 року, боржником за яким є Підприємство об’єднання громадян ОСОБА_1 спортивно-культурного центру Шахової асоціації незрячих України “Орієнтир”.

14.01.2015 року ПАТ «Альфа-Банк» надіслало Підприємству об’єднання громадян ОСОБА_1 спортивно-культурного центру Шахової асоціації незрячих України “Орієнтир” вимогу-повідомлення про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №16/19-919/2012 у 30-денний строк. Згідно з вказаною вимогою станом на 22.12.2014 року заборгованість становить 279 997,96 доларів США як заборгованості по кредиту та 21 067,38 доларів США як заборгованості по відсотках. Вказану вимогу адресат отримав 30.01.2015 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення. Докази здійснення відповідачем оплати після отримання вказаної вимоги у матеріалах справи відсутні.

У матеріалах справи наявні докази періодичного листування сторонами спору. Так, долучено лист відповідача від 14.01.2015 року про зменшення відсоткової ставки до 12% річних за кредитним договором №16/19-919/2012; лист від 13.02.2015 року, в якому відповідач стверджує про ненадання йому банком доказів переходу до нового кредитора права вимоги, а також про наявність, за власними підрахунками, перед банком станом на 13.02.2015 року боргу у розмірі 300 093 дол. США; лист від 13.07.2015 року про зміни, пов’язані з новою редакцією Статуту відповідача; лист від 14.08.2015 року, в якому відповідач зазначає про отримання кредиту від ПАТ «Банк Кіпру» в сумі 350 000 дол. США, про наявність заборгованості перед ПАТ «Альфа-Банк» станом на 13.08.2015 року в сумі 272 230 дол. США, а також пропонує мирні способи врегулювання спору; лист від 07.09.2015 року з проханням зняття із майна застави, а також з пропозиціями врегулювання ситуації, при цьому з твердженням, що з липня 2014 року не сплачується заборгованість по кредиту у зв’язку з незгодою з нарахованими санкціями; лист від 24.09.2014 року про отримання підтверджуючих документів правонаступництва ПАТ «Неос Банк» від ПАТ «Банк Кіпру».

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є кредитний договір, право вимоги по якому відступлено Публічному акціонерному товариству “Альфа-Банк”.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позиція суду щодо дійсності кредитного договору №16/19-919/2012.

Законом встановлена вимога до форми кредитного договору - кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

У матеріалах справи наявна копія кредитного договору №16/19-919/2012, оригінал якого з додатковою угодою № 1 та додатком №1 надано позивачем для огляду на виконання вимог ухвали суду. Кредитний договір підписаний зі сторони кредитора директором РД ПАТ «Банк Кіпру» ОСОБА_5, заступником директора Серватяком В,Б., а зі сторони позичальника – директором СКЦ «Орієнтир» ОСОБА_4 На посаду директора Підприємства об’єднання громадян ОСОБА_1 спортивно-культурного центру Шахової асоціації незрячих України “Орієнтир” ОСОБА_4 призначений 01.07.2009 року згідно з наказом №98-к, копія якого долучено до матеріалів справи. Вказаними особами підписано також додаток №1 до кредитного договору – графік погашення заборгованості. Кредитний договір з додатком як єдиний документ, прошитий та скріплений печатками і підписами сторін, містить відмітку про засвідчення ОСОБА_6 факту прочитання тексту кредитного договору з додатком №1 директору СКЦ «Орієнтир» ОСОБА_4 вголос уповноваженим працівником банку перед його підписанням.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа (ч.4 ст.207 ЦК України).

Так, згідно з посвідченням №13/102 від 09.04.2003 року та довідкою №73 від 26.02.1980 року ОСОБА_4 призначено пенсію як інваліду 1-ої групи по зору. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази неможливості особистого підписання документів директором СКЦ «Орієнтир», а підпис ОСОБА_6 не підтверджує факт укладення договору чи його підписання замість позичальника, а підтверджує факт прочитання тексту договору стороні договору з вадами зору вголос. Тому, заперечення відповідача щодо недотримання письмової форми правочину під час укладення кредитного договору №16/19-919/2012 належними доказами не підтверджено.

Позиція суду щодо отримання позичальником кредитних коштів.

Факт виконання кредитором обов’язку по наданню кредиту підтверджений належними доказами, а саме меморіальним ордером №4855950 від 22.06.2012 року на суму 346 424,14 дол. США, випискою по особовому рахунку від 21.07.2014 року на 346 424,14 дол. США, меморіальним ордером №4855909 від 22.06.2012 року та меморіальним ордером №4857581 від 22.06.2012 року, оригінали яких оглянуто та досліджено судом під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов’язкові реквізити. Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій. До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Враховуючи наведене, заперечення відповідача щодо відсутності первинних доказів про отримання відповідачем як позичальником кредитних коштів від ПАТ «Банк Кіпру» є безпідставними. Крім цього, наявність між сторонами відносин з підстав отримання кредиту вбачається із листування позивача та відповідача, а в судових засіданнях представники відповідача та особисто директор підприємства відповідача не заперечили і жодними доказами не спростували факту отримання кредитних коштів, а також факту часткової повернення таких грошових коштів та належного виконання зобов’язань до липня 2014 року.

Позиція суду щодо відступлення права вимоги по кредитному договору №16/19-919/2012.

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Як встановлено судом вище, 21.07.2014 року ПАТ «Неос Банк», яке згідно з довідкою ПАТ «Неос Банк» від 17.07.2014 року, є правонаступником усіх прав і обов’язків ПАТ «Банк Кіпру», (клієнт) та ПАТ «Альфа-Банк» (фактор) уклали договір факторингу №1, відповідно до якого клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками. Згідно з додатком №1 до договору факторингу клієнтом відступлено фактору право вимоги заборгованостей до боржників з реєстром заборгованостей, серед яких під порядковим номером 879 наявний кредитний договір №16/19-919/2012 від 21.06.2012 року, боржником за яким є Підприємство об’єднання громадян ОСОБА_1 спортивно-культурного центру Шахової асоціації незрячих України “Орієнтир”.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Сторонами договору факторингу від 21.07.2014 року дотримано встановлених вимог.

Згідно з п.2.3 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в дату відступлення, якою є дата укладення цього договору, після чого фактор стає новим кредитором. Крім цього, сторони визначили, що ціна продажу за цим договором становить 266 901 140,01 грн. (п.3.2), а п.4.1 погодили, що документація, визначена в п.1.1 договору, підлягає передачі виключно після сплати фактором клієнту ціни продажу заборгованості, визначеної п.3.2 договору, в порядку п.4.2, п.4.3 договору.

До позовної заяви долучено акт прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників за договором факторингу №1 від 21.07.2014 року (додаток №2), підписаний представниками фактора та клієнта; акт прийму-передачі документації за договором факторингу №1 від 21.07.2014 року (додаток №4); акт прийому-передачі інформації згідно з реєстром заборгованостей боржників в електронному вигляді за договором факторингу №1 від 21.07.2014 року (додаток №5), та додаток №1 – реєстр заборгованосте боржників. Оригінали вказаних документів оглянуті судом у судовому засіданні, розбіжностей з наданими копіями не виявлено. Твердження відповідача про неналежність доказів відступлення права вимоги у зв’язку з відсутністю на них дати їх складення не спростовує дійсності таких документів, адже такі скріплені печатками та підписами сторін договору факторингу, що відповідає умовам договору. Крім цього, підписання актів передачі документації допускалося лише після здійснення оплати ціни продажу по договору, і оскільки відповідні акти підписані, то презюмується виконання стороною свого обов’язку по оплаті. Суд також звертає увагу на презумпцію правомірності правочину та на відсутність у даній справі доказів визнання недійсним договору факторингу №1 від 21.07.2014 року з додатками.

Відтак, заперечення відповідача щодо відсутності доказів відступлення позивачу права вимоги по кредитному договору №16/19-919/2012 є недоведеними і такими, що спростовуються матеріалами справи.

Також суд звертає увагу, що безпідставними є заперечення відповідача і в тій частині, що у боржника відсутній обов’язок виконання зобов’язань новому кредитору в силу ч.2 ст.517 ЦК України. Так, згідно з вказаною нормою боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (частина друга статті 516 ЦК України).

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази надіслання чи вручення відповідачу повідомлень про заміну сторони (кредитора) у спірному зобов'язанні у порядку, визначеному п.2.5 договором факторингу. Разом з тим, з листа відповідача від 14.01.2015 року вбачається про інформування відповідача про набуття позивачем прав вимоги по заборгованості за кредитним договором №16/19-919/2012 від 21.06.2012 року листом від 27.08.2014 року, тобто відповідач у серпні 2014 року був обізнаний про заміну кредитора у зобов’язанні. Копія листа від 27.08.2014 року з відміткою про його отримання ОСОБА_6 28.08.2014 року долучена до матеріалів справи.

Крім цього, даючи правову оцінку запереченням відповідача про відсутність обов’язку погашати заборгованість в частині відсутності у нього документації про набуття позивачем права вимоги до нього, суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по кредитному договору №16/19-919/2012 у зв’язку з її непогашенням позичальником. При цьому, заборгованість позичальником не погашалася як первісному кредитору, так і новому кредитору. Суд звертає увагу, що Верховним судом у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.02.2018 року у справі № 569/8962/16-ц зроблено висновок, що «відповідачем не надано доказів, що він сплачував заборгованість за кредитним договором первісному чи новому кредитору, тому суди дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі». Крім цього, Верховним судом у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.04.2018 року у справі № 405/20/15-ц вказано, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору, і таке виконання є належним. Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, в якій вказується, що «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним».

Заперечення відповідача в тій частині, що придбання позивачем ПАТ «Неос Банк» здійснено без погодження з Національним банком України, суд не вважає таким, що спростовує дійсність чи іншим чином впливає на чинність договору факторингу.

Враховуючи наведені положення та встановлені вище обставин справи, суд доходить висновку, що ПАТ «Альфа-Банк» набуло право вимоги до відповідача по стягненню заборгованості по кредитному договору №16/19-919/2012 від 21.06.2012 року та наявність обов’язку відповідача виконувати умови договору, у визначеному договором порядку, незалежно від зміни кредитора у зобов’язанні.

Позиція суду щодо наявності заборгованості позичальника по кредитному договору №16/19-919/2012.

Як встановлено вище, кредитором надано позичальнику кредит у сумі суму 350 00,14 дол. США. Строк повернення кредиту згідно з п.1.1 та графіком платежів - 20.06.2020 року.

Факт невчасного здійснення платежів по поверненню чергових платежів не заперечується відповідачем, з листів, долучених до позовної заяви вбачається, що відповідачем не здійснено чергового платежу 27.06.2014 року (через халатну роботу працівників ПАТ «Неос Банк»), а станом на 13.02.2015 року за розрахунками відповідача заборгованість перед позивачем становила 300 093 дол. США, станом на 13.08.2015 року - 272 230,00 дол. США по тілу кредиту та близько 36 043,00 дол. США по процентах. З розрахунку позивача вбачається, що черговий платіж у липні 2014 року на суму 3 888,88 дол. США не здійснено, наступні чергові платежі до моменту пред’явлення вимоги в січні 2015 року також не здійснювались.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Договором (п. 4.2.5) передбачено право кредитора вимагати дострокового погашення заборгованості, включаючи прострочену та строкову/поточну заборгованість позичальника за кредитом та/або процентами у випадку, зокрема, порушення позичальником будь-якого з п.5.1.1-5.1.14 цього договору та/або будь-яких інших зобов’язань за цим договором.

Як встановлено судом вище, 14.01.2015 року ПАТ «Альфа-Банк» надіслало Підприємству об’єднання громадян ОСОБА_1 спортивно-культурного центру Шахової асоціації незрячих України “Орієнтир” вимогу-повідомлення №2156/150-32 від 13.01.2015 року про повне дострокове погашення у 30-денний строк заборгованості за кредитним договором №16/19-919/2012, визначеної станом на 22.12.2014 року в сумі 301 065,34 доларів США, з яких 279 997,96 доларів США як заборгованості по кредиту та 21 067,38 доларів США як заборгованості по відсотках.

Докази надіслання вказаної вимоги долучені до позовної заяви, їх оригінали надано суду та відповідачу для огляду. Вимогу адресат отримав 30.01.2015 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

Докази здійснення відповідачем оплати після отримання вказаної вимоги у матеріалах справи відсутні, протилежне відповідачем не підтверджено.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким чином, з боржника на користь нового кредитора підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в частині неповернутої суми тіла кредиту.

Враховуючи факт надіслання 14.01.2015 року позивачем відповідачу вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту, а також враховуючи положення п.1.1.2.1 договору (кінцевим терміном повернення заборгованості є 30-ий день з дня направлення кредитором позичальнику листа-повідомлення), суд зазначає, що позивачем змінено строк виконання зобов’язання по кредитному договору, що залишилося станом на кінець грудня 2014 року, зокрема, з кінцевого терміну повернення кредиту 20.06.2020 року на 13.02.2015 року. Відповідач, визначаючи строк виконання основного зобов’язання по кредитному договору, посилається на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30.03.2016 року у справі №466/7453/15-ц, яким встановлено строк виконання зобов’язання по кредиту. Так, у судовому рішенні міститься висновок, що «з 13.01.2015р. на боржника покладний обов’язок інший аніж передбачений п.1.1.2 кредитного договору, а саме обов’язок дострокового погашення зобов’язання до 13.02.2015 року. Кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитним договором № 16/19-919/2012 від 21.06.2012 року стало 12.02.2015 року». Однак, суд зазначає, що таке твердження суду не може бути однозначно застосоване до встановлення обставин даної справи, оскільки останнім днем виконання обов’язку згідно з умовами договору є 30-ий день з дня направлення кредитором позичальнику листа-повідомлення, а з судового рішення від 30.03.2016 року не вбачається, що вимога про дострокове повернення коштів була надіслана поручителям також 14.01.2015 року, як і позичальнику в даній справі. Тому, обставину щодо кінцевого терміну повернення кредитних коштів суд з’ясовує та встановлює згідно з матеріалами даної справи.

Верховний суд України у справі №6-990цс15 (постанова від 27 січня 2016 року) навів правову позицію та вказав, що пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання й був зобов’язаний пред’явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Крім цього, Верховний суд України у постанові від 02.11.2016 року у справі №6-1174цс16 звертає увагу, що якщо сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позичальник повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати.

Згідно з розрахунком заборгованості, здійсненим позивачем станом на 17.01.2018 року, заборгованість по кредиту становить 279 997,96 доларів США заборгованості по кредиту та 155 300,41 доларів США заборгованості по відсотках. Відповідач, заперечуючи правильність розрахунку заборгованості, власного контррорзрахунку не подав.

У постанові від 14 лютого 2018 року (справа № 564/2199/15-ц, провадження № 61 - 2404 св 18) Верховний суд дійшов висновку, що після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором. Аналогічна позиція щодо правильного застосування норм права висловлена Великою палатою Верховного суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (п.91).

Враховуючи наведені положення, правову позицію Верховного суду України та обставини даної справи, суд доходить висновку, що звертаючись з даним позовом, позивачем безпідставно здійснено нарахування відсотків після 14.01.2015 року – звернення з вимогою дострокового повернення всієї суми заборгованості по кредиту. Здійснюючи перерахунок заборгованості станом на 14.01.2015 року, суд зазначає, що сума неповернутого тіла кредиту правильно визначена позивачем і становить 279 997,96 дол. США. Враховуючи курс долара до гривні на 17.01.2018 року у розмірі 2865.2576, заборгованість в еквіваленті до національної валюті становить 8 022 662,83 грн., що також правильно визначено позивачем.

Щодо розміру відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з п.1.1 договору сторони погодили розмір фіксованої процентної ставки за користування кредитом - місячний LIBOR (1m) + маржа в розмір 12 процентів річних. За порушення строків повернення кредиту (в тому числі частково), сплати нарахованих процентів, інших платежів, що передбачені цим договором, а також за порушення умов п.5.1.3 та/або п.5.1.6 та/або п.5.1.9 договору, розмір процентної ставки збільшується на 3% річних і буде складати місячний LIBOR (1m) + маржа в розмір 15 процентів річних. При цьому, сторони погодили, що таке збільшення розміру процентної ставки не є зміною умов цього договору та/або зміною процентної ставки за цим договором, що здійснюється кредитором в односторонньому порядку, і відповідно внесення змін до цього договору не потребується, що спростовує заперечення відповідача щодо визначення розміру процентної ставки. Ставка LIBOR (LIBOR rates) - це параметр, що характеризує середньозважену процентну ставку міжбанківських кредитів, що видаються банками-учасниками лондонського міжбанківського ринку. Ставка LIBOR розраховується Британською банківською асоціацією і є найбільш поширеним показником короткострокових процентних ставок у всьому світі. Динаміка і конкретне значення ставки LIBOR публікуються.. Нарахування процентів за траншами у доларах США за ставками, визначеними з прив'язкою до індексу LIBOR, відповідає передбаченому у ст. 627 ЦК України принципу свободи договору і не суперечить ст.10561 ЦК України.

Одночасно суд вважає за доцільне звернути увагу на безпідставність заперечень відповідача по відміні нарахування штрафних санкцій – застосування підвищеної відсоткової ставки в розмірі 15%, згідно з листом банку від 06.07.2015 року, оскільки такий лист містив умови, за яких банк готовий відмінити застосування відповідного розміру процентів, а докази узгодження сторонами дій та досягнення визначених умов у матеріалах справи відсутні.

Договором сторони визначили, що нарахування процентів за кредитом здійснюється у валюті кредиту впродовж всього строку користування кредитом до повного повернення заборгованості, щомісячно, 21 числа кожного місяця, за період з 21 числа минулого місяця по 20 число поточного місяця, на фактичні залишки заборгованості за кредитом за фактичний час користування кредитом (п.2.6). Відповідно до п.2.9.1 договору повернення кредиту здійснюється позичальником відповідно до графіка погашення заборгованості, а відповідно до п.2.9.2 нараховані проценти сплачуються щомісячно в період з 21 до 27 числа кожного місяця.

Згідно зі звітом позивача про відсоткову ставку з 07.07.2014 року відсоткова ставка визначена у розмірі 15%, 21 числа кожного місяця відсоткова ставка LIBOR встановлювалась в іншому розмірі, у зв’язку з чим, в цілому відсоткова ставка також змінювалась і встановлювалась в межах 15,154000-16,511130. Порядок визначення та застосування процентної ставки у такому порядку визначений сторонами в п.1.1 договору. Відповідачем не спростовано порядку нарахування процентів із застосуванням відповідних розмірів відсоткової ставки та не подано власного розрахунку процентів.

Відомостей щодо погашення відсотків по кредитному договору з липня 2014 року розрахунок позивача не містить, доказів їх сплати з метою спростування розміру нарахованих процентів відповідачем не надано. Розрахунок позивача не містить також конкретних періодів із зазначенням відповідної відсоткової ставки та із визначенням суми заборгованості, на яку нараховуються відсотки. Разом з тим, звертаючись з вимогою про дострокове повернення всієї суми заборгованості, позичальнику було нараховано 21 067,38 доларів США по відсотках, що відповідає розрахунку, долученому до позовної заяви за період до 21.12.2014 року. Відтак, суд доходить висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в сумі 21 067,38 доларів США, а не 155 300,41 доларів США, як просив позивач, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 року становить 603 634,71 грн., а не 3 846 122,09 грн.

Позиція суду щодо строків позовної давності по заявлених вимогах.

Відповідач стверджує, що позивач звернувся з позовними вимогами з пропуском строку позовної давності, а саме 14.02.2018 року, про що вказано в ухвалі Господарського суду Львівської області від 19.02.2018 року у даній справі, у зв’язку з чим у позові потрібно відмовити. Також відповідач зазначав про сплив позовної давності по платежах, які повинні були бути сплачені згідно з графіком (кінцевий термін погашення заборгованості – 27.06.2016 року), право на стягнення яких виникло за період з 27.07.2012 року по 12.02.2015 року, при цьому, посилаючись на постанову Верховного суду України від 03.06.2015 року у справі №6-31цс15.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частини п’ятої статті 261 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 9 листопада 2016 року у справі № 6-2251цс16: пред’явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності. Пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов.

Судом вище встановлено, що останнім днем виконання зобов’язання у повному обсязі є 13.02.2015 року. Відповідно, 14.02.2015 року право позивача на отримання кредитних коштів стало порушеним, що відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, стало підставою для початку перебігу позовної давності саме з 14.02.2015 року, який згідно з законом триває три роки і згідно з ч.1 ст.264 ЦК України триває до 14.02.2018 року включно. Посилання відповідача на строк виконання зобов’язання по кредиту, зазначений у рішенні Шевченківського районного суду м. Львова від 30.03.2016 року у справі №466/7453/15-ц, спростовані судом вище.

Згідно з ідентифікатором поштового відправлення 7900607631928, що вказаний на поштовому конверті, у якому разом з описом вкладення, по якому господарському суду надіслано саме позовну заяву від 12.02.2018 року, до суду надійшла позовна заява у даній справі, та відомостями відстеження пересилання поштових відправлень на сайті Укрпошти (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) позовна заява позивачем здана до відділення поштового зв’язку 12.02.2018 року, тобто в межах строку позовної давності. Твердження суду в ухвалі від 19.02.2018 року про надходження позовної заяви у даній справі 14.02.2018 року підтверджує факт надходження позовної заяви до суду, але не факт звернення з позовом, як це трактує відповідач у доповненнях до відзиву. Відповідно до ч.ч.6,7 ст.116 НПК України останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку. Відтак, наведені заперечення відповідача є безпідставними.

Відповідач стверджує, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення чергових платежів, право на стягнення яких виникло за період з 27.07.2012 року по 12.02.2015 року. Так, згідно з правовою позицією Верховного суду України від 03.06.2015 року у справі №6-31цс15, наведеною відповідачем, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно з графіком погашення заборгованості передбачено сплачу чергових платежів по кредиту 27 число кожного місяця в сумі 3 888,88 дол. США з датою останнього платежу 20.06.2020 року, а не 27.06.2016 року, як вказує відповідач. Перший платіж згідно з графіком мав бути здійснений 27.01.2013 року, наступний 27.02.2013 року і надалі щомісяця до 20.06.2020 року. Прострочення внесення чергового платежу мало місце в червні 2014 року, що не спростовано сторонами, у зв’язку з чим, твердження відповідача про заборгованість, по якій спливла позовна давність, починаючи з 27.07.2012 року по 27.06.2014 року, є безпідставним.

Суд звертає увагу, що враховуючи положення ч.2 ст.1050 ЦК України та позиції Верховного суду України, наведені у постановах від 05.07.2017 року у справі №6-509цс17, від 27.01.2016 року у справі №6-990цс15 та від 09.11.2016 року у справі №6-2251, строк позовної давності щодо суми заборгованості по кредиту, що залишилася станом на кінець грудня 2014 року, було змінено позивачем у зв’язку з надісланням вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту, як встановлено вище, у строк до 13.02.2015 року включно. Разом з тим, заборгованість, що існувала станом на дату пред’явлення вимоги, по кожному черговому не внесеному вчасно платежу підлягала стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо. Наведене узгоджується з висновками про правильне застосування норм права щодо перебігу позовної давності за вимогами, що складаються із сукупності прострочених щомісячних зобов'язань, викладеними Великою палатою Верховного суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.

Так, Велика плата зазначила, що оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Відповідно, позовна давність щодо вимоги по виконанню зобов’язання в частині дострокового повернення 252 775,80 дол. США (строк по оплаті якої не настав станом на кінець грудня 2015 року) закінчується 14.02.2018 року. Відтак, твердження відповідача про те, що до вказаної заборгованості спливла позовна давність також є не обгрунтованим.

Щодо невнесення чергових платежів, починаючи з 27.06.2014 року, то строк позовної давності за таким платежем закінчився 28.06.2017 року, за платежем 27.07.2014 року – 28.07.2017 року і аналогічно в кожне 28 число наступного місяця відповідно. Разом з тим, твердження відповідача про закінчення строків позовної давності по чергових платежах, право на стягнення яких виникло за період з 28.07.2014 року по 28.12.2014 року, і позовна давність по яких мала б закінчуватись за загальним правилом 28.07.2017 року, 28.08.2017 року і так далі, не є обгрунтованим, оскільки із обставин справи вбачається перевивання строків позовної давності щодо кожного з чергових платежів за вказаний період.

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з листом відповідача вих.№130201 від 13.02.2015 року підприємство зазначило, що ним та поручителями отримано вимоги банку від 13.01.2015 року по кредитному договору № 16/19-919/2012 від 21.06.2012 року, та визнало, що станом на 13.02.2015 року за розрахунками відповідача заборгованість перед позивачем становить 300 093 дол. США. Згідно з заявою вих.№ 140801 від 14.08.2015 року відповідач визнав отримання ним кредиту у 2012 році в сумі 350 000,00 дол. США та існуючу за його розрахунками станом на 13.08.2015 року заборгованість у розмірі 272 230,00 дол. США по тілу кредиту та близько 36 043,00 дол. США по процентах. Лист вих.№070901 від 07.09.2015 року свідчать про звернення відповідача до позивача з пропозиціями компромісного вирішення проблеми з погашення кредиту, отриманого по кредитному договору № 16/19-919/2012 від 21.06.2012 року. Суд погоджується з доводами відповідача, що сума заборгованості, зазначена відповідачем у вказаних листах, не співпадає із сумою заборгованості, існуючою на даний час, встановленою судом вище. Також, вказаними листами відповідач не здійснював визнання вимог по всіх прострочених перед позивачем щомісячних платежах. Разом з тим, наведене підтверджує, що кожним визнанням наявності заборгованості перед ПАТ «Альфа-Банк» перебіг позовної давності переривався і перебіг позовної давності починався заново – востаннє, враховуючи чітке визнання відповідачем наявності заборгованості по спірному кредитному договору згідно з листом від 14.08.2015 року, - 15.08.2015 року, тривалість якої три роки, тобто по 15.08.2018 року.

Суд не вважає обгрунтованими доводи відповідача про те, що відповідачем у таких листах не визнавалася сума боргу у розмірі, заявленому до стягнення у даній справі, адже у даному випадку достатнім є визнання існування заборгованості на підставі кредитного договору та обов’язку його сплати. Розмір заборгованості з часу її виникнення і до моменту пред’явлення вимоги, а також на момент пред’явлення позовної заяви міг змінюватись як в бік збільшення, так і в бік зменшення, тому не може братися до уваги як доказ не переривання строків позовної давності.

Відповідач також заперечує факт переривання перебігу позовної давності у зв’язку з пред’явленням до відповідача позову у цивільній справі №466/7453/15-ц, оскільки провадження у цій справі щодо Підприємства об’єднання громадян ОСОБА_1 спортивно-культурного центру Шахової асоціації незрячих України “Орієнтир” було закрито 16.05.2015 року. Як вбачається з відповідної ухвали, «позовні вимоги ПАТ «Альфа Банк» до Підприємства об’єднання громадян ОСОБА_1 спортивно культурного центру Шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» про стягнення заборгованості за кредитним договором №16/19-919/2012 і відсотків за користування кредитом не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства». Відповідач наводить практику Верховного суду України у справі №557/922/15-ц стосовно відсутності факту переривання перебігу позовної давності у випадку пред'явлення позову з недодержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК України. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. У справі ж №466/7453/15-ц провадження закрито з підстав недотримання правил підвідомчості (цивільної юрисдикції), а не підсудності, у зв’язку з чим твердження відповідача не підтверджуються наведеною судовою практикою.

Крім цього, суд зазначає, що пред'явлення особою позову є окремою, не пов’язаною із визначеною ч. 1 ст.264 ЦК України, підставою для переривання позовної давності. Відповідно, доведеність обставини визнання заборгованості відповідачем є самостійною підставою для висновку щодо переривання перебігу позовної давності і доведення наявності й іншої підстави таких висновків не змінює та не спростовує.

Стосовно висловленого відповідачем твердження про те, що вчинення боржником дій з виконання зобов’язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, суд зазнає, що обставини відсутності у директора Підприємства об’єднання громадян ОСОБА_1 спортивно-культурного центру Шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» ОСОБА_4 повноважень на підписання листів і заяв протягом 2015 року ним не доведені жодними доказами.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Надана відповідачем довідка від 20.06.2018 року з переліком періодів перебування директора ОСОБА_4 у відпустці упродовж 2015 року не є первинним документом і містить розбіжності з долученим наказом №08/15/2-в про надання директору ОСОБА_4 відпустки у серпні-вересні 2015 року, тому такі документи не можуть бути покладені в основу однозначного висновку про непідписання директором листів від 13.02.2015 року та від 14.08.2015 року. Також суд зазначає, що відповідачем на підтвердження висловленого у судовому засіданні 21.06.2018 року твердження про непідписання ним листів, що знаходяться в матеріалах справи, та про невизнання ним боргу в таких листах, не надано жодних доказів щодо звернень у правоохоронні чи інші органи щодо підробки документів, зокрема, листів і заяв від 13.05.2015 року та від 14.08.2015 року, копії яких долучено до матеріалів справи, в частині їх змісту чи в частині дійсності його підпису, а також не заявлено клопотань про призначення можливих експертиз в межах даної справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, перевіривши доводи позивача, суд доходить висновку про часткову обгрунтованість заявлених позовних вимог, підтвердженість їх матеріалами справи, неспростованість їх іншою стороною спору та про звернення з позовом до суду у межах строків позовної давності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства об’єднання громадян ОСОБА_1 спортивно-культурного центру Шахової асоціації незрячих України “Орієнтир” (79058, Львівська обл., місто Львів, вул. Масарика, будинок 2/54, код ЄДР 22333765) на користь Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” (01001, м.Київ, вулиця Десятинна, будинок 4/6, код ЄДР 23494714) 279 997,96 дол. США заборгованості по кредиту, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 року становить 8 022 662,83 грн., та 21 067,38 доларів США заборгованості по відсотках, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 року становить 603 634,71 грн., та 129 463,71 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні вимоги про стягнення 134 233,03 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 року становить 3 846 122,09 грн., заборгованості по відсотках відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 11.07.2018 року.

Суддя Матвіїв Р.І.