Рішення № 7523334, 15.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.09 Справа№ 2/188

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Цимбалова С.О., представників відповідача Гвоздюка Р.М., Федисіва І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”, м. Київ в особі Львівської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”, м. Львів до Фермерського господарства “Федис”, м. Пустомити, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, м. Пустомити про звернення стягнення на заставлене майно

В С Т А Н О В И В:

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк”, м. Київ в особі Львівської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”, м. Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Фермерського господарства “Федис”, м. Пустомити про звернення стягнення на заставлене майно.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 25.08.2009р. призначив розгляд справи на 15.09.2009р., залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, м. Пустомити. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та третьою особою було укладено договір кредиту, на виконання умов якого третій особі надано кошти в сумі 400000 грн. 00 коп. Третя особа зобовязувалася протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обовязків по договору на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. У звязку з неналежним виконанням третьою особою зобовязань по договору кредиту, позивач звернувся з претензією про сплату суми кредиту та нарахованих процентів. Однак, третя особа свої зобовязання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту не виконала, на дату подання позову до суду заборгованість становить 383331 грн. 70 коп. по кредиту, 67886 грн. 38 коп. по сплаті процентів, 3693 грн. 19 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 6663 грн. 89 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 297803 грн. 93 коп. штрафних санкцій. Також зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір, згідно умов якого відповідач передає в іпотеку позивачу у якості забезпечення виконання третьою особою договору кредиту нежитлові приміщення. Відповідно до умов договору іпотеки, в разі невиконання або неналежного виконання третьою особою договору кредиту, позивач має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У звязку з цим просить стягнути заборгованість шляхом звернення стягнення на заставлене майно на суму 759379 грн. 09 коп.

В судових засіданнях представники відповідача позов визнали частково. Просили розстрочити виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.10.2009р. провадження у справі №2/188 було зупинено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.11.2009р. провадження у справі №2/188 поновлено, розгляд призначено на 15.12.2009р.

Представникам розяснено їх права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

10 квітня 2008р. між позивачем та третьою особою було укладено договір кредиту №605/30-010.

За цим договором кредитор (позивач) зобовязувався надати позичальнику (третій особі) грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання в сумі 400000 грн. 00 коп. зі сплатою 16,00% річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в додатку №1 до цього договору, що є його невідємною частиною.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач 11.04.2008р. відповідно до заяви на видачу готівки №52-038, надав третій особі грошові кошти в сумі 400000 грн. 00 коп.

Пунктом 1.1.1. договору кредиту №605/30-010 від 10.04.2008р. встановлено, що погашення кредиту буде здійснюватися в наступному порядку (згідно графіку) до 10 числа (включно) кожного місяця, починаючи з травня 2008р. (останній платіж в квітні 2018р.) та з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 09 квітня 2018р., на умовах визначених цим договором.

27 червня 2008р. між позивачем та третьою особою було укладено додаткову угоду до договору кредиту №605/30-010 від 10.04.2008р., якою сторони збільшили розмір процентної ставки за користування кредитом, встановивши її на рівні 18% річних. Зазначений розмір процентної ставки почав діяти з 01.07.2008р.

Відповідно до п. 2.4.5. договору кредиту №605/30-010 від 10.04.2008р., сплата процентів здійснюється щомісячно у валюті наданого кредиту не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Згідно п. 3.3.14. договору кредиту №605/30-010 від 10.04.2008р., позичальник зобовязаний протягом 30 календарних днів з дати одержання письмового повідомлення кредитора, достроково повернути в повному обсязі кредит, нараховані проценти, комісії, а також можливі штрафні санкції (пеню, штраф) у випадках, визначених п.п. 2.7.3., 3.2.3., 5.4. цього договору.

У звязку з порушенням строків повернення кредиту та сплати відсотків, позивач звернувся до третьої особи з претензією за вих. №09-09/011 від 21.01.2009р., в якій вимагав протягом 30 календарних днів достроково повернути суму кредиту, а також сплатити пеню та відсотки. Третьою особою вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, третя особа свої зобовязання перед позивачем щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами по договору кредиту №605/30-010 від 10.04.2008р. не виконала, на дату судового розгляду заборгованість третьої особи перед позивачем становить 383331 грн. 70 коп. по кредиту, 67886 грн. 38 коп. заборгованості по сплаті процентів.

10 квітня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір.

За цим договором іпотекодавець (відповідач) передає в іпотеку іпотекодержателю (позивачу) у якості забезпечення виконання позичальником (третьою особою) зобовязань за договором кредиту №605/30-010 від 10.04.2008р. (основне зобовязання), наступне нерухоме майно:

нежитлову будівлю: споруду магазину №29, позначену літ. “А-1”, загальною площею 345,0 кв.м., розташовану у м. Пустомити Львівської області, вул. Шевченка, буд. 63.

Відповідно до п. 1.3. іпотечного договору від 10.04.2008р., зміст та розмір основного зобовязання, строк і порядок його виконання становить: повернення позичальником кредиту в розмірі 400000 грн. 00 коп. з кінцевим терміном погашення заборгованості до 09.04.2018р. включно, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлене основне зобовязання, сплата процентів за користування кредитом у розмірі 16,00% річних та комісій, у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене основне зобовязання, сплата можливої неустойки (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене основне зобовязання, відшкодування витрат, повязаних з предявленням вимог за основним зобовязанням, та збитків, завданих порушенням основного зобовязання.

Згідно п.п. 2.4.3., 4.1. іпотечного договору від 10.04.2008р., іпотекодержатель (позивач) має право у разі невиконання або неналежного виконання основного зобовязання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обовязків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобовязання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 4.1. договору кредиту №605/30-010 від 10.04.2008р., у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених п. 2.4., 2.10. цього договору, комісій, передбачених умовами цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п. 1.1., 3.2.3., 3.3.14. цього договору, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно п. 4.2. договору кредиту №605/30-010 від 10.04.2008р, у разі порушення позичальником вимог п.п. 3.3.2.-3.3.5., 3.3.7.-3.3.17. цього договору, позичальник зобовязаний сплатити кредитору штраф у розмірі 3% від суми фактичної заборгованості за кредитом та нарахованими процентами, за кожний випадок.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 3693 грн. 19 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 6663 грн. 89 коп. та штраф згідно п. 4.2. в розмірі 297803 грн. 93 коп.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 2 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Абз. 1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Якщо вимога за основним зобовязанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобовязання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобовязання (абз. 2 ст. 7 Закону України “Про іпотеку”).

Згідно абз. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Представником відповідача заявлено також клопотання про розстрочення виконання рішення суду у звязку з важким фінансовим становищем.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Викладені представником відповідача у клопотанні доводи стосуються наслідків, які можуть настати після виконання рішення суду та ґрунтуються на його припущеннях. В той же час представником відповідача не наведено обставин, що ускладнять виконання рішення суду чи зроблять таке виконання неможливим, не подано належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин, клопотань про витребування відповідних доказів представником відповідача не подавалося.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги представника відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду необґрунтовані та безпідставні, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1052, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 7, 33 Закону України “Про іпотеку” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Звернути стягнення на заставлене згідно іпотечного договору від 10.04.2008р. за реєстровим №1562 майно Фермерського господарства “Федис”, м. Пустомити, вул. Сонячна, 15, Львівська область (ідентифікаційний код 20808164), а саме нежитлову будівлю, споруду магазину №29, позначену на плані літерою “А-1”, загальною площею 345,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Пустомити, вул. Шевченка, 63, Львівська область, для задоволення грошових вимог Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”, м. Київ, вул. Ковпака, 29 (ідентифікаційний код 00039019) в особі Львівської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”, м. Львів, пл. Міцкевича, 10 (ідентифікаційний код 09325011) за договором кредиту №605/30-010 від 10.04.2008р., в сумі 759379 грн. 09 коп.

3.Стягнути з Фермерського господарства “Федис”, м. Пустомити, вул. Сонячна, 15, Львівська область (ідентифікаційний код 20808164) на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”, м. Київ, вул. Ковпака, 29 (ідентифікаційний код 00039019) в особі Львівської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”, м. Львів, пл. Міцкевича, 10 (ідентифікаційний код 09325011) 7593 грн. 79 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя