Рішення № 7523332, 15.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.09                                                                                           Справа№ 2/191

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника позивача Миколайської Г.І., представника відповідача Пушкар Н.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області, м. Львів до Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг Львівської філії ВАТ “Укртелеком”, м. Львів про стягнення 2508 грн. 36 коп.

В С Т А Н О В И В:

Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області, м. Львів звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг Львівської філії ВАТ “Укртелеком”, м. Львів про стягнення 2508 грн. 36 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 31.08.2009р. призначив розгляд справи на 15.09.2009р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору був продовжений.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що відповідачу помилково було перераховано 2508 грн. 36 коп. Позивач звернувся з вимогою про повернення зайво перерахованих коштів, однак відповідач повідомив, що вказана сума коштів була зарахована в рахунок плати з надання студії для проведення селекторних нарад. Позивач не погоджується з таким зарахуванням, так як, на його думку, останнє здійснено відповідачем без жодних правових підстав, оскільки позивач не укладав з відповідачем угод на надання таких послуг. Крім того, замовником послуг з селекторного зв’язку виступила Державна інспекція з контролю за цінами м. Київ, яка уклала відповідний договір з ВАТ “Укртелеком” та повністю оплатила надані послуги. У зв’язку з цим просить суд зобов’язати відповідача повернути безпідставно отримані кошти в розмірі 2508 грн. 36 коп. шляхом зарахування їх в платежі майбутніх періодів за угодою № 1745 від 27.07.2001р.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив припинити провадження у зв’язку з відсутністю предмету спору. В своїх запереченнях зазначив, що відповідачем згідно платіжних доручень, зазначених в позовній заяві, отримана від відповідача плата за телекомунікаційні послуги. Частина коштів в розмірі 2133 грн. 98 коп. була зарахована як плата за селекторний зв’язок, МТМ разові. Таким чином, позивачем неправильно розраховано суму позовних вимог. Також зазначив, що взаємовідносини сторін регулюються договором про надання послуг зв’язку з додатками, в яких зазначено перелік послуг, що надаються. П. 20 додатку №1 до дговору про надання послуг зв’язку зазначено: груповий міжміський телефоний зв’язок. Вказана послуга надавалась позивачу на підставі телеграми від філії інформаційно-комунікаційних систем м. Київ ВАТ “Укртелеком”. Посилання позивача на договір між Державною інспекцією з контролю за цінами м. Київ та філією інформаційно-комунікаційних систем м. Київ ВАТ “Укртелеком” вважає безпідставним, оскільки дія даного договору поширюється виключно на Державну інспекцію з контролю за цінами м. Київ. Замовником селекторного зв’язку виступає Державна інспекція з контролю за цінами м. Київ, а обов’язок з оплати покладається на обласні інспекції. Додатково зазначив, що наказом ВАТ “Укртелеком” встановлено тарифи за користування студією, а така послуга є додатковою при наданні телекомунікаційних послуг.

Представникам сторін роз’яснено її права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

27 липня 2001р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №1745 про надання послуг електрозв’язку з додатками 1 та 2 до цього договору.

За цим договором підприємство зв’язку (відповідач) надає послуги електрозв’язку, перераховані в додатку 1 і безплатні послуги, перераховані в додатку 2. Споживач (позивач) зобов’язувався своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови.

Згідно виставлених відповідачем рахунків за надані послуги відповідно до договору №1745 від 27.07.2001р., позивач здійснив наступні платежі:

- 14.04.2008р. згідно платіжного доручення №109 - 952 грн. 59 коп. (з яких 362 грн. 50 коп. –селекторний зв’язок);

- 19.08.2009р. згідно платіжного доручення №314 - 1295 грн. 03 коп. (з яких 130 грн. 50 коп. –МТМ разові);

- 17.11.2008р. згідно платіжного доручення №474 та 15.12.2008р. згідно платіжного доручення - №499 - 1590 грн. 38 коп. (з яких 268 грн. 70 коп. –МТМ разові);

- 24.12.2008р. згідно платіжного доручення №529 - 1571 грн. 21 коп. (з яких 345 грн. 80 коп. –МТМ разові);

- 26.12.2008р. згідно платіжного доручення №555 - 2128 грн. 28 коп. (з яких 764 грн. 40 коп. –МТМ разові);

- 15.07.2009р. згідно платіжного доручення №185 - 400 грн. 00 коп. (з яких 218 грн. 40 коп. –МТМ разові);

Таким чином, позивач перерахував відповідачу за послуги, які зазначені в рахунках як послуги селекторного зв’язку, МТМ разові 2090 грн. 30 коп. без врахування ПДВ (2508 грн. 36 коп. з ПДВ).

Листом за вих. №04-166 від 21.01.2009р. позивач звернувся до відповідача з проханням надати розшифрування послуг МТМ-разові за 2008р.

У відповідь на цей лист відповідач своїм листом за вих. №2240/35-2 від 02.02.2009р. повідомив позивача, що перераховані у 2008р. суми ним було включено в рахунок плати з надання студії для проведення селекторних нарад.

Не погоджуючись з таким зарахуванням сплачених коштів, позивач за вих. № 04-1471 від 07.05.2009р. та за вих. №04-2463 від 15.07.2009р. звернувся до відповідача з вимогами про зарахування зайво сплачених коштів в рахунок поточних птатежів. Відповідачем вказані вимоги залишені без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач на час розгляду справи кошти в сумі 2508 грн. 36 коп. позивачу не повернув, в рахунок поточних платежів не зарахував.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Ч. 2 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” встановлено, що телекомунікаційні послуги надаються за умови укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ.

Як зазначалося вище, відносини між сторонами регулюються договором №1745 про надання послуг електрозв’язку від 27.07.2001р., згідно якого відповідач зобов’язувався надавати послуги електрозв’язку, перераховані в додатку 1 і безплатні послуги, перераховані в додатку 2, а позивач зобов’язувався своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови.

В додатку №1 до договору №1745 від 27.07.2001р. зазначено перелік послуг електрозв’язку, які надаються споживачеві та який складається з 34 пунктів. Під пунктом 20 зазначено можливість надання группового міжміського телефонного зв’язку (конференц-зв’язок). Оскільки в додатку №1 наведено вичерпний перелік послуг, сторони узгодили можливість вибору конкретних послуг, необхідних споживачеві, шляхом проставлення відмітки навпроти пункту, в якому зазначена затребувана споживачем послуга. Як вбачається з оригіналу примірника додатку №1 до договору №1745 від 27.07.2001р., наданого для огляду в судовому засіданні представником позивача, навпроти пункту 20, в якому зазначено такий вид послуги, як надання групового міжміського телефонного зв’язку (конференц-зв’язок), відмітка не проставлена.

Як зазначив в судовому засіданні представник позивача, позивач такою послугою не користувався, оскільки замовником такої послуги і відповідно платником виступає Державна інспекція з контролю за цінами м. Київ.

На підтвердження цього пояснив, що між Державною інспекцією з контролю за цінами м. Київ та ВАТ “Укртелеком” 31.03.2008р. укладено договір №818301-273-В/С на організацію та проведення нарад по системі відеоконференц-зв’язку (ВКЗ) та групового міжміського телефонного зв’язку (ГМТЗ) та додатки до нього.

Відповідно до умов даного договору виконавець надає телекомунікаційні послуги з організації та проведення нарад в системі ВКЗ та групового міжміського телефонного зв’язку (ГМТЗ) для проведення замовником службових нарад.

Пунктом 3.1. договору №818301-273-В/С від 31.03.2008р. встановлено, що вартість послуг за рік згідно додатку №1 за організацію та проведення нарад по системі ВКЗ та ГМТЗ приведена в додатках №2-1 та 2-2.

Додатком №1 до договору №818301-273-В/С від 31.03.2008р. встановлено, що Державна інспекція з контролю за цінами проводитеме наради по мірі необхідності і повідомлятиме виконавця про дату та початок наради письмово, але не пізніше, ніж за 5 діб до початку наради. В нарадах беруть участь ті обласні та районні центри, що будуть зазначені в листі замовника. Орієнтовна кількість обласних центрів –25.

Додатком №2 (Розрахунок вартості послуги ГМТЗ) до договору №818301-273-В/С від 31.03.2008р. передбачено наступні тарифи: плата за проведену нараду з участю 25 обласних пунктів у нараді –79 грн. 60 коп. за одну проведену нараду, плата за підготовку пунктів –5 грн. 00 коп., за оренду приміщення –174 грн. 00 коп., за підготовку каналів та оповіщення пунктів, які беруть участь у нараді, стягується плата за кожний пункт: по міжміській телефонній мережі –0,20 грн., по зоновій телефонній мережі –0,40 грн.

Додатком №2-2 (Розрахунок вартості послуги ВКЗ) до договору №818301-273-В/С від 31.03.2008р. встановлено вартість проведення наради за участю 25 обласних пунктів в розмірі 13250 грн. 00 коп. без ПДВ. Надання сеансу відеоконференції за кожний абонентський пункт, який бере участь у конференції за першу повну або неповну годину –260 грн. 00 коп., за кожні наступні повні або неповні 30 хвилин –135 грн. 00 коп.

Листом за вих. №200/2-6/1183 від 27.03.2009р. ВАТ “Укртелеком” повідомив, що за замовленнями Державної інспекції з контролю за цінами на протязі 2008р. було надано послуги на організацію та проведення нарад по системі групового міжміського телефонного зв’язку (ГМТЗ) за участю всіх територіальних інспекцій в обласних філіях ВАТ “Укртелеком”. Державна інспекції з контролю за цінами провела повний розрахунок за вищевказані послуги.

Відповідно до ст. 511 ЦК України, зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що замовником послуги групового міжміського телефонного зв’язку (конференц-зв’язок) та платником виступала Державна інспекція з контролю за цінами, м. Київ. Остання свої зобов’язання щодо оплати виконала в повному обсязі. Натомість позивач, який є територіальною інспекцією з контролю за цінами в розумінні договору №818301-273-В/С від 31.03.2008р., не виступав замовником такої послуги і, відповідно, в нього не виник обов’язок з оплати даної послуги. Вказане також підтверджується і тим, що в примірнику договору №1745 від 27.07.2001р., наданого позивачем, відсутня відмітка навпроти пункту 20, в якому зазначено такий вид послуги, як надання группового міжміського телефонного зв’язку (конференц-зв’язок).

Також необхідно заначити, що відповідачем необґрунтовано зараховано спірні суми як плата за надання студії для проведення селекторних нарад. Як уже зазначалося, відповідач зобов’язувався надавати послуги електрозв’язку, перераховані в додатку 1 і безплатні послуги, перераховані в додатку 2 до договору №1745 від 27.07.2001р. Однак такої послуги, як надання студії для проведення селекторних нарад, додатком №1 до договору №1745 від 27.07.2001р. не передбачено, позивач вказаної послуги не замовляв. Посилання представника відповідача на листи позивача за вих. №№04-574, 04-5598, 04-1964, 02-2259, 04-2215, 04-4943, 04-4663, 04-4166, 04-4463, 04-2886, 04-1600, якими, він замовляв послуги з надання студії для проведення селекторних нарад, судом до уваги не беруться, оскільки вказаними листами позивач інформував відповідача про кількість та персональний склад уповноважених осіб, які будуть брати участь в нараді.

Відповідно до п. 4 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005р. №720 за ознаками надання телекомунікаційні послуги поділяються на основні та додаткові, що нерозривно пов’язані технологічно з наданням певних основних телекомунікаційних послуг. Як вбачається з договору №818301-273-В/С від 31.03.2008р., надання студії для проведення селекторних нарад нерозривно пов’язано з такою телекомунікаційною послугою, як проведення нарад по системі відеоконференц-зв’язку (ВКЗ) та групового міжміського телефонного зв’язку (ГМТЗ). Оскільки замовником групового міжміського телефонного зв’язку виступала Державна інспекція з контролю за цінами м. Київ, надання студії для проведення селекторних нарад нерозривно пов’язане з вищевказаною послугою, вартість послуг по договору №818301-273-В/С від 31.03.2008р. сплачено повністю, то зарахування відповідачем спірної суми за послугу, вартість якої уже сплачена, є безпідставною.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 511, 1212, 1213 ЦК України, ст. 20, 67 ГК України, ст. 63 Закону України “Про телекомунікації”, п. 4 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005р. №720 та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг Львівської філії ВАТ “Укртелеком”, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 70 (ідентифікаційний код 01186030) повернути Державній інспекції з контролю за цінами у Львівській області, м. Львів, вул. Чайковського, 17 (ідентифікаційний код 20814302) безпідставно отримані кошти в розмірі 2508 грн. 36 коп. шляхом зарахування їх в платежі майбутніх періодів за договором №1745 про надання послуг електрозв’язку від 27.07.2001р.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг Львівської філії ВАТ “Укртелеком”, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 70 (ідентифікаційний код 01186030) в користь державного бюджету 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя