Рішення № 7523294, 27.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.09                                                                                           Справа№ 2/207

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представників відповідача Шепи І.І., Здрілка Є.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Київ до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Софі”, м. Львів, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Азур”, м. Львів про визнання недійсним договору оренди та зобов’язання до вчинення дій

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Софі”, м. Львів, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Азур”, м. Львів про визнання недійсним договору оренди та зобов’язання до вчинення дій.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 22.09.2009р. призначив розгляд справи на 13.10.2009р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався 27.10.2009р.

В судових засіданнях представники позивача позов підтримали, просили задоволити. З приводу заявленого позову пояснили, що відповідач-1 передав в оренду відповідачу-2 частину приміщення, яке раніше було передане відповідачем-1 в іпотеку позивачу згідно іпотечного договору, укладеного між позивачем та відповідачем-1. У відповідності до умов іпотечного договору, ст. 9 Закону України “Про іпотеку”, відповідач-1 не мав права без згоди позивача укладати договір оренди та передавати приміщення в оренду. Оскільки відповідач-1 уклав з відповідачем-2 договір оренди без згоди позивача, просять визнати такий договір оренди недійсним, виселити відповідача-2 із займаного приміщення, заборонити відповідачу-1 укладати договори оренди до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідачі в судові засідання явку представників не забезпечили, проти позову не заперечили, вимог ухвали суду від 22.09.2009р. не виконали, причин неявки не повідомили, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлені, тому, у відповідності до ст. 75 ГПК України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представникам роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

9 березня 2006р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено кредитний договір №11/01/06.

10 березня 2006р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено іпотечний договір.

20 лютого 2007р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору від 10.03.2006р.

Іпотечним договором від 10.03.2006р. забезпечувались вимоги іпотекодержателя (позивача), що випливають з кредитного договору №11/01/06 від 09.03.2006р., укладеного між позивачем та відповідачем-1.

Відповідно до п. 1.2. іпотечного договору від 10.03.2006р. в редакції, викладеній договором про внесення змін від 20.02.2007р., в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором іпотекодавець (відповідач-1) передає в іпотеку/заставу:

- будівлю адміністративного будинку, позначеного літерою А-6, загальною площею 3647 кв.м;

- будівлю складу, позначеного літерою Б-1, загальною площею 20599,9 кв.м;

- будівлю насосної і ТП, позначених літерою В-2, загальною площею 118,6 кв.м.;

та залізничну колію загальною довжиною 800 метрів, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Т.Шевченка, 335.

Відповідно до п. 4.1.4. іпотечного договору від 10.03.2006р., іпотекодавець (відповідач-1) зобов’язувався не відчужувати у будь-який спосіб предмет іпотеки та не обтяжувати його зобов’язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, позичку, не передавати в наступну іпотеку, тощо), а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя (позивача).

15 грудня 2007р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір оренди об’єкта нерухомості №2-Л-362.

Згідно умов договору оренди №2-Л-362 від 15.12.2007р., відповідач-1 зобов’язувався передати за плату орендареві (відповідачу-2) у строкове користування офісні приміщення загальною площею 15,95 кв.м. згідно план-схеми, що є додатком до договору оренди №2-Л-362 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 335 строком на 24 місяці. Вказані приміщення є складовою частиною нерухомого майна, що перебуває в іпотеці.

У відповідності до акту передання-приймання приміщень від 09.01.2008р., відповідач-1 передав, а відповідач-2 прийняв в користування приміщення, що є об’єктом оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників позивача, позивач згоди на укладення договору оренди на зазначене приміщення відповідачу-1 не надавав. Відповідачами доказів отримання від позивача такої згоди суду не представлено, клопотань про витребування таких доказів не заявлялося.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 9 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в оренду та користування.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про іпотеку” правочин щодо передачі переданого в іпотеку майна в оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане офісне приміщення є складовою частиною нерухомого майна, яке відповідно до умов іпотечного договору передано позивачу в іпотеку. Своєї згоди на укладення договору оренди на зазначене приміщення позивач не надавав.

За таких обставин, приміщення, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 335, яке відповідач-2 отримав у строкове платне користування від відповідача-1 на підставі спірного договору оренди, використовується без достатніх правових підстав. А відтак, відповідач-2 зобов’язаний звільнити незаконно займане приміщення.

Зазначені вище обставини підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачами.

Згідно ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стосовно позовної вимоги щодо заборони відповідачу-1 укладати договори оренди приміщень у будівлі адміністративного корпусу будинку загальною площею 3647,4 кв.м, будівлі складу загальною площею 20599,9 кв.м., будівлі насосної і ТП загальною площею 118,6 кв.м. та залізничну колію загальною довжиною 800 метрів, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 335, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки така вимога не відповідає способам захисту прав, передбачених у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

В контексті ст. 1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Таким чином, за змістом даної норми порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Суд не вправі захищати право чи законний інтерес на майбутнє, тобто до реального порушення чи оспорювання конкретних прав позивача. За таких обставин суд вважає дану позовну вимогу передчасною та необґрунтованою, а тому відмовляє в її задоволенні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання договору оренди об’єкта нерухомості №2-Л-362 від 15.12.2007р. недійсним та звільнення приміщень, зазначених у договорі оренди, є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають до задоволення. В частині позовної вимоги щодо заборони відповідачу-1 укладати договори оренди приміщень, то в її задоволенні суд відмовляє.

Оскільки спір виник з вини відповідачів, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідачів.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 203, 215, 509, 626 ЦК України, ст.ст. 9, 12 Закону України “Про іпотеку”, ст. 207 ГК України та ст.ст. 1, 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Визнати недійсним договір оренди об’єкта нерухомості №2-Л-362 від 15.12.2007р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Софі”, м. Львів, вул. Городоцька, 359, фактична адреса: м. Львів, вул. Шевченка, 335 (ідентифікаційний код 30994948) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Азур”, м. Львів, вул. Сорочинська, 8/52 (ідентифікаційний код 34522031).

3.          Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Азур”, м. Львів, вул. Сорочинська, 8/52 (ідентифікаційний код 34522031) звільнити приміщення загальною площею 15,95 кв.м. згідно план-схеми за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 335.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Софі”, м. Львів, вул. Городоцька, 359, фактична адреса: м. Львів, вул. Шевченка, 335 (ідентифікаційний код 30994948) на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26 (ідентифікаційний код 14359319) 42 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Азур”, м. Львів, вул. Сорочинська, 8/52 (ідентифікаційний код 34522031) на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26 (ідентифікаційний код 14359319) 42 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Видати позивачу довідку на повернення з Державного бюджету України 76 грн. 50 коп. надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

8.          Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя