Постанова № 75089415, 21.06.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4040/18

Номер справи місцевого суду: 21062018

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,

за участю секретаря: Бєляєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного товариства „Альфа-Банк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Публічного Акціонерного товариства „Альфа-Банк” на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року,-

встановив:

13 листопада 2014 року Публічне Акціонерне товариство „Альфа-Банк” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 753 103,65 грн. за кредитним договором №800000520, укладеним 06.08.2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» (нині ПАТ «Альфа-Банк») і ОСОБА_2

Посилаючись на те, що відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов’язання за кредитним договором.

Заочне рішення суду від 03.12.2014 року про задоволення позову банку в подальшому за заявою відповідача було скасоване, а справу призначено до розгляду на загальних підставах. До провадження судді Калашнікової О.І. справу передано у відповідності до положень ст.11-1 ЦПК України 12.12.2016 року.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року позов Публічного Акціонерного товариства „Альфа- Банк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Публічне Акціонерне товариство „Альфа- Банк” подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ „Альфа-Банк” задовольнити в повному обсязі, а також стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

У відповідності до вимог частини другої ст.367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк», районний суд виходив з того, що розрахунок заборгованості, не може підтверджувати існування заборгованості оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Розрахунок заборгованості не доводить виконання умов договору кредиту, у зв’язку з тим, що єдиним доказом внесення готівкової валюти на рахунок банку є відповідна заява на переказ готівки.

Однак, з таким висновком суду, колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (після перейменування – Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк») (надалі – ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 800000520, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 56000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 06 серпня 2032 року, з оплатою 13,25 % річних.

Відповідно до п.5.2 Договору кредиту Банк збільшив з вересня 2008 року відсоткову ставку за користування кредитними коштами з 13,25% до 15% річних, про що повідомив позичальника належним чином (т.2 а.с.156).

Суд встановив і сторони визнали, що у період з 22.08.2007 року по 06.05.2014 року позичальник добросовісно виконував свої зобов’язання за кредитним договором. З червня місяця 2014 року ОСОБА_2 не виконує свої зобов’язання за кредитним договором і не повертає кредитні кошти та не сплачує відсотки відповідно до графіку погашення кредиту. Умовами договору передбачене право банку вимагати дострокового повернення кредиту у повному обсязі і стягнення відсотків (п.5.1). Також умовами договору (п.3.6) передбачена відповідальність позичальника за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань в частині повернення кредиту та\або сплати процентів - позичальник зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

За розрахунком банку станом на 29.09.2014 року у ОСОБА_2 перед банком виникла заборгованість в загальному розмірі 753103,65 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом – 53355,65 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 29.09.2014 року становить 688724,12 гривень; заборгованості за відсотками – 3179,12 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 29.09.2014 року становить 41036,64 гривень; пені – 1808,38 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 29.09.2014 року становить 23342,89 гривень.

Відповідно до ст. ст. 526, 527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до ст. 549-552 ЦК України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Судом першої інстанції встановлено і не спростовується відповідачем, що останній порушив умови кредитного договору, однак він не погоджувався з нарахованою позивачем сумою боргу, посилаючись при цьому на висновок економічної експертизи, проведеної на підставі документів, наявних у матеріалах справи, яким експерт стверджував, що наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості не відповідає умовам кредитного договору.

Суд першої інстанції погодився із наданим висновком без належного аналізу фактичних обставин справи у їх взаємному зв’язку і поклав цей висновок в основу судового рішення про відмову у позові.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Ця вимога Закону районним судом не виконана. Висновок експерта покладено в основу рішення без належної його оцінки у сукупності з іншими доказами, які свідчать про наявність заборгованості по кредитному договору, наявність якої не заперечує сам відповідач.

Судова колегія не погоджується також з висновком суду першої інстанції щодо того, що розрахунок заборгованості не підтверджує наявність заборгованості оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», бо такий висновок не відповідає вимогам закону. Розрахунок заборгованості проведено у відповідності до умов кредитного договору який і є первинним бухгалтерським документом і саме цей документ є підставою для стягнення заборгованості.

Не може бути підставою для відмови у позові той факт, що розрахунок заборгованості проведено керівником з супроводу операційної діяльності у м. Чернігові, так як банк функціонує як єдина система на всій території України і його керівництво на власний розсуд визначає обсяг і напрямок роботи працівників установи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його повністю спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

У зв’язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати і винести у справі постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити .

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного товариства „Альфа-Банк” підлягає стягненню судовий збір, сплачений банком при поданні позовної заяви до суду у розмірі 3654 грн. та при поданні апеляційної скарги у розмірі 5481грн.

Керуючись: ст. ст. 368, ст. 374, ст.376, 381 – 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного Акціонерного товариства „Альфа-Банк” – задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року – скасувати і прийняти у справі постанову, якою позовні вимоги Публічного Акціонерного товариства „Альфа-Банк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 753103 гривні 12 копійок, яка складається з:

-простроченої заборгованості за кредитом – 688724,12 гривень;

-заборгованості за відсотками – 41036,64 гривень;

-пені – 23342,89 гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» судові витрати в розмірі 9135 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 27 червня 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області:

ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5