Постанова № 74938506, 21.06.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2018 р. Справа № 5023/359/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Євтушенко Є.В.,

за участю представників сторін:

від апелянта - ОСОБА_1, свідоцтво про права на заняття адвокатською діяльністю від 22.10.2014 НОМЕР_2, договір про надання правової допомоги від 23.03.2018, ордер від 23.03.2018 серія ХВ №000222 ,

від ПАТ "Перший український міжнародний банк" - Брижань Ю.В., за довіреністю від 15.01.2018,

ліквідатор - арбітражний керуючий Кошовський С.В., на підставі посвідчення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 14.05.2013 № 923,

від інших учасників справи - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_4, м.Харків (581Х),

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.03.2018, (суддя Усатий В.О.), постановлену о 16:16 год. в м. Харкові, повний текст ухвали складено 06.03.2018,

у справі №5023/359/11,

за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Харків,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у справі №5023/359/11 відмовлено представнику залученої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_6 в задоволенні клопотання (вх. № 5746 від 01.03.2018). Задоволено заяву ПАТ "ПУМБ" (вх. № 3089 від 31.01.17) з урахуванням уточнень (вх. № 5117 від 22.02.2018) про визнання недійсними аукціону та договору купівлі-продажу майна банкрута. Визнано недійсними результати аукціону, проведеного 06 жовтня 2011 року Товарною біржею "Правопорядок" (згідно протоколу № 2), з реалізації нерухомого майна боржника в процедурі банкрутства фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, а саме: житлових будинків: літ. "К-2", загальна площа: 396,6 кв.м., житлова площа: 130,6 кв.м.; літ. "А-1", загальна площа: 92,3 кв.м., житлова площа: 55,6 кв.м. з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; земельної ділянки: цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площа: 0,0907 га, кадастровий номер: НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_2; земельної ділянки: цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площа: 0,1000 га, кадастровий номер: НОМЕР_4, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений 17 січня 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., зареєстрований в реєстрі за № 8, що укладений між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим Фоміним Грантом Валерійовичем та ОСОБА_9.

При постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд, керуючись приписами статей 29, 30, 41, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 4, 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових права та професійну оціночну діяльність в Україні", статті 15, 16, 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статей 203, 215 Цивільного кодексу України виходив з того, що попереднім ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим Фоміним Г.В. під час реалізації майна банкрута на аукціоні порушено вимоги чинного законодавства щодо здійснення інвентаризації та оцінки майна банкрута (порядку визначення початкової вартості при продажу на аукціоні), як обов'язкової передумови початку продажу майна на відкритих торгах; оприлюднення інформації про аукціон; обов'язкової сплати потенційними покупцями гарантійного та реєстраційного внесків у встановлені законом строки; порядку проведення розрахунків шляхом внесення грошових коштів за придбане майно на депозитний рахунок нотаріуса, та в матеріалах справи відсутні докази задоволення вимог заставодержателя за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна, що призвело до безумовного порушення прав та майнових інтересів заставного кредитора - ПАТ "ПУМБ". За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання результатів спірного аукціону недійсними, та про необхідність визнання укладеного за наслідками зазначеного аукціону договору купівлі-продажу майна банкрута недійсним.

ОСОБА_4 з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у справі № 5023/359/11; відмовити ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" у задоволенні заяви у повному обсязі; скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.04.2017 у справі №5023/359/11.

В обґрунтування заявлених вимог заявник вказує, що ОСОБА_4, яка є законним володільцем спірного майна, було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності стосовно оскарження результатів аукціону, проведеного 06.10.2011 Товарною біржею "Правопорядок", та договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим Фоміним Грантом Валерійовичем та ОСОБА_9, яке не було розглянуто судом, що мало наслідком позбавлення володільця майна права на оскарження відмови в його задоволенні. В свою чергу, на думку апелянта, господарським судом під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не було враховано, що кредитором ПАТ "ПУМБ" не подано жодного обґрунтування пропуску строку позовної давності до заявлених вимог із зазначенням строку, коли особа дізналась про порушення свого права.

На думку заявника апеляційної скарги, посилання кредитора на порушення арбітражним керуючим Фоміним Грантом Валерійовичем вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як на підставу задоволення позову, є такими, що не відповідають чинному законодавству, оскільки скарга на дії ліквідатора має розглядатись за нормами вказаного Закону, а дії ліквідатора арбітражного керуючого не є встановленим фактом та не можуть бути визнані судом підставою для визнання договору недійсним. Апелянт також вказує, що судом не було прийнято до уваги факт смерті особи ОСОБА_5, що має наслідком відсутність можливості в подальшому реалізувати постановлена ухвалу, оскільки майно, що було реалізовано на спірному аукціоні, є нерухомим та підлягає обов'язковій державній реєстрації.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 3399 від 07.05.2018) ПАТ "Перший український міжнародний банк" просить закрити провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України з огляду на те, що судовим рішенням питання про права, інтереси та обов'язки заявника апеляційної скарги не вирішувались; заперечує проти задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у справі №5023/359/11 залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції посилається, зокрема, на те, що ПАТ "Перший український міжнародний банк" подано заяву про визнання недійсним результатів аукціону та договору купівлі-продажу в межах строку позовної давності, оскільки попереднім ліквідатором боржника Фоміним Г.В. ні до суду першої інстанції, ні на адресу банку не було надіслано доказів здійснення ним заходів з реалізації майна банкрута, у зв'язку з чим Банк довідався про порушення свого права після ознайомлення з матеріалами справи лише у 2016 році. Вказує на те, що звернення до місцевого господарського суду із заявою про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу є належним способом захисту його прав, як заінтересованої особи.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 4152 від 01.06.2018) ліквідатор вказує на відповідність оскаржуваної ухвали вимогам чинного законодавства, всебічне дослідження судом обставин спору, встановлення істотних порушень закону при вчиненні правочинів, обґрунтованість висновків з посиланням на конкретні норми права, у зв'язку з цим просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

При цьому, зазначає про необґрунтованість тверджень скаржника щодо застосування строків позовної давності з тих підстав, що суд не може самостійно застосувати наслідки пропуску строку позовної давності без відповідної заяви сторони; скаржником не було заявлено про застосування позовної давності під час розгляду справи у суді першої інстанції; матеріали справи не містять відповідної письмової заяви, натомість скаржником було заявлено клопотання про витребування доказів щодо ознайомлення з матеріалами справи, яке розглянуто судом належним чином. Вважає, що скаржник не був позбавлений права у будь-який час заявити про застосування позовної давності, однак свідомо не скористався цим правом.

08.05.2018 ОСОБА_4 до суду апеляційної інстанції подано письмові пояснення щодо наявності правових підстав для подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу господарського суду Харківської області від 01.03.2018 (вх. № 3429 від 08.05.2018). Вказує на те, що постановлена місцевим господарським суду ухвала порушує її законні права та інтереси, як теперішнього власника спірного майна, оскільки під час розгляду справи було залишено поза увагою доводи скаржника щодо необхідності застосування до вимог Банку строків позовної давності, а тому подання апеляційної скарги є для скаржника способом судового захисту його права власності на таке майно.

ОСОБА_4 звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з клопотанням (вх.№ 3957, вх.№ 4257), в якому просила виготовити та надіслати поштою за адресою: 61023, м.Харків, а/с 10301, в електронному вигляді копію технічного запису судового засідання, що відбулось 01.03.2018 в Господарському суді Харківської області у справі № 5023/359/11.

Апелянтом також подано повторне клопотання (вх.№4257), в якому просить повідомити причину ненадання копії технічного запису судового засідання 01.03.2018 у справі № 5023/359/11; видати на руки помічнику адвоката ОСОБА_1 - ОСОБА_11, диск з технічним записом судового засідання, що відбулось 01.03.2018 в приміщенні Господарського суду Харківської області або вмотивовану відмову в його видачі.

Розглянувши заявлені заявником клопотання, Харківський апеляційний господарський суд в ухвалі від 05.06.2018, посилаючись на відсутність можливості задоволення заявлених апелянтом клопотань щодо виготовлення та надіслання в електронному вигляді копію технічного запису судового засідання, оскільки до суду апеляційної інстанції разом з матеріалами апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у справі №5023/359/11 надіслано справу в 4-х томах, а саме: 7-й, 8-й, 9-й та 9а; під час дослідження надісланих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи встановлено відсутність робочої копії фонограми судового засідання у справі №5023/359/11, проведеного Господарським судом Харківської області 01.03.2018, зазначив про те, що зазначені обставини не перешкоджають звернутись в подальшому з відповідним клопотанням до суду першої інстанції або суду апеляційної інстанції після надходження всіх матеріалів справи №5023/359/11.

04.06.2018 представником ОСОБА_4 подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю можливості всебічно підготуватись до судового засідання, призначеного на 05.06.2018 (вх.№4258 від 04.06.2018).

З метою витребування з Господарського суду Харківської області всі матеріали справи № 5023/359/11, а також забезпечення принципів рівності всіх учасників перед законом та судом, створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи та необхідності забезпечення всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх матеріалів справи та доказів на їх підтвердження, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 відкладено розгляд справи на 21.06.2018.

15.06.2018 до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_4 надійшло клопотання про витребування доказів (вх. № 4560 від 15.06.2018), в якому він просить суд витребувати у Господарського суду Харківської області всі матеріали справи №5023/359/11 в повному обсязі та надати для ознайомлення представнику скаржника.

Крім того, ОСОБА_4 подано до суду апеляційної інстанції заяву про застосування строків позовної давності (вх. 4561 від 15.06.2018), в якій скаржник просить суд:

- застосувати строки позовної давності щодо заявленої вимоги кредитором;

- скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у справі №5023/359/11;

- відмовити кредитору у задоволенні його заяви про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 06.10.2011 Товарною біржею «Правопорядок» (згідно протоколу № 2) з реалізації нерухомого майна боржника в процедурі банкрутства ФОП ОСОБА_5, а саме: житлових будинків: літ. "К-2", загальна площа: 396,6 кв.м., житлова площа: 130,6 кв.м.; літ. "А-1", загальна площа: 92,3 кв.м., житлова площа: 55,6 кв.м. з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; земельної ділянки: цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площа: 0,0907 га, кадастровий номер: НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_2; земельної ділянки: цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площа: 0,1000 га, кадастровий номер: НОМЕР_4, що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- відмовити кредитору у визнанні недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 17 січня 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 8, що укладений між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим Фоміним Г.В. та ОСОБА_9

Вказана заява з посиланням на приписи статей 215, 236, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України мотивована тим, що 19.04.2012 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майно внесено запис про зміну власника спірного нерухомого майна, про державну реєстрації речових прав на зазначене майно за ОСОБА_4 та підставу внесення відповідних відомостей, а отже, на думку скаржника, кредитор є таким, що довідався або повинен був довідатись про порушення своїх прав з моменту внесення відповідних відомостей та строк позовної давності сплив 19.04.2015. Крім того, вказує на те, що заява кредитора про визнання результатів аукціону недійсним з реалізації майна банкрута подана з порушенням місячного строку оскарження результатів аукціону, передбаченого Законом України "Про приватизацію невеликих підприємств (малу приватизацію)".

Зазначає про неможливість звернення із заявою про застосування строків позовної давності під час розгляду справи місцевим господарським судом у зв'язку із ненаданням представнику скаржника матеріалів справи для ознайомлення в повному обсязі та відмовою у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Листом від 19.06.2018 №5023/359/11/001119 Господарським судом Харківської області на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 05.06.2018 надіслано матеріали справи № 5023/359/11 за заявою ФОП ОСОБА_5 про визнання банкрутом у 8 томах (1-6, 10-11 томи).

20.06.2018 до суду апеляційної інстанції від представника ПАТ «ПУМБ» надійшли пояснення щодо заяви ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності (вх. № 4784 від 20.06.2018), в яких Банк заперечує проти зазначеної заяви та просить суд заяву ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності залишити без задоволення.

Вважає необґрунтованими твердження скаржника щодо обізнаності банку про порушення своїх прав з моменту внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - 19.04.2012, оскільки така інформація стала відкритою та загальнодоступною після внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - 14.10.2014, а копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 17.01.2012 та від 12.04.2012, на підставі яких відчужено нерухоме майно боржника, надіслано до суду першої інстанції та долучено до матеріалів справи лише 19.12.2014.

Посилаючись на те, що порушення прав та інтересів кредитора виникає не у зв'язку з реалізацією заставного майна на аукціоні, а у разі проведення такого аукціону з порушенням вимог чинного законодавства, а тому, на думку Банку, перебіг позовної давності розпочався від дати, коли він дізнався про допущені ліквідатором порушення, які вплинули на результати аукціону та право кредитора на отримання коштів для задоволення своїх вимог до боржника, а саме з 09.09.2016.

21.06.2018 адвокатом ОСОБА_4 подано заяву в порядку статті 266 ГПК України, в якій просить прийняти відмову від апеляційної скарги в частині вимоги скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.04.2017 у справі №5023/359/11 (вх. №4804 від 21.06.2018).

В судовому засіданні 21.06.2018 адвокат скаржника наголошував на відсутності можливості подання заяви про застосування строків позовної давності під час розгляду справи судом першої інстанції у зв'язку з відмовою місцевим господарським судом у задоволенні клопотання про витребування доказів та ненаданням представнику скаржника матеріалів справи для ознайомлення в повному обсязі, що призвело до позбавлення можливості власника спірного нерухомого майна захистити свої права та інтереси, у зв'язку з чим просив суд апеляційної інстанції застосувати строки позовної давності щодо заявленої вимоги кредитором, скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у справі №5023/359/11 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ "ПУМБ" у задоволенні заяви про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.01.2012.

Крім того, представник скаржника просив прийняти відмову від апеляційної скарги в частині вимоги скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2017 у справі №5023/359/11.

Ліквідатор фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 арбітражний керуючий Кошовський С.В. та представник кредитора ПАТ "ПУМБ" зазначили про правомірність ухвали місцевого господарського суду з огляду на те, що попереднім ліквідатором боржника порушено вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» при організації та проведенні аукціону з продажу спірного майна банкрута. Крім того, зазначили про необґрунтованість заяви скаржника про застосування строків позовної давності, оскільки така заява не заявлялась під час розгляду справи судом першої інстанції та неможливість її подання не доведена належними та допустимими доказами у суді апеляційної інстанції.

Просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у справі №5023/359/11 з підстав, викладених у відзивах на апеляційні скарги, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 01.03.2018 залишити без змін.

Не заперечували проти прийняття відмови скаржника від апеляційної скарги в частині вимоги скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.04.2017 у справі №5023/359/11.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені відповідно до вимог статті 268 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчать відтиск штампу на останньому аркуші ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2018, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення та конверти з судовою кореспонденцією, що повернулись на адресу суду апеляційної інстанції з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

В ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 3 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши заяву про часткову відмову від апеляційної скарги (вх. №4804 від 21.06.2018) та проаналізувавши приписи чинного процесуального законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до вимог частин 4, 5 статті 266 Господарського процесуального кодексу особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. У разі відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження. У разі закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, яка відмовилася від скарги, не допускається.

Частиною 6 статті 266 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частині п'ятій статті 191 цього Кодексу.

Зі змісту частини 5 статті 191 ГПК України випливає, що суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (ч. 4 ст. 60 ГПК України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Пунктами 7-9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; клієнт - це фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

З огляду на викладене, у розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво як вид адвокатської діяльності полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта, зокрема в господарському судочинстві, під час здійснення якої адвокат діє в інтересах та волі свого клієнта.

Згідно з частиною 1 статті 6, частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка зокрема склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом (ч. 3 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у справі № 5023/359/11 від імені ОСОБА_4 підписана її представником/адвокатом ОСОБА_1

Як вже було зазначено вище, адвокатом ОСОБА_4 до суду апеляційної інстанції подано заяву в порядку статті 266 ГПК України, в якій адвокат просить прийняти відмову від апеляційної скарги в частині вимоги скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.04.2017 у справі №5023/359/11 (вх. №4804 від 21.06.2018). Вказана заява також підписана представником/адвокатом ОСОБА_1

На підтвердження повноважень на звернення до суду апеляційної інстанції з відповідною скаргою та вчинення інших дій спрямованих на представництво та захист інтересів ОСОБА_4 до матеріалів справи надано належним чином засвідчені копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.10.2014 №1874, договір про надання правової допомоги від 23.03.2018, укладений між ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_1, ордер від 23.03.2018 серія ХВ №000222.

Так, відповідно до укладеного між ОСОБА_4 (замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (виконавець) договору про надання правової допомоги від 23.03.2018, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу замовнику в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, в підприємствах, установах та організаціях, державної, комунальної чи приватної форми власності, задля захисту прав замовника в Господарському суді Харківської області та в Харківському апеляційному господарському суді по справі №5023/359/11 (п. 1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.1 цього договору сторони визначили, що виконавець зобов'язується представляти інтереси замовника перед фізичними особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форм власності, в тому числі у всіх судах всіх інстанцій, правоохоронних органах, органах прокуратури та органах державної влади для чого виконавцю надаються всі права та обов'язки надані замовнику, що передбачені діючими нормами, у тому числі Господарського процесуального кодексу України.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018 (п. 6.1 договору).

Згідно ордеру від 23.03.2018 серії ХВ №000222 правова допомога надається ОСОБА_4 на підставі договору про надання правової допомоги від 23.03.2018 в Харківському апеляційному господарському суді адвокатом ОСОБА_1; не зазначено обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

З огляду на викладене, перевіривши наявність у представника ОСОБА_4 повноважень на вчинення відповідних юридичних дій від імені скаржника, встановивши відсутність обмежень у повноваженнях на їх вчинення, колегія суддів зазначає, що адвокат ОСОБА_15 є уповноваженою особою щодо підписання та подання від імені ОСОБА_4 заяви про відмову від апеляційної скарги у справі № 5023/359/11.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів того, що подана заява про відмову від апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у справі 5023/359/11 в частині вимоги скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.04.2017 у справі №5023/359/11 (вх. №4804 від 21.06.2018) порушує права та охоронювані законом інтереси інших учасників справи, або суперечить чинному законодавству, зважаючи відсутність осіб, які приєдналися до апеляційної скарги та заперечують проти відмови від неї, судовою колегією не встановлено обставин, які б не допускали прийняття такої відмови.

Оскільки заява про відмову від апеляційної скарги відповідає вимогам статей 191, 266 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить інтересам скаржника та є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства, передбаченого статтею 14 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про прийняття відмови ОСОБА_4 від апеляційної скарги в частині вимоги скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.04.2017 у справі №5023/359/11.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги.

У зв'язку з відмовою ОСОБА_4 від апеляційної скарги в частині вимоги скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.04.2017 у справі №5023/359/11, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у справі 5023/359/11 в частині зазначених вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника та ліквідатора боржника, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2011 порушено провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 за спеціальною процедурою, передбаченою ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011) (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (т.1 а.с.2-5).

Постановою господарського суду Харківської області від 28.02.2011 Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Фоміна Гранта Валерійовича, якого зобов'язано відповідно до ст. ст. 25-30, 47-49 Закону про банкрутство виконати дії передбачені вказаними статтями, завершити ліквідаційну процедуру та надати суду відповідні документи (т.1 а.с.160-167).

Як свідчать матеріали справи та встановлено у постанові господарського суду Харківської області від 28.02.2011 (т.1, а.с.160-167), ФОП ОСОБА_5 на праві власності належало, зокрема, наступне майно:

- житлові будинки: літ. "К-2" загальною площею 396,6 кв.м, житловою площею 130,6 кв.м, літ. "А-1" загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 55,6 кв.м з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, - на підставі Свідоцтва про право власності від 30.01.2007 НОМЕР_5, зареєстрованого КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 21.02.2007 на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13657151, номер запису 83789 в книзі 1. Вартість зазначеного майна, згідно з Висновком про вартість майна до звіту №9/02/11 від 25.02.2011, який складено суб'єктом оціночної діяльності - ФОП Бондаренком Д.В. (сертифікат НОМЕР_6 виданий ФДМУ 22.10.2009) станом на 22.02.2011 складає 900000,00 грн.;

- земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,0907 га - на підставі державного акту НОМЕР_7 від 13.09.2006, номер запису 510667100105 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Вартість зазначеного майна, згідно з Висновком про визначення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення, який складено суб'єктом оціночної діяльності - ПП "Агентство оцінки майна та землі" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №9400/10 від 05.03.2010, ліцензія Державного комітету України по земельних ресурсах серія АВ №332291 від 12.09.2007), станом на 25.02.2011 складає 143900,00грн.;

- земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1000 га - на підставі державного акту НОМЕР_8 від 08.08.2006, номер запису 510667100093 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Вартість зазначеного майна, згідно з Висновком про визначення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення, який складено суб'єктом оціночної діяльності - ПП "Агентство оцінки майна та землі" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №9400/10 від 05.03.2010, ліцензія Державного комітету України по земельних ресурсах серія АВ №332291 від 12.09.2007), станом на 25.02.2011 складає 158600,00грн.

У постанові господарського суду Харківської області від 28.02.2011 про визнання боржника банкрутом встановлено, що відповідно до договору іпотеки від 25.10.2007 №5761106, укладеного між ОСОБА_5 та Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк", забезпечено зобов'язання ОСОБА_5 за кредитним договором від 25.10.2007 №5760690. Предметом іпотеки за цим договором є житлові будинки: літ. "К-2" загальною площею 396,6 кв.м, житловою площею 130,6 кв.м, літ. "А-1" загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 55,6 кв.м з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,0907 га та земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1000 га. (т.1, а.с. 31-37, 41-44).

В газеті "Голос України" від 31.03.2011 №58 (50558) ліквідатором опубліковано оголошення про визнання ФОП ОСОБА_5 банкрутом, призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Фоміна Г.В., встановлено строк звернення з грошовими вимогами до боржника - 40 днів з моменту публікації цього оголошення (т.2, а.с.39).

Матеріали справи містять заяву ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" (правонаступник ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк") (вх. № 2186 від 17.05.2011), в якій банк просив визнати вимоги до ФОП ОСОБА_5 у сумі 488 420,13 доларів США та 553 254,40 грн.; окремо внести до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "Перший Український Міжнародний банк"; внести до реєстру вимог кредиторів відомості про майно ОСОБА_5, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки № 5761106 від 25.10.2007, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П. і зареєстрований в реєстрі за № 3989 (т.2, а.с. 13-16).

За результатами розгляду заяви кредитора ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" ліквідатором ФОП ОСОБА_5 повідомлено про те, що сума заявлених вимог підлягає задоволенню відповідно до черговості, встановленої частиною 1 статті 49 Закону про банкрутство, а саме у 3 чергу в сумі 488 420,13 доларів США та 553 254,40 грн. (вх. № 12140 від 22.06.2011) (т.2, а.с. 37).

У звіті ліквідатора ФОП ОСОБА_5 про виконання ліквідаційної процедури від 17.01.2012 зазначено про те, що на виконання постанови господарського суду Харківської області від 28.02.2011 ліквідатором виявлено та включено до ліквідаційної маси, зокрема, наступне майно: житлові будинки: літ. "К-2" загальною площею 396,6 кв.м, житловою площею 130,6 кв.м, літ. "А-1" загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 55,6 кв.м з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку загальною площею 0,0907 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.2, а.с. 112-113).

Також ліквідатор зазначив, що з метою реалізації майна банкрута ним здійснені наступні заходи: укладено угоду б/н на організацію та проведення аукціону від 11.07.2011 між Товарною біржею «правопорядок» та ліквідатором; опубліковане оголошення у Всеукраїнському інформаційному виданні «Правопорядок. Біржовий вісник» № 21-2 (58) від 15.07.2011.

Посилаючись на протокол проведення аукціону від 06.10.2011 № 2, зазначив про те, що учасниками аукціону в аукціоні брали участь: ФО ОСОБА_9 та ФО ОСОБА_18; переможцем аукціону з продажу майна банкрута стала ОСОБА_9 Лот 1 - житлові будинки, реєстраційний номер: 17663409, загальна площа: 488,9 кв. м., житлова площа: 186 кв.м.: літ. "К-2", загальною площею 396,6 кв.м., житловою площею 130,6 кв. м., літ. "А-1" заг. площ. 92,3 кв.м., житлової площею 55,6 кв.м. з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площа: 0,0907 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2; земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площа: 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний лот був придбаний на 480000,00 грн.

В подальшому, ухвалами Господарського суду Харківської області від 27.02.2012, 28.03.2012, 15.05.2012, 19.06.2012, 24.07.2012, 13.09.2012 неодноразово було зобов'язано ліквідатора арбітражного керуючого Фоміна Г.В. надати до суду повний звіт про виконану роботу та докази на підтвердження закінчення ліквідаційної процедури (т. 2, а.с. 117, 120, 123, 126, 132, 139).

Вимоги ухвал суду першої інстанції щодо надання відповідних документів ліквідатором виконано не було.

Натомість, 10.10.2012 до господарського суду ліквідатором боржника подано клопотання про зупинення провадження у справі до заміни банкрута на його правонаступника у зв'язку зі смертю банкрута (т.3 а.с.2-3).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.10.2012 зупинено провадження у справі №5023/359/11; зобов'язано ліквідатора невідкладно, з моменту вирішення питання стосовно відкриття спадщини та виявлення спадкоємців - правонаступників ФОП ОСОБА_5, письмово повідомити господарський суд Харківської області (т.3 а.с.11-13).

27.02.2013 до місцевого господарського суду звернувся ПАТ "Перший український міжнародний банк" з клопотанням (вх.№ 7660), в якому кредитор просив суд направити запит до Комунального підприємства "Жилкомсервіс" з метою отримання інформації щодо осіб, що були зареєстровані за і АДРЕСА_1, станом на ІНФОРМАЦІЯ_1; направити запит до Другої Харківської державної нотаріальної контори з метою отримання інформації про заведену спадкову справу щодо ОСОБА_5, в тому числі щодо осіб, що подали заяву про прийняття спади відмову від неї та за результатами отриманої інформації призначити судове засідання для розгляду питання щодо поновлення чи припинення

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.03.2013 поновлено провадження у справі №5023/359/11; зобов'язано ліквідатора надати суду докази стосовно відкриття спадщини та виявлення спадкоємців - правонаступників Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (т.3 а.с.34).

Ухвалами місцевого господарського суду від 10.04.2013, від 12.06.2013, від 09.07.2013, від 21.08.2013, від 16.10.2013 неодноразово було зобов'язано ліквідатора надати суду докази стосовно відкриття спадщини та виявлення спадкоємців - правонаступників ФОП ОСОБА_5 (т.3 а.с.41,56,60,68,81-82).

Доказів виконання ліквідатором боржника арбітражним керуючим Фоміним Г.В. вимог ухвал суду матеріали справи не містять.

Разом з тим, ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2013 задоволено клопотання кредитора про витребування доказів; зобов'язано КП "Жилкомсервіс" надати суду інформацію щодо осіб, які були зареєстровані за місцем проживання померлого банкрута - ФОП ОСОБА_5; зобов'язано Другу Харківську державну нотаріальну контору надати інформацію стосовно спадкової справи щодо померлого банкрута - ФОП ОСОБА_5, в тому числі щодо осіб, які подали заяву про прийняття спадщини чи про відмову від неї (т.3 а.с.90-92).

Листом від 03.12.2013 №01-16/3326 Другою Харківською державною нотаріальною конторою було направлено на адресу місцевого господарського суду відповідь на запит, в якій було зазначено, що після смерті гр. ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, заяв від спадкоємців про прийняття, видачу або відмову від спадщини не надходило; спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавались (вх.№45735 від 09.12.2013р.) (т.3 а.с.106- 108).

26.12.2013 на адресу господарського суду першої інстанції від КП "Жилкомсервіс" надійшла відповідь від 23.12.2013 №23701/2/07-05 (вх.№48695), в якій зазначено про неможливість виконання вимог ухвали суду щодо надання інформації щодо осіб, які були зареєстровані за місцем проживання померлого банкрута, у зв'язку з тим, що будинок в якому проживав банкрут на балансі КП "Жилкомсервіс" не знаходився (т.3 а.с.109).

Матеріали справи свідчать про те, що 20.01.2014 ПАТ "ПУМБ" подано до господарського суду Харківської області скаргу на дії ліквідатора арбітражного керуючого Фоміна Г.В. щодо реалізації майна боржника, в якій кредитор зокрема просив суд, усунути арбітражного керуючого Фоміна Гранта Валерійовича від виконання ним повноважень ліквідатора ФОП ОСОБА_5; визнати неправомірними дії ліквідатора ФОП ОСОБА_5 арбітражного керуючого Фоміна Гранта Валерійовича щодо реалізації майна боржника: житлових будинків літ. "К-2"; літ. "А-1", реєстраційний номер: 17663409, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; земельної ділянки: цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площа: 0,0907 га, кадастровий номер: НОМЕР_9 розташована за адресою: АДРЕСА_2; земельної ділянки: цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площа: 0,1000 га, кадастровий номер: НОМЕР_4, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.3, а.с. 123-124).

Також просив витребувати з Державної реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (м. Харків, вул. Короленка, 16) інформацію з Державного реєстру прав з відомостями: за ким та на підставі яких документів зареєстровано право власності на зазначене нерухоме майно.

Скарга ПАТ "ПУМБ" мотивована тим, що ліквідатором в порушення приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та вимог місцевого господарського суду не надано документів на підтвердження дотримання процедури реалізації майна банкрута, що є предметом іпотеки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.03.2014 витребувано у Державній реєстраційній службі Харківського міського управління юстиції інформацію з Державного реєстру прав з відомостями: за ким та на підставі яких документів зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно (т.3 а.с.158- 159).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкту нерухомого майна №19510536 від 25.03.2014 житлові будинки літ. "К-2"; літ. "А-1", реєстраційний номер: 17663409, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які розміщені на земельних ділянках площею, 0,0907 га та площею 0,1000 га належать на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2012 №277, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічом О.М. - ОСОБА_4 (т.3 а.с.177-178).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.05.2014 задоволено скаргу ПАТ "ПУМБ" на дії ліквідатора; звільнено арбітражного керуючого Фоміна Г.В. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута; зобов'язано арбітражного керуючого Фоміна Г.В. виконувати обов'язки ліквідатора ФОП ОСОБА_5 до призначення у справі нового ліквідатора (т.3 а.с.191-194).

16.10.2014 ПАТ "ПУМБ" подано клопотання (вх№ 36518) про витребування доказів, в якому кредитор просив суд витребувати з Харківського обласного державного нотаріального архіву (в оригіналах або належно засвідчених копіях) договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 Фоміним Грантом Валерійовичем та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. 17 січня 2012 року за реєстровим № 8, та всі документи нотаріальної справи, що була заведена при посвідчені даного договору; договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. 12 квітня 2012 року за реєстровим № 277, та всі документи нотаріальної справи, що була заведена при посвідчені даного договору (т.4, а.с.36-37).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2014 задоволено клопотання ПАТ "ПУМБ" про витребування доказів та зобов'язано Харківський обласний державний нотаріальний архів надати суду (в оригіналах або належно засвідчених копіях) вищенаведені документи (т.4, а.с.44-45).

На виконання вимог ухвали суду Харківським обласним державним нотаріальним архівом надіслано до суду першої інстанції належним чином засвідчені фотокопії договорів купівлі-продажу нерухомого майна; зазначено про неможливість надіслання документів, на підставі яких посвідчено вищезазначені договори через відсутність технічної можливості виготовлення фотокопії зазначених документів (т.4, а.с. 66-72).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.04.2015 призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Губарєва Ю.М., якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру в повному обсязі, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та постанови господарського суду Харківської області у даній справі, надати суду звіт ліквідатора про виконану роботу та всі документи, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури (т.4 а.с.137-139).

10.08.2015 ліквідатором боржника арбітражним керуючим Губарєвим Ю.М. було подано до господарського суду Харківської області клопотання, в якому він просив суд припинити провадження у справі про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, у зв'язку з тим, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №20902192 від 20.07.2015, підприємницька діяльність боржника була припинена 03.10.2012р. (вх.№31913) (т.4 а.с.200 - 202).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.10.2015 припинено провадження у справі № 5023/359/11 про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_5, на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з тим, що боржника - ФОП ОСОБА_5 виключено із державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, у зв'язку з його смертю (т.4 а.с.224-225).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 задоволено апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк"; скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 20.10.2015р. у справі №5023/359/11; справу №5023/359/11 передано на розгляд господарського суду Харківської області (т.5 а.с.51-57).

Відповідні висновки суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що ліквідатором не було вжито всіх необхідних заходів для виявлення кола спадкоємців - правонаступників банкрута, а місцевим господарським судом не надано цьому належної оцінки. Зазначені обставини призвели до порушення прав кредитора на можливість пред'явлення вимог до осіб, які проживали разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, у відповідності до статті 1268 Цивільного кодексу України, а отже, судом передчасно було припинено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.03.2016 у даній справі відмовлено арбітражному керуючому Губарєву Ю.М. у відновленні строку на подання касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі №5023/359/11; повернуто касаційну скаргу арбітражного керуючого Губарєва Ю.М. на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі №5023/359/11 скаржнику.

Вказана постанова не скасована у встановленому законом порядку, набрала законної сили, а отже, в силу приписів статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою до виконання на всій території України.

Публічним акціонерним товариством "ПУМБ" до Господарського суду Харківської області подано заяву (вх. № 3089 від 31.01.17) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна банкрута, в якій заявник просив суд:

- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений 17.01.2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., зареєстрований в реєстрі за № 8, що укладений між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим Фоміним Грантом Валерійовичем та ОСОБА_9.

- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений 12.04.2012 року приватним нотаріусом Харківського міською нотаріального округу Гуревічовим О.М., зареєстрований в реєстрі за № 277, що укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_4.

- застосувати наслідки недійсності правочину та визнати недійсною реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на житлові будинки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.7, а.с. 1-2).

Вказана заява з посиланням на приписи статей 30, 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мотивована тим, що попереднім ліквідатором Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 арбітражним керуючим Фоміним Грантом Валерійовичем під час реалізації майна боржника не дотримано приписів статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо проведення інвентаризації та здіснення у встановленому законом порядку оцінки майна; за відсутності встановленого комітетом кредиторів іншого порядку продажу майна банкрута зазначене майно реалізовується на відкритих торгах, протокол проведення яких відсутній в матеріалах справи; не здійснено заходів щодо залучення як можна більшої кількості зацікавлених осіб для виявлення потенційного покупця майна, який би запропонував найкращі для продавця умови його придбання, оскільки відсутні докази опублікування оголошення про продаж майна банкрута; грошові кошти, отримані від продажу спірного майна, не було направлено іпотекодержателю - ПАТ "ПУМБ".

Вважає, що реалізація майна боржника з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є підставою для визнання укладеного правочину з метою відчуження цього майна недійсним у відповідності до приписів статей 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, як такого, що суперечить вимогам законодавства та укладений без відповідних прав). При цьому, посилаючись на статтю 216 Цивільного кодексу України, вважає, що юридичні наслідки зазначеного правочину також є недійсними, у тому числі укладений в подальшому договір купівлі-продажу щодо відчуження зазначеного майна третій особі. Вказані обставини, на думку заявника, призвели до порушення інтересів Банку, вимоги якого забезпечені іпотекою, та боржника.

Крім того, 10.04.2017 заставним кредитором ПАТ "ПУМБ" було подано до місцевого господарського суду клопотання (вх.№12002), в якому просив суд накласти арешт в межах визнаних грошових вимог банку в сумі 488420,13 доларів США та 553254,40 грн. на майно банкрута:

- на житлові будинки: літ"К-2" загальною площею 396,6 кв.м., літ"А-1" загальною площею 92,3 кв.м., з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1,

- земельну ділянку площею 0,0907 га кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_2,

- земельну ділянку площею 0,1000 кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_4 та забороними вчиняти будь-які дії щодо його відчуження (т.7 а.с.35-36).

В обґрунтування поданого клопотання банк посилався на те, що зі змісту оскаржуваного договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 12.04.2012 та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майна, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що на даний час, власником предмету іпотеки є ОСОБА_4, яка жодним чином не обмежена у розпорядженні зазначеним нерухомим майном, а отже існує ймовірність його перепродажу, що принесе збитки заставному кредитору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.2017 задоволено клопотання ПАТ "ПУМБ" (вх. № 12002 від 10.04.2017) про забезпечення вимог кредитора; накладено арешт в межах визнаних грошових вимог ПАТ "ПУМБ" в сумі 488 420,13 доларів США та 553 254,40грн. на наступне майно: житлові будинки: літ."К-2" загальною площею 396,6 кв.м., літ."А-1" загальною площею 92,3 кв.м., з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,0907 га кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) та заборонено вчиняти будь-які дії щодо його відчуження (т.7 а.с.83-85).

Крім того, ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.2017 призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражного керуючого Кошовського С.В.

Харківським обласним державним нотаріальним архівом на виконання вимог ухвал суду було надано належним чином засвідчені фотокопії документів, на підставі яких приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. посвідчені такі договори: договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.01.2012 за реєстровим № 8, укладений між арбітражним керуючим Фоміним Г.В. (попереднім ліквідатором ФОП ОСОБА_5) та ОСОБА_9; договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.04.2012 за реєстровим № 277, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 (т.8, а.с. 27-256, т.9 а.с.1-136).

Дослідивши архівної копії відповідної нотаріальної справи, колегія суддів зазначає про таке:

- згідно Звіту про оцінку майна від 01.09.2011, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ПП «Агентство оцінки майна та землі» (сертифікат від 05.03.2010, виданий Фондом державного майна України), який діяв на підставі Договору № 01/09/11/14 від 01.09.2011 з арбітражним керуючим Фоміним Г.В. про виконання оцінки житлових будинків літ. "К-2" загальною площею 396,6 кв.м, літ. "А-1", загальною площею 92,3 кв.м, з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належать ФОП ОСОБА_5, ліквідаційна вартість об'єкту оцінки визначена у розмірі 317 600,00 грн. (т.8, а.с.48-77);

- згідно Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 01.09.2011, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ПП «Агентство оцінки майна та землі» (сертифікат від 05.03.2010, виданий Фондом державного майна України; ліцензія Державного комітету України по земельних ресурсах серія АВ № 332291 від 12.09.2007), який діяв на підставі Договору № 01/09/11/02 від 01.09.2011 з арбітражним керуючим Фоміним Г.В. про виконання оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_4, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належать ФОП ОСОБА_5, ліквідаційна вартість об'єкту оцінки визначена у розмірі 43200,00 грн. (т.8, а.с. 128-184);

- згідно Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 01.09.2011, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ПП «Агентство оцінки майна та землі» (сертифікат від 05.03.2010, виданий Фондом державного майна України; ліцензія Державного комітету України по земельних ресурсах серія АВ № 332291 від 12.09.2007), який діяв на підставі Договору № 01/09/11/02 від 01.09.2011 з арбітражним керуючим Фоміним Г.В. про виконання оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0,0907 га, кадастровий номер НОМЕР_3, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належать ФОП ОСОБА_5, ліквідаційна вартість об'єкту оцінки визначена у розмірі 39200,00 грн. (т.8, а.с.185-241).

З протоколу проведення аукціону від 06.10.2011 № 2 вбачається, що Товарною біржою «Правопорядок» організовано та проведено аукціон з продажу майна банкрута згідно Додатку №1 від 06.10.2011 до даного протоколу, що є невід'ємною його частиною; початкова ціна 400000,00 грн. (т.8, а.с. 47).

Так, відповідно Додатку №1 від 06.10.2011 до протоколу проведення аукціону від 06.10.2011 № 2, що є невід'ємною його частиною, об'єктом продажу на вказаному аукціоні виступало наступне майно:

Лот № 1: 1) житлові будинки: літ. "К-2" загальною площею 396,6 кв.м, житловою площею 130,6 кв.м, літ. "А-1" загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 55,6 кв.м з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; 2) земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0907 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7, кадастровий номер НОМЕР_3, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; 3) земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_10, кадастровий номер НОМЕР_4, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до протоколу проведення аукціону від 06.10.2011 №2 лот придбано за ціною 480000,00 грн без ПДВ, переможцем аукціону стала фізична особа ОСОБА_9. При цьому, в протоколі зазначено про те, що кошти в розмірі 40000,00 грн внесені переможцем, як гарантійний внесок, на рахунок Товарної біржі «Правопорядок», будуть повернуті переможцю після повної оплати вартості придбаного майна. Кошти в розмірі 480000,00 грн вносяться переможцем, як оплата за придбане майно згідно рахунку-фактури ліквідатора протягом 30 календарних днів з моменту підписання протоколу про проведення аукціону.

За результатами проведення аукціону з продажу майна банкрута від 06.10.2011 між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим Фоміним Г.В. (продавець) та переможцем аукціону ОСОБА_9 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.01.2012, відповідно до якого продавець в порядку встановленому на виконання постанови Господарського суду Харківської області від 28.02.2011 у справі № 5023/359/11 та на умовах визначених цим договором, передає у власність покупцеві наступні об'єкти аукціону:

а) житлові будинки: літ. "К-2" загальною площею 396,6 кв.м, житловою площею 130,6 кв.м, літ. "А-1" загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 55,6 кв.м з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (об'єкт аукціону 1);

б) земельну ділянку, розміром 0,0907 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (об'єкт аукціону 2);

в) земельну ділянку, розміром 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (об'єкт аукціону 3).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 цього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.01.2012 право власності на об'єкти аукціону №1, №2, №3 переходять до покупця після державної реєстрації договору купівлі-продажу та цього права.

У пункті 2.4 договору передбачено, що згідно з протоколом №2 проведення аукціону Товарною біржею «Правопорядок» від 06.10.2011, підписаним ліцитатором цієї товарної біржі ОСОБА_21., затвердженим продавцем та президентом Товарною біржі «Правопорядок» ОСОБА_22, остаточна ціна продажу об'єктів аукціону становить 480000,00грн. Переможцем аукціону став покупець, який має внести ціну продажу «об'єктів аукціону» 480000,00 грн. у строки, передбачені Протоколом №2 проведення аукціону Товарною біржею «Правопорядок» від 06.10.2011.

Розділом 3 цього договору визначено порядок розрахунків за придбані об'єкти аукціону, а саме: кошти в розмірі 480000,00 грн сплачені переможцем за «об'єкти аукціону», згідно рахунку-фактури ліквідатора у строки передбачені Протоколом №2 проведення аукціону Товарною біржею «Правопорядок» від 06.10.2011.

Вказаний договір підписаний ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим Фоміним Г.В. (продавець) та покупцем ОСОБА_9; посвідчений приватним нотаріусом Харківського міською нотаріального округу Гуревічовим О.М. (реєстровий №8) та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 17.01.2012 за № 4854220, що підтверджується витягом від 17.01.2012 № 10934299 (т.8, а.с. 28-29, 256).

В подальшому, 12.04.2012 між ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність об'єкти нерухомості, а саме: а) житлові будинки: літ. "К-2" загальною площею 396,6 кв.м, житловою площею 130,6 кв.м, літ. "А-1" загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 55,6 кв.м з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; б) земельну ділянку, розміром 0,0907 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташовану за адресою: АДРЕСА_2; в) земельну ділянку, розміром 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (т.9, а.с.1-2).

22.02.2018 до господарського суду Харківської області ПАТ "ПУМБ" подано уточнену заяву про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна банкрута (вх. № 5117 від 22.02.2018), в якій банк просив суд:

- визнати недійсними результати аукціону, проведеного 06 жовтня 2011 року Товарною біржею "Правопорядок" (згідно протоколу № 2), з реалізації нерухомого майна боржника в процедурі банкрутства фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, а саме: житлових будинків: літ. "К-2", загальна площа: 396,6 кв.м., житлова площа: 130,6 кв.м.; літ. "А-1", загальна площа: 92,3 кв.м., житлова площа: 55,6 кв.м. з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; земельної ділянки: цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площа: 0,0907 га, кадастровий номер: НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_2; земельної ділянки: цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площа: 0,1000 га, кадастровий номер: НОМЕР_4, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений 17 січня 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., зареєстрований в реєстрі за № 8, що укладений між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим Фоміним Грантом Валерійовичем та ОСОБА_9.

При цьому, ПАТ "ПУМБ" посилаючись на те, що аукціон з реалізації нерухомого майна боржника в процедурі банкрутства (згідно протоколу № 2 від 06.10.2011) проведений з порушенням вимог чинного законодавства, а отже, на думку Банку, результати зазначеного аукціону та договори купівлі-продажу слід визнати недійсними.

01.03.2018 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу з підстав, зазначених вище (т.9а, а.с. 103-114).

Надаючи оцінку аргументам оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б пункту 2 частини 1статті 282 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів статті 269 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (п. 9 ст. 30 ГПК України (виключна підсудність).

Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

Системний аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №922/928/17 та Верховного Суду України від 16.04.2016 у справі №3-304гс16.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 6 статті 12 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В силу п. 1-1 прикінцевих положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі також - Закон про банкрутство) в редакції від 22.12.2011 №4212-VІ, який набрав чинності 19.01.2013, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом (окрім положень, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство та ліквідаційну процедуру, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури).

Враховуючи, що провадження у даній справі порушено 18.01.2011, постанову про визнання боржника банкрутом прийнято 28.02.2011, а продаж майна банкрута відбувся до набрання чинності нової редакції Закону про банкрутство, застосуванню підлягають положення Закону про банкрутство в редакції, що діяла до набрання чинності Законом від 22.12.2011 №4212-VІ.

РозділомІ та статтею 41 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013, передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець відніс громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47-49 цього Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 47 Закону про банкрутство правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина-суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Згідно з частиною 7 статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом. У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

Виходячи з положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (ліквідатор) зобов'язаний діяти сумлінно та розумно, з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів (частина 6 статті 3-1 Закону про банкрутство).

Згідно з ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Частина 2 статті 26 Закону про банкрутство встановлює, що майно боржника, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Як вже було зазначено у цій постанові, ліквідатором ФОП ОСОБА_5 у звіті про виконання ліквідаційної процедури від 17.01.2012 зазначено про включення до ліквідаційної маси банкрута наступного майна: житлових будинків: літ. "К-2" загальною площею 396,6 кв.м, житловою площею 130,6 кв.м, літ. "А-1" загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 55,6 кв.м з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; земельної ділянки загальною площею 0,0907 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне майно).

Водночас, відповідно до укладеного договору іпотеки від 25.10.2007 №5761106 житлові будинки: літ. "К-2" загальною площею 396,6 кв.м, житловою площею 130,6 кв.м, літ. "А-1" загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 55,6 кв.м з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,0907 га та земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1000 га (предмет іпотеки), було передано в іпотеку Закритого акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства "Перший Український Міжнародний банк") в забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором від 25.10.2007 №5760690.

Вказані обставини були предметом дослідження та їм надана правова оцінка під час прийняття постанови господарського суду Харківської області від 28.02.2011 у даній справі про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яка у встановленому порядку не оскаржувалася та є чинною на момент розгляду справи.

За приписами частини 6 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Судова колегія зазначає, що кредитори, вимоги яких забезпечено заставою майна боржника, мають право подавати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство. Однак, вимоги цієї категорії кредиторів незалежно від їх звернення із заявою встановлюються розпорядником майна згідно з даними обліку боржника, а також за даними державного реєстру застав.

З огляду на встановлений факт включення до ліквідаційної маси банкрута майна боржника, що перебувало в заставі (іпотеці) ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" на підставі договору іпотеки від 25.10.2007 №5761106, ПАТ "ПУМБ" правомірно набув статусу кредитора у даній справі, вимоги якого забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника.

Слід зазначити, що відповідно до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011, в ч. 7 ст. 47 Закону про банкрутство законодавець визначив, що у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернуто стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Оскільки до набрання чинності вказаних вище змін - 16.10.2011, норми Закону про банкрутство не встановлювали обмежень при формуванні ліквідаційної маси після визнання громадянина-підприємця банкрутом окрім тих, що передбачені цивільним процесуальним законодавством України (майно, на яке не може бути звернено стягнення), а отже, ліквідатором правомірно зазначено про включення до складу ліквідаційної маси боржника зазначеного нерухомого майна, що належить підприємцю.

З огляду на те, що ПAT «ПУМБ» є заставним кредитором боржника ФОП ОСОБА_5 у справі № 5023/359/11, вимоги якого забезпечені іпотекою нерухомого майна, що є предметом спору в даній справі, та погашення яких здійснюється за рахунок реалізації зазначеного нерухомого майна в процедурі банкрутства відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", то продаж спірного майна боржника в ліквідаційній процедурі безпосередньо впливає на права та інтереси Банка.

Так, предметом судового розгляду є спір щодо визнання недійсним аукціону з реалізації майна банкрута в ході проведення ліквідаційної процедури та укладеного за результатами спірного аукціону договору купівлі-продажу нерухомого майна, що стосується питань формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство.

Судова колегія зазначає, що підставою для визнання результатів відкритих торгів (аукціону) недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення відкритих торгів (аукціону); правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів їх проведення.

До предмету доказування недійсності результатів відкритих торгів (аукціону) входять встановлення обставин недотримання ліквідатором, організатором аукціону (товарною біржею) вимог, які ставляться Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до його проведення, зокрема, щодо порядку визначення початкової вартості майна, дотримання строків та часу проведення аукціону, оприлюднення оголошення про проведення аукціону, зміст оголошення про проведення аукціону, допуску до участі в аукціоні; забезпечення організатором аукціону доступу до місця його проведення; порядку його проведення.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 29 Закону про банкрутство майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.

Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Відповідно до статті 30 Закону про банкрутство після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обов'язковою передумовою продажу майна боржника ліквідатором є здійснення останнім інвентаризації майна боржника та його оцінки згідно з законодавством.

Відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України на підтвердження проведення інвентаризації майна боржника у відповідності з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.09.1994 за №202/412 (у редакції, що діяла на момент прийняття постанови про визнання боржника банкрутом), свідчить про те, що попереднім ліквідатором арбітражним керуючим Фоміним Г.В. не було вчинено усіх передбачених законом дій, спрямованих на виявлення майна боржника.

Правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами визначаються Законом України "Про оцінку майна, майнових права та професійну оціночну діяльність в Україні".

У статті 9 цього Закону закріплено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

У статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна.

Цей Закон та розроблені на його підставі нормативно-правові акти з питань оцінки майна не передбачають погодження оцінки майна, виконаної суб'єктом оціночної діяльності, із замовником оцінки чи іншою особою (окрім органів державної влади і місцевого самоврядування у визначених випадках).

Статтями 8, 32 вказаного Закону визначено підстави і порядок визнання недійсними результатів оцінки майна, їх скасування, а також відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності. Статтею 33 цього Закону передбачено, що спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Тобто, ліквідатор у справі про банкрутство не може нести відповідальність за достовірність оцінки майна, виконаної оцінювачем, а у разі незгоди з вартістю майна, визначеною оцінювачем, банк не позбавлений права пред'явити відповідні претензії саме оцінювачу.

Оскільки у встановленому законодавством порядку на час проведення спірного аукціону з реалізації майна боржника результати оцінки майна, здійснені суб'єктами оціночної діяльності, учасниками провадження у справі не рецензувалися, не оскаржувалися та не були визнані недійсними, то у ліквідатора не було підстав для невраховування вказаних результатів оцінки майна.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № Б-39/56-09.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що ліквідатором боржника арбітражним керуючим Кошовським С.В. було замовлено рецензування звітів про оцінку відповідного майна в порядку статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до рецензій на Звіт про оцінку майна (об'єкт оцінки майна: житлові будинки літ. "К-2" загальною площею 396,6 кв.м, літ. "А-1", загальною площею 92,3 кв.м, з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; мета та призначення оцінки: визначення ліквідаційної вартості об'єкту для реалізації на відкритих торгах; дата складання: 01.09.2011), на Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, кадастровий номер НОМЕР_4, загальною площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, що належать ФОП ОСОБА_5, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та на Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, кадастровий номер НОМЕР_3, загальною площею 0,0907 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, що належать ФОП ОСОБА_5, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, виконаних на замовлення ліквідатора Всеукраїнською асоціацією фахівців оцінки звіти ПП «Агентство оцінки майна та землі» про оцінку спірного майна не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є непрофесійними і не можуть бути використані.

До рецензій додано відповідні кваліфікаційні документи, що свідчать про наявність повноважень рецензента здійснювати рецензування відповідно до ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновку суду першої інстанції щодо порушення попереднім ліквідатором вимог частини 1 статті 30 Закону про банкрутство щодо здійснення інвентаризації майна банкрута, як обов'язкової передумови початку продажу майна на відкритих торгах.

Згідно з частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.

У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно з Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (частина 3 статті 30 Закону про банкрутство).

Відповідно до частини десятої статті 30 Закону про банкрутство продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Отже, порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

З огляду на те, що провадження у даній справі про банкрутство фізичної особи-підприємця здійснюється за особливостями статей 47-49 розділу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким не передбачено обов`язкового створення комітету кредиторів, враховуючи, що комітет кредиторів не створювався та за відсутності відповідних клопотань кредиторів, то у ліквідатора відсутній обов'язок погоджувати з окремими кредиторами порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна.

Спірне майно, що було предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеними між боржником та банком, відчужене в процесі ліквідаційної процедури боржника. Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів установлює Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відчуження майна, переданого в іпотеку, під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному цим Законом.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника (пункт 6 частини першої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

При цьому, згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється у межах справи про банкрутство, положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачалось в редакції закону, чинній на момент реалізації майна банкрута.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України №6-58цс13 від 26.06.2013, зокрема, Верховний Суд України дійшов висновку, що положення Закону про банкрутство не передбачають згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, який укладається під час ліквідаційної процедури боржника, що здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство. Вказане також підтверджує те, що з моменту застосування ліквідаційної процедури до боржника продаж (відчуження) майна банкрута здійснюється у відповідності до приписів норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не норм Закону України "Про іпотеку".

Водночас, зважаючи на відсильну норму передбачену статтею 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порядок підготовки та проведення аукціону в процедурі банкрутства на час проведення спірного аукціону 06.10.2011 був врегульований відповідними нормами Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а саме ст.ст. 17, 18-1 та 20 в редакції названого Закону зі змінами і доповненнями.

Статтею 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) регламентовано, що аукціон, конкурс може бути припинено і об'єкт знімається з торгів, конкурсного відбору на вимогу будь-кого з його учасників або органу приватизації, зокрема, у випадках, коли: не виконано вимог щодо змісту інформації, передбаченої статті 15 цього Закону, та терміну її опублікування; істотно порушувались інші правила оголошення та проведення аукціону, конкурсу, передбачені цим Законом.

Зазначені порушення можуть бути підставою для визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні, конкурсі. Заява про визнання угод недійсними подається будь-ким з учасників аукціону, конкурсу або органом приватизації у місячний строк з дати проведення аукціону, завершення конкурсу.

Виходячи з положень статті 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", інформація про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, повинна містити такі відомості: назву об'єкта приватизації, його місцезнаходження; відомості про будівлі (споруди, приміщення) та земельну ділянку, на якій розташований об'єкт, умови користування ними початкову вартість продажу, умови продажу та експлуатації об'єкта; суму грошових коштів, що має вноситися покупцями, у розмірі 10 відсотків початкової вартості продажу об'єкта; назву банку, адресу та номер рахунку, відкритого для розрахунків за придбані об'єкти приватизації; кінцевий термін прийняття заяви на участь в аукціоні, конкурсі; час та місце особистого ознайомлення з об'єктом; час та місце проведення аукціону, конкурсу; адресу, номер телефону, час роботи служби по організації аукціону, конкурсу; іншу інформацію, яку визначає орган приватизації.

Зазначена інформація публікується не пізніш як за 30 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.

Судова колегія зазначає, що встановлений Законом про банкрутство порядок проведення аукціону направлений на забезпечення можливості прийняти участь в аукціоні з продажу майна банкрута якомога ширшому колу осіб та на забезпечення задоволення вимог кредиторів банкрута в максимально можливому розмірі за наслідками реалізації майна банкрута за найвищою ціною.

У звіті про виконання ліквідаційної процедури від 17.01.2012 попередній ліквідатор ФОП ОСОБА_5 арбітражний керуючий Фомін Г.В. зазначив про те, що з метою реалізації майна банкрута ним здійснені, зокрема, наступні заходи: укладено угоду б/н на організацію та проведення аукціону від 11.07.2011 між Товарною біржею «правопорядок» та ліквідатором; опубліковане оголошення у Всеукраїнському інформаційному виданні «Правопорядок. Біржовий вісник» № 21-2 (58) від 15.07.2011.

Проте не надано жодних доказів на підтвердження зазначених обставин, у зв'язку з чим ухвалами Господарського суду Харківської області від 27.02.2012, 28.03.2012, 15.05.2012, 19.06.2012, 24.07.2012, 13.09.2012 неодноразово було зобов'язано ліквідатора арбітражного керуючого Фоміна Г.В. надати до суду повний звіт про виконану роботу та докази на підтвердження закінчення ліквідаційної процедури (т. 2, а.с. 117, 120, 123, 126, 132, 139). Вимоги ухвал суду першої інстанції щодо надання відповідних документів ліквідатором виконано не було.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження виконання вимог закону щодо здійснення публікації в офіційних друкованих виданнях державних органів відповідної публікації про продаж майна боржника.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що під час проведення аукціону порушено вимоги статті 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" щодо порядку організації аукціону, а саме, не здійснено публікацію в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації. Зазначене порушення є суттєвим, оскільки тягне за собою обмеження можливих учасників, які можуть прийняти участь в аукціоні, створити конкуренцію, а отже продаж може бути здійснено за вищою ціною.

Крім того, згідно статті 16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом здійснюється за наявності не менш як двох покупців. Для реєстрації покупців як учасників аукціону, конкурсу вони сплачують встановлений органом приватизації реєстраційний внесок, розмір якого не може перевищувати розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а також вносять грошові кошти в розмірі 10 відсотків початкової вартості продажу об'єкта. Зазначені грошові кошти вносяться шляхом безготівкового перерахування на відповідний поточний рахунок. Кінцевий термін прийняття заяв на участь в аукціоні - три дні до початку аукціону, для участі у конкурсі - сім днів до початку проведення конкурсу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" аукціон проводиться відповідним органом приватизації або уповноваженою ним особою. Уповноважена особа діє відповідно до угоди з органом приватизації. Угода повинна передбачати: строки проведення аукціону; початкову вартість продажу об'єкта приватизації і порядок її зниження; розмір і порядок виплати винагороди; взаємні зобов'язання, умови розірвання угоди та майнову відповідальність сторін; інші умови на розсуд сторін договору.

Проте, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують виконання учасниками аукціону вимог ч. ч. 3, 5 статті 16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" щодо внесення реєстраційного внеску та 10% початкової ціни об'єкту, що також свідчить про порушення правил проведення аукціону, тоді як ліквідатор проводить конкурс (аукціон) та здійснює продаж майна банкрута за наявності двох покупців.

Відповідно до частини 8 статті 16 Закону України«Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» інформація про ціну продажу та переможця конкурсу або аукціону публікується в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі та інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, протягом 15 календарних днів після укладення договору купівлі-продажу.

Разом з тим, колегія судді зазначає, що докази оприлюднення інформації щодо переможця аукціону та ціну продажу протягом 15 календарних днів після укладення договору купівлі-продажу від 17.01.2012 в матеріалах справи також відсутні.

Враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо порушення попереднім ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим Фоміним Г.В. вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» при організації та проведенні аукціону з продажу спірного майна банкрута, які є правовою підставою для визнання його результатів недійсними.

Згідно з частиною 10 статті 30 Закону про банкрутство, продаж майна банкрута оформлюється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Частиною 8 статті 30 Закону про банкрутство встановлено, що кошти які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку передбаченому статтею 31 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону про банкрутство кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею, зокрема, у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Відповідно до статті 48 Закону про банкрутство, кошти отримані від продажу майна громадянина - підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина - підприємця банкрутом.

Як вже було зазначено, за результатами проведення аукціону з продажу майна банкрута від 06.10.2011 між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим Фоміним Г.В. (продавець) та переможцем аукціону ОСОБА_9 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.01.2012, відповідно до якого продавець в порядку встановленому на виконання постанови Господарського суду Харківської області від 28.02.2011 у справі № 5023/359/11 та на умовах визначених цим договором, передає у власність покупцеві наступні об'єкти аукціону:

а) житлові будинки: літ. "К-2" загальною площею 396,6 кв.м, житловою площею 130,6 кв.м, літ. "А-1" загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 55,6 кв.м з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (об'єкт аукціону 1);

б) земельну ділянку, розміром 0,0907 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (об'єкт аукціону 2);

в) земельну ділянку, розміром 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (об'єкт аукціону 3).

Розділом 3 цього договору визначено порядок розрахунків за придбані об'єкти аукціону, а саме: кошти в розмірі 480000,00 грн. сплачені переможцем за «об'єкти аукціону», згідно рахунку-фактури ліквідатора у строки передбачені Протоколом №2 проведення аукціону Товарною біржею «Правопорядок» від 06.10.2011.

Вказаний договір підписаний ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим Фоміним Г.В. (продавець) та покупцем ОСОБА_9; посвідчений приватним нотаріусом Харківського міською нотаріального округу Гуревічовим О.М. (реєстровий №8) та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 17.01.2012 за № 4854220, що підтверджується витягом від 17.01.2012 № 10934299 (т.8, а.с. 28-29, 256).

Однак, матеріали справи не містять доказів перерахування грошових коштів за придбане нерухоме майно ані на депозитний рахунок нотаріуса у відповідності до положень частини 7 статті 48 Закону про банкрутство, ані доказів зарахування вказаних грошових коштів на основний рахунок банкрута у відповідності до частини 8 статті 30 Закону про банкрутство, ані передачі коштів іншому арбітражному керуючому, з осіб, що призначалися ухвалами суду у цій справі виконувати обов'язки ліквідатора банкрута - фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

Відсутність в матеріалах справи доказів перерахування грошових коштів за придбане майно у встановленому законом порядку, а відтак і доказів задоволення вимог заставодержателя, за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна, є порушенням, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №5023/1704/12.

Згідно із частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину.

Відповідно до приписів частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, а згідно із частиною 3 з цієї ж статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, враховуючи, що в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»попереднім ліквідатором не було дотримано.

Підсумовуючи наведене суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для визнання результатів оскаржуваного аукціону недійсним, з огляду на встановлені обставини стосовно порушення попереднім ліквідатором вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» щодо порядку підготовки та проведення аукціону (відкритих торгів), зокрема, не забезпечено через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна, як того вимагають положення ст. 30 Закону про банкрутство для забезпечення участі в аукціоні максимального кола учасників та реалізації майна банкрута за найвищою ціною; відсутність доказів проведення ліквідатором інвентаризації майна банкрута; відсутність доказів виконання учасниками аукціону вимог щодо внесення реєстраційного внеску та 10% початкової ціни об'єкту та реєстрації потенційного учасника, також, на думку колегії суддів апеляційного суду, свідчить про порушення правил проведення аукціону.

З огляду на наведене вище та вимоги закону, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 06.10.2011 у зв'язку з порушенням правил проведення спірного аукціону, а внаслідок чого зазначене є підставою і для визнання недійсним укладеного за результатами цього аукціону договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.01.2011.

Щодо заявленого скаржником під час розгляду справи судом апеляційної інстанції клопотання про застосування строку позовної давності до вимог банку про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду кредитора із заявою про визнання недійсним угод боржника) не встановлено, а тому до вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність.

Відповідно до ч. 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого положеннями Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № Б-39/56-09.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

При цьому, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Разом з тим, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Виходячи з положень частин 2, 3, 4 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, відсутність заяви сторони про застосування позовної давності у період до винесення господарським судом оскаржуваного судового рішення у даній справі та не доведеність поважних причин для відсутності звернення до суду першої інстанції із такою заявою з боку цієї особи є підставою для відхилення доводів скаржника про застосування позовної давності щодо позовних вимог по справі.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Харківської області від 03.02.2017 було призначено до розгляду заяву ПАТ "ПУМБ" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна банкрута, а ухвалою господарського суду Харківської області від 02.03.2017 залучено до участі у розгляді заяви ПАТ "ПУМБ" (вх. № 3089 від 31.01.17) покупців спірного майна ОСОБА_9. та ОСОБА_4 (т.7 а.с.10-11, 18-20).

Ухвалами господарського суду Харківської області від 02.03.2018, 25.04.2017, 27.07.2017, 12.12.2017 неодноразово зобов'язано залучених осіб ОСОБА_9. та ОСОБА_4, а також ліквідатора надати суду письмові відзиви на вказану заяву. В резолютивній частині цих ухвал зазначено про їх направлення зазначеним особом(т.7, а.с. 18-20, т.9а, а.с. 9-11).

Матеріалами справи підтверджується, що місцевий господарський суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав судову кореспонденцію залученій особі ОСОБА_4 за належною адресою, та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом (т.7, а.с. 48-52, т.8, а.с. 7-12, т 10, а.с. 59-63)

Крім того, 07.08.2017 представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, на підставі довіреності від 05.07.2017, звернулась до місцевого господарського суду із заявою про видачу копії ухвали господарського суду Харківської області від 25.04.2017, якою накладено арешт на спірне нерухоме майно, що на даний час належить залученій особі - ОСОБА_4.

Також, 07.08.2017 представником ОСОБА_4 подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи (т.9а, 2-4).

26.12.2017 предстанвиком ОСОБА_4 подано до господарського суду Харківської області відзив на заяву від 24.01.2017 про визнання договорів недійсними, в якому просив відмовити заявнику ПАТ «ПУМБ» у задоволенні заяви про визнання договорів недійсними підстав її необґрунтованості (т.9а, а.с. 12-19).

18.12.2017 представником ОСОБА_4 вдруге подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи (т.9а, 23). При цьому вказана заява містить відмітку представника скаржника про ознайомлення з матеріалами справи 28.02.2018.

06.02.2018 представником ОСОБА_4 звернулась із заявою до місцевого господарського суду про застосування правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-58цс13, відповідно до якої на думку представника кредитором обрано неналежний спосіб захисту (т.9а., а.с. 49).

Зі змісту ухвал Господарського суду Харківської області від 27.02.2018 та 01.03.2018 та протоколів судового засідання від 27.02.2018 та 01.03.2018 свідчить, що судове засідання в суді першої інстанції з розгляду заяви ПАТ "ПУМБ" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна банкрута (вх.№3089 від 31.01.2017) відбулось за участю залученої особи - ОСОБА_4, та її представника ОСОБА_6 (т.9а, а.с. 87-88, 101-114).

Таким чином, матеріалами справи достеменно підтверджується, що ОСОБА_4, як залучена місцевим господарським судом особа до участі у даній справі з розгляду заяви ПАТ "ПУМБ" (вх. № 3089 від 31.01.2017), була обізнана про наявність провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, реалізувала своє право на ознайомлення з матеріалами справи згідно статті 42 ГПК України в частині розгляду заяви ПАТ "ПУМБ" про визнання правочинів недійсними, та була присутньою в судовому засіданні Господарського суду Харківської області 28.02.2018 та 01.03.2018 (під час постановлення оскаржуваної ухвали).

Проте, докази подання ОСОБА_4 до місцевого господарського суду заяви про застосування позовної давності в матеріалах справи відсутні.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_4 мала можливість подати заяву про застосування строків позовної давності до місцевого господарського суду, однак не скористалась своїм правом у суді першої інстанції, а отже, доводи скаржника про неможливість подання суду першої інстанції заяви про сплив строку позовної є необґрунтованими.

Посилання скаржника на порушення його права на звернення з відповідною заявою місцевим господарським судом у зв'язку з відхиленням клопотання про витребування доказів є необґрунтованим, з тих підстав, що зазначене клопотання не відповідає приписам статті 81 ГПК України, дотримання яких є необхідними для витребування судом доказів, та фактично є клопотанням сторони про надання їй судом матеріалів справи для ознайомлення.

Зважаючи на викладене, посилання скаржника на пропуск позовної давності в апеляційній скарзі відхиляються як такі, що не були заявлені взагалі до суду першої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законодавством України.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_4 не підлягає до задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у справі № 5023/359/11 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 255, 264, 266, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

В частині вимог апеляційної скарги про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.04.2017 у справі №5023/359/11, закрити апеляційне провадження.

В решті вимог апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у справі №5023/359/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 26.06.2018.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Здоровко Л.М.