Постанова № 74732899, 05.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 446/155/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т.І.

Провадження № 22-ц/783/2508/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Б.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Струс Л.Б.

суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретаря Бадівської О.В.

за участі: представників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області у складі судді Котромус Т.І. від 23 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів за банківським вкладом, -

В С Т А Н О В И Л А:

22 січня 2016 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про стягнення грошового вкладу за строковим договором банківського вкладу у сумі 20000,00 доларів США, пеню у розмірі 166500,00 доларів США, відсотки за користування вкладом у сумі 4667,00 доларів США, 3% річних у сумі 1596,00 доларів США та інфляційні втрати у сумі 13740,00 доларів США, а разом 206503,00 доларів США.В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 01.02.2012р. між нею та АКІБ "УкрСиббанк" в особі начальника відділення №873 м. Кам‘янка-Бузька ОСОБА_8 було укладено договір банківського вкладу (депозит) строком на 2 місяці з 01.02.2012р. по 01.04.2012р. із виплатою 20% річних на перший строк. Зазначає, що вона внесла в касу банку 20000 доларів США. В подальшому умови договору пролонговувались, а їй нараховувались проценти. Коли в жовтні-листопаді 2012 року їй стало відомо, що відділення банку у м. Кам‘янка-Бузька припинило свою діяльність, а сама керівник ОСОБА_8 виїхала за межі України, то вона звернулась до банку із заявою про повернення коштів, проте кошти їй не повернули, так як вона не представила квитанції про внесення коштів. Вважає, що такі дії банку є неприпустимими, так як кошти вона передавала в приміщенні банку керівнику установи в присутності інших посадових осіб. За таких обставин вона звернулась до суду вважаючи свої права порушеними .

Оскаржуваним рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 23 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (ЄДРПОУ 09807750) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1) суму банківського вкладу за договором банківського вкладу (депозит) №2630616913718463 USD від 01.02.2012р. у розмірі 20 000,00 Доларів США, а також відсотки за користування вкладом у розмірі 19 572,60 Доларів США, а разом 39 572,60 Доларів США, що еквівалентно 1 040 205,87 грн.

У задоволенні решти вимог – відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (ЄДРПОУ 09807750) на користь держави судовий збір у розмірі 6 890,00 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням, таке в апеляційному порядку оскаржив представник відповідача. Вказує, що рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та на підставі висновків суду, які не відповідають фактичним обставинам справи. Звертає увагу, що квитанція №38 про внесення готівки від 01.02.2012 року не містить в собі необхідних фактичних реквізитів які б підтверджували перерахування ОСОБА_6 суми 20000,00 доларів США саме на передбачений Договором вкладний рахунок за №26306142494073, а також не містить жодних посилань на вищевказаний Договір банківського вкладу. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області від 23 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд Львівської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Вислухавши суддю-доповідача суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6, суд виходив з того, що даний спір виник щодо правовідносин, які регулюються нормами законодавства про банківський вклад з тих обставин, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів доведено факт як укладання з нею договору банківського вкладу, так і факт внесення нею коштів до каси банку, в зв"язку з чим після закінчення строку дії такого договору сума вкладу повинна бути повернута вкладнику разом з відсотками за користування кредитом.

Окрім цього, зазначено, що факт не проведення суми коштів на рахунку банку, за наявності доказів про одержання таких від вкладника – позивача – є невиконанням банком своїх обов"язків за договором банківського вкладу.

Судом встановлено, що 01.02.2012 року між АКБ «УкрСиббанк» в особі Начальника відділення №873 ОСОБА_9 та ОСОБА_6 було укладено договір банківського вкладу (депозит) №2630616913718463 USD від 01.02.2012 року за умовами якого банк приймає на зберігання від вкладника або для нього грошові кошти (вклад) та зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму вкладу та проценти на нього на умовах та в порядку, встановлених цим договором.

Пунктом 1.3. цього договору визначено, що вкладник вносить /розміщує на вкладний рахунок суму 20000,00 доларів США на строк зберігання з 01.02.2012 р. до 01.04.2012 р., що є також строком дії договору, з виплатою 20% річних (а.с. 66-68).

ОСОБА_8 працювала на посаді заступника начальника відділення АКІБ «УкрСиббанк» з 27.06.2006р., а з 01.11.2016р. на посаді начальника такого відділення.

15.04.2013 року ОСОБА_6 звернулась до голови правління АКІБ «УкрСиббанк» із проханням повернути їй кошти за договором банківського вкладу. (а.с. 8-9)

Згідно довідки ПАТ «УкрСиббанк» від 03.03.2016 року №57-2-2/0610 банк повідомляє, що 01.02.2012р. не здійснювалась операція з внесення 20000,00 доларів США коштів ОСОБА_6 в касу відділення №873 АТ «УкрСиббанк» у м. Кам`янка-Бузька та номер рахунку банківського вкладу №26306142494073 не відкривався в банку, згідно облікових даних (а.с. 56).

Висновком комплексної криміналістичної судово-почеркознавчої та технічної експертизи друкарських форм №2356/2357 від 28.11.2016 року встановлено, що в оригіналі договору №2630616913718463 USD від 01.02.2012 року підпис від імені ОСОБА_8 в рядку "Банк" виконаний ОСОБА_8, підпис від імені ОСОБА_6 в графі "Вкладник" виконаний ОСОБА_6, а відтиск круглої печатки відділення №873 АТ "УкрСиббанк" нанесений рельєфною еластичною друкарською формою – круглою печаткою Кам‘янка-Бузького "Відділення №873 АТ "УкрСиббанк", вільні зразки якої були надані для порівняльного дослідження. Цим же висновком у п. 2 вказується, що встановити ким саме, ОСОБА_8 чи іншою особою виконано підпис від імені ОСОБА_8 на оригіналі квитанції №38 про внесення готівки від 01.02.2012 року не виявилося можливим (а.с. 180-186). 01 лютого 2012 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6 було укладено договір банківського вкладу (депозит) №2630616913718463 USD від 01.02.2012р. за умовами п. 1.1. якого банк приймає на зберігання від вкладника або для нього грошові кошти (вклад) та зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму вкладу та проценти на нього на умовах та в порядку, встановлених цим договором.

Відповідно до квитанції №38 про внесення готівки від 01.02.2012р. ОСОБА_6 внесла до банку отримувача – ПАТ "УкрСиббанк" 20000,00 доларів США (а.с. 65).

Згідно п. 1.1. нової редакції статуту ПАТ "УкрСиббанк" зареєстрованого 08.07.2015р., такий є правонаступником по всіх правах та зобов’язаннях АКІБ "УкрСиббанк" (а.с. 76-79).

Вирішуючи даний спір, суд виходив із того, що даний спір виник щодо правовідносин, які регулюються нормами законодавства про банківський вклад (§ 3 Розділу 71 ЦК України).

Так, згідно ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Верховний Суд України у Постанові від 25.04.2012р. №6-20цс12 зазначив, що, відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необліковування грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

Колегія суддів вважає, що оцінюючи надані стороною позивача докази щодо укладення договору банківського вкладу та посилання сторони відповідача на нікчемність (недійсність) договору банківського вкладу, який укладено із ОСОБА_6 районний суд дійшов до правильного висновку, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів доведено факт як укладення договору банківського вкладу, так і факт внесення нею коштів до каси банку і не має підстав для кваліфікації такого правочину як нікчемного.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Окрім того позивачка надала суду договір банківського вкладу та квитанцію про внесення коштів, і такі докази не спростовано стороною відповідача. Зокрема, щодо довідки банку про відсутність даних про банківську операцію з внесення коштів ОСОБА_6 та не відкриття відповідного рахунку, то суд вважає, що така свідчить про невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу, як це і вказано у вищенаведеній Постанові ВСУ від 25.04.2012р. №6-20цс12. Сам факт не проведення суми коштів на рахунку банку, за умов наявності доказів про одержання таких від вкладника, не може слугувати причиною для відмови у позові.

Щодо доводів апелянта на закінчення дії довіреності, на підставі якої ОСОБА_8 укладала договір банківського вкладу з ОСОБА_6, то судом встановлено, що договір банківського вкладу від 01.02.2012р. зі сторони банку був підписаний ОСОБА_8 на підставі довіреності №1 від 08.01.2009р. посвідченої нотаріусом ОСОБА_10 і така була дійсна лише до 31.12.2011р., однак колегія суддів вважає, що та обставина не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення та відмови у позові, оскільки договір є дійсним і ніким не оскаржений, а отже підлягає виконанню.

Підписання договору представником на підставі довіреності, яка втратила чинність не свідчить також про нікчемність цього договору, оскільки прямої вказівки про таку нікчемність чинний ЦК не містить та на момент укладення договору банківського вкладу від 01.02.2012р. ОСОБА_8 виконувала обов’язки начальника відділення №873 АКІБ "УкрСиббанк.

Колегія суддів вважає, що районний суд надав належну оцінку квитанції №38 від 01.02.2012р. про внесення коштів з урахуванням проведеної судової експертизи, якою не встановлено факту її підписання іншою особою, хоч і не підтверджено факту її підписання ОСОБА_8

Відповідно до витягів з наказів ПАТ "УкрСиббанк" ОСОБА_8 на час укладання договору з ОСОБА_6 працювала на посаді начальника відділення АКІБ "УкрСиббанк" та наказом №89-ВК від 02.03.2012 року була звільнена з 15.03.2012 року за угодою сторін.

Покликання апелянтів щодо відкриття кримінального провадження за № 12012150220000099 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні злочинних дій та залучення позивачки як потерпілої у справі не може слугувати підставою для скасування рішення та для відмови у позові.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина першої статті 1058 ЦК України).

Пунктом 1.2 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 передбачено, що цією Інструкцією визначені зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп'ютерної техніки з відображенням обов'язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія, що між сторонами додержано письмову форму договору банківського вкладу надана позивачем квитанція підтверджує внесення ОСОБА_6 коштів до установи банку.

Не заслуговують на увагу доводи скарги, що документи, якими позивач підтверджує внесення коштів на вклад не відповідають нормативно-правовим актам у сфері банківської діяльності оскільки вище зазначені фінансові документи підписані як вкладником, так і уповноваженою особою банку. Таким чином, основні і необхідні реквізити даних документів додержані, а отже, встановлено факт укладення договору.

При цьому судом першої інстанції перевірено розмір вкладу та наданий позивачем розрахунок, досліджено обґрунтованість та правильність розрахунку та наявність інших доказів, що їх підтверджують.

Покликання представників банку, щодо неправомірності нарахування відсотків колегія суддів вважає неогрунтованими оскільки такі спростовуються та передбачені умовами договору п.1.4 в якому зазначено, що за час зберігання та користування коштами банк нараховує відсотки й виплачує вкладнику проценти на суму вкладу. Процентна ставка встановлюється у розмірі 20% річних. Проценти нараховуються від дня, наступного за датою внесення, до дня, що передує даті повернення.

Таким чином, аналіз умов укладеного між сторонами договору свідчить, що сторони домовились про нарахування відсотків протягом всього часу з моменту укладення договору, до моменту фактичного повернення суми вкладу.

Вирішуючи питання про суму відсотків, яка підлягає до задоволення, суд правильно врахував суму вкладу 20000,00 доларів США та період протягом якого слід нараховувати відсотки з дня наступного за днем укладення договору - 02.02.2012р. і до дня, що передує винесенню рішення у справі 22.12.2016р, який визначений умовами договору п.1.3.

Відповідно до п. 1.3. вказано, що вкладник розміщує вклад на строк зберігання з 01.02.2012р. по 01.04.2012р., а у разі якщо вкладник не вимагає повернення вкладу у дату повернення, то з цієї дати дія договору продовжується на такий самий строк зберігання. Тобто, умови договору передбачають його автоматичну пролонгацію, а тому оскільки не встановлено підстав для його переривання, то дія такого договору не припинилась.

Колегія суддів вважає, оскільки рішення суду в частині відмови у позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачем не оскаржується у відповідності до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України то в тій частині апеляційним судом не переглядається.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідиd наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, колегія суддів дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги вірних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відтак ,рішення слід залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 386 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - залишити без задоволення.

Рішення Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області від 23 грудня 2016 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 15 червня 2018 року.

Головуючий

Судді