Рішення № 74603533, 25.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1509/16 Справа № 201/13839/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Бараннік О.П.

Категорія

25 лютого 2016 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2016 рік лютий 25 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Колодяжної Н.Є., Лисичної Н.М.,

при секретарі - Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним, переведення суми боргу, визнання договору поруки припиненим, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору, переведення суми боргу, визнання припиненим договорів поруки, посилаючись на те, що 14 березня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» в особі начальника відділення № 327 ОСОБА_4, і ним, позивачем ОСОБА_5, укладено договір про надання споживчого кредиту № 11127090000, відповідно до умов якого банк зобов’язався надати позичальнику (позивачеві), а позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у іноземній валюті в сумі 300 000 доларів США ( що за курсом Національного Банку України в еквіваленті дорівнювало 1 515 000 гривень) та сплатити проценти, комісію в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Надання кредиту повинно здійснюватися в термін з 14.03.2007 року по 13.03.2018 року (пункт 1.2.1 договору)

В цей же день 14 березня 2007 року у забезпечення виконання зобов’язань позичальника між ОСОБА_5 та банком укладено і договір іпотеки № 11127090000/3, який було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 885.

Відповідно до умов договору іпотеки позивач ОСОБА_2 передав в іпотеку банку нерухоме майно – домоволодіння з відповідними господарчими будівлями та спорудами, яке знаходиться за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Лисенка, буд, 3-е, загальною площею 376,2 кв.м., житловою площею 110,9 кв.м..

Крім цього, 14 березня 2007 року між банком та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Бовітон ЛТД» були укладені договори поруки, за умовами яких ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Бовітон ЛТД» поручилися перед банком за виконання позивачем ОСОБА_5 своїх зобов’язань за кредитним договором.

Також, 14 березня 2007 року, між позивачем ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу предмету іпотеки – домоволодіння з відповідними господарчими будівлями та спорудами, яке знаходиться за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Лисенка, буд. 3-е, загальною площею 376,2 кв.м., житловою площею 110,9 кв.м..

Укладання договору купівлі-продажу було викликано тим, що за борговою розпискою ОСОБА_3 взяв у борг у позивача 18 000 доларів США та у його доньки ОСОБА_8 – 19 000 доларів США, і саме за цих обставин відповідач ОСОБА_3, на думку позивача, і є фактичним позичальником кредитних коштів за вищевказаним договором про надання споживчого кредиту.

І хоча позивач ОСОБА_2 підписував оскаржуваний ним договір про надання споживчого кредиту № 11127090000 від 14 березня 2007 року та договір купівлі-продажу предмету застави, але заяви на видачу грошових коштів за кредитним договором чи інших касових документів в дійсності не підписував, він був впевнений, що жодних претензій у банку до нього бути не може.

Однак, у 2008 року банк почав вимагати від позивача ОСОБА_2 сплату кредитної заборгованості, виниклої за кредитним договором, у зв’язку з чим ОСОБА_2 і вимушений був звернутись з позовом до суду про визнання споживчого кредиту № 11127090000 від 14 березня 2007 року недійсним.

26 грудня 2012 року за заявою ОСОБА_2 також було порушено і кримінальне провадження № 12012040650000636 за ознаками складу правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України (шахрайство), у якому проведено дві експертизи : почеркознавча від 09.12.2013 року, відповідно до висновку якої № 2702-13 підпис від імені ОСОБА_2 в графі платника у заяві про переказ готівки № 7 від 14.03.2007 року виконаний не ОСОБА_5 а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису, і комісійна судово-економічна експертиза № 757/758-14 від 28.11.2014 року, здійснена ДНІСЕ і за висновком якої – документально не підтверджується видача грошових коштів з касового відділення № 327 Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» ЄДРПОУ 09807750 у м. Дніпропетровськ за споживчим кредитом № 11127090000 ОСОБА_2 в сумі 300 000 доларів США.

Не дивлячись на це, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованою суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.05.2013 року, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2012 року, яким задоволенні позовні вимоги ОСОБА_2, було скасовано і у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання договорів недійсними – відмовлено, а зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бовітон-ЛТД» про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено, і стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бовітон-ЛТД» заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 229 997 гривень 01 копійки.

Посилаючись таким чином на зазначені обставини та на те, що безспірно доведено, що грошових коштів за кредитним договором № 11127090000 він не отримував, і Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» на мало права здійснювати використання готівкової іноземної валюти при здійсненні кредитування за спірним договором кредиту в силу відсутності у нього ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу, позивач вимушений був звернутись з даним позовом до суду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним, переведення суми боргу, визнання договору поруки припиненим відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачеві ОСОБА_2 у задоволенні вимог щодо визнання договорів поруки, укладених 14.03.2007 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_9, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 припиненими – скасуванню, з ухваленням у скасованій частині нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у цій частині, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку обґрунтовано, згідно з матеріальним і процесуальним законом, постановив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання недійсним кредитного договору та переведення суми боргу.

Доводи ОСОБА_2 про те, що договір споживчого кредиту № 11127090000 від 14.03.2007 року не є укладеним, оскільки за положеннями статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту отримання грошей позичальником, яких він не отримував, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, так як норми зазначеної статті до виниклих між сторонами по справі правовідносин не застосовуються з тих причин, що за положеннями статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, а за кредитним договором ( частина 1 статті 1054 ЦК України) банк або інша установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто із визначення частиною 1 статті 1054 ЦК України кредитного договору випливає, що кредитним договором є договір позики, предметом якого є виключно грошові кошти, а позикодавцем (кредитодавцем) – фінансова установа, з якою позивачем ОСОБА_5 14 березня 2007 року і був укладений договір № 11127090000 про надання споживчого кредиту, зі всіма ви пливаючи з цього правовими наслідками.

Крім того, оскільки кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов, а дії щодо зняття грошей з рахунку стосуються його виконання, а не укладання, і правове значення для вирішення питання про визнання кредитного договору недійсним має додержання його сторонами вимог закону саме при його укладанні, а не виконанні, не може бути підставою для скасування рішення суду і посилання ОСОБА_2 на те, що за висновками судової почеркознавчої експертизи № 2702-13 та комісійної судово-економічної експертизи № 757/758-14 /а.с.54 – 92/, проведених по кримінальному провадженню № 12012040650000636, підпис від його імені в графі «Підпис платника» у заяві на переказ готівки № 7 від 14 березня 2007 року виконаний не ним, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису і видача грошових коштів з каси відділення № 327 ПАТ «УкрСиббанк» у м. Дніпропетровську за споживчим договором № 11127090000 ОСОБА_2 у сумі 300 000 доларів США документально не підтверджується.

Також, не можуть бути підставою для скасування рішення суду і відповідно для задоволення вимог позивача ОСОБА_2 у цій частині його доводи про те, що відповідач ОСОБА_3 направив до суду нотаріально посвідчену заяву, у якій не заперечував проти переведення на нього прав позичальника за кредитним договором та просив розглянути справу за його відсутності, оскільки вказана пропозиція вирішується виключно за погодженням з банківською установою, тобто з Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», який категорично проти цього заперечує, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору саме ОСОБА_2 зобов’язався повернути банку кредитні кошти та сплачувати відсотки за користування кредитом.

В той же час, приймаючи до уваги те, що Постановою Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року по справі № 6-1599цс15 рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2013 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до поручителів ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11127090000 від 14 березня 2007 року та стягнення з ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судових витрат скасовано і у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено з причин невірного застосування судами апеляційної та касаційної інстанцій частини 4 статті 559 ЦК України, яка передбачає припинення поруки після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, судова колегія вважає за можливе за вказаних обставин, укладені договори поруки між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_9, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 визнати такими, що припинені.

Таким чином, з огляду на викладене, керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, п.4 ст. 309, ст.ст. 313 – 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання укладених між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_9, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 договорів поруки – скасувати.

Визнати укладені 14 березні 2007 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_9 договір поруки № 11127090000/П/1, між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 договір поруки № 11127090000/П/2 та між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_8 договір поруки № 11127090000/П/3 припиненими.

В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :