Рішення № 73961648, 14.05.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-2545/11

2/214/301/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 травня 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Євтушенка О.І.,

секретарі судового засідання – Джемерчук О.В., Бєлікова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу №2-2545/11

за первісною позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИСТАЛБАНК», яке є правонаступником ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТЕРРА БАНК»,

до ОСОБА_1 (ОСОБА_2, ОСОБА_3) ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6

про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,

та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 (ОСОБА_6, ОСОБА_3) ОСОБА_4

до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИСТАЛБАНК»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7,

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом – відповідача за зустрічним – ОСОБА_8

від відповідачів за первісним позовом – позивача ОСОБА_1 за зустрічним – ОСОБА_9

За участю:

представника позивача за первісним позовом – відповідача за зустрічним – ОСОБА_8

представника відповідачів за первісним позовом – позивача ОСОБА_1 за зустрічним – ОСОБА_9

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Представник первісного позивача ПАТ «ТЕРРА БАНК», правонаступником якого є ПАТ «КРИСТАЛБАНК», звернувся до суду з позовною заявою 05.07.2011 року (т.1 а.с.2-3), в якій просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «ТЕРРА БАНК» заборгованість за кредитним договором №648-Ф/07 від 11.09.2007 року станом на 14.06.2011 року в загальному розмірі 1 122 012,43 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом – 491 519,19 грн., процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом – 337 010,68 грн., процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом – 51 005,50 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів – 106 077,06 грн., штрафу за неналежне виконання умов кредитного договору – 136 400 грн.; стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 120 грн.

Пред’явлені вимоги мотивовано тим, що 11.09.2007 року між ЗАТ «ІНВЕСТ ОСОБА_11», правонаступником якого є ПАТ «ТЕРРА БАНК», та ОСОБА_3 (ОСОБА_6, дійсне прізвище – ОСОБА_1) укладено кредитний договір № 648-Ф/07, за умовами якого позичальник отримала кредит в сумі 682 000 грн. на придбання нерухомості, зі сплатою процентів за користування ним за ставкою 20% річних та кінцевим терміном повернення 10.09.2027 року. Сторонами погоджено, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору, позичальник сплачує банку штраф в розмірі 20% від суми кредиту, що еквівалентно 136 400 грн. Забезпеченням виконання кредитних зобов’язань ОСОБА_1 виступають порука ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 за договорами поруки від 11.09.2007 року №108/1-П/07, №108/2-П/07, №108/3-П/07 відповідно. У зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 кредитно-договірних зобов’язань та допущенням істотних порушень умов договору, ПАТ «ТЕРРА БАНК» пред’явив вимоги про погашення заборгованості поручителями, яку останні залишили без виконання. Оскільки в добровільному порядку відповідачі відмовляються погашати кредитну заборгованість, яка станом на 14.06.2011 року складає 1 122 012,43 грн., за захистом майнових інтересів банку представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.02.2017 року (т.2 а.с.56) за результатом розгляду заяв відповідачів скасовано заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.12.2012 року та призначено справу до судового розгляду в загальному порядку (т.1 а.с.81-83).

Не визнаючи пред’явлені вимоги, 16.03.2017 року відповідач ОСОБА_1 пред’явила зустрічний позов до ПАТ «КРИСТАЛБАНК» як правонаступника первісного кредитора, в якому просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 08.08.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №2666, про звернення стягнення на нерухоме майно – нежиле приміщення площею 48,9 кв.м., розташоване за адресою: вул. Мелешкіна (дійсна назва – ОСОБА_12) буд.2 прим.3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, належне на праві приватної власності ОСОБА_1 – в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №648-Ф/07 від 11.09.2007 року.

В обґрунтування пред’явлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що дійсно 11.09.2007 року між нею та ЗАТ «ІНВЕСТ ОСОБА_11», правонаступником якого є ПАТ «ТЕРРА БАНК», було укладено кредитний договір №648-Ф/07, за яким вона отримала кредит в сумі 682 000 грн. Того ж дня в рахунок забезпечення виконання кредитних зобов’язань між нею та вказаним банком укладено договір іпотеки, за умовами якого предметом іпотеки виступало нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Мелешкіна (дійсна назва – ОСОБА_12) буд.2 прим.3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, загальною площею 48,9 кв.м. Після сплати останнього платежу за кредитом 11.02.2008 року, вона звернулася до банку з проханням провести реструктуризацію платежів або надати їй «кредитні канікули» у зв’язку зі змінами в її матеріальному та сімейному стані, істотним погіршенням її фінансового положення. З метою закриття кредитного рахунку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки вона прийняла пропозицію керівництва банку та 06.08.2008 року надала довіреність на розпорядження цим приміщенням банківській установі на власний розсуд. У 2010 році вона отримала листа про реалізацію предмету іпотеки на прилюдних торгах. На її переконання, оскільки банк вирішив питання повернення кредиту в позасудовому порядку, тому вже не має права стягувати з боржника кредитні кошти, якщо після реалізації заставного майна вирученої суми коштів не достатньо для погашення кредиту. Таким чином, після завершення позасудового врегулювання, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов’язання є недійсними. З метою звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису, 08.08.2008 року ПАТ «ТЕРРА БАНК» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та на підставі вчиненого напису реалізувало предмет іпотеки на прилюдних торгах в грудні 2010 року, а в 2011 році звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості з неї та поручителів в примусовому порядку. ОСОБА_1 вважала, що за вказаних вище підстав виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки: 1) банк не довів нотаріусу первинними документами безспірність кредитної заборгованості, її дійсність та самі по собі обставини порушення нею як позичальником виконання кредитних зобов’язань; 2) відсутні докази направлення вимоги на її адресу щодо наміру звернути стягнення на предмет іпотеки та її отримання; 3) заборгованість стягнуто за період станом на 30.06.2008 року, в той час як позовна давність обчислюється за кожним окремим платежем, а з огляду на внесення платежу позичальником востаннє 11.02.2008 року є пропущеною.

Ухвалою суду від 31.05.2017 року (т.2 а.с.134) вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, об’єднано в одному провадженні з вимогами за первісним позовом ПАТ «КРИСТАЛБАНК» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором – для їх спільного розгляду.

Згідно позиції представника відповідачів за первісним позовом ОСОБА_9, викладеної в поясненнях (т.2 а.с.147-154), остання просила в задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити. Представник зазначила, що останній платіж по кредиту ОСОБА_1 проведено 11.02.2008 року, в той час як ПАТ «ТЕРРА БАНК» звернувся до суду з позовом 05.07.2011 року, а вимоги поручителям направив 05.01.2011 року, хоча фактично право на пред’явлення вимоги набув в березні 2008 року при нездійсненні позичальником чергового платежу. За даних обставин, на думку представника відповідачів за первісним позовом, банк пред’явив вимогу до поручителів зі сплином визначеного законом 6-місячного строку, у зв’язку з чим порука є припиненою, а відтак підстави для солідарного стягнення з поручителів заборгованості відсутні. Крім того, позасудове врегулювання спору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки виключає можливість стягнення банком з позичальника заборгованості в судовому порядку, не дивлячись на те, на скільки погашено заборгованість за рахунок коштів, виручених від реалізації предмету іпотеки. Крім того, у зв’язку з пропуском строку позовної давності просила відмовити в задоволенні позову, про що подала відповідну заяву 31.05.2017 року (т.2 а.с.144-146).

22.05.2017 року представник відповідача за зустрічним позовом ПАТ «КРИСТАЛБАНК» ОСОБА_8 в порядку ст.128 ЦПК України (в редакції ЦПК України, діючій на той момент) подала заперечення на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1, в яких просила суд відмовити в задоволенні пред’явлених нею вимог. Свою позицію представник мотивувала тим, що із змісту зустрічного позову слідує, що ОСОБА_1 була обізнана із наявністю виконавчого напису нотаріуса та проведенням процедури реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах в 2010 році, про що отримувала повідомлення з ДВС, що її представник підтвердила в судовому засіданні, в той час як з позовом до суду звернулася 10.03.2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Про його застосування як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог представник заявила шляхом подання відповідної заяви (т.3 а.с.43-44).

Окремо представник ПАТ «КРИСТАЛБАНК» зазначила, що у зв’язку з віднесенням ПАТ «ТЕРРА БАНК» до категорії проблемних та неплатоспроможних на підставі постанови Правління НБУ від 21.08.2014 року №518, з метою виведення банку з ринку, ФГВФО створено перехідний банк – ПАТ «ПЕРЕХІДНИЙ БАНК «КРИСТАЛБАНК», якому передано частину активів та зобов’язань неплатоспроможного ПАТ «КРИСТАЛБАНК» на підставі акту приймання-передавання активів від 22.12.2014 року. Таким чином, з 22.12.2014 року ПАТ «ПЕРЕХІДНИЙ БАНК «КРИСТАЛБАНК», перейменований з 14.04.2015 року в ПАТ «КРИСТАЛБАНК», набув статусу нового кредитора – правонаступника первісного ПАТ «ТЕРРА БАНК» за кредитним договором №648-Ф/07 від 11.09.2007 року, укладеним з ОСОБА_1, та забезпечуваними його договорами поруки. Оскільки предмет іпотеки був реалізований в 2010 році, виконавчий напис нотаріуса вчинено 08.08.2008 року на користь та в інтересах ПАТ «ТЕРРА БАНК», а виручені кошти зараховано на рахунок ПАТ «ТЕРРА БАНК», тому зобов’язання за договором іпотеки згідно акту від 22.12.2014 року ПАТ «КРИСТАЛБАНК» не передавались. Таким чином, представник ОСОБА_8 вважала, що правові підстави для пред’явлення вимог саме до ПАТ «КРИСТАЛБАНК» відсутні у зв’язку з відсутністю будь-яких обов’язків цього банку перед ОСОБА_1 в рамках іпотечних зобов’язань.

Крім того, представник ПАТ «КРИСТАЛБАНК» не погоджувалась з доводами позивача за зустрічним позовом стосовно неможливості стягнення заборгованості у судовому порядку у випадку застосування процедури позасудового стягнення заборгованості, оскільки вчинення виконавчого напису нотаріуса не є способом позасудового врегулювання зобов’язань за іпотечним договором, а тому правові наслідки, встановлені ст.36 Закону України «Про іпотеку» щодо недійсності наступних вимог іпотекодержателя відносно виконання боржником основного зобов’язання в даному випадку застосовуватись не можуть. Сама по собі наявність виконавчого напису нотаріуса за відсутності реального виконання позичальником кредитних зобов’язань в повному обсязі не свідчить про припинення договірних відносин сторін та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання зобов’язань.

Щодо вчиненого ПАТ «ТЕРРА БАНК» виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, представник вважала, що він виконаний нотаріусом правомірно, у відповідності до всіх вимог діючого законодавства на підставі належного обсягу документів, необхідного для вчинення нотаріальної дії. В свою чергу, представник вважала, що ОСОБА_1 не доведено відсутність правової підстави для вчинення спірного виконавчого напису, тобто факт відсутності порушеного права банку та підстав для захисту відповідного права шляхом стягнення кредитної заборгованості на підставі спірного виконавчого напису, як і не надано жодного доказу чи власного розрахунку, який би спростовував безспірність заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом – відповідача за зустрічним ПАТ «КРИСТАЛБАНК» ОСОБА_8 надала аналогічні пояснення викладеним в письмових запереченнях без зміни позиції по справі. Просила суд позовні вимоги за первісним позовом про стягнення заборгованості задовольнити, в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити у зв’язку з необґрунтованістю та пропущенням строку позовної давності звернення до суду. В подальшому представник правом на участь в судовому засіданні не скористалась, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності.

Присутня в судовому засіданні представник відповідачів за первісним позовом – позивача ОСОБА_1 за зустрічним – ОСОБА_9 просила в задоволенні первісного позову відмовити, а вимоги за зустрічним позовом – задовольнити з підстав, викладених нею в письмових поясненнях та запереченнях. При ухваленні рішення просила суд вирішити питання про поворот виконання заочного рішення суду від 18.12.2012 року, скасованого судом за результатами його перегляду, в ході примусового виконання якого з відповідачів стягнуто кошти, а саме: ОСОБА_5 – 8705,48 грн. та 216,10 грн., ОСОБА_2 – 272,85 грн. та 144,77 грн. В подальшому представник в судове засідання не з’явилася, подавши клопотання про розгляд справи за її відсутності та за відсутності її довірителів, підтримавши попередньо надані пояснення та викладену позицію по справі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилась, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017 року), справи в суді першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи характер та предмет спору, суд розглядає справу в порядку загального позовного провадження.

З урахуванням попередньо наданих пояснень та позиції осіб, які беруть участь у справі, з метою дотримання розумних строків розгляду справи суд вважає за можливе справу розглянути за їх відсутності на підставі поданих ними заяв, оскільки їх неявка не перешкоджає цьому.

Ухвалою суду від 06.04.2017 року, постановленою на місці (т.2 а.с.102, журнал с/з графа 18), задоволено клопотання представника ПАТ «КРИСТАЛБАНК» про заміну первісного позивача ПАТ «ТЕРРА БАНК» його правонаступником ПАТ «КРИСТАЛБАНК» (т.2 а.с.64).

Ухвалою суду від 06.07.2017 року прийнято до розгляду заяву про поворот виконання судового рішення, подану відповідачами за первісним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2 (т.2 а.с.108-109, 189).

Ухвалою суду від 18.10.2017 року витребувано докази за клопотанням представника відповідачів за первісним позовом ОСОБА_9 (т.2 а.с.202, 208).

Ухвалою суду від 11.05.2018 року відмовлено в залученні ПАТ «ТЕРРА БАНК» до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом – за клопотанням представника ПАТ «КРИСТАЛБАНК» ОСОБА_8

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення позову / доказів, зупинення / поновлення провадження по справі судом не вживались.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію учасників справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

11.09.2007 року між ЗАТ «ІНВЕСТ-КРЕДИТ БАНК», як банком та ОСОБА_3 (ОСОБА_2, дійсне прізвище – ОСОБА_1) як позичальником було укладено кредитний договір №648-Ф/07, за умовами п.п.1.1-1.4 якого банк надав позичальникові кредит в сумі 682 000 грн. на придбання нерухомості зі сплатою процентів за користування ним за ставкою 20% річних з терміном остаточного повернення не пізніше 10.09.2027 року (т.1 а.с.11-12).

Факт зміни ОСОБА_3 прізвища на «Калюжна», а з 21.06.2013 року «Бурден» підтверджується свідоцтвом про зміну імені від 26.09.2007 року серії І-КИ № 003718 та свідоцтвом про шлюб від 21.06.2013 року (т.1 а.с.25, 131).

Правонаступником ЗАТ «ІНВЕСТ-КРЕДИТ БАНК» є ПАТ «ТЕРРА БАНК» (п.1.2 Статуту, т.1 а.с.8-10), а ПАТ «КРИСТАЛБАНК» правонаступником останнього, набувши такого статусу на підставі рішення ФГВФО від 08.12.2014 року (п.1.3 Статуту, т.1 а.с.111-112) та підтвердженого ухвалами Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.12.2015 року, 03.10.2016 року (т.1 а.с.144-146, 192-194).

Відповідно до п.1.4 кредитного договору, сторонами погоджений порядок погашення кредиту, а саме щомісячно до 15 числа в сумі, не меншій 2842 грн.

Сплата процентів здійснюється позичальником з їх розрахунку за період з дати виникнення заборгованості (в т.ч. простроченої) на суму залишку непогашеної заборгованості за кредитом із взяттям розрахункового періоду з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно (п.п.1.5, 2.1.3, 2.2.3 кредитного договору).

При цьому, відповідно до п.4.2 кредитного договору, при непогашенні кредиту в термін, вказаний в п.1.4 договору, заборгованість в частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою та на неї здійснюється нарахування процентів в подвійній обліковій ставці, вказаній в п.1.3 договору (тобто 40%).

Порядок погашення заборгованості та здійснення позичальником платежів сторонами передбачений в п.2.2.4 в наступній черговості: 1) пеня; 2) прострочені платежів за процентами; 3) поточні платежі за процентами; 3) платежі за комісіями; 4) прострочені платежі за кредитом; 5) поточні платежі за кредитом; 6) інші платежі за договором.

Забезпеченням виконання ОСОБА_1 кредитних зобов’язань виступає порука наступних осіб: ОСОБА_6 за договором поруки №108/2-П/07 від 11.09.2007 року, укладеним між нею та ЗАТ «ІНВЕСТ-КРЕДИТ БАНК» (т.1 а.с.13); ОСОБА_5 за договором поруки №108/1-П/07 від 11.09.2007 року, укладеним між ним та ЗАТ «ІНВЕСТ-КРЕДИТ БАНК» (т.1 а.с.14); ОСОБА_2 за договором поруки №108/3-П/07 від 11.09.2007 року, укладеним між ним та ЗАТ «ІНВЕСТ-КРЕДИТ БАНК» (т.1 а.с.15). Всі договори поруки є типовими та укладені з кожним з поручителів окремо.

За умовами п.п.1.1, 1.3, 2.1-2.2 договорів поруки, поручителі зобов’язались перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов’язань боржника за кредитним договором №648-Ф/07 від 11.09.2007 року у розмірі 682 000 грн. з виплатою 20% річних. Поручителі засвідчили, що вони ознайомлені з кредитним договором і згодні з його умовами. У разі невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором, боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручителі відповідають перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, у тому числі за основний борг, сплату щомісячних процентів, підвищених процентів, неустойки за основним боргом, штрафу (пені), а також за відшкодування збитків.

У відповідності до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника ;виконання його обов’язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов’язання як правового зв’язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов’язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов’язання надано право, що кореспондує обов’язку першої. Обов’язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов’язання (ст.510 ЦК України).

Згідно ст.ст.525, 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від його виконання не допускається.

Як встановлено в ході судового розгляду, що визнано відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1, від імені якої діяла представник ОСОБА_9, та підтверджується заявою на видачу готівки №1636 від 13.09.2007 року (т.1 а.с.62), позичальник кредитні кошти в сумі 682 000 грн. отримала в повному обсязі, що є свідченням виконання банком взятих на себе зобов’язань. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає передбачене ч.1 ст.509 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.08.2012 року №2-3882/11 (т.1 а.с.68) підтверджено дійсність кредитного договору.

Натомість ОСОБА_1 свої зобов’язання по поверненню кредиту належним чином не виконувала, здійснивши останнє погашення заборгованості 08.12.2010 року, в результаті чого станом на 14.06.2011 року утворилась заборгованість за кредитним договором №648-Ф/07 від 11.09.2007 року в загальному розмірі 879 535,37 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом – 491 519,19 грн., процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом – 337 010,68 грн., процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом – 51 005,50 грн., що слідує з розрахунку заборгованості (т.1 а.с.22-23).

Суд погоджується із заявленою позивачем за первісним позовом сумою заборгованості за тілом кредиту 419 519,19 грн. з урахуванням внесених ОСОБА_1 коштів в рахунок його погашення 08.10.2007 року – 2842 грн., 05.11.2007 року – 2842 грн., 10.12.2007 року – 2842 грн., 11.01.2008 року – 2842 грн., 11.02.2008 троку – 2842,90 грн., та зарахованих 08.12.2010 року – 176 269,91 грн. (з розрахунку: 682 000 – 2842 – 2842 – 2842 – 2842 – 2842,90 – 176 269,91).

Крім того, суд також вважає обґрунтованими заявлені банком суми заборгованості по процентам, нарахованим на поточну заборгованість за ставкою 20 % річних – 337 010,68 грн. та за ставкою 40 % річних відповідно до п.4.2 кредитного договору – 51 005,50 грн.

Посилання відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 на той факт, що востаннє платіж в рахунок погашення заборгованості нею здійснено 11.02.2008 року суд оцінює критично, оскільки як слідує з розрахунку заборгованості, востаннє погашення заборгованості мало місце 08.12.2010 року. Між іншим, судовим розглядом встановлено, що 08.12.2010 року погашення заборгованості здійснено з коштів, виручених саме в результаті реалізації предмету іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса за попереднім погодженням з самим позичальником ОСОБА_1 та її згодою.

Так, з письмових пояснень ОСОБА_1 слідує, що дійсно після 11.02.2008 року вона не мала можливості погашати кредит у зв’язку зі змінами її сімейного та фінансового станів, а тому розуміючи свій стан вона надала керівництву ПАТ «ТЕРРА БАНК» згоду на реалізацію предмету іпотеки – нежитлового приміщення №3 в буд.№2 по вул. Мелешкіна в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в позасудовому порядку з оформленням на представників банку довіреності 06.08.2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_13 (т.2 а.с.95).

Факт надання довіреності добровільно, свідомо, на власний розсуд та переконання з метою надання кредитору можливості реалізації предмету іпотеки з метою погашення кредиту ОСОБА_1 не оспорювала, як і не оспорювала саму довіреність як правочин.

Вказані обставини приводять суд до переконання, що погашення заборгованості за платежем 08.12.2010 року за рахунок коштів, виручених від реалізації іпотечного майна, згоду на продаж якого позичальник особисто надала, є свідченням добровільності погашення нею боргу, а відтак переривають строк позовної давності за платежами в межах періоду, що передував цьому. З огляду на дату останнього платежу 08.12.2010 року та звернення позивача за первісним позовом до суду 15.06.2011 року шляхом направлення поштовою кореспонденцією (т.1 а.с.29), суд вважає, що підстав для застосування позовної давності за заявою відповідачів за первісним позовом до пред’явлених ПАТ «КРИСТАЛБАНК» вимог немає.

Перевіряючи обґрунтованість заявленої позивачем за первісним позовом заборгованості за неустойкою, нарахованою у формі пені за несвоєчасну сплату процентів – 106 077,06 грн. та штрафу за неналежне виконання умов кредитного договору – 136 400 грн., суд виходить з наступного.

Імперативним приписом ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов’язання.

Згідно ч.1 ст.611, ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Виходячи зі змісту ст.ст.546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов’язання.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі №6-2003цс15, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Як передбачено умовами п.4.3 кредитного договору (т.1 а.с.11-зворот), у випадку несвоєчасного погашення заборгованості, позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку у вигляді пені в розмірі, що розраховується виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми своєчасно неповернутих коштів.

Крім того, укладенням 11.09.2007 року додаткового правочину до кредитного договору (т.1 а.с.12-зворот) з метою добросовісного виконання договірних зобов’язань зі сторони позичальника, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником умов кредитного договору №648-Ф/07 від 11.09.2007 року позичальник сплачує банку штраф в розмірі 20% від суми кредиту, визначеної п.1.1 договору, тобто в сумі 136 400 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за попереднім погодженням сторони передбачили покладення на позичальника цивільно-правової відповідальності за порушення виконання кредитно-договірних зобов’язань шляхом нарахування та стягнення неустойки виключно у формі як пені, так і штрафу, при цьому питання про стягнення пені узгоджено саме в момент укладення договору, в той час як штрафу – додатковою угодою.

За положеннями ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

З огляду на це, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 136 400 грн. із стягненням пені за несвоєчасну сплату процентів – 106 077,06 грн. згідно розрахунку (т.1 а.с.23), оскільки одночасне стягнення за своєю суттю є подвійною відповідальністю, що суперечить ст.61 Конституції України.

Аналізом дійсних обставин справи, розрахунку заборгованості, не спростованого відповідачами за первісним позовом будь-якими належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку про доведеність заборгованості за кредитним договором №648-Ф/07 від 11.09.2007 року станом на 14.06.2011 року в загальному розмірі 985 612,43 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом – 491 519,19 грн., процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом – 337 010,68 грн., процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом – 51 005,50 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів – 106 077,06 грн.

Стосовно заявленого позивачем за первісним позовом солідарного стягнення заборгованості одночасно з позичальника ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 як співвідповідачів за первісним позовом, у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань позичальником, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як слідує з ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами кредитного договору, що встановлює обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

При цьому, заперечуючи проти задоволення первісного позову, представник відповідачів ОСОБА_9 посилалася на припинення поруки у зв’язку з тим, що після допущення прострочки внесення чергової щомісячної оплати в рахунок погашення кредиту в 2008 році, банк не пред’явив вимогу до поручителів в межах 6-місячного строку, а фактично звернувся до суду з позовом в 2011 році. Однак суд не може погодитись з такими доводами представника.

Так, відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, не пред’явить вимоги до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права, кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні ч.4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців (або протягом строку встановленому у договорі поруки) від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ними зобов’язання має бути пред’явлено в межах строку дії поруки. Тому, навіть якщо в межах строку дії поруки була пред’явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Умовами п.6.2 договорів поруки передбачено строк їх дії до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

Водночас, п.п.5.1, 5.2 договорів поруки визначають припинення поруки з припиненням забезпечуваного зобов’язання або у випадку, якщо кредитор протягом 6 місяців з дня настання терміну виконання зобов’язання не пред’явить вимог до поручителів.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору, строк виконання основного зобов’язання визначений строком повного погашення кредиту та є 10.09.2027 року.

З матеріалів справи слідує, що 05.01.2011 року ПАТ «ТЕРРА БАНК» пред’явив до кожного з поручителів вимоги про дострокове погашення заборгованості, які отримано ними особисто відповідно до поштових повідомлень 18.01.2011 року (т.1 а.с.16-21).

Таким чином, пред’явивши 05.01.2011 року вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, кредитор відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання й був зобов’язаний пред’явити позов до поручителів протягом 6 місяців з моменту спливу 30-денного строку після отримання ними вимоги про дострокове виконання зобов’язання, тобто до 17.08.2011 року.

Згідно штампу суду на позові ПАТ «ТЕРРА БАНК», банк звернувся до суду 05.07.2011 року, направивши позовну заяву поштовою кореспонденцією 15.06.2011 року згідно штемпелю поштового відділення на конверті (т.1 а.с.29), що є свідченням пред’явлення ПАТ «ТЕРРА БАНК» вимог до поручителів в межах 6-місячного строку і спростовує доводи представника ОСОБА_9 про припинення їх поруки.

Згідно ст.554 ЦК України, у разі порушення божником зобов’язання, забезпеченого порукою, божник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто зі змісту вказаної норми вбачається можливим встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов’язання одночасно з боку декількох осіб. Однак така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору декількома поручителями (ч.3 ст.554 ЦК України). Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.

Судовим розглядом встановлено, а сторонами визнано, що кожен з поручителів окремо поручились перед ПАТ «ТЕРРА БАНК» за виконання ОСОБА_1 її кредитних зобов’язань із несенням з нею солідарної відповідальності. При цьому, умовами цих договорів не передбачено їх солідарної відповідальності між собою.

В розумінні ст.543 ЦК України у взаємозв’язку з позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 19.12.2011 року у справі № 6-84цс11 та від 24.06.2015 року у справі № 6-255цс15, оскільки законом не передбачено обов’язкової процесуальної співучасті, позивач вправі звернутись до суду до кожного з боржників окремо. Крім того, предметом спору будуть різні договірні відносини (тобто окремо за кожним з договорів поруки), які витікатимуть з єдиних – кредитних, що не змінюватиме їх суті.

Хоча законом не заборонено укладення кількох договорів поруки на виконання того самого зобов’язання, однак в такому випадку поручителі не можуть нести солідарної відповідальності між собою за відсутності їх спільною поруки, а тому кожен окремо з позичальником відповідають перед кредитором за порушення зобов’язань.

Отже, в силу доведеності розміру заявленої позивачем заборгованості за кредитним договором № 648-Ф/07 від 11.09.2007 року станом на 14.06.2011 року в загальному розмірі 985 612,43 грн., суд приходить до переконання про необхідність її стягнення з кожного з поручителів окремо в солідарному відношенні з основним позичальником – ОСОБА_1, за відрахуванням сум, стягнутих при виконанні заочного рішення на користь ПАТ «ТЕРРА БАНК».

При вирішенні по суті пред’явленої ОСОБА_1 за зустрічним позовом вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3.1 кредитного договору (т.1 а.с.11-зворот), у забезпечення зобов’язань ОСОБА_1 за договором іпотеки №123-І/06 від 13.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_13 (т.2 а.с.158-159), зареєстрованого в реєстрі за №553, прийнято нерухоме майно – нежиле приміщення загальною площею 48,9 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Мелешкіна буд.2 прим.3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, належне ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 13.09.2007 року №9671.

06.08.2008 року ОСОБА_1 надано довіреність на ім’я ОСОБА_14, ОСОБА_15 (працівників банку – кредитора, іпотекодержателя) на представництво її інтересів з питань розпорядження вказаним нежилим приміщення шляхом продажу за ціною та на умовах на їх розсуд, обміну, здачі в найм (оренду), позичку, передання під заставу (іпотеку) в забезпечення її особистих зобов’язань та зобов’язань третіх осіб (т.2 а.с.95).

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 – ОСОБА_9 підтвердила дійсність та добровільність надання її довірителем довіреності на ім’я вказаних осіб, які були працівниками банку, з метою реалізації предмету іпотеки в позасудовому порядку у зв’язку з неможливістю виконання нею кредитних зобов’язань.

08.08.2008 року на підставі заяви ЗАТ «ТЕРРА БАНК» та переліку документів для стягнення заборгованості в безспірному порядку приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис, за яким звернуто стягнення на нежиле приміщення загальною площею 48,9 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Мелешкіна буд.2 прим.3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №648-Ф/07 від 11.09.2007 року в сумі 738 391,83 грн., з яких: поточна заборгованість по кредиту – 653 580 грн., прострочена заборгованість по кредиту – 14 209,10 грн., поточні проценти за кредитом – 11 153,90 грн., прострочені проценти – 55 848,65 грн., пеня за прострочені проценти – 2860,71 грн., пеня по кредиту – 739,47 грн. (т.2 а.с.96).

Постановою державного виконавця Саксаганського ВДВС Криворізького МУЮ від 14.07.2010 року відкрито виконавче провадження № 20315386 з виконання виконавчого напису, копію якої направлено на адресу ОСОБА_1 (т.2 а.с.99, 100).

Про вчинення виконавчого напису нотаріусом та його направлення на виконання до органів ДВС відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 була обізнана, що підтвердила її представник в судовому засіданні.

Вчинення виконавчих написів щодо стягнення заборгованості за рахунок предмета іпотеки регламентується ст.18, ч. ч.1, 2 ст.590 ЦК України, ч.6 ст.20 Закону України «Про заставу», ч.1 ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат», гл.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року (далі за текстом – Порядок), п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року.

Таким чином нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат», п.п.1.1, 1.2 ст. 1 Порядку, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Безспірний борг – це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника – вимога кредитора вважається безспірною.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником.

Положеннями ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат», п.п.3.1 п.3 гл.16 Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пунктами 1,2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, встановлено такі документи: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов’язки учасників правовідносин, обґрунтованість розрахунку заборгованості, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису. Аналогічна позиція стосовно цього викладена Верховним Судом України в постанові від 20.05.2015 року у справі № 6-158цс15.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 05.07.2017 року у справі №6-887цс17 від 05.07.2017 року, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

З урахуванням приписів ст.ст.15,16,18 ЦК України, ст.ст.50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Дослідженням витребуваних судом матеріалів нотаріальної справи (т.3 а.с.6-28) встановлено, що для вчинення нотаріусом виконавчого напису ЗАТ «ТЕРРА БАНК» надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості станом на 06.08.2008 року в загальному розмірі 738 391,83 грн. згідно розрахунку, докази направлення позичальникові письмової вимоги про усунення порушень в добровільному порядку та наявну від її імені довіреність з наданням представникам права на реалізацію предмету іпотеки. З огляду на це, та враховуючи, що з дня виникнення права вимоги строк позовної давності не минув, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений він у відповідності до вимог закону.

Посилання представника позивача за зустрічним позовом на відсутність документів в підтвердження дійсності статусу ЗАТ «ТЕРРА БАНК» як стягувача суд оцінює критично, оскільки з обсягу наявних в матеріалах нотаріальної справи документів, у тому числі тих, що підтверджують повноваження представника, чітко видно, що ЗАТ «ТЕРРА БАНК» є правонаступником ЗАТ «ІНВЕСТ-КРЕДИТ БАНК».

Щодо твердження представника позивача за зустрічним позовом про припинення між сторонами кредитних зобов’язання в результаті реалізації банком права на звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від того, чи достатньою є виручена сума для погашення кредитної заборгованості, суд дійшов висновку, що вони є безпідставними, виходячи з такого.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі ст.599 ЦК України.

Як роз'яснено в п. 9 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України). При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Оскільки забезпечуване іпотекою зобов’язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному і не призводить до його заміни, тому суд приходить до висновку, що ПАТ «ТЕРРА БАНК» вправі був звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, адже розміру коштів, виручених від реалізації предмету іпотеки не вистачило на погашення заборгованості в повному обсязі. Таким чином, задоволення пред’явлених ПАТ «ТЕРРА БАНК» вимог про стягнення заборгованості не зумовлюватиме подвійного стягнення за основним зобов’язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечуваним зобов’язанням відсутня.

За даних обставин суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 в повному обсязі у зв’язку з його необґрунтованістю та недоведеністю. Підстав для застосування позовної давності за заявою представника відповідача за первісним позовом суд не вбачає, оскільки в задоволенні позову відмовлено по суті, в той час як відмова в позові за пропуском строку можлива лише у випадку доведеності вимог.

Ухвалюючи рішення, суд також вважає за необхідне одночасно вирішити заяву про поворот виконання заочного рішення суду від 18.12.2012 року після його скасування та призначення справи до судового розгляду в загальному порядку згідно ухвали суду від 23.02.2017 року, подану 06.04.2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_2 В заяві відповідач ОСОБА_5 просить суд стягнути з ПАТ «КРИСТАЛБАНК» на його користь грошові кошти в сумі 8705,48 грн., а з Саксаганського ВДВС – 216,10 грн.; відповідач ОСОБА_2 просить суд стягнути з ПАТ «КРИСТАЛБАНК» на його користь 272,85 грн., а з Саксаганського ВДВС – 144,77 грн.

Пред’явлені вимоги мотивували тим, що 18.12.2012 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалено заочне рішення, за яким з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (ОСОБА_2, ОСОБА_3) О.М. на користь ПАТ «ТЕРРА БАНК» солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 1 122 012,43 грн., судовий збір 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення 120 грн. Постановою державного виконавця Саксаганського відділу ДВС Криворізького МУЮ Дніпропетровської області від 09.09.2013 року відкрито виконавче провадження, в рамках якого на погашення заборгованості за кредитом за період з 09.09.2013 року по березень 2017 року з пенсії ОСОБА_5 на користь ПАТ «КРИСТАЛБАНК» утримано 8705,48 грн., а за період з 26.10.2015 року по березень 2017 року – 216,10 грн., а всього 8921,58 грн. Крім того, в рамках виконавчого провадження, відкритого за постановою державного виконавця від 12.08.2016 року із заробітної плати ОСОБА_2 на користь ПАТ «КРИСТАЛБАНК» утримано 417,62 грн. Враховуючи, що заочне рішення суду від 18.12.2012 року скасоване, а питання про повернення їм утриманих з їх доходів грошових коштів судом не вирішено, керуючись положеннями ч.2 ст.380 ЦПК України (в редакції ЦПК України, діючій на момент подання заяви) відповідачі просили суд повернути їм утримані з них кошти в порядку виконання судового рішення.

Питання повороту виконання рішення регламентовано ст.444 ЦПК України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 року №13-рп/2011, інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Поворот виконання рішення – це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав боржника, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Аналізом вказаних норм суд приходить до висновку, що застосування норм про поворот виконання може мати місце тільки за одночасної наявності двох умов: 1) скасування рішення, що стало підставою для видачі виконавчого документа, який повністю або частково виконаний; 2) скасування рішення і залишення позову без задоволення, задоволення позову частково, закриття провадження по справі або залишення без розгляду.

Таким чином, поворот виконання рішення суду можливий у випадку остаточного прийняття рішення після скасування попереднього та допускається у разі його фактичного виконання.

Виходячи з того, що за результатами перегляду цивільної справи після скасування заочного рішення від 18.12.2012 року, судом частково задоволено позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (ОСОБА_2, ОСОБА_3) О.М. заборгованості за кредитним договором, суд не вбачає підстав для повороту виконання рішення, у зв’язку з чим попередньо стягнуті з ОСОБА_5 кошти в сумі 8705,48 грн. та ОСОБА_2 - 272,85 грн. на користь ПАТ «ТЕРРА БАНК» підлягають зарахуванню в рахунок погашення наявної заборгованості за пенею з дотриманням погодженого сторонами порядку погашення кредиту, визначеного п.2.2.4 кредитного договору.

Посилання представника ПАТ «КРИСТАЛБАНК» на неможливість врахування цих сум, оскільки вони стягувались на користь ПАТ «ТЕРРА БАНК» суд оцінює критично, адже ПАТ «КРИСТАЛБАНК» є правонаступником ПАТ «ТЕРРА БАНК» в рамках кредитних відносин з ОСОБА_1 та забезпечуваних їх зобов’язаннях поруки і іпотеки, у зв’язку з чим відповідно до інституту правонаступництва всі дії, вчинені на користь ПАТ «ТЕРРА БАНК» (у тому числі стягнуті кошти) мають пряме значення для ПАТ «КРИСТАЛБАНК».

Підстав для повернення ОСОБА_5 та ОСОБА_2 коштів в сумі 216,10 грн. та 144,77 грн., утриманих з них як виконавчих витрат, суд не вбачає, оскільки питання про їх повернення підлягає початковому вирішенню в позасудовому порядку шляхом їх звернення до виконавчої служби в порядку, регламентованому Законом України «Про виконавче провадження», адже вирішення питання про повернення сум, стягнутих як виконавчих витрат, вирішується саме державним виконавцем шляхом винесення постанови.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та часткове задоволення позовних вимог ПАТ «КРИСТАЛБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором в наступному порядку:

-солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_6 на користь ПАТ «КРИСТАЛБАНК» заборгованості за кредитним договором №648-Ф/07 від 11.09.2007 року станом на 14.06.2011 року в загальному розмірі 985 612,43 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом – 491 519,19 грн., процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом – 337 010,68 грн., процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом – 51 005,50 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів – 106 077,06 грн.;

-солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_5 на користь ПАТ «КРИСТАЛБАНК» заборгованості за кредитним договором №648-Ф/07 від 11.09.2007 року станом на 14.06.2011 року в загальному розмірі 976 906,95 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом – 491 519,19 грн., процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом – 337 010,68 грн., процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом – 51 005,50 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів – 97 371,58 грн. (з розрахунку: 106 077,06 грн. – 8705,48 грн. утриманих ДВС в порядку виконання заочного рішення);

-солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «КРИСТАЛБАНК» заборгованості за кредитним договором №648-Ф/07 від 11.09.2007 року станом на 14.06.2011 року в загальному розмірі 985 336,58 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом – 491 519,19 грн., процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом – 337 010,68 грн., процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом – 51 005,50 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів – 105 801,21 грн. (з розрахунку: 106 077,06 грн. – 275,85 грн. утриманих ДВС в порядку виконання заочного рішення).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує вимоги ст.141 ЦПК України та п.11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах», та вважає за необхідне стягнути з відповідачів за первісним позовом, кожного окремо в рівних частках, на користь ПАТ «КРИСТАЛБАНК» по 369,75 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору та по 26,10 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи пропорційно частині задоволених вимог (87%).

З урахуванням відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, понесені нею витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 90, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355, 444, п.п.9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісною позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИСТАЛБАНК», яке є правонаступником ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТЕРРА БАНК», до ОСОБА_1 (ОСОБА_2, ОСОБА_3) ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ОСОБА_6, ОСОБА_3) ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИСТАЛБАНК» заборгованість за кредитним договором №648-Ф/07 від 11.09.2007 року станом на 14.06.2011 року в загальному розмірі 985 336 (дев’ятсот вісімдесят п’ять тисяч триста тридцять шість) грн. 58 коп., яка складається із заборгованості: за кредитом – 491 519 (чотириста дев’яносто одна тисяча п’ятсот дев’ятнадцять) грн. 19 коп., процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом – 337 010 (триста тридцять сім тисяч десять) грн. 68 коп., процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом – 51 005 (п’ятдесят одна тисяча п’ять) грн. 50 коп., пені за несвоєчасну сплату процентів – 105 801 (сто п’ять тисяч вісімсот одна) грн. 21 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ОСОБА_2, ОСОБА_3) ОСОБА_4, ОСОБА_5, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИСТАЛБАНК» заборгованість за кредитним договором №648-Ф/07 від 11.09.2007 року станом на 14.06.2011 року в загальному розмірі 976 906 (дев’ятсот сімдесят шість тисяч дев’ятсот шість) грн. 95 коп., яка складається із заборгованості: за кредитом – 491 519 (чотириста дев’яносто одна тисяча п’ятсот дев’ятнадцять) грн. 19 коп., процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом – 337 010 (триста тридцять сім тисяч десять) грн. 68 коп., процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом – 51 005 (п’ятдесят одна тисяча п’ять) грн. 50 коп., пені за несвоєчасну сплату процентів – 97 371 (дев’яносто сім тисяч триста сімдесят одна) грн. 58 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ОСОБА_5, ОСОБА_3) ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИСТАЛБАНК» заборгованість за кредитним договором №648-Ф/07 від 11.09.2007 року станом на 14.06.2011 року в загальному розмірі 985 612 (дев’ятсот вісімдесят п’ять тисяч шістсот дванадцять) грн. 43 коп., яка складається із заборгованості: за кредитом – 491 519 (чотириста дев’яносто одна тисяча п’ятсот дев’ятнадцять) грн. 19 коп., процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом – 337 010 (триста тридцять сім тисяч десять) грн. 68 коп., процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом – 51 005 (п’ятдесят одна тисяча п’ять) грн. 50 коп., пені за несвоєчасну сплату процентів – 106 077 (сто шість тисяч сімдесят сім) грн. 06 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ОСОБА_6, ОСОБА_3) ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, кожного окремо, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИСТАЛБАНК» по 369 (триста шістдесят дев’ять) грн. 75 коп. судового збору та по 26 (двадцять шість) грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

В задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

В задоволенні заяви ОСОБА_2, ОСОБА_5 про поворот виконання рішення – відмовити.

В задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 (ОСОБА_5, ОСОБА_3) ОСОБА_4 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИСТАЛБАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати підписання судового рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач за первісним позовом – відповідач за зустрічним: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИСТАЛБАНК», код ЄДРПОУ 39544699, юридична адреса: вул. Кудрявський узвіз 2, м. Київ.

Відповідач за первісним позовом-1 – позивач за зустрічним: ОСОБА_1 (ОСОБА_6, ОСОБА_3) ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: мкр-н. Сонячний 50/3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Відповідач за первісним позовом-2: ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: мкр-н. Сонячний 50/3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Відповідач за первісним позовом-3: ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрована за адресою: мкр-н. Сонячний 50/3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Відповідач за первісним позовом-4: ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_4, зареєстрований за адресою: мкр-н. Сонячний 50/3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, РНОКПП невідомий, юридична адреса: вул. Пирогова буд.2 офіс 111, м. Київ.

Рішення складено та підписано 14.05.2018 року.

Суддя Євтушенко О.І.