Ухвала суду № 73925900, 08.05.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________ Справа № 1512/16282/2012

Провадження № 4-с/520/7/18

УХВАЛА

08.05.2018 року

Київський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Єгорової Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на дії старшого державного виконавця Приморського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2, за участю – ОСОБА_3, про скасування постанови про повернення виконавчого листа та відновлення виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В :

11.08.2017 року до Київського районного суду міста ОСОБА_1 надійшла скарга Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на дії старшого державного виконавця Приморського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2, за участю – ОСОБА_3, про скасування постанови про повернення виконавчого листа та відновлення виконавчого провадження, в якій скаржник просить суд:

- скасувати постанову від 23.06.2017 року про повернення виконавчого листа №2-1512/16282/2012, виданого 06.02.2017 року Київським районним судом міста ОСОБА_1, винесену старшим державним виконавцем Приморського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2.

В обґрунтування заявлених вимог представник ПАТ «УкрСиббанк» посилається на те, що 23 червня 2017 року старшим державним виконавцем Приморського районного відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши зміст зазначеного повідомлення від 23.06.2017 року представник стягувача вважає його необґрунтованим та передчасним, вбачає у діях державного виконавця порушення ч. 6 ст. 2, ст. 28, ч. 8 ст. 48, ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на наступне.

Так представник стягувача зазначив, що 14 березня 2017 року було відкрите виконавче провадження за виконавчим листом №2- 1512/16282/2012 від 06 лютого 2017 року.

22 серпня 2017 року представник AT «УкрСиббанк» отримав постанову про повернення виконавчого документу від 23 червня 2017 року, в якій старший державний виконавець посилається на п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» при поверненні виконавчого документу стягувачеві, а саме у зв'язку з тим, що законом встановлену заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Представник стягувача в обґрунтування скасування постанови стверджує, що п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, як підстава відмови у разі заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, коли у нього відсутнє інше майно, на яке можливо звернути стягнення, також посилається на те, що виконавче провадження №53542069 по стягненню боргу за виконавчим листом №2-1512/16282/2012 було викрите 14 березня 2017 року, а постанова про закриття була винесена 23 червня 2017 року, тобто виконавче провадження на виконанні у державного виконавця перебували більше 3 місяців.

На думку банку, державний виконавець не виконав вимоги законодавства та не здійснив усіх необхідних дій щодо примусового виконання рішення суду, не здійснив усі необхідні дії щодо перевірки майнового стану боржника та отримання інформації про доходи боржника.

Також стягувач зазначив, що державним виконавцем не здійснено дій, що передбачені ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено,, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних стягнення сум.

З огляду на викладене представник стягувача вважає, що в діях старшого державного виконавця наявна бездіяльність, підстави для повернення виконавчого листа стягувачу вважає такими, що не є обґрунтованими, а постанову від 23 червня 2017 року безпідставною, тому вона має бути скасованою, а виконавче провадження за виконавчим листом № 2- 1512/16282/2012, виданим 06 лютого 2017 року Київським районним судом м. Одеси відновлене.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 14.08.2017 року відкрито провадження по справі на підставі вказаної скарги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

11 вересня 2017 року до суду надійшли заперечення від Першого Приморського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області на скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про скасування постанови про повернення виконавчого листа та відновлення виконавчого провадження,в якій представник державного відділу, просить суд відмовити у задоволенні скарги посилаючись на те, що державним виконавцем Офіцеровою Л.Л. під час виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1512/16282/2012, виданого 06.02.2017 року Київським районним судом міста ОСОБА_1, були здійснені усі необхідні дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а тому скарга представника стягувача є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Представник стягувача - Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» у судове засідання 08 травня 2018 року не з’явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомив.

Державний виконавець Першого Приморського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення скарги, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність з підстав викладених у запереченнях проти скарги, які в судовому засіданні підтримала та просила суд відмовити у задоволенні скарги.

Боржник – ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином. про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши пояснення державного виконавця, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №1512/16282/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

За наслідком розгляду вказаної справи, 05 травня 2015 року Київським районним судом міста ОСОБА_1 ухвалено рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту № 11319557000 від 21.03.2008 року в розмірі 40631 долар США, що за курсом НБУ станом на 18.10.2012 року становить 324763 гривні 58 копійок та пеню у розмірі 8520 гривень 60 копійок. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір у розмірі 3219 гривень 00 копійок. В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили 27 листопада 2015 року.

Судове рішення (постанова, ухвала) – це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов'язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов'язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов'язаної особи та обов'язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов'язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов'язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов'язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України, Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, є «обов’язковість рішень суду».

Також згідно ч.1, 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Звертаючись до суду з даною скаргою ПАТ «УкрСиббанк» посилається на порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», однак вказане не відповідає дійсним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так з метою виконання рішення суду за заявою представника стягувача, 06 лютого 2017 року Київським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист №2-1512/16282/2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суми боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту № 11319557000 від 21.03.2008 року в розмірі 40631 долар США, що за курсом НБУ станом на 18.10.2012 року становить 324763 гривні 58 копійок та пені у розмірі 8520 гривень 60 копійок.

Ухвалою Київського районного суду міста ОСОБА_1 від 22 грудня 2016 року у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» про визнання поважною причину пропуску строку для пред’явлення виконавчого документу до виконання по цивільній справі №1512/16282/2012, поновлення пропущеного строку пред’явлення виконавчого документу по цивільній справі №1512/16282/2012 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом – відмовлено.

14 березня 2017 року державним виконавцем Приморського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53542069 з примусового виконання виконавчого листа №2-1512/16282/2012, виданого Київським районним судом міста ОСОБА_1 06 лютого 2017 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суми боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту № 11319557000 від 21.03.2008 року в розмірі 40631 долар США, що за курсом НБУ станом на 18.10.2012 року становить 324763 гривні 58 копійок та пені у розмірі 8520 гривень 60 копійок.

З наданих державним виконавцем до суду документів, судом встановлено, що державним виконавцем під час примусового виконання вказаного виконавчого листа були здійснені наступні виконавчі дії за наслідком чого встановлено, що

- згідно з відповіді з Державної податкової служби України у боржника – ОСОБА_3 відкритих рахунків у банківських та фінансових установах немає;

- згідно з відповіді від Територіального сервісного центру Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області транспортні засоби за боржником - ОСОБА_3 не зареєстровані, відсутні;

- відповідно до довідки з Управління Пенсійного фонду України боржник - ОСОБА_3 пенсію не отримує;

- відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 90388850 від 23 червня 2017 року щодо суб'єкта встановлено, що за боржником - ОСОБА_3 зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме - квартиру №АДРЕСА_1, яке перебуває в іпотеці, реєстраційний номер обтяження №6843278, іпотеко держатель – АКІБ «УкрСиббанк», встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно боржника на підставі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року.

Судом встановлено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.

У зв’язку з чим на вказане належне ОСОБА_3 на праві власності нерухоме майно звернути стягнення в порядку примусового виконання виконавчого листа №2-1512/16282/2012, виданого 06.02.2017 року Київським районним судом міста ОСОБА_1, не вбачається можливим.

Іншого майна, яке належить боржнику, не зареєстровано.

Згідно акту державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 06 червня 2017 року за адресою зазначеною у виконавчому документі боржника – ОСОБА_3 не знайдено, майна, що йому належить та на яке можливо звернути стягнення на момент проведення перевірки не виявлено.

Пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

З урахуванням вищевикладених обставин, оскільки законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно належне на праві власності боржнику – ОСОБА_3 та у останнього відсутнє інше майно та кошти, на які можливо звернути стягнення, а також оскільки за наслідком проведення інших виконавчих дій стосовно боржника- Махновського Г.С., виключено можливість виконання відповідного рішення, 23 червня 2017 року державним виконавцем на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, якою повернуто стягувачеві виконавчий документ – виконавчий лист №2-1512/16282/2012, виданий 06.02.2017 року Київським районним судом міста ОСОБА_1.

На підставі ст.3 Закону «Про виконавче провадження», виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, видані судами, накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, у випадках, передбачених законом, судові накази, виконавчі написи нотаріусів, посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі рішень цих комісій, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування будівлями та майном, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу, рішення інших органів державної виконавчої влади, у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу, рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Пред'явлення виконавчого документа до виконання - це невід'ємне право кожного стягувача. Документ пред'являється на виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи боржника або місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Отже скаржником не надано суду доказів того, що дії головного виконавця суперечать чинному законодавству, а посилання, викладені в скарзі не може бути підставою для її задоволення, оскільки відповідно до матеріалів виконавчого провадження державним виконавцем були виконані всі дії, які передбачені законом в межах його повноважень.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закону), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 11 цього ж Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 82 Закону, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що скарга Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» є необґрунтованою та безпідставною, а від так задоволенню не підлягає.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. ,52, 354, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» суд,

У Х В А Л И В:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на дії старшого державного виконавця Приморського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2, за участю – ОСОБА_3, про скасування постанови про повернення виконавчого листа та відновлення виконавчого провадження – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Калініченко Л. В.