Рішення № 73925920, 26.04.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/14170/16-ц

Провадження № 2/520/2028/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2018 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді Огренич І.В.

при секретарі - Бусленко О.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Григор’єва ОСОБА_1 до ТОВ «Таврія-В» про зобов’язання вказати інформацію про товар та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2’єв О.В. звернувся до суду з позовом та, уточнивши позовні вимоги просить суд ухвалити рішення яким зобов’язати ТОВ «Таврія-В» вказувати в подальшому при продажу товару риби, а саме риби «оселедець», інформацію про можливу наявність в ній гельмінтів та стягнути з відповідача моральну шкоду, нанесену йому, у зв’язку з порушенням прав споживача в розмірі 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень та моральну шкоду нанесену йому, у зв’язку з необхідністю звернення до суду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень. При цьому позивач посилається на те, що 01 листопада 2016 року він придбав у ТОВ «Таврія-В» рибу «оселедець», після споживання якої йому стало зле та він викликав «швидку», лікарі якої надали йому необхідну медичну допомогу та порекомендували звернутися до інфекційної лікарні з причини отруєння. В інфекційної лікарні, позивачу було запропоновано стаціонарне лікування, але від госпіталізації він відмовився та поїхав до СЕС де йому було запропоновано здійснити експертизу на предмет виявлення шкідливих організмів в харчовому продукті, що стали причинної отруєння, однак від здійснення експертизи він відмовився. У подальшому Григор’єв О.В. звернувся до представників ТОВ «Таврія-В» з проханням надати роз’яснення щодо можливості споживання придбаної у них риби «оселедець», в зв’язку з виявленням у ній паразитичних черв’яків-гельмінтів, які начебто стали причиною його отруєння. Позивач зазначив, що представники ТОВ «Таврія-В» в категоричній формі виразили свою незгоду щодо наявності в рибі гельмінтів, пояснивши, що це ніщо інше як волокна нутрощів риби та в грубій формі відмовили у наданні сертифікату якості на рибу. Відразу після спілкування з представниками ТОВ «Таврія-В» позивач звернувся до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з проханням провести дослідження риби «оселедець» на предмет виявлення в ній гельмінтів та безпечність їх існування в її нутрощах. Дослідивши даний харчовий продукт, інспектор Держспоживслужби Маковєєва Н.М. пояснила позивачу, що наявність в нутрощах риби «оселедець» гельмінтів є допустимим в рамках встановлених законодавством правил маркування технічних продуктів, а відтак даний харчовий продукт є споживним та при наявності в ньому допустимої кількості гельмінтів не може нести загрозу здоров’ю та життю споживача. Як зазначив позивач необізнаність в необхідній інформації стосовно придбаної ним риби «оселедець» та відмова представників ТОВ «Таврія-В» належним чином надати йому інформацію про наявність гельмінтів в придбаній рибі завдали йому моральної шкоди, що виразилася у стражданнях та переживаннях, а також життєвих незручностях, пов’язаних з порушенням його права, як споживача. Крім того, позивач вважав, що дана продукція небезпечна та що він сприймав погрозу своєму життю і здоров’ю реально, в зв’язку з чим він вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Позивач у судове засідання не з’явився, повідомлявся, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач: представник ТОВ «Таврія-В» - ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, повідомлявся, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно з п.п. 9 п. 1 Розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Як встановлено у судовому засіданні, 01 листопада 2016 року позивачем ОСОБА_2’євим О.В. у ТОВ «Таврія-В» було придбано харчовий продукт - риба «оселедець», що підтверджується відповідним фіскальним чеком ТОВ «Таврія-В».

Позивач звернувся до суду з даним позовом з посиланням на те, що внаслідок споживання придбаної риби «оселедець» йому стало зле і через певний період часу він вимушений був звернутися в інфекційну лікарню, в якій нібито йому було запропоновано госпіталізацію та здати аналізи в зв’язку з необхідністю визначення причини отруєння у позивача та встановлення відповідного діагнозу. Зі слів позивача від госпіталізації він відмовився, а також відмовився від всіх необхідних заходів, які було запропоновано лікарями в рамках надання медичної допомоги. За припущенням самого позивача, причиною даного отруєння стало наявність в харчовому продукті гельмінтів. В подальшому, після відмови госпіталізації позивач звернувся до СЕС де йому було запропоновано здійснити експертизу на предмет виявлення шкідливих організмів в харчовому продукті, що стали причинної отруєння, однак від здійснення експертизи позивач відмовився.

Слід зазначити, що з приводу вищезазначених фактів (отруєння рибою «оселедець», відвідування інфекційної лікарні, відвідування СЕС) позивачем не було подано до суду жодного належного та обґрунтованого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 листопада 2016 року, позивач звернувся до Управління Державної споживчої служби м. Одеси, про що свідчить копія скарги (вх. № 67-М від 03.11.2016 р.) з проханням вчинити стосовно ТОВ «Таврія-В» «заходи згідно чинного законодавства».

В позовні заяві позивач зазначив, що представники Управління Державної споживчої служби, дослідивши продукт харчування, пояснили про те, що наявність гельмінтів не є шкідливими для здоров’я та споживання харчового продукту, в якому присутні зазначені гельмінти не представляють собою ніякої загрози для життя та здоров’я людини. Однак, будь-яких письмових відповідей на скаргу позивачем до матеріалів справи не додано.

У судовому засіданні 19.01.2018 року явка позивача була визнана обов’язковою, для надання особистих пояснень. Однак, ОСОБА_2’єв О.В. до судового засідання не з’явився, про причини неявки суд не сповістив. Крім того, ОСОБА_4, яка за довіреністю є також представником позивача та яка була за клопотанням представника позивача – ОСОБА_5, викликана до судового засідання у якості свідка, також до судового засідання не з’явилась, будучи належним чином повідомленою.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, фізична та юридична особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення її прав, свобод та законних інтересів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

П. 4. Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 р., передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджено.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що за для обґрунтування своїх вимог, позивачем до суду не надано жодного належного доказу, що підтверджували би наявність чи відсутність викладених у позовній заяві обставин. А від так, при вирішені даного спору, судом неможливо встановити: наявність заподіяної шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні. У зв’язку з відсутністю належних доказів суд не зміг з’ясувати та встановити факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, а також інші обставини, що мають значення для справи та є підґрунтям для задоволення позовних вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди позивачу, завданої внаслідок звернення його до суду за захистом свого порушеного права, суд також не вбачає жодних підстав для задоволення даної вимоги, адже звернення позивача до суду є його суб’єктивним правом, що полягає у реалізації використання юридично закріпленої можливості позивача у застосуванні заходів правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Тобто, реалізація суб’єктивного права позивача (звернення до суду) є використанням певної правової можливості, що сформована на автономії його волі, і не є втратою немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних позивачу незаконними діями або бездіяльністю відповідачем.

Крім того, в частині вимог позивача про зобов’язання відповідача в подальшому, при реалізації риби «оселедець», вказувати інформацію про можливу наявність в ній гельмінтів, суд дійшов висновку, що згідно зі ст. 39 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 р. та Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 487 від 28.10.2010 р. «Про затвердження технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів» для зазначеного в позовній заяві харчового продукту (риба «оселедець») не передбачено обов’язкової умови щодо зазначення інформації про можливу наявність в ньому гельмінтів чи будь-яких інших мікроорганізмів та бактерій.

Також, суд не може зобов’язувати відповідача, при маркуванні ним харчових продуктів, вказувати іншу інформацію, ніж та, що визначена чинним законодавством як обов’язкова, тому, як суд не є органом, а ні законодавчої влади, що встановлює вимоги стосовно маркування харчових продуктів, а ні органом виконавчої влади, що забезпечує та реалізовує політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів. В даному випадку суд компетентний зробити тільки висновок про наявність порушених норм права, дати правову оцінку порушенню, визначити коло осіб, винних у цьому порушенні та призначити міру відповідальності за таке порушення.

При таких обставинах, суд вважає, що узадоволені позовних вимоги Григор’єву О.В. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,12,13,18,81,141,211,247,258,259,273 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Григор’єву ОСОБА_1 до ТОВ «Таврія-В» про зобов’язання вказати інформацію про товар та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Огренич І. В.