Постанова № 73673511, 17.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/6469/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.

Провадження № 22-ц/783/6246/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Б.

Категорія:59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м.Львів

Апеляційний суд Львівської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Струс Л.Б.

суддів: Левика Я.А.,Шандри М.М.

секретаря: Бадівської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "ОТП Банк", за участю третіх осіб ТзОВ "ОТП Факторинг Україна", приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню вчинений 18.11.2009 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 виконавчий напис за реєстровим №1143 про стягнення грошових коштів в розмірі: заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом у розмірі 6999,39 дол.США, заборгованість за пенею в розмірі 113871,57 грн., витрати на вчинення виконавчого напису в розмірі 1700 грн. що становить 217902,25 дол.США та 115571,57 грн. з ОСОБА_2 на користь АТ «ОТП Банк», поновивши строк позовної давності.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 вересня 2017 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 подавши апеляційну скаргу. Вказує, що рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову через пропуск строку позовної давності, суд першої інстанції, в порушення вимог ст..213, ст..214 ЦПК України взагалі не встановив, чи порушене право позивача, і коли саме почався перебіг позовної давності. Суд прийшов до такого висновку через подання позову до нотаріуса у 2009 році, проте вважає, що подання цього позову жодним чином не впливає на обчислення строку позовної давності в даній справі. Вказує, що у даній справі від дня вчинення виконавчого напису 18.11.2009 року позовна давність переривалась 27.05.2011р у зв`язку з визнанням пред`явленої новим кредитором вимоги про усунення порушень, 21.05.2012 року у зв`язку з визнанням обов`язку сплатити заборгованість на користь нового кредитора, а не первісного, 22.10.2013 року у зв`язку з направленням боржником до нового кредитора заяви про надання дозволу на продаж заставного майна для погашеня кредиту. З огляду на вищезазначене, вважає що звернулась до суду 07.10.2016 року з позовом в межах строку позовної давності, оскільки строк переривався. Зазначає, що відповідачем донині не замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису, тому позивач, як особа яка вважає, що даним правопорушенням порушуються її суб`єктивні права чи інтереси, може пред`явити позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення її прав до моменту його усунення за умови, що таке правопорушення триває на час пред`явлення позову.

Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 вересня 2017 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін., перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Матеріалами справи встановлено, що 11.06.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», (правонаступник ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №СМ-SME603/016/2008 відпловідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит на споживчі цілі в розмірі 200000 доларів США зі сплатою 6% річних + FIDR та датою остаточного повернення кредиту – 12.06.2023 р.

11.06.2008 р. між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено договір іпотеки №PM/SME/603/2008/016, предметом якого є нежитлове приміщення – приміщення магазину, яке розташоване за адресою: м.Дрогобич вул.В.Великого 68, загальною площею 113,2 кв.м., та квартиру №7 в будинку №36/2 на вул.Шевченка в м.Дрогобичі, загальною площею 114,8 кв.м.

18.11.2009 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис за реєстровим №1143, яким запропоновано звернути стягнення на вказаний предмет іпотеки у рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 перед банком у розмірі 210902,86 дол.США, заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом у розмірі 6999,39 дол.США, заборгованість за пенею в розмірі 113871,57 грн., витрати на вчинення виконавчого напису в розмірі 1700 грн. що становить 217902,25 дол.США та 115571,57 грн.

11.12.2009 року державним виконавцем ВДВС Дрогобицького МРУЮ відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого напису.

30.04.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір відступлення права вимоги за яким останній відповідно до Додатку №1 набув права вимоги до ОСОБА_2

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.11.2010 року у справі №2-578/10, залишеним без змін ухвалою від 20.12.2011 року апеляційного суду Львівської області ухвалено стягнути з ОСОБА_2 всього 1859367,48 грн. в тому числі заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 1742626,14 грн., пені 116741,34 грн. а також державне мито у сумі 1700 грн. та 120 грн. витрат на ІТЗ.

08.05.2012 року на виконання вказаного рішення суду державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №32525755.

ОСОБА_2 зверталась до суду 30.12.2009 року із позовом про визнання дій приватного нотаріуса ОСОБА_3 неправомірними, визнання вчиненого нею виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та його скасування.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25.06.2010 року визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу ОСОБА_3, вчинений 18.11.2009 року на договорі іпотеки №PM/SME/603/2008/016 недійсним та таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11.04.2011 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25.06.2010 року скасовано, провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивачки від своїх позовних вимог.

На підставі виконавчого листа №2-578/10 від 04.04.2012 року з примусового виконання зазначеного рішення суду 08.05.2012 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №32525755, які згідно постанов від 15.05.2012 р. зведено в одне виконавче провадження.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачкою пропущено строк звернення до суду оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ще у 2009 році оскаржуваний виконавчий напис був предметом позову, з яким зверталась до суду позивачка, а її покликання про поважність причин пропуску та тривалість правовідносин суд вважав необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст..256 ЦК Україн позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст..261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Така ж правова позиція викладена у постанові ВСУ від 16 листопада 2016 року у справі за № 6-2469цс16.

У відповідності до вимог ст..76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що оюгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повенна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому доходить висновку, що підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Анатоліївни- залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 26 квітня 2018 року.

Головуючий

Судді