Ухвала суду № 73528537, 16.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №646/2810/17 Головуючий 1-ї інстанції: Сіренко Ю.Ю.

Провадження №11-сс/790/555/18 Доповідач: Яковлева В.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2018 року м.Харків

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого - Яковлевої В.С.,

суддів - Бездітка В.М. та Чопенка Я.В.,

з секретарем - Лесківом Е.П.,

за участю прокурора - Туліна Р.А.,

захисників - адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 березня 2018 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 21 березня 2018 року частково задоволено клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_4 про арешт майна в межах кримінального провадження №42016221090000240 від 27.12.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 2 ст.209 КК України.

Накладено арешт на наступне рухоме та нерухоме майно:

- автомобіль Mazda 323, (1986 р.в.), червоного кольору, №дв.Е5513066, № Куз. JMZBF136200177432, свідоцтво ХАС 414848, який згідно відповіді Регіонального сервісного центру в Харківській області МВС України, на праві приватної власності належить ОСОБА_3

- автомобіль TOYOTA CAMRY, (2013 р.в.), чорного кольору, №дв.2АR0836054, № Куз. JTNBFYFKX03023553, свідоцтво CXX786543 від 07.03.2015, який згідно відповіді Регіонального сервісного центру в Харківській області МВС України, на праві приватної власності належить ОСОБА_3

- автомобіль IVECO 190 36 (1990 р.в.), д.н.з. НОМЕР_3, синього кольору, № Куз. ЯСАС4570005915821, свідоцтво ХАС 160241 від 27.02.1996 р., який згідно відповіді Регіонального сервісного центру в Харківській області МВС України, на праві приватної власності належить ОСОБА_3

- автомобіль НОМЕР_1 (2007 р.в.), чорного кольору, № дв. WDDEJ77X88A010799, № Куз. 15698460016934, свідоцтво AXC081146, який згідно декларації ОСОБА_4, оприлюдненої на сайті https://public.nazk.gov.ua, та облікової картки приватного ТЗ ВРЕР № 3 ГУМВСУ Харків, на праві приватної власності належить ОСОБА_3

- автомобіль Range Rover Supercharger, д.н.з. АХ0015FC, (2008 р.в.), чорного кольору, № дв. SALMH13408A276983, свідоцтво CXX786545, який згідно декларації ОСОБА_3, оприлюдненої на сайті https://public.nazk.gov.ua, та облікової картки приватного ТЗ ВРЕР № 3 ГУМВСУ Харків, на праві приватної власності належить ОСОБА_3

- 1/5 квартири за адресою: м.Харків, пр..ОСОБА_5, 12, кв.81, яка, згідно декларації ОСОБА_6, оприлюдненої на сайті https://public.nazk.gov.ua та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 116792535, на праві приватної власності належить ОСОБА_6

В іншій частині клопотання відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 21 березня 2018 року та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно. Вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою що підлягає скасуванню внаслідок порушення вимог КПК України. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що прокурором повідомлення про підозру ОСОБА_3 належним чином не здійснено, оскільки підозра не проголошена, що суперечить ст.ст.480, 481 КПК України, право на правову допомогу під час вручення повідомлення про підозру нівельовано, а тому ОСОБА_3 не має статусу підозрюваного в кримінальному провадженні. Слідчим суддею не перевірено обґрунтованість клопотання слідчого щодо підстав арешту майна, в результаті чого накладено арешт на майно добросовісних набувачів. Також стороною обвинувачення належних доказів на підтвердження права власності на майно, які містять актуальну інформацію про право власності на майно, не надано.

Вислухавши доповідь судді, доводи адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, Прокуратурою Харківської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016221090000240 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України (а.с.11, 12).

30 січня 2018 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України.

Відповідно до положень ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Задовольнивши частково клопотання від 13.03.2018 року слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчий довів достатність підстав вважати, що вказане майно підлягатиме спецконфіскації, а також конфіскації майна як виду покарання згідно з вироком суду, з метою попередження пошкодження, знищення та відчуження майна.

Відповідно до вимог ст.ст.214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

Згідно зі ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України). Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

З матеріалів судового провадження вбачається, що у слідчого судді були достатні підстави для арешту майна з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання.

Доводи апеляційної скарги щодо невинуватості підозрюваного у скоєнні інкримінованих правопорушень заслуговують на увагу, проте вони підлягають перевірці під час досудового розслідування. Матеріали, надані слідчим в обгрунтування клопотання, та які оцінені слідчим суддею відповідно до положень п.3 ч.2 ст. 173 КПК України є достатніми.

На час розгляду клопотання слідчому судді було надано достатньо даних, як це передбачено п.3 ч.2 ст. 171 КПК України. До того ж, право власника майна на скасування його арешту забезпечене положенням ст. 174 КПК України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками слідчого судді про необхідність накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42016221090000240, так як у відношенні цього майна є достатні підстави вважати, що до нього може бути застосована конфіскація та з метою попередження відчуження майна, оскільки за достатньо короткий період часу з моменту повідомлення ОСОБА_3 про підозру, ним було продано дві квартири.

Частина 4 ст.173 КПК України, передбачає у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов’язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді щодо способу арешту майна та вважає, що вказаний спосіб забезпечення кримінального провадження є неналежним, оскільки в значній мірі обмежує законні права та інтереси власника майна.

Порушення автоматизованого розподілу клопотання не встановлено.

Доводи апеляційної скарги щодо існування ідентичної номераціїї кримінального провадження не спростовують правильність висновків слідчого судді.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 21 березня 2018 року про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42016221090000240 підлягає скасуванню в частині способу арешту майна.

Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 21 березня 2018 року про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42016221090000240 скасувати в частині способу арешту майна та вважати накладений арешт на майно зазначене в ухвалі слідчого судді, шляхом заборони його відчуження.

В решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді