Постанова № 73351024, 10.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/5571/16-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В.Провадження № 22-ц/780/968/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 10.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області

у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Марченка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області, ухваленого в м. Бориспіль 05 жовтня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и в :

В липні 2016 року позивач ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути солідарно із відповідачів на користь позивача заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 18672 доларів США з переведенням іноземної валюти в українську на день ухвалення рішення, та судові витрати.

Заявлені вимоги мотивував тим, що між ОСОБА_2 та АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», 14 листопада 2006 року було укладено кредитний договір № 286-001/06Р, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 55000 доларів США на умовах, визначених цим договором.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 15 листопада 2006 року було укладено договір поруки, за яким поручитель несе солідарну відповідальність разом із позичальником.

Станом на 25 грудня 2015 року за позичальником рахується заборгованість в загальному розмірі 18672 доларів США, що складається із 10343,71 доларів США заборгованості за кредитом та суми пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків 8649,82 долари США, що еквівалентно 216120,94 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року позов частково задоволено, стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором всього в розмірі 11342,24 долари США, що еквівалентно 304071,90 грн., та судовий збір у розмірі 2299,59 грн. з кожного. В решті позову відмовлено.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що позов поданий неуповноваженою особою, оскільки повноваження представника судом першої інстанції не перевірялися, докази правонаступництва в справі відсутні, відтак заява має бути залишеною без розгляду. В матеріалах справи, на сайті НБУ та банку відсутня інформація про наявність у ПАТ « Правекс-Банк» банківської ліцензії на здійснення валютних операцій; нарахування, сплата та стягнення з неї тіла кредиту, відсотків та пені в іноземній валюті, як це було зроблено банком, є неправомірним, а висновок суду щодо правомірності та дійсності кредитного договору, укладеного в іноземній валюті, є безпідставним та не ґрунтується на законі.

Вказує, що розрахунок позивача в частині нарахування та утримання з відповідача заборгованості підтверджує вимоги п. 1.2 договору щодо закінчення його терміну дії 14 листопада 2013 року. Суд не взяв до уваги, що при здійсненні утримання з відповідача грошових коштів під час здійснення нею платежів та зроблених банком розрахунків необхідно було керуватися імперативними вимогами п. 4.4 договору, якими передбачено, що його підписанням сторони дійшли згоди про припинення строку користування кредитом у разі прострочення з погашення заборгованості та сплати відсотків. З моменту першого прострочення платежу у відповідності до п. 4.4 договору строк користування кредитом достроково припинився з 10 листопада 2007 року, а тому з цього моменту відсотки за користування кредитом припиняють нараховуватися та утримуватися, а всі зараховані після 10 листопада 2007 року платежі на погашення відсотків повинні зараховуватися на погашення кредиту.

Помилковими вважав висновки суду щодо застосування строків позовної давності за вимогами про стягнення пені з 07 липня 2015 року по 29 грудня 2015 року, оскільки строк користування кредитом достроково припинився з 10 листопада 2007 року і з цього моменту почав діяти трирічний строк звернення до суду. Платіж від 03 листопада 2015 року, на який суд звернув увагу у своєму рішенні, не пов’язаний з жодним із наявних у цьому рішенні висновків та не має відношення до жодного з передбачених договором щомісячних платежів.

Висновок суду щодо правильності зроблених банком розрахунків та відсутність у суду сумнівів щодо цього є надуманим припущенням.

Позивач ПАТ «Правекс-Банк» направив до суду відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого він є правонаступником АКБ «Правекс Банк», оскільки відповідно до вимог закону змінив найменування. Право банку на здійснення банківських кредитних операцій з розміщення іноземної валюти підтверджується банківською ліцензією № 7 виданою НБУ від 03 грудня 2001 року. Вважав, що розрахунок заборгованості, наданий відповідачем, суперечить вимогам закону та умовам кредитного договору щодо черговості зарахування платежів на погашення позики. Просив залишити рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 неодноразово повідомлявся про час та місце розгляду справи за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання та викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання (26 березня 2018 року). З опублікуванням оголошення про виклик відповідач згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «Правекс-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ним із відповідачем укладено кредитний договір, виконання зобов’язань за яким забезпечено укладеним із другим відповідачем договором поруки, зобов’язань за кредитним договором позичальник належним чином не виконує, в результаті чого у неї утворилася заборгованість, права позивача як кредитора підлягають відновленню шляхом солідарного стягнення заборгованості із відповідачів на користь банку.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи вбачається, що 14 листопада 2006 року АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 286-001/06Р, за умовами якого банк надає позичальникові кредит в іноземній валюті на загальну суму 55000 доларів США для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування нерухомого майна. Кредит надається позичальникові строком до 14 листопада 2013 року зі сплатою 12 % річних.

Згідно п. 1.3 кредитного договору у кожному випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх зобов’язань за цим договором (відносно строків сплати відсотків і повернення кредиту та/або сплати відсотків та/або повернення кредиту не в повному обсязі), розмір процентної ставки збільшується на 1 % річних, починаючи від розміру, встановленого в п. 1.2 даного договору.

Згідно п. 2.1 кредитного договору видача кредиту здійснюється шляхом видачі готівки з каси банку.

Згідно п. 3.1 кредитного договору для забезпечення зобов’язань щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування грошовими коштами, пені за несвоєчасну сплату відсотків, а також відшкодування збитків у зв’язку з порушенням умов даного договору, позичальник протягом 30 календарних днів з моменту підписання даного договору передає в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно.

Згідно п.п. 4.1, 4.2 кредитного договору позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом рівними частинами в сумі 655 доларів США щомісяця, до 10 числа наступного місяця. Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті щомісяця (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) у строк до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також у момент повернення кредиту.

Згідно п. 4.3.1 кредитного договору при внесенні платежів (заборгованості за кредитом і відсотками) у розмірі, що перевищує суму, зазначену в п.п. 4.1, 4.2, сума перевищення направляється на часткове погашення заборгованості за кредитом.

Згідно п. 4.4 кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою відсотків за користування кредитом строк користування кредитом, зазначений у п. 1.2 даного договору, припиняється достроково, на 10 день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника.

Згідно п. 6.1.5 кредитного договору позичальник зобов’язується кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляти на сплату витрат банку, пов’язаних з виконанням зобов’язань по даному договору, у другу чергу – на погашення заборгованості за відсотками та неустойки за порушення строків сплати відсотків, в третю чергу – на погашення заборгованості по кредиту та неустойки за порушення строків сплати кредиту, потім – на погашення іншої заборгованості (штраф, пеня та інша заборгованість по даному договору).

Згідно п. 6.1.7 кредитного договору позичальник зобов’язаний у разі виникнення подій, зазначених у п.п. 4.4, 9.3, 9.4, 9.7 даного договору, достроково погасити заборгованість за кредитом та відсотками у повному обсязі, а також сплатити пеню і штраф.

Згідно п. 10.1 кредитного договору відсотки нараховуються банком протягом строку користування кредитом відповідно до п. 1.2 даного договору.

Згідно п. 10.8 кредитного договору шляхом укладення та підписання позичальником даного договору позичальник підтверджує факт письмового повідомлення його про умови надання кредит, а також про всі збори, відсотки, тарифи, комісії та інші елементи вартості кредиту по даному договору згідно п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» банком.

Згідно п. 10.9 кредитного договору шляхом укладення та підписання позичальником даного договору позичальник бере на себе зобов’язання сплачувати всі збори, відсотки, тарифи, комісії та інші елементи вартості кредиту по даному договору. Детальний розпис загальної вартості кредиту для позичальника вказано у даному договорі, додатку № 1 та додатку № 2 до даного договору, які є невід’ємними частинами даного договору.

Згідно п. 10.10 кредитного договору шляхом укладення та підписання даного договору позичальник підтверджує факт ознайомлення зі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

В прикінцевих положеннях до кредитного договору міститься напис, зроблений ОСОБА_2 про те, що даний договір підписано нею, ОСОБА_2, власноруч. Своїм підписом підтверджує факт ознайомлення з усіма зборами, відсотками, тарифами, комісіями або іншими елементами вартості кредиту, які вона повинна сплатити по даному договору згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Один із оригіналів даного договору нею отримано особисто (а. с. 7 – 10 т. 1).

Згідно заяви на видачу готівки № 3 від 15 листопада 2006 року ОСОБА_2 одержала 55000 доларів США згідно розпорядження від 15 листопада 2006 року за договором № 286-001/06Р від 14 листопада 2006 року, укладеного з ОСОБА_2 (а. с. 86, 143 т. 1).

15 листопада 2006 року АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_3 уклали договір поруки № 286-001/06Р, за умовами якого поручитель, у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов’язується нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов’язань ОСОБА_2 за кредитним договором у строк до 14 листопада 2013 року у розмірі 55000 доларів США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості. Строк дії договору – до 14 листопада 2016 року (а. с. 10 – 11 т. 1).

30 грудня 2008 року АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 уклали договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору, згідно якого узгоджено графік погашення заборгованості за кредитом: з 14 листопада 2006 року по 10 грудня 2008 року – 655 доларів США, з 11 грудня 2008 року по 10 березня 2009 року – 0 доларів США, з 11 березня 2009 року по 10 жовтня 2013 року – 690 доларів США, з 11 жовтня 2013 року по 14 листопада 2013 року – 675 доларів США (а. с. 61 т. 1).

Також в матеріалах справи на а. с. 169 – 252 т. 1 знаходиться виписки банку за особовим рахунком ОСОБА_2, а на а. с. 1 – 157 т. 2 – квитанції про погашення нею кредиту.

Наведені обставини підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог, апеляційний суд керується наступним.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

ПАТ КБ «Правекс-Банк» надано розрахунок заборгованості за кредитним договором, згідно якого станом на 25 грудня 2015 року загальна заборгованість складає 18672 доларів США, з яких заборгованість за кредитом 10343,71 долари США, сума заборгованості по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів у розмірі 216120,94 грн.

Отже, оскільки в зв’язку із невиконанням умов кредитного договору у позичальника утворилася заборгованість, за умовами кредитного договору та відповідно до вимог ЦК України банк набув право стягнення заборгованості.

Суд першої інстанції перевірив врахування банком усіх здійснених відповідачем платежів, дослідивши розрахунок заборгованості, виписки банку по рахункам ОСОБА_2 та квитанції про сплату ОСОБА_2 грошових коштів на виконання умов кредитного договору та дійшов вірного висновку, що нарахування відсотків і пені здійснювалось банком відповідно до умов п. п. 6.1.2, 9.1 кредитного договору, а зарахування сплачених ОСОБА_2 коштів на погашення заборгованості здійснювалось банком відповідно до умов п. 6.1.5 кредитного договору у визначеному порядку погашення заборгованості.

Також апеляційний суд, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, враховує, що банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5, при цьому наявні в матеріалах справи виписки по особовому рахунку ОСОБА_2 підтверджують рух коштів на ньому і узгоджуються із наданими позивачем розрахунками заборгованості та квитанціями, наданими відповідачем, тобто надані докази, які підтверджують розмір заборгованості відповідача, у їх сукупності є належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Апеляційний суд приймає до уваги, що клопотань про призначення судової економічної експертизи для перевірки правильності розрахунку умовам кредитного договору не заявлялось, наданий позивачем розрахунок є чітким, зрозумілим і приймається апеляційним судом за достовірний.

Відповідач, вважаючи, що банк припустився помилки у розрахунках сум щодо погашення кредиту, під час розгляду справи надавав альтернативний розрахунок заборгованості (а. с. 167 – 170 т. 2).

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято даний розрахунок до уваги, оскільки він складений особою, щодо якої в матеріалах справи відсутні відомості щодо повноважень цієї особи надавати відповідний висновок.

Крім того, виходячи із розрахунку заборгованості і квитанцій, при погашенні заборгованості у період з січня 2011 року по квітень 2014 року ОСОБА_2 згідно відміток про призначення платежу здійснювала лише погашення кредиту, частину із даних коштів банк відносив на погашення відсотків згідно умов п. 6.1.5 договору, чого відповідачем при складенні свого розрахунку враховано не було.

Не ґрунтуються на вимогах закону доводи апеляційної скарги щодо неможливості нарахування пені після закінчення строку дії кредитного договору 06 листопада 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, п. 9.1 договору передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування грошовими коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної в п. 1.2 даного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь банку підлягають стягненню штрафні санкції, передбачені договором за неналежне виконання його умов, зокрема пеня.

Не грунтуються на вимогах закону і умовах договору доводи апеляційної скарги, що при здійсненні утримання з відповідача грошових коштів під час здійснення нею платежів та зроблених банком розрахунків необхідно було керуватися імперативними вимогами п. 4.4 договору, якими передбачено, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або сплатою відсотків за користування кредитом строк користування кредитом, зазначений у п. 1.2 даного договору, припиняється достроково на 10 день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. За таких обставин, на думку відповідача, припиняється нарахування і сплата відсотків і має погашатися лише тіло кредиту.

Так, згідно п. 6.1.7 кредитного договору позичальник зобов’язується у разі виникнення подій, зазначених у п.п. 4.4, 9.3, 9.4, 9.7 даного договору достроково погасити заборгованість за кредитом та відсотками у повному обсязі, а також сплатити пеню і штраф.

Згідно п. 10.5 кредитного договору даний договір набуває чинності з дня його підписання і до повного виконання зобов’язань за ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, виходячи із системного аналізу вимог закону та умов кредитного договору, навіть у випадку виникнення умов дострокового погашення заборгованості кредитор не позбавляється права на отримання відсотків за користування кредитом до моменту його погашення.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо недоведеності повноважень представника ОСОБА_4 подавати позов від імені ПАТ КБ «Правекс-Банк» та наявність відносин правонаступництва між АКБ «Правекс-Банк» та ПАТ КБ «Правекс-Банк», апеляційний суд враховує наступне.

Так, в матеріалах справи міститься копія довіреності ОСОБА_4, яким підписано позов, на представництво ним інтересів ПАТ КБ «Правекс-Банк», видана ОСОБА_5

На веб-сторінці ПАТ КБ «Правекс-Банк» за електронною адресою https://www.pravex.com.ua/storage/tb-tree.node/2016/09/09/1473415732_ustav-07-05-2015.pdf в загальному доступі розміщений статут даного банку, із якого вбачається, що ПАТ КБ «Правекс-Банк» створено шляхом перейменування Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» і є правонаступником його прав та обов’язків.

На цьому ж сайті за посиланням https://www.pravex.com.ua/o-banke/pro-nas/kerivnictvo-ta-struktura-banku наведено відомості щодо керівництва банку, із яких зокрема випливає, що ОСОБА_5, яким видано довіреність на ім’я ОСОБА_4, дійсно є головою правління ПАТ КБ «Правекс-Банк», підпис на довіреності належними та допустимими доказами не спростовано.

Не можна також погодитися із доводами апеляційної скарги про відсутність інформації на сайті НБУ про наявність у ПАТ КБ «Правекс-Банк» банківської ліцензії на здійснення валютних операцій, оскільки така інформація міститься за електронною адресою https://bank.gov.ua/files/genlicbank.pdf.

Крім того, відповідно до листа Національного банку України від 04 жовтня 2006 року № 41-216/1800-10430 «Про перелік банків, які мають банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій, у тому числі з валютними цінностями» АКБ «Правекс-Банк» (пункт 32) входить до списку банків, які отримали банківську ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення в тому числі й валютних операцій. Отже, станом на момент укладення кредитного договору АКБ «Правекс-Банк» мав повноваження на здійснення валютних операцій.

При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність власної ініціативи суду у пошуку та збиранні доказів при відсутності відповідних клопотань сторін, оскільки вищенаведена інформація є загальнодоступною.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення рішення, та ч. 3 ст. 82 чинного ЦПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Доводи апеляційної скарги щодо протиправності нарахування відсотків в іноземній валюті не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються апеляційним судом, виходячи із наступного.

За приписами статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, законодавство допускає визначення сторонами договору грошового зобов’язання у гривні із зазначенням грошового еквіваленту в іноземній валюті.

Крім того, позивач просив стягнути заборгованість в доларах США із переведенням іноземної валюти в українську, що і було обґрунтовано здійснено судом першої інстанції.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо застосування наслідків спливу позовної давності в зв’язку із виникненням у банку права звернення до суду з моменту першого прострочення платежу з 10 листопада 2007 року та необхідність виключення із розрахунку суми заборгованості по кредиту повністю всієї суми зазначеної заборгованості, апеляційний суд виходить із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у справі було заявлено клопотання про застосування позовної давності (а. с. 36 т. 1)

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вже було встановлено, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі пунктом 4.4 підстави дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Разом із тим, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 із моменту укладення кредитного договору 14 листопада 2006 року щомісячно здійснювалося погашення заборгованості за кредитом, останній внесок за кредитним договором ОСОБА_2 здійснено 04 квітня 2016 року в розмірі 45 доларів США (а. с. 104 т. 2), до суду із позовом ПАТ «КБ «Правекс-Банк» звернувся в липні 2016 року, а тому позовна давність ним не пропущена.

Апеляційний суд враховує, що ПАТ «КБ «Правекс-Банк» не оскаржує рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог в зв’язку із частковим задоволенням судом заяви про позовну давність, а отже в цій частині рішення суду не є предметом апеляційного перегляду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Фінагеєв В.О.

ОСОБА_6