Ухвала суду № 73344367, 05.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Глиняного В.П.

суддів Масенка Д.Є.., Паленика І.Г.

з участю секретаря Зайчишиної Т.В.

прокурора Колесника Н.О.

представника власника майна ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Колесник М.О. та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться в безготівковому вигляді, на розрахункових рахунках № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 № НОМЕР_5 № НОМЕР_6 № НОМЕР_7, ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) відкритих у ПАТ «БАНК ВОСТОК» (МФО 307123, код ЄДРПОУ 26237202, адреса: м. Дніпропетровськ вул. Курсантська, 24) в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, повідомляючи правоохоронні органи усно та письмово, про суму коштів, що знаходяться на цьому рахунку за першим запитом слідчого, на час його надання і на момент оголошення ухвали слідчого судді.

В ухвалі слідчий суддя зазначив, що орган досудового розслідування довів необхідності арешту в порядку ст.. 170 КПК України та вказав, що майно, є об'єктом кримінально протиправних дій, визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, з метою забезпечення можливого судового рішення в частині конфіскації майна та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, власник майна ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що присутнім під час розгляду клопотання про накладення арешту ні він ні його представники присутніми не були ухвалу слідчого судді дізнались від працівників банку. Також просить ухвалу слідчого судді скасувати, в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_3 відкритому у ПАТ «БАНК ВОСТОК», посилаючись на її незаконність та необгрунтованість.

В апеляції вказує на порушення слідчим суддею вимог ст. 170 КПК України. Також апелянт вказує і на те, що слідчий суддя помилково дійшов висновку, що грошові кошти відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, оскільки дане твердження належним чином необгрунтоване та невмотивоване, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму кримінального процесуального закону. Крім того посилається, що ФОП ОСОБА_3 не має жодного відношення до даного кримінального провадження. Набув грошові кошти у власність в порядку, визначеному законом. Вказує, що арештовані грошові кошти не можна вважати предметом злочину у даному кримінальному провадженні, оскільки стороною обвинувачення не доведено та не додано до матеріалів підтверджуючих доказів,

Колегія суддів приймає до уваги доводи клопотання ФОП ОСОБА_3 про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його з огляду на те, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно власник майна та його представник . присутніми не були, згідно наявної в матеріалах судового провадження інформації про ухвалу дізнались від працівників банку.

Заслухавши доповідь судді, поясненняпредставника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга власника майна ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження №12017000000000690, відомості про яке19.06.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових рішень, за фактом заволодіння коштами ТОВ «Суффле Агро Україна» шляхом обману та зловживання довірою, вчинене в особливо великих розмірах за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. В межах зазначеного клопотання орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на рахунки ФОП ОСОБА_3 з метою забезпечення речових доказів

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Клопотання слідчого про накладення арешту на майно, дає підстави для висновку, що дане клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як вбачається з клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України Колесника М.О., метою накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, є забезпечення збереження речових доказів, про що чітко зазначено у клопотанні (а.с. 1-4), а тому доводи слідчого судді щодо необхідності задоволення даного клопотання саме з метою забезпечення можливого судового рішення в частині конфіскації майна та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), на переконання колегії суддів, є необґрунтованими.

Аналізуючи наведені правові норми та враховуючи, що до клопотання прокурора додані документи та матеріали, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та постановою старшого слідчого від 31 травня 2017 року визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора з метою забезпечення збереження речових доказів.

Разом з тим, з долучених до клопотання органу досудового розслідування матеріалів вбачається факт кримінального правопорушення передбаченого за ч. 4 ст. 190 КК України то будь які речі можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні.

Враховуючи, що метою накладення арешту у даному кримінальному провадженні є забезпечення збереження речових доказів, то посилання апелянта на те, що йому не повідомлено про підозру у кримінальному провадженні№12017000000000690 , як на підставу для скасування ухвали слідчого судді, є необґрунтованим, оскільки відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, що має місце в даному випадку

Більш того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За встановлених обставин колегія суддів вважає доводи апеляції такими, що не ґрунтуються на матеріалах судової справи.

За наведеного з урахуванням заперечень поданих ТОВ «СуффлеАгро Україна» та положень ч. 2 ст. 404 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині арешту майна ФОП ОСОБА_3, з постановленням апеляційним судом нової ухвали в цій частині про накладення арешту на майно, з мотивів викладених апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити власнику майна ФОП ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2017 року.

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_3 .-задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України Колесника М.О. та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться в безготівковому вигляді, на розрахункових рахунках № НОМЕР_8 (980, 840) ФОП ОСОБА_6 (код НОМЕР_2); № НОМЕР_3 (980),№ НОМЕР_4 (980), № НОМЕР_5 (980), № НОМЕР_6 (980),№ НОМЕР_7 (980) ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_1), відкритих у ПАТ «БАНК ВОСТОК» (МФО 307123, код ЄДРПОУ 26237202, адреса: м. Дніпропетровськ вул. Курсантська, 24), - скасувати в частині арешту майна ФОП ОСОБА_3 постановити в цій частині нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Колесника М.О. та накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться в безготівковому вигляді, на розрахункових рахунках № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 № НОМЕР_5 № НОМЕР_6 № НОМЕР_7, ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) відкритих у ПАТ «БАНК ВОСТОК» (МФО 307123, код ЄДРПОУ 26237202, адреса: м. Дніпропетровськ вул. Курсантська, 24)в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, повідомляючи правоохоронні органи усно та письмово, про суму коштів, що знаходяться на цьому рахунку за першим запитом слідчого.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді: Глиняний В.П. Масенко Д.Є. Паленик І.Г.

Справа № 11-сс/796/191/2018 Категорія ст. 172 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції Писанець

Доповідач: Глиняний В.П.