Постанова № 72686064, 28.02.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2018 року м. Дніпро Справа № 904/4592/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Дон О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Полєв Д.М.) у справі № 904/4592/15, постановлену у м. Дніпро 29.06.2016р. о 12.55.

за заявою Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу", м. Київ

до боржника Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", м. Дніпро

про визнання грошових вимог, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015р. порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" за заявою за ПАТ "Радикал Банк", введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ткаченка Д.В.

17.06.2016р. до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" з грошовими вимогами до ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" у загальній сумі 1 643 816 720,91грн., які виникли внаслідок не виконання боржником своїх грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу № 241/5 від 05.05.03р.; договором поставки № 24-12/2013 від 13.12.13р.; договором поставки № 2009-029 пст від 01.08.09р.; договором № 2011-025 усл від 09.06.11р.

Ухвалою суду від 03.12.2015р. затверджено реєстр вимог кредиторів, у тому числі, вимоги Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" у розмірі 1 218 грн. 00 коп. (1 черга), 468 283грн. 39коп. (4 черга). У визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів вимог Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" у розмірі 1 397 335 929,08 грн. за договором № 241/5 від 05.05.03р., у розмірі 245 073 324,42 грн. за договором № 24-12/2013 від 13.12.13р. та у розмірі 939 184,02 грн. за договором № 2009-029пст від 01.08.09р. судом було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2016р. ухвалу суду від 03.12.2015р. скасовано в частині відмови у визнанні грошових вимог Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" у розмірі 939 184 грн. 02 коп.; прийнято нове судове рішення, яким визнано грошові вимоги зазначеного кредитора на загальну суму 1 408 685 грн. 40 коп., з яких 1 218 грн. 00 коп. (1 черга) і 1 407 467 грн. 40 коп. (4 черга); в інших частинах ухвалу від 03.12.2015р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2015р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2016р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2015р. в частині розгляду грошових вимог Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" до ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" у розмірі 1 397 335 929 грн. 08 коп. (за Договором № 241/5 від 05.05.2003 року) та у розмірі 245 073 324 грн. 42 коп. (за Договором №24-12/2013 від 13.12.2013 року) скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду грошових вимог Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016р. у справі № 904/4592/15 (суддя Полєв Д.М.) у задоволенні грошових вимог Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (за договорами № 241/5 від 05.05.2003р., № 24-12/2013 від 13.012.2013р.) - відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, Корпорація "Індустріальна Спілка Донбасу" звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі, обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016р. у справі № 904/4592/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити грошові вимоги Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" повністю та включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" за договором № 241/5 від 05.05.2003р. у сумі 1 397 335 929,08 грн., за договором № 24-12/2013 від 13.012.2013р. у сумі 245 073 324,42грн.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, зокрема вказує, що в нього відсутні оригінали договорів та інших документів з незалежних від нього обставин, але матеріали справи містять належним чином посвідчені копії усіх необхідних документів, що підтверджують обґрунтованість грошових вимог, які місцевим господарським судом не досліджувалися.

ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" апеляційну скаргу не визнає та просить відмовити у її задоволенні внаслідок не подання кредитором оригіналів договорів та інших документів, складених на їх виконання, а також відсутності цих оригіналів у боржника, тобто вказує на відсутність в боржника підтверджених даних щодо кількості поставленої йому кредитором продукції, її вартості та строків її оплати, що унеможливлює встановлення розміру кредиторських вимог Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" та час їх виникнення до боржника.

Також, боржник заявив про застосування позовної давності до вимог кредитора та про звернення кредитора з заявою про визнання грошових вимог з пропуском тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Розпорядник майна боржника надав свої пояснення по суті спору де зазначив, що ним були визнані спірні грошові вимоги кредитора, але залишає вирішення цього питання на розсуд суду.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою, посилаючись при цьому на не надання кредитором оригіналів договорів та додатків до них, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, а саме здійснення кредитором на користь боржника постачання продукції та настання строків її оплати. Зазначає банк і про відсутність у справі усіх первісних документів, які б підтверджували розмір заявлених Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу" грошових вимог.

Вказує ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" і на те, що Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу" не подано у встановлений ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк суду документи, які підтверджують обґрунтованість грошових вимог, тому її вимоги відносяться до шостої черги.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2016р. призначено у справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

17.11.2017р. Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України складено висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи № 7948/17-45/22585/17-45, яким підтверджено обґрунтованість грошових вимог кредитора.

Виходячи з висновків, проведеної у справі судової експерти, Корпорація "Індустріальна Спілка Донбасу" підтримує заявлені грошові вимоги та наполягає на задоволенні апеляційної скарги.

ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" заперечує проти застосування під час апеляційного перегляду справи вищенаведеного висновку, як належного доказу, посилаючись при цьому на безпідставне призначення експертизи у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз та проведення експертизи одним з експертів, який не є співробітником Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та не мав права брати участь у її проведенні. Зазначає боржник і про проведення експертизи лише за копіями договорів, додаткових угод та інших документів, які є неналежними доказами у справі, що позбавляє доказової сили і сам висновок експертів.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", також заперечує проти висновків, проведеної у справі експертизи внаслідок його неповноти, необґрунтованості та суперечності. Так, банк вказує, що експертами не досліджувалися оригінали договорів та первісних документів, якими кредитор підтверджує грошові вимоги. Не досліджувалися експертами і усі журнали-ордери за спірний період. Зазначає банк і про вихід експертів за межі поставлених питань та відсутність у справі специфікацій до спірних договорів на усю суму заборгованості, що не знайшло свого відображення у висновку експертів. Не може бути належним доказом у справі висновок експертизи і з тих підстав, що судом не призначалось комісійної експертизи у справі, а один з експертів, якими проводилася експертиза не є співробітником Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та у період з квітня по липень 2017р. не мав право займатися експертною діяльністю у зв'язку із закінченням терміну дії відповідного свідоцтва.

Окрім цього, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" вказує на подання ним заяви суду першої інстанції про застосування позовної давності до вимог Корпораціі "Індустріальна Спілка Донбасу" за договором № 241/5 від 05.05.2003р. та відсутність оригіналу додаткової угоди, якою кредитором та боржником було продовжено строк позовної давності щодо вимог за цим договором, тобто наявність підстав для застосування позовної давності за заявою банку, який є кредитором у справі та згідно з ст. 267 ЦК України має право заявити про застосування позовної давності.

Представник ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» у судовому засіданні надав усні пояснення, згідно з якими вважає оскаржувану ухвалу правомірною, а подану апеляційну скаргу безпідставною.

Інші учасники у справі наданим їм правом участі у судовому засіданні не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ним ухвали, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015р. порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" (далі - боржник) за заявою за ПАТ "Радикал Банк", введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ткаченка Д.В.

15.06.15р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення (номер публікації 19078) про порушення провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод".

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону від 22.12.2011р. № 4212-VI (надалі - Закон), провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За визначенням ст. 1 Закону, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Частиною 1 ст. 23 Закону встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

За ч. 4 ст. 23 Закону, особи вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Відповідно до п.п. 1-3, 7 ч. 3 ст. 22 Закону, розпорядник майна зобов'язаний: розглядати заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли в установленому цим Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; скликати збори кредиторів та організовувати їх проведення.

За п. 5 ст. 23 Закону, розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.

Згідно ч. 2, 3 п. 6 ст. 23 Закону, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Відповідно до ст. 23 Закону, за результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

17.06.2016р. до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" (далі - кредитор) з грошовими вимогами до ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" № 337/22-с від 13.07.2015р. у загальній сумі 1 643 816 720,91грн., які виникли внаслідок не виконання боржником своїх грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу № 241/5 від 05.05.03р.; договором поставки № 24-12/2013 від 13.12.13р.; договором поставки № 2009-029 пст від 01.08.09р.; договором № 2011-025 усл від 09.06.11р.

До заяви з грошовими вимогами кредитором долучено розрахунки суми заборгованості, копії договорів, додаткових угод та специфікацій до них, а також рахунки-фактури на усю суму заборгованості.

Як вбачається з опису вкладення у цінний лист, за яким кредитором направлено до господарського суду заяву з грошовими вимогами до боржника та додані матеріали (а.с. 242, т. 2 грошових вимог) зазначена заява передана органу зв'язку для відправлення 14.07.2015р.

Згідно з ч. 4 ст. 51 ГПК України, в редакції на час подання заяви з грошовими вимогами, процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Отже, кредитором виконані вимоги, встановлені ч. 1 ст. 23 Закону щодо строку подання заяви з грошовими вимогами до боржника та підтверджуючих ці вимоги документів, а тому доводи боржника та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо порушення кредитором вищенаведеної норми Закону апеляційним судом відхиляються.

За наслідками розгляду заяви Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" з грошовими вимогами до ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" № 337/22-с від 13.07.2015р. розпорядником майна визнано ці вимоги в повному обсягу та включено їх до реєстру вимог кредиторів: 1 218,00грн. - 1 черга задоволення; 1 643 770 988,96грн. - 4 черга задоволення; 45 731,95 грн. - 6 черга задоволення.

Також, розпорядником майна визнано та окремо внесено вимоги кредитора, забезпеченого заставою, а саме, грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 78 796 548,39 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2015р. було затверджено реєстр вимог кредиторів та визнані вимоги Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" лише у розмірі: 1 218 грн. 00 коп. (1 черга), 468 283грн. 39коп. (4 черга). У визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів вимог Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" у розмірі 1 397 335 929,08 грн. за договором № 241/5 від 05.05.03р., у розмірі 245 073 324,42 грн. за договором № 24-12/2013 від 13.12.13р. та у розмірі 939 184,02 грн. за договором № 2009-029пст від 01.08.09р. судом було відмовлено з підстав не подання кредитором оригіналів відповідних договорів, додаткових угод і специфікацій та внаслідок застосування строку позовної давності.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2016р. ухвалу суду від 03.12.2015р. скасовано в частині відмови у визнанні грошових вимог Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" у розмірі 939 184 грн. 02 коп.; прийнято нове судове рішення, яким визнано грошові вимоги зазначеного кредитора на загальну суму 1 408 685 грн. 40 коп., з яких 1 218 грн. 00 коп. (1 черга) і 1 407 467 грн. 40 коп. (4 черга); в інших частинах ухвалу від 03.12.2015р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2015р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2016р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2015р. в частині розгляду грошових вимог Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" до ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" у розмірі 1 397 335 929 грн. 08 коп. (за Договором № 241/5 від 05.05.2003 року) та у розмірі 245 073 324 грн. 42 коп. (за Договором №24-12/2013 від 13.12.2013 року) скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016р. у справі № 904/4592/15 у задоволенні грошових вимог Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (за договорами № 241/5 від 05.05.2003р., № 24-12/2013 від 13.012.2013р.) - відмовлено.

Відмовляючи у визнанні спірних грошових вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності кредитором своїх вимог, а саме неподанням належних доказів в їх обґрунтування, зокрема оригіналів угод з додатками на підставі яких вони виникли, що позбавляє суд можливості встановлення факту відповідності змісту оригіналів договорів з додатковими угодами їх копіям, наявним в матеріалах справи, та відповідно з'ясувати фактичні данні настання права кредитора щодо вимоги про стягнення з боржника грошових коштів за поставлену йому продукцію та визначити розмір та черговість грошових вимог.

Проте, апеляційний суд вважає такий висновок передчасним та здійсненим без належного дослідження усіх обставин справи і перевірки їх доказами.

Так, спірні вимоги кредитора ґрунтуються на не виконанні боржником своїх зобов'язань з оплати поставленого товару за договором купівлі-продажу № 241/5 від 05.05.2003р. та договором поставки № 24-12/2013 від 13.12.2013р.

Згідно з п.п. 1.1., 1.2. договору купівлі-продажу № 241/5 від 05.05.2003р., продавець (кредитор) продає покупцю (боржнику) металопродукцію в кількості, асортименті, за цінами та стандартами, вказаним у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору, а покупець приймає поставлену у відповідності до специфікації продукцію та зобов'язується її оплатити у строк, передбачений договором.

Поставка продукції покупцю здійснюється залізничним транспортом на умовах СРТ - ст. Горяйново Придніпровської з.д. згідно термінології Інкотермс в редакції 2000р. (п. 3.1. договору).

Розрахунки за поставлену металопродукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця на протязі 30 календарних днів з моменту одержання покупцем партії продукції, вказаної у специфікації при умові надання сертифікату якості, з.д. накладних, рахунку-фактури та податкової накладної (п. 5.1. договору).

24.03.2011р. сторонами було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу № 241/5 від 05.05.2003р., якою продовжено на три роки строк позовної давності за зобов'язаннями, що випливають з поставок продукції за період з 23.03.2008р. по 08.06.2010р., поставленої, але не оплаченої покупцем.

Також, сторонами визначено, що заборгованість покупця за поставлену продукцію за період з 23.03.2008р. по 08.06.2010р. становить 411 810 942,62грн. та підлягає сплаті в строк до 01.10.2013р.

01.10.2013р. сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу № 241/5 від 05.05.2003р., згідно з якою сторони виклали пункти 1 та 4 додаткової угоди від 24.03.2011р. у новій редакції, а саме збільшили на три роки строк позовної давності за зобов'язаннями, що випливають з поставок продукції за період з 23.03.2008р. по 08.06.2010р., поставленої, але не оплаченої покупцем та встановили, що сума боргу у розмірі 411 810 942,62грн. підлягає сплаті в строк до 01.03.2014р.

Згідно наданих кредитором розрахунків, здійснених з урахування кількості, ціни та строків оплати поставленого товару у відповідності до специфікацій, на виконання умов зазначеного договору із додатками до нього кредитором в період часу з 28.03.2008р. до 11.06.2015р. здійснено поставку боржнику замовленої продукції на загальну суму 775 610 887,47грн. Боржником оплату за отриману продукцію здійснено частково в розмірі 1 302 363,70грн.

На час розгляду справи заборгованість боржника перед кредитором за отриману продукцію, згідно з розрахунком кредитора, складає 774 308 523,77грн., яка складається із заборгованості в розмірі 411 810 942,62грн. за продукцію поставлену за період часу з 28.03.2008р. по 08.06.2010р. та у розмірі 362 497 581,15грн. за період часу з 27.03.2012р. по 14.12.2013р.

Також, через відсутність оплати з боку боржника за отриману продукцію та у зв'язку з простроченням термінів такої оплати кредитором за період з 01.03.2014 по 10.06.2015 нараховано 3% річних у розмірі 43 953 684,88грн. та інфляційні втрати у розмірі 579 073 720,43грн..

Отже, всього розмір грошових вимог за договором № 241/5 від 05.05.2003р. складає 1 397 335 929,08грн.

На підтвердження вищенаведених грошових вимог кредитором надані завірені належним чином копії договору купівлі-продажу № 241/5 від 05.05.2003р., додаткових угод до нього від 24.03.2011р. та 01.10.2013р., специфікацій № 1-01/12 від 10.01.2012р., № 2-01/12 від 16.01.2012р., № 3-01/12 від 20.01.2012р., № 4-02/12 від 02.02.2012р., № 5-02/12 від 07.02.2012р., № 6-03/12 від 27.02.2012р., № 7-03/12 від 27.02.2012р., № 8-03/12 від 06.03.2012р., № 9-03/12 від 16.03.2012р., № 10-03/12 від 16.03.2012р., № 11-04/12 від 30.03.2012р., № 12-04/12 від 04.04.2012р., № 13-04/12 від 11.04.2012р., № 14-04/12 від 19.04.2012р., № 15-05/12 від 28.05.2012р., № 16/06-12 від 06.06.2012р., № 17-06/12 від 07.06.2012р., № 18-06/12 від 15.06.2012р., № 19-07/12 від 11.07.2012р., № 20-07/12 від 11.07.2012р., № 21-09/12 від 30.08.2012р. до договору № 241/5 від 05.05.2003р., реєстрів зобов'язань, за якими збільшується строк позовної давності та дублікати рахунків-фактур (а.с. 24-250 т. 1, а.с. 1-83 т. 2, а.с. 1-6 т. 10, а.с. 68-69 т. 11 грошових вимог).

Завірені копії вищенаведеного договору, додаткових угод, специфікацій, актів прийому-передачі, а також специфікацій до договору № 241/5 від 05.05.2003р. № 22-09/12 від 15.09.2012р., № 23-10/12 від 05.10.2012р., № 24-10/12 від 12.10.2012р., № 25/11-12 від 12.12.2012р., № 26-01/13 від 11.01.2013р., № 27-01/13 від 15.01.2013р., № 28-02/13 від 01.02.2013р., № 29-02/13 від 18.02.2013р., № 30-02/13 від 22.02.2013р., № 31-03/13 від 28.02.2013р., № 32-03/13 від 15.03.2013р., № 33-03/13 від 27.03.2013р., № 34-03/13 від 02.04.2013р., № 35-03/13 від 05.05.2013р., рахунків-фактур та залізничних накладних за період з 01.03.2008 по 30.06.2010 та з 01.03.2012 по 31.07.2014 були долучені до матеріалів справи в суді першої інстанції і розпорядником майна (а.с. 1, 13-250 т. 3, т. 4-7, а.с. 134-187 т. 9, а.с. 8-250 т. 10, а.с. 1-67, 70-250 т. 11, т. 12-15, а.с. 1-115 т. 16 грошових вимог).

Окрім цього, Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу" були долучені до матеріалів справи в апеляційному суді, при первісному апеляційному перегляді справи, завірені Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський трубний завод" копії договору купівлі-продажу № 241/5 від 05.05.2003р., додаткових угод до нього від 24.03.2011р. та 01.10.2013р., специфікацій, актів прийому-передачі, рахунків-фактур та залізничних накладних (а.с. 1-74 т. 13, 14-18, 20-22 справи).

Згідно з п. 1.1. договору поставки № 24-12/2013 від 13.12.2013р., постачальник (кредитор) зобов'язується поставити, а покупець (боржник) прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі товар, сортамент, кількість та ціна, якого вказані у специфікаціях, які є невід'ємними додатками договору.

За п.п. 3.1., 4.1., 6.2. договору, ціна за одиницю товару, умови і строку поставки товару та порядок і строк оплати товару зазначаються у додатках (специфікаціях) до договору.

Згідно наданих кредитором розрахунків, здійснених з урахування кількості, ціни та строків оплати поставленого товару у відповідності до специфікацій, на виконання умов зазначеного договору кредитором в період часу з 27.12.2013р. до 11.06.2015р. здійснено поставку боржнику замовленого товару на загальну суму 146 956 723,25грн., який не було оплачено останнім.

На час розгляду справи заборгованість боржника перед кредитором за отриманий товар, згідно з розрахунком кредитора, складає 146 956 723,25грн.

Також через відсутність оплати з боку боржника за отриманий товарта у зв'язку з простроченням термінів такої оплати кредитором за період з 26.02.2014 по 10.06.2015 нараховано 3% річних у розмірі 4 464 604,38грн. та інфляційні втрати у розмірі 93 651 996,79грн.

Отже, всього розмір грошових вимог за договором поставки № 24-12/2013 від 13.12.2013р. складає 245 073 324,42грн.

На підтвердження вищенаведених грошових вимог кредитором надані завірені належним чином копії договору поставки № 24-12/2013 від 13.12.2013р. та дублікати рахунків-фактур (а.с. 84-218 т. 2 грошових вимог).

Завірені копії вищенаведеного договору, специфікацій до нього № 1 від 19.12.2013, № 2 від 30.12.2013, № 3 від 31.01.2014, № 4 від 07.02.2014, № 5 від 20.02.2014, № 6 від 06.03.2014, № 7 від 27.03.2014, № 8 від 04.04.2014р., № 9 від 25.04.2014р., № 10 від 14.05.2014р., № 11 від 16.05.2014р., № 12 від 26.05.2014р., актів прийому-передачі, рахунків-фактур та залізничних накладних за період грудень 2013р. - липень 2014р. були долучені до матеріалів справи в суді першої інстанції і розпорядником майна (а.с. 1, т. 3, т. 8, а.с. 1-132, 211-226 т. 9 грошових вимог).

Також, Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу" були долучені до матеріалів справи в апеляційному суді, при первісному апеляційному перегляді справи, завірені Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський трубний завод" копії договору поставки № 24-12/2013 від 13.12.2013р., специфікацій та залізничних накладних (т. 19 справи).

Відповідно до ст. 32 ГПК України, в редакції на час подання доказів у справі та постановлення оскаржуваної ухвали, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно з ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Подані у справу кредитором та розпорядником майна вищенаведені копії договорів, додаткових угод, специфікацій, актів прийому-передачі, рахунків-фактур та залізничних накладних завірені належним чином (посадовими особами кредитора та боржника), отже є письмовими доказами в розумінні ст.ст. 32, 36 ГПК України у попередній редакції та ст.ст. 73, 91 ГПК України у новій редакції, на підставі яких господарський суд має можливість встановити відповідні обставини справи.

При цьому, апеляційний суд враховує, що виходячи з характеру спірних правовідносин та норм чинного законодавства, які їх регулюють, для встановлення судом обставин даної справи подання оригіналів договорів, додатків до них та первісних документів не є обов'язковим.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, не подання кредитором оригіналів документів, що підтверджують його вимоги обумовлено незалежними від нього причинами, а саме перебуванням цих документів на території м. Донецька, яка віднесена до території, на якій здійснюється антитерористична операція.

У кредитора відсутній доступ до свого офісного приміщення, яке розташовано за адресою м. Донецьк, вул. Щорса, 48 через його захоплення та утримання до цього часу невстановленими озброєними особами. Зазначений факт кредитор підтверджує відповідною постановою прокурора Ворошилівського району м. Донецька 04.05.2014р. про порушення кримінального провадження № 12014050810001284.

Боржник, також вказує на відсутність у нього оригіналів договорів, додатків до них та первісних документів за взаємовідносинами з кредитором, заперечуючи під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали проти грошових вимог кредитора, хоча під час первісного розгляду справи та у суді першої інстанції при новому розгляді справи боржник не заперечував їх наявності та розміру, а в матеріали справи подані копії підтверджуючих грошові вимоги документів, які завірені саме посадовою особою боржника, тобто останній засвідчував відповідність поданих копій оригіналам цих документів.

За наведених обставин доводи боржника та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про неможливість встановлення фактичних обставин справи на підставі наявних у справі письмових доказів, а також посилання на ч. 6 ст. 91 ГПК України апеляційним судом відхиляються.

До того-ж, на час постановлення оскаржуваної ухвали були чинними норми ГПК України у попередній редакції, зокрема ст.ст. 32, 33, 34, 36, 43, які і мали бути застосовані місцевим господарським судом під час розгляду справи.

Згідно ж з ч. 3 ст. 3 ГПК України, у новй редакції, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Окрім цього, факти існування між кредитором та боржником відносин, які виникли з договору № 241/5 від 05.05.2003р., збільшення сторонами строку позовної давності за зобов'язаннями по договору № 241/5 від 05.05.2003р. згідно з додатковою угодою від 24.03.2011р. та наявність у боржника заборгованості за цим договором, встановлені також постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2014р. у справі № 804/1750/14, яка має преюдиціальне значення для розгляду даної справи.

Разом з цим, враховуючи вказівки, що викладені в постанові Вищого господарського суду України від 14.04.2016р. у даній справі, відсутність у сторін оригіналів договорів № 241/5 від 05.05.2003р. і № 24-12/2013 від 13.012.2013р. та додатків до них, заперечення боржника та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо обґрунтованості грошових вимог кредитора та необхідність спеціальних знань для вирішення питань, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі і прийняття обґрунтованого рішення, а саме щодо необхідності дослідження наявних первинних документів, або їх копій, складених під час виконання договору № 241/5 від 05.05.2003р. і № 24-12/2013 від 13.012.2013р. та дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності боржника на предмет відображення в них операцій з виконання спірних договорів, співставлення їх з первинними документами та умовами договорів і додатків до них з метою визначення обґрунтованого розміру грошових вимог кредитора, виходячи з фактичних обставин справи, апеляційним судом було призначено у справі судово-економічну експертизу, яку доручено провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення експертизи апеляційним судом були поставлені наступні запитання:

1. Чи підтверджується факт наявності договірних відносин та здійснення господарських операцій між Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу» та ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» на підставі копій наданих у матеріали справи документів:

- договору № 241/5 від 05.05.2003 року, Додаткових угод до нього від 24.03.2011 року та від 01.10.2013 року, актів прийому-передачі, специфікацій та залізничних накладних до вказаних правочинів, рахунків на оплату за період з 01.03.2012року по 31.12.2013 року;

- договору № 24-12/2013 від 13.12.2013 року, актів прийому-передачі, специфікацій та залізничних накладних до вказаного правочину, рахунків на оплату за період з 01.12.2013 року по 31.07.2014 року?

2. Чи підтверджується документально заявлений у кредиторських вимогах Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» розмір заборгованості за поставлені ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» товарно-матеріальні цінності за договором № 241/5 від 05.05.2003 року, додатковими угодами до нього від 24.03.2011 року та від 01.10.2013 року за період з 01.03.2008 року по 31.06.2010 року та з 01.03.2012 року по 31.12.2013 року; за договором № 24-12/2013 від 13.12.2013 року за період з 01.12.2013 року по 31.07.2014 року? Якщо ні, то в якій сумі підтверджується?

3. Чи співпадає з даними бухгалтерського (податкового) обліку ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» заявлений у кредиторських вимогах Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» розмір заборгованості за поставлені ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» товарно-матеріальні цінності за договором № 241/5 від 05.05.2003 року за період з 01.03.2008 року по 31.06.2010 року та з 01.03.2012 року по 31.12.2013 року; за договором №24-12/2013 від 13.12.2013 року за період з 01.12.2013 року по 31.07.2014 року? Якщо ні, то в якій сумі співпадає?

17.11.2017р. Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України складено висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи № 7948/17-45/22585/17-45, згідно з яким судовими експертами Липською К.А. та Карпенко В.М. надані наступні відповіді на поставлені перед експертизою питання.

По першому питанню.

Наявність договірних відносин та здійснення господарських операцій між Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу» та ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» підтверджується на підставі копій наданих у матеріалах справи документів, в тому числі: договору № 241/5 від 05.05.2003 року, Додаткових угод до нього від 24.03.2011 року та від 01.10.2013 року, специфікацій та залізничних накладних до вказаних правочинів, рахунків на оплату за період з 01.03.2012 року по 21.12.2013 року; договору № 24-12/2013 від 13.12.2013 року, актів прийому-передачі, специфікацій та залізничних накладних до вказаного правочину, рахунків на оплату за період з 01.12.2013 року по 31.07.2014 року.

По другому питанню.

Заявлений у кредиторських вимогах Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» розмір заборгованості за поставлені ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» товарно-матеріальні цінності за договором № 241/5 від 05.05.2003 року у сумі 774 308 523,77грн. та за договором № 24-12/2013 від 13.12.2013 року у сумі 146 956 723,25грн. документально підтверджується.

По третьому питанню.

Заявлений у кредиторських вимогах Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» розмір заборгованості за поставлені ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» товарно-матеріальні цінності за договором № 241/5 від 05.05.2003 року за період з 01.03.2008 року по 31.06.2010 року та з 01.03.2012 року по 31.12.2013 року, за договором № 24-12/2013 від 13.12.2013 року за період з 01.12.2013 року по 31.07.2014 року співпадає з даними бухгалтерського обліку ПАТ «Дніпропетровський трубний завод».

Таким чином, проведеним експертним дослідженням підтверджується, як факт існування між сторонами відносин за спірними договорами, так і обґрунтованість розміру грошових вимог кредитора та її відповідність даним бухгалтерського обліку боржника.

При цьому, колегія суддів враховує, що у відповідності до ст.ст. 1, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», ведення бухгалтерського обліку здійснюється на підставі первинних документів, тобто відповідність даних бухгалтерського обліку боржника розміру заборгованості перед кредитором свідчить про складання у повному обсягу сторонами відповідних первинних документів та їх наявність у боржника.

Щодо доводів ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про наявність порушень вимог чинного законодавства під час призначення та проведення судової експертизи у справі, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Згідно з ст. 41 ГПК України, в редакції на час призначення експертизи у справі, встановлення кола питань, які слід поставити перед експертом та визначення експертної установи або експерта віднесено до компетенції господарського суду.

Призначення проведення судової експертизи у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України, проти чого, також не заперечував боржник, відповідає, як вимогам ст. 41 ГПК України, так і Закону України «Про судову експертизу», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та судових досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5 (зі змінами і доповненнями) та було відповідним чином мотивовано судом в ухвалі про призначення експертизи.

Апеляційним судом призначено проведення експертизи у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз та не встановлювалось конкретних експертів, або способу проведення експертизи, тому організація проведення експертизи, в т.ч. і щодо залучення до проведення комісійної експертизи судового експерта, який не є співробітником експертної установи, мала бути визначена керівником експертної установи у відповідності до вимог Закону України «Про судову експертизу» та розділу 4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та судових досліджень.

Отже, проведення у справі комісійної експертизи та залучення до її проведення судового експерта, який не є співробітником експертної установи, не суперечить завданню її проведення, не свідчить про необґрунтованість її висновків та передбачено ст. 10 Закону України «Про судову експертизу».

Також, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи № 7948/17-45/22585/17-45 складено 17.11.2017р., а на цей час судовим експертом Карпенко В.М. було продовжено дію Свідоцтва судового експерта. Згідно ж з експертним висновком, справа надійшла на експертизу лише 27.04.2017р., а ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2017р. було задоволено клопотання експертів та витребувано від сторін необхідні матеріали для проведення експертизи, тобто відсутні підстави вважати, що судовим експертом Карпенко В.М. здійснювалося проведення експертизи у період з 11.04.2017 по 07.07.2017, тобто у період переривання дії Свідоцтва судового експерта.

Не вбачає апеляційний суд і виходу експертів за межі поставлених судом питань та неповноти у дослідженні матеріалів справи, зокрема щодо не дослідження журналу-ордеру деталізованого 36.1.1. «Розрахунки за металопродукцію» за період з 01.02.2013 по 31.12.2013, про що вказує ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", оскільки, як вбачається з висновку експертів та додатків до нього цей період досліджувався у складі загального періоду з 01.01.2013 по 29.07.2014.

Відхиляються колегією суддів і доводи боржника та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо не дослідження експертами оригіналів документів, що підтверджують грошові вимоги кредитора та відсутність деяких специфікацій до договорів, оскільки їх відсутність і була підставою для призначення у справі судово-економічної експертизи, якою спростовані заперечення сторін щодо відсутності у боржника заборгованості перед кредитором у заявленій сумі.

Оцінюючи вищевикладені обставини справи у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що розмір грошових вимог кредитора за договором № 241/5 від 05.05.2003р. у сумі 1 397 335 929,08грн. та за договором № 24-12/2013 від 13.012.2013р. у сумі 245 073 324,42грн. доведений належними та допустимими доказами, а саме завіреними копіями відповідних договорів, додаткових угод, специфікацій, актів прийому-передачі, рахунків-фактур та залізничних накладних, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2014р. у справі № 804/1750/14 та висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 7948/17-45/22585/17-45 від 17.11.2017р., а тому в силу ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України та ст. 23 Закону, грошові вимоги кредитора підлягають визнанню та включенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника.

При цьому, апеляційним судом відхиляються доводи боржника та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо застосування позовної давності до вимог кредитора, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», а ні при первісному розгляді грошових вимог кредитора, а ні при новому розгляді з заявами про застосування позовної давності до вимог кредитора до суду першої інстанції не звертався.

Згідно ж з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Щодо ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", то матеріалами справи підтверджується подання ним 26.11.2015р. заяви про застосування загального строку позовної давності до грошових вимог кредитора заявлених на підставі договору № 241/5 від 05.05.2003р. та договору № 2009-029пст від 01.08.2009р.

Проте, відповідно до ст. 267 ЦК України, заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою, в тому числі й учасником справи, який не є стороною у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності.

Спірні правовідносини, виникли з договорів № 241/5 від 05.05.2003р. та № 24-12/2013 від 13.012.2013р., які укладені між Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу» та ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», тобто саме ці особи є сторонами спору та мають право на подання заяви про застосування позовної давності.

Такого самого висновку дійшов Дніпропетровський апеляційний господарський суд під час розгляду апеляційної скарги Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" на ухвалу місцевого господарського суду від 03.12.2015р. у даній справі, яким постановою від 15.02.2016р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2015р. скасовано в частині відмови у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів боржника грошових вимог Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" в сумі 939 184,02 грн. за договором № 2009-029пст від 01.08.2009р. з підстав неправомірного задоволення господарським судом заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 26.11.2015р. про застосування строку позовної давності щодо грошових вимог кредитора до боржника за договором поставки № 2009-029пст від 01.08.2009р. в розмірі 939 184,02 грн.

Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2016р. у вищенаведеній частині залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2015р., тобто в межах даної справи питання щодо застосування позовної давності до вимог кредитора за заявою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" вже вирішувалося та остаточно вирішено за результатами касаційного перегляду справи.

Таким чином, оскаржувана ухвала постановлена місцевим господарським судом з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, що в силу ст.ст. 275, 276 ГПК України є підставою для її скасування і ухвалення нового рішення про визнання грошових вимог кредитора та зобов'язання розпорядника майна включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1339,80грн. слід покласти на боржника.

Оскільки кредитором не надано належних доказів на підтвердження здійснення оплати вартості судової експертизи в апеляційного суду відсутні підстави, на час прийняття постанови, для розподілу відповідних судових витрат.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016р. у справі № 904/4592/15 -задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016р. у справі № 904/4592/15 - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Визнати грошові вимоги Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" за договором № 241/5 від 05.05.2003р. у сумі 1 397 335 929,08 грн., за договором № 24-12/2013 від 13.012.2013р. у сумі 245 073 324,42грн. та зобов'язати розпорядника майна включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" на користь Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1339,80грн.

Видачу наказу згідно зі ст. 327 ГПК України доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 12.03.2018 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Ю.Б. Парусніков