Постанова № 72566024, 20.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р. Справа№ 911/3273/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Разіної Т.І.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

представники сторін в судове засідання не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017р. (повне текст складено 22.12.2017р.)

у справі №911/3273/17 (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Октябрська ЦЗФ»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця»

про стягнення 2 249,33 грн.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» звернулось до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» про стягнення 2 249,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №13-15/77-У від 31.12.2013р. укладеного між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» та Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля», позивач завантажив вугілля кам'яне марки Г 0-100 у вагон № 6790937, оформленого залізничною накладною №49520620 від 16.04.2017р.

Проте, при прибутті вантажу на станцію Родинська Донецької залізниці складено комерційний акт №450003/134 щодо недостачі вантажу, внаслідок чого позивачу були спричинені збитки, які відповідач, як перевізник зобов'язаний відшкодувати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2017р. у даній справі позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» збитки у розмірі 2 249,33 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погодившись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017р. у справі №911/3273/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Південно-Західна залізниця вважає, що відповідальність за незбереження вантажу повинен нести відправник - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Октябрьська ЦЗФ», оскільки обов'язок визначення придатності вагону для перевезення вантажу дрібної фракції покладений саме на вантажовідправника.

Також апелянт зазначає, що судом не було прийнято до уваги вимог ст.ст. 130, 133 Статуту залізниць України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018р. відкрито апеляційне провадження.

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлено.

Від Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із великим завантаженням представників, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

Відповідно до п.п. 11, 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Суд не визнавав явку обов'язковою.

Крім того, апелянт в силу вимог чинного процесуального законодавства не позбавлений можливості залучити іншого адвоката або направити керівника.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

31.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» (замовник) укладено договір №13-15/7-У, відповідно до умов якого замовник зобов'язується передати (поставити) у власність виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця, пов'язані із збагаченням вугілля та прийняти концентрат. Виконавець зобов'язується прийняти вугілля, виконати його збагачення та передати (поставити) отриманий внаслідок збагачення вугілля концентрат замовнику, в термін та на умовах визначених договором чи специфікаціями.

Згідно залізничної накладної №49520620 від 16.04.2017р. відправлено насипом концентрат вугільний, масою 64 300кг. Відправником вантажу є ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ». Поверхня вантажу маркована у формі поперечних смуг трикутної форми катка ущільнювача.

18.04.2017р. на станції Родинська Донецької залізниці був складений комерційний акт №450003/134, який свідчить про недостачу вантажу в вагоні № 67909374 в кількості 1 500кг, про що в накладній №49520620 зроблено відповідну відмітку.

В комерційному акті №450003/134 від 18.04.2017р. зазначено, що згідно акту загальної форми станції Нижньодніпровський вузол №3412 від 17.04.2017р. вагон №67909374 відчеплений на ваги перевірку, при переважуванні на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 85200 кг, тара - 22400 кг, нетто - 62800 кг., що менше вантажного документу на 1500 кг. Навантаження вантажу вище бортів на 10-20 см., марковане із застосуванням катку. За рухом поїзду над 6-7 люками мається воронкоподібне поглиблення довжиною 2,5 м, по ширині вагону, глибиною - до дна вагону. В місці поглиблення маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Мається діра зі східної сторони за рухом поїзда біля торця, між повздовжньою та хребтовою балками довжиною 180 мм, шириною 186 мм. Для запобігання подальшої втрати вантажу діру ущільнили за допомогою дощок та ганчір'я, течії вантажу немає. До номеру акту доданий індекс /3.

Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Внаслідок недостачі вантажу вантажоотримувачу спричинені збитки у сумі 2 249,33 грн.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержанні нею доходу, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 (далі - Статут), на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).

Відповідно до ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

За таких обставин, позовні вимоги документально обґрунтовані, підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на те, що відповідальність за незбереження вантажу повинен нести відправник, судом до уваги взяте бути не може, оскільки за недостачу в силу вимог Статуту залізниць покладається саме на залізницю, яка несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Щодо обов'язку позивача визначати придатність вагону для перевезення, то зазначене твердження є також помилковим, оскільки відповідно до ст. 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Щодо акту про технічний стан вагона від 18.04.2017р. №16, то зазначене також не заслуговує на увагу, оскільки відправлення вантажовідправником було 16.04.2017р., тобто до складення вказаного акту і не може слугувати належним та допустимим доказом на підтвердження апеляційної скарги.

Крім того, відповідно до ст. 133 Статуту передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Як свідчать матеріали справи, накладна №49520620 від 16.04.2017р. містить відповідний переуступний підпис.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017р. у справі № 911/3273/17.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017р. у справі №910/3273/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/3273/17 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Т.І. Разіна

М.Л. Яковлєв