Постанова № 72566029, 26.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. Справа№ 910/17115/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

представники сторін в судове засідання не з'явились

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Домашній текстиль»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017р. (повне рішення складено 17.11.2017р.)

по справі №910/17115/17 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Домашній текстиль»

про стягнення 219 801,60 грн.

В С Т А Н О В И В :

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Домашній текстиль» про стягнення 219 801,60 грн. штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань за договором №286/3/16/116 від 23.09.2016р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору №286/3/16/16 від 23.09.2016р. відповідач допустив порушення терміну надання послуг, що є підставою для нарахування штрафу та пені відповідно до п.8.3.3. договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2017р. по справі №910/17115/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Домашній текстиль на користь Міністерства оборони України 147 225,60 грн. пені, 72 576,00 грн. штрафу та 3 297,02 грн. судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмежено відповідальністю «ТК-Домашній текстиль» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017р. по справі №910/17115/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції двічі притягнув відповідача до відповідальності, що є порушенням ст. 61 Конституції України, оскільки згідно п. 12.1. договору відповідачем було внесено кошти у розмірі 5% від суми договору в сумі 51 840,00 грн.

Апелянт зазначає, що позивач допустив його до початку робіт лише після 01.11.2016р., оскільки дозвіл на початок виробництва було надано після здачі протоколу випробувань продукції від 01.11.2016р. №177-т/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2017р. відкрито апеляційне провадження.

Міністерство оборони України та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК-Домашній текстиль» своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідно до п.п. 11, 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Суд не визнавав явку обов'язковою.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

23.09.2016р. між Міністерством оборони України (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТК-Домашній Текстиль» (постачальник) було укладено договір №286/3/16/16 про поставку для державний потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), за умовами якого постачальник зобов'язується у 2016р. поставити замовнику вироби текстильні готові для домашнього господарства (постільна білизна) (Наволочка бавовняна) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.

Згідно п.1.2. договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються специфікацією: поставка товару: наволочка бавовняна, строк поставки до 15.10.2016р. включно, загальна кількість 60 000 шт., ціна за одиницю товару: 14,40 грн., ціна поставки 1 036 800,00 грн.

Згідно п. 8.2. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених п.8.3 договору.

Пунктом 8.3.3. сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання, постачальник сплачує пеню в розмірі 0,2 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Згідно акту приймання контролю (якості) № 1 від 22.12.2016р. товар в кількості 60 000 шт. на суму 1 036 800,00 грн. поставлено відповідачем 26.12.2016р. на склад (в/ч А1361), тобто з порушення строку поставки на 71 добу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За таких обставин, позовні вимоги документально обґрунтовані, підлягають задоволенню.

Щодо посилань апелянта на забезпечення виконання, то відповідно до п. 12.4. договору замовник не повертає забезпечення виконання договору у разі, якщо постачальник не виконав умови договору стосовно якості та строків.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У разі встановлення в договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення (постанова Верховного Суду України від 06.11.2013р. у справі №6-116цс13).

Крім того, згідно п. 2.1. договору в узгоджені із замовником терміни, але не пізніше ніж за 15 календарних днів до строку поставки першої партії товару на склад замовника, постачальник надає до Центру розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ (Центру) для затвердження робочих зразків товар у кількості 2 одиниць (штук) з комплектом супровідних документів.

З протоколу від 01.11.2016р. №177-т/16 вбачається, що відповідач в порушення п. 2.1. договору звернувся до Центру пізніше ніж за 15 календарних днів до строку поставки, що спростовує доводи апелянта.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017р. у справі №910/17115/17.

керуючись ст.ст. 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017р. у справі №910/17115/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи №910/17115/17 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді М.Л. Яковлєв

Т.І. Разіна