Ухвала суду № 72471712, 26.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1144/18 Головуючий у І інстанції Усатов Д.Д.Провадження № 11-сс/780/125/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26.02.2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого – судді Говорухи В.І.

суддів – Полосенка В.С., Габрієль В.О.

при секретарі Коломиченко А.С.

за участю прокурора Кулик О.І.

представника власника майна – ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, що належить ПАТ « ОСОБА_3 МКБ».

Як видно з ухвали слідчого судді, прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_4, звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з клопотанням про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018111200000060 від 26.01.2018 року, за ознаками злочину, передбаченого ст. 356 КК України.

Свої вимоги прокурор мотивував тим, що 17.01.2018 року близько 22 годин ОСОБА_5, прибувши до будинку №46 по вул. Виноградна в с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області, де проживає разом із сім'єю не зміг потрапити до будинку, так як його не впускали невідомі особи. Зазначені невідомі особи повідомили, що вони є представниками ТОВ «ВЛ Групп» та зазначене домоволодіння і земельна ділянка належить їм згідно з договором оренди від між ТОВ «ВЛ Групп» та ПАТ «ОСОБА_3 МКБ», а новим власником майна є ПАТ «ОСОБА_3 МКБ». Водночас прокурор зазначав, що за змістом частини другої статті 40 Закону «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Порушивши процедуру примусового виселення заявника із будинку, де зокрема прописана її малолітня дитина, без відповідного рішення суду, змінивши замки та не пускаючи заявника забрати особисті речі із будинку, невідомі особи тим самим вчинили діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого ст. 356 КК України, тобто самоправства. З метою збереження майна та вважає необхідним накласти арешт на майно.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2018 року, клопотання задоволено. Накладено арешт на майно.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді головою правління АТ «ОСОБА_3 МКБ» ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно. А також поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки з ухвалою суду від 31.1.2018 року ознайомилися лише 19.02.2018 року в Єдиному реєстрі судових рішень, оскільки на їх юридичну адресу ухвала не надходила взагалі.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в ході проведених виконавчих дій Предмет іпотеки передано на реалізацію в порядку примусового виконання судових рішень шляхом проведення публічних торгів. За результатами трьох проведених публічних торгів Предмет іпотеки реалізовано не було. 07.11.2017 р. банком зареєстровано право власності на Предмет іпотеки (незавершене будівництво) за рахунок якого частково погашено заборгованість позичальника за кредитним договором № К/08-27. На підставі вищевикладеного, право власності на незавершене будівництвом домоволодіння та земельну ділянку площею 0,1915 га за адресою: Київська обл., Києво- Святошинський р-н, с. Лісники, вул. Виноградна, 46 (предмет іпотеки) набуто АТ «ОСОБА_3 МКБ» в порядку виконання судових рішень на підставі ч. 6 ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» та ст. 49 ЗУ «Про іпотеку». Припущення суду першої інстанції, щодо реєстрації місця проживання будь-яких повнолітніх чи неповнолітніх осіб за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Лісники, вул. Виноградна, 46 та подальше виселення таких осіб є безпідставними та не підтверджено жодними доказами. Відповідно до листа Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 21.02.2018 року за вказаною адресою ніхто не проживає, інформація про зареєстрованих осіб відсутня. Також, відповідно до Договору іпотеки та правоустановчих документів на незавершене будівництвом домоволодіння та земельну ділянку площею 0,1915 га за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Лісники, вул. Виноградна, 46 - дане будівництво є незавершеним, готовністю 96 %, а отже в даному об’єкті нерухомості відсутня юридична можливість реєстрації місця проживання, а також відсутні умови (побутові, санітарні тощо) для проживання. Вказує, що доказами в даному досудовому розслідуванні можуть бути певні документами сформовані на паперових носіях, однак незавершене будівництвом домоволодіння та земельна ділянка не містить на собі будь-яких слідів кримінального правопорушення. Крім того, самоправство є злочином невеликої тяжкості, санкцією якого не передбачена конфіскація майна, що виключає можливість накладення арешту на майно добросовісного набувача. В даному випадку АТ «ОСОБА_3 МКБ» є добросовісним набувачем незавершеного будівництвом домоволодіння та земельної ділянки площею 0,1915 га за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Лісники, вул. Виноградна, 46. Вищезазначені дії порушують право приватної власності, яке закріплене в Конституції України (ст. 41) та Цивільному кодексі України (ст. 319, 321).

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, представника власника майна, який просив задовольнити їх апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судової справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, а заходами забезпечення кримінального провадження є в тому числі арешт майна.

Згідно абзацу другого ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Слідчий суддя суду першої інстанції, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, прийшов до переконання про необхідність задоволення клопотання слідчого про арешт майна.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді суду першої інстанції з наступних підстав.

Слідчий суддя, зазначив в ухвалі про те, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ст. 356 КК України, зазначене домоволодіння відповідає критеріям ст. 98 КПК України і арешт накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Як встановлено в судовому засіданні апеляційної інстанції, звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося в ході виконавчого провадження №33393194 відкритого Відділом примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Київській обл. на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №2-601/2011 про стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_7 Хаіма заборгованості за кредитним договором № К/08-27 в розмірі 9 300 351,68 грн. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитом № К/08-27 ОСОБА_7 було передано в іпотеку АТ «ОСОБА_3 МКБ» незавершене будівництвом домоволодіння та земельну ділянку площею 0,1915 га за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Лісники, вул. Виноградна, 46.

В ході проведених виконавчих дій майно ( предмет іпотеки) передано на реалізацію в порядку примусового виконання судових рішень шляхом проведення публічних торгів. За результатами трьох проведених публічних торгів Предмет іпотеки реалізовано не було, відповідно 04.09.2017 р. виконавчою службою у відповідності до ч. 6 ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 49 ЗУ «Про іпотеку» запропоновано банку прийняти нереалізоване майно у власність, у відповідь на яку банком надано згоду, а виконавчою службою видано необхідні документи для реєстрації права власності.

07.11.2017 р. банком зареєстровано право власності на Предмет іпотеки (незавершене будівництво) за рахунок якого частково погашено заборгованість позичальника за кредитним договором № К/08-27.

Право власності на незавершене будівництвом домоволодіння та земельну ділянку площею 0,1915 га за адресою: Київська обл., Києво- Святошинський р-н, с. Лісники, вул. Виноградна, 46 (предмет іпотеки) набуто АТ «ОСОБА_3 МКБ» в порядку виконання судових рішень на підставі ч. 6 ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» та ст. 49 ЗУ «Про іпотеку» і даних про те, що право власності в даний час оспорюється прокурором не надано.

Відповідно до листа Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 21.02.2018 р. за вказаною адресою відсутня інформація про зареєстрованих осіб.

З врахуванням наведеного на думку колегії суддів, прокурором в судовому засіданні не наведено достатніх підстав для застосування арешту майна.

Також, відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Однак в матеріалах кримінального провадження відсутня інформація щодо визнання даного домоводіння та земельної ділянки речовими доказами в кримінальному провадженні № 42018111200000060 від 26.01.2018 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що законних підстав для застосування в даному випадку арешту майна не вбачається, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали.

Керуючись ст. ст. 376, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу голови правління АТ «ОСОБА_3 МКБ» – задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, що належить ПАТ « ОСОБА_3 МКБ» – скасувати.

В задоволенні клопотання про арешт майна, що належить ПАТ « ОСОБА_3 МКБ» за метріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР № 42018111200000060 від 26.01.2018 року за ознаками злочину, передбаченого ст. 356 КК України –відмовити.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: В.І. Говоруха

Судді: В.С. Полосенко

ОСОБА_8