Ухвала суду № 72471711, 21.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 365/663/17 Головуючий у І інстанції Литвиненко О. Л.Провадження № 11-кп/780/208/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 3 21.02.2018

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

суддів Рудніченко О.М.,

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар Коломиченко А.С.,

за участю:

прокурора Стаховської Н.О.,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Баришівського районного суду Київської області від 21 грудня 2017 року, яким:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Згурівка Згурівського району Київської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, невійськовозобов’язаного, не одруженого, дітей на утриманні не має, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відповідності до ст.89 КК України не має судимості

визнано винним у вчинені злочину за ч.1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Згідно ч.5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_5 строк його попереднього ув»язнення з 23.07.2017року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ст. 96 КК України призначено ОСОБА_5 примусове амбулаторне психіатричне лікування в місцях відбування покарання.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави у рахунок судових витрат за проведення судових експертиз 1484гривні 40 копійок.

Вироком також вирішено питання щодо речових доказів по справі, -

в с т а н о в и л а :

Згідно з вироком, ОСОБА_5 22.07.2017 року близько 23 години 00 хвилин разом із ОСОБА_6 перебували в приміщенні житлового будинку №16 по вул. Толстого в смт. Згурівка Київської області. В той час, між ними, на побутовому грунті виник черговий конфлікт, під час якого у ОСОБА_5 виник прямий умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, взяв у руки кухонний ніж промислового виробництва з маркувальними позначеннями «TRAMONTINA INOX-STAINLESS-BRASIL» та наніс ним по одному удару в грудну клітку, ліве плече та черево ОСОБА_6.

Згідно висновку експерта № 148 від 03.10.2017 року, своїми умисними протиправними діями, ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки, з пошкодженням підшкірно-жирової клітковини, міжреберного м’язу, престінкової плеври лівої плевральної порожнини, перикарду, стінки лівого шлуночку серця; колото різаного поранення лівого плеча; проникаючого колото-різаного поранення черева з прониканням у черевну порожнину; поверхневої рани лівого передпліччя, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Смерть ОСОБА_6 настала від проникаючого колото різаного поранення грудної клітки зліва з пошкодженням серця та розвитком гемоперикарду.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить змінити вирок Баришівського районного суду Київської області від 21 грудня 2017 року, змінивши кваліфікацію злочину на ст.116 КК України. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 неодноразово доводила його до стану сильного душевного хвилювання, що можуть підтвердити свідки, та його звернення в поліцію. Вважає, що проведена експертиза є неточною та зазначає, що на момент вчинення злочину він перебував в стані сильного душевного хвилювання.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5просить змінити вирок Баришівського районного суду Київської області від 21 грудня 2017 року, змінивши кваліфікацію злочину на ст.116 КК України та пом’якшити призначене покарання. Свої вимоги обґрунтовує тим, що повторна судово-психіатрична експертиза, № 601 свідчить, що ОСОБА_5 не в повній мірі міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, будучи хворим та не пройшовши курсу лікування призначеного Яготинським районним судом Київської області 07.07.2015 року. Зазначає, що покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, підтверджують, що загибла ОСОБА_6 багато разів чинила неправомірні дії стосовно ОСОБА_5 та доводила його до стану сильного душевного хвилювання, що закінчувалось різними неприємностями для цієї сім’ї. Вважає, що кваліфікація злочину вчиненого ОСОБА_5 піддається сумніву, оскільки він відчував сильне душевне хвилювання. На думку захисника злочин необхідно кваліфікувати за ст.116 КК України, як умисне вбивство вчинене в стані сильного душевного хвилювання.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

захисника, який апеляційні скарги підтримав та просив їх задовольнити,

прокурора, проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника заперечував; вивчивши матеріали справи, дослідивши характеризуючи обвинуваченого матеріали, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого та захисника не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом з точки зору належності, допустимості та достовірності. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні та достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вимоги вказаної норми закону, на думку колегії суддів, дотримані судом першої інстанції при постановленні вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_5

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв'язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.

Як встановлено перевіркою матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування та судове провадження у ньому проведені з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, спрямованих на всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи.

Як вбачається з вироку суду, свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, суд обґрунтував на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду, та які суд оцінив у відповідності до вимог ст.94 КПК України.

Зазначені висновки суду ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, зокрема:

допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції обвинувачений не заперечував той факт, що він спричинив тілесні ушкодження потерпілій, але заподіяв їх на побутовому грунті в стані душевного хвилювання і без наявного умислу на вбивство. 22.07.2017 року він зі співмешканкою ОСОБА_6 на протязі дня працювали, вантажили автомобіль. Після 17 години повертались з роботи, зайшли в магазин купили спиртного, частину з якого випили біля магазину. Прийшовши додому, решту спиртного розпили утрьох разом з ОСОБА_7, яка з чоловіком проживала у нього в будинку. Потім ОСОБА_5 ліг відпочивати, а ОСОБА_6 забрала в нього 400 гривень. ОСОБА_5 попросив співмешканку повернути йому гроші, вона відмовилась, штовхнула його. На ці її дії він розізлився і між ними почалась сварка. Він не пам»ятає яким чином, так як у нього бувають провали пам»яті, але він наніс ОСОБА_6 серію ударів у руку і у грудну клітку, від яких вона навіть не захищалась.

показаннями свідка ОСОБА_7, яка пояснила суду, що 22.07.2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийшли додому біля 22 години випивши, принесли недопиту пляшку горілки та закуску і вдома разом розпивали. Через деякий час почула сварку ОСОБА_5 з ОСОБА_6, але згодом вони угомонились. Потім між ними знову виникла сварка, ОСОБА_5 просив ОСОБА_6 віддати їй гроші, але вона не віддавала. Свідок зайшла до них у кімнату розборонити та заспокоїти їх обох. ОСОБА_6 трималась за руку, але крові не було. Потім вона побачила, що ОСОБА_6 лежала на підлозі, було багато крові, ОСОБА_5 спав. Вона помітила ніж під рукою ОСОБА_6, забрала його і положила на стіл. Про те, що ОСОБА_6 мертва вона не зрозуміла. ОСОБА_5 наказав їй помити підлогу та тіло, але коли вона почала мити, то зрозуміла, що тут щось не так і пішла до сусідки викликати швидку допомогу.

показаннями свідка ОСОБА_8, який підтвердив суду, що 22.07.2017 до нього після 23 години прибігла його дружина ОСОБА_7 і сказала, що ОСОБА_5 порізав ОСОБА_6. Коли він з товаришем прийшли до будинку ОСОБА_5, то ОСОБА_6 лежала на підлозі біля дивану, обличчя в синцях і була вже мертва, а ОСОБА_5 лежав на дивані.. ОСОБА_5 сказав, що це він зробив, бо вона забрала гроші і не віддавала. Коли свідок перевірив у ОСОБА_6 пульс і повідомив, що вона мертва, ОСОБА_5 сказав, що йому байдуже.

показаннями свідка ОСОБА_10, який пояснив суду, що 22.07.2017 року у нього був ОСОБА_8, вони разом ремонтували велосипед. Вечором прибігла жінка ОСОБА_8 і сказала, що ОСОБА_5 порізав ОСОБА_6 Коли прийшли до будинку ОСОБА_5, то ОСОБА_6 лежала на підлозі на спині, ОСОБА_5 на дивані. На обличчі ОСОБА_6 були синці. ОСОБА_11 поміряв пульс і сказав, що вона мертва.

показаннями свідка ОСОБА_12, який пояснив суду, що він працює фельдшером і 22.07.2017 року у складі бригади екстреної медичної допомоги близько 24 години виїздили на виклик про ножове поранення. В кімнаті будинку на підлозі лежала жінка з ножовим пораненням, обвинувачений сидів на дивані, на ньому був чистий одяг, хоча в кімнаті було не мало крові, сліди крові були з однієї кімнати в іншу. На тілі потерпілої було виявлено ножове поранення в область серця. На ногах і животі потерпілої було видно розводи крові, як наслідок того, що кров змивалась.

протоколом огляду місця події від 23.07.2017 року, план схемою до огляду місця події та ілюстрованими фототаблицями до нього, згідно яких місцем огляду являється територія домоволодіння по вул. Л.Толстого, 16 в смт. Згурівка Київської області, в будинку якого виявлено труп ОСОБА_6 з наявними колото-різаними ранами на лівому передпліччі та в області серця, плямами від речовини бурого кольору, зовні схожими на кров, кухонні ножі (т. 1 а.с. 107 - 127).

висновком експерта Яготинського міжрайонного відділення «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 48 згідно якого при дослідженні трупа ОСОБА_6 виявлено: проникаюче колото-різане поранення грудної клітки, яке починається раною « 1 переходить у раньовий канал по ходу якого пошкоджено підшкірно жирова клітковина, межреберний м’яз у 4-му межребер’ї, престінкова плевра лівої плевральної порожнини, перикард, стінку лівого шлуночку серця з утворенням тампонади серцевої сорочки кров»є, раневий канал йде зверху знизу, справа наліво, спереду назад довжиною 9 см; колото різане поранення лівого плеча, яке починається раною № 2 переходить у раневий канал який йде через товщу двухглавого м»язу, плеча біля внутрішнього краю плеча., у підшкірно жировій клітковині, роздвоюється і на внутрішній поверхні плеча у нижній третині продовжується у вигляді двох крапкових ран, які співпадають з двома ранами на лівій бічній поверхні грудної клітини таким чином раньовий канал йде справа на ліво суворо горизонтально, довжина якого складає 8,5 см; проникаюче колото різане поранення черева , яке починається раною № 4 продовжується у раневий канал йде справа наліво декілька знизу вверх і проникає у черевну порожнину , довжина раньового каналу 6 см; поверхнева рана лівого передпліччя. Смерть наступила від проникаючого колото різаного поранення грудної клітки зліва з пошкодженням серця та розвитком гемоперикарду. Виявлені при дослідженні трупа вищеописані ушкодження прижиттєві , виникли за деякий час до настання смерті від дії плоского предмету , який володів колючо-ріжучими властивостями, одностороннє – гострого колюче – ріжучого предмету типу клинка ножа, що мав обух та лезо , найбільша ширина слідоутворюючої частини клинка ранячого знаряддя на рівні занурення в рані не перевищувала 1,1 см, виявлені ушкодження відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя, виявлені ушкодження знаходяться в зоні доступної для спричинення власною рукою, в крові трупа виявлений етиловий спирт в концентрації 6,63 проміле , що стосовно до живих може відповідати тяжкому алкогольному сп’янінню (т. 1 а.с. 140-142).

висновком експерта КОБСМЕ № 143-мк від 15.09.2017 року про те, що при судово – медичному криміналістичному дослідженні клаптя шкіри з трупа ОСОБА_6 виявлено одне наскрізне ушкодження з ознаками колото-різаного , яке виникло від дії одностороннє – гострого колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа , що мав обух та лезо, найбільша ширина слідоутворюючої частини клинка ранячого знаряддя на рівні занурення в рані не перевищувала 1,1 см ( без урахування направлення лінії Лангера та можливого скорочення розмірів клаптя шкіри під дією спиртово-оцтового розчину). Металізації сполуками заліза не виявлено. Виникнення виявленого ушкодження на клапті шкіри з грудної клітки злів від дій наданих на дослідження ножів не виключається (т. 1 а.с. 193-194).

висновком експерта КОБСМЕ № 168-мк від 19.09.2017 року, відповідно до якого на фуфайці (футболці) виявлено два наскрізних пошкодження з ознаками колото – різаних, які виникли від дій плоского предмету з колюче –ріжучими властивостями. Найбільша ширина слідоутворюючої частини травмуючого знаряддя в пошкодженні № 1 була 1,8 см , в пошкодженні № 2 – 0,9 см. Індивідуальні ознаки травмуючого предмету (предметів) в пошкодженнях на фуфайці (футболці) не виявлені. Можливість виникнення виявлених пошкоджень від дій одного предмету не виключається. Виникнення виявлених пошкоджень на фуфайці (футболці) від дій наданих на дослідження ножів не виключається (т. 1 а.с. 196-198).

висновком експерта КОБСМЕ № 203 від 25.09.2017 року про те, що кров потерпілої ОСОБА_6 відноситься до групи О з ізогемагглютинінами анти- А та анти-В. В змивах з підлоги в прохідній кімнаті, з підлоги спальної кімнати, з підлоги далекої спальної кімнати, вилучених при ОМП на ватні тампони гігієнічних паличок, на двох фрагментах коврових плетених доріжок виявлено кров людини. При визначенні групової приналежності крові в об»єктах виявлено антиген Н, установлена група крові О з ізогемагглютинінами анти- А та анти-В. Отже, дані сліди крові можуть походити від потерпілої ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 200-201).

висновком експерта КОБСМЕ №151/ц від 25.09.2017 року про те, що при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук ОСОБА_5 знайдені мікросліди крові людини, статева належність яких не встановлена в зв»язку з відсутністю клітинних елементів крові в препаратах або відсутністю ядер, придатних для цитологічного дослідження. При серологічному дослідженні даних об»єктів виявлені антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0. Враховуючи одержані результати дослідження та груп крові потерпілої ОСОБА_6, можна прийти до висновку : мікросліди крові, що знайдені в піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_5 могли проходити від особи (осіб), в крові якої (яких) знаходиться антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0. Домішок крові від потерпілої ОСОБА_6 не виключається. Висловитися про походження мікрослідів крові в піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_5 від ОСОБА_7 не представляється можливим в зв»язку з відсутністю її зразка крові (т. 1 а.с. 220-223).

висновком експерта КОБСМЕ №154/ц від 25.09.2017 року про те, що при судово-цитологічному дослідженні змивів із правої та лівої нижніх кінцівок ОСОБА_5 знайдена кров людини, статева належність якої не встановлена, в зв»язку з відсутністю в препаратах клітиннних елементів. При серологічному дослідженні даних об»єктів виявлені антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0. Таким чином , враховуючи одержані результати дослідження та групу крові потерпілої ОСОБА_6, можна прийти до висновку : кров, що знайдена на змивах із правої та лівої нижніх кінцівок ОСОБА_5 могли проходити від особи (осіб), в крові якої (яких) знаходиться антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0. Домішок крові від потерпілої ОСОБА_6 не виключається (т. 1 а.с. 225-228).

Висновком експерта КОБСМЕ №153/ц від 25.09.2017 року про те, що при судово-цитологічному дослідженні змивів із передпліччя правої руки та з долоні лівої руки ОСОБА_5 знайдена кров людини, статева належність якої не встановлена, в зв»язку з відсутністю ядер , придатних для цитологічного дослідження або відсутністю в препаратах клітинних елементів крові. При серологічному дослідженні даних об»єктів виявлені антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0. Таким чином , враховуючи одержані результати дослідження та групу крові потерпілої ОСОБА_6, можна прийти до висновку : кров, що знайдена на змивах із передпліччя правої руки та з долоні лівої руки ОСОБА_5 могли проходити від особи (осіб), в крові якої (яких) знаходиться антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0. Домішок крові від потерпілої ОСОБА_6 не виключається (т. 1 а.с. 230-233).

протоколом проведення слідчого експерименту, додатком до нього з відеозаписом (т. 2 а.с. 131) за участю свідка ОСОБА_8 від 07.10.2017 року, де в ході проведення слідчого експерименту ОСОБА_8 пояснив про відомі обставини та зобразив схематично обстановку на місці злочину, підтвердив, що на повідомлення дружини що ОСОБА_5 порізав ОСОБА_6, він з товаришем прийшов додому і побачив ОСОБА_6 лежала на підлозі, на грудній клітці вище серця була рана, багато крові, ОСОБА_5 повідомив що це він зробив (т. 1 а.с. 234-236).

протоколом проведення слідчого експерименту та додатком до нього з відеозаписом (т. 2 а.с. 131) за участю свідка ОСОБА_10 від 07.10.2017 року, відповідно до якого в ході проведення слідчого експерименту ОСОБА_10. пояснив про відомі обставини та зобразив схематично обстановку на місці злочину, підтвердив що з ОСОБА_8 по проханню його дружини прийшли до ОСОБА_5, ОСОБА_6 лежала на підлозі мертва, на обличчі були синці, багато крові (т. 1 а.с. 237-239).

протоколом проведення слідчого експерименту та з відеозаписом (т. 2 а.с. 131) за участю свідка ОСОБА_7 від 25.07.2017 року, в ході якого пояснила про відомі обставини, які бачила та чула перед настанням смерті ОСОБА_6, а саме сварку між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та безпосередньо після цього, у приміщені будинку свідок показала на кімнату, де відбувались описані нею події, перевірено чи могла вона чути лайку між ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Свідок підтвердила, що після розпиття спиртних напоїв між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виникла сварка за гроші, які ОСОБА_6 забрала і не повертала ОСОБА_5, на що ОСОБА_5 сказав, що візьме ножа і заріже її та чула як він ходив по ножа. В будинку крім них трьох нікого не було (т. 1 а.с. 241-242).

протоколом проведення слідчого експерименту та з відеозаписом (т. 2 а.с. 131) за участю ОСОБА_5 від 23.07.2017 року, місцем проведення слідчого експерименту є садиба по вул. Толстого, 16 в смт. Згурівка, в ході якого пояснив про події , які відбувались ввечері 22.07.2017 року, що після розпиття спиртних напоїв між ним та ОСОБА_6 відбулась сварка за гроші, вона його штовхнула, пордальший розвиток подій не пам»ятає (т. 2 а.с. 46-48).

протоколом проведення слідчого експерименту та з відеозаписом (т. 2 а.с. 131) за участю ОСОБА_5 від 25.07.2017 року, місцем проведення слідчого експерименту є садиба по вул. Толстого, 16 в смт. Згурівка, в ході якого в приміщенні житлового будинку він показав на кімнати, де відбувались події, які він пам’ятає (т. 2 а.с. 50-51).

висновком експерта № 381 від 28.07.2017 року, згідно якого в крові ОСОБА_5 виявлено етиловий спирт в концентрації – 0,76 ‰. Метилового спирту, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено ( т.2 а.с. 204).

висновком експерта № 382 від 28.07.2017 року, яким підтверджується, що в крові ОСОБА_7 не виявлено метилового, етилових спиртів, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів (т.2 а.с. 205).

Іншими доказами.

Суд першої інстанції правильно оцінив всі зазначені у вироку докази в їх сукупності, та вважав їх достовірними, належними, допустимим та достатніми для доведення вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним інкримінованого злочину. Всі докази повністю узгоджуються та співпадають між собою.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначеного злочину доведена повністю. Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.1 ст. 115 КК України є правильною, оскільки обвинувачений умисно протиправно заподіяв смерті ОСОБА_6

Доводи апеляційних скарг про те, що даний злочин обвинувачений вчинив в стані сильного душевного хвилювання, а тому його дії необхідно кваліфікувати за ст. 116 КК України, не грунтуються на вимогах закону України про кримінальну відповідальність і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

Відповідно до диспозиції ст. 116 КК України стан сильного душевного хвилювання, у якому вчиняється вбивство, викликається протизаконним насильством потерпілого стосовно обвинуваченого, систематичним насильством чи тяжкою образою з боку потерпілого. Колегія суддів вважає, що у ході судового розгляду як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції не встановлено наявності обставин, із яким законодавець повязує виникнення стану сильного душевного хвилювання.

Із матеріалів справи, зокрема, показань ОСОБА_5 в суді вбачається, що він часто сварився з потерпілою. В той день вона відмовилась повертати йому гроші та штовхнула його. На ці її дії він розізлився і між ними почалась сварка. Він не пам»ятає яким чином, але він наніс ОСОБА_6 серію ударів у руку і у грудну клітку, від яких вона навіть не захищалась. Наведене указує на те, що саме обвинувачений застосовував протизаконне насильство щодо потерпілої. У кримінальному провадженні не встановлено те, що потерпіла систематично знущалась над обвинуваченим. Так, із показань обвинуваченого вбачається що між ним та потерпілою систематично виникали сварки та обопільні бійки, що не може бути розцінено як систематичне знущання потерпілої над обвинуваченим. Не встановлено у ході судового провадження і будь-якої тяжкої образи обвинуваченого із боку потерпілої, у своїх показаннях обвинувачений не указував щодо будь-яких образ щодо нього із боку потерпілої.

По справі проведено судово-психіатричну експертизу, згідно з висновками якої ОСОБА_5 в період інкримінованих йому дій і в теперішній час на психіатричне захворювання, передбачене ознаками ст. ст. 19,20 КК України , в тому числі на тимчасовий розлад психічної діяльності , не страждав і не страждає. У нього мали та мають місце ознаки органічного астенічного і когнітивного розладів, виражені в такому ступені , що він міг в період інкримінованих йому дій та може в теперішній час усвідомлювати свої дії і керувати ними. В період інкримінованих йому дій ОСОБА_5 також перебував у стані простого алкогольного сп»яніння.

Крім того, ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 17.11.2017 року призначено у даному кримінальному провадженні комісійну комплексну судову психолого-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Комунального закладу Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об»єднання». Вдповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 601 ОСОБА_5 в період інкримінованих йому дій і в теперішній час страждав та страждає на органічне ураження головного мозку травматичного генезу (органічний розлад особистості та когнітивні розлади). За своїм психічним станом ОСОБА_5 в період інкримінованих йому дій і в даний час може усвідомлювати свої дії та керувати ними, але не повною мірою. ОСОБА_5 під час скоєння інкримінованих дій не перебував в стані фізіологічного афекту та в будь-якому іншому емоційному стані , який міг би здійснити суттєвий вплив на його свідомість та діяльність (т. 2 ст. 167-169).

Наведене у своїй сукупності указує на відсутність у обвинуваченого в момент вбивства потерпілої стану сильного душевного хвилювання у звязку із чим його дії не можуть кваліфікуватися за ст. 116 КК України. Апеляційні скарги як обвинуваченого, так і його захисника у цій частині є необгрунтованими і не підлягають до задоволення в частині перекваліфікації дій обвинуваченого із ч.1 ст. 115 на ст. 116 КК України.

Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Переглядаючи вирок суду щодо поданої захисником апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при призначенні обвинуваченому покарання, суд не порушив загальних засад його призначення, передбачених ст. 65 КК України, та повною мірою врахував, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Судом першої інстанції враховано, що обвинувачений визнав вину частково, наявність пом»якшуючих та обтяжуючих обставин, позитивні характеристики, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, внаслідок якого настала смерть потерпілої, умисної форми вини інкримінованого обвинуваченому злочину; з урахуванням даних щодо його особи, на підставі всебічного врахування фактичних обставин справи в їх сукупності, для досягнення цілей покарання, суд правильно вважав, що виправлення обвинуваченого можливе тільки при призначенні реальної міри покарання і тільки в місцях позбавлення волі з ізоляцією від суспільства, у вигляді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої статті ст. 115 ч. 1 КК України, вважаючи саме таке покарання необхідним і достатнім для досягнення мети покарання.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_5 лише в умовах ізоляції від суспільства та вважає, що призначене обвинуваченому покарання за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення, запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 і ст. 65 КК України.

Таким чином, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг.

Поряд із цим колегія суддів вважає, що вирок підлягає зміні відповідно до положень ч.2 ст.404 КПК України. Відповідно до цієї норми закону суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.96 КК України примусове лікування може бути застосовано судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших людей.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив помилку при призначенні ОСОБА_5 на підставі ст. 96 КК України примусового амбулаторного психіатричного лікування в місцях відбування покарання, оскільки матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних про те, що ОСОБА_5 має будь-яке захворювання, в тому числі і психіатричного профілю і воно є небезпечним для здоровя інших людей. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що ні нормами діючого КК України, ні іншими законодавчими актами України не передбачено проведення примусового амбулаторного психіатричного лікування. У даному випадку суду першої інстанції необхідно було вирішувати питання про застосування щодо ОСОБА_5 примусового заходу медичного характеру і виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Так, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 601 від 29.11.2017 року ОСОБА_5 в період інкримінованих йому дій і в даний час може усвідомлювати свої дії та керувати ними, але не повною мірою. З огляду на вимоги ст. 20 КК України ОСОБА_5 є обмежено осудним, підлягає кримінальній відповідальності і до нього може бути застосований зазначений вище примусовий захід медичного характеру. Натомість суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 20, 94 КК України застосував положення ст. 96 КК України, яка регулює інший вид правовідносин, допустивши тим самим неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. За змістом п.4 ч.1 ст. 409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке проявилось у застосування закону, який не підлягав застосуванню є підставою для зміни судового рішення при розгляді справи судом апеляційної інстанції. У зв’язку із цим колегія суддів вважає за необхідне вирок змінити, виключивши із вироку рішення суду першої інстанції про призначення ОСОБА_5 примусового амбулаторного психіатричного лікування в місцях відбування покарання на підставі ст. 96 КК України.

Не дивлячись на те, що відповідно до ст. 20 КК України до обмежено осудних осіб можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру і про необхідність застосування такого заходу у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку указано у зазначеному вище висновку судово-психіатричної експертизи № 601 від 29.11.2017 року, колегія суддів не знаходить правових підстав для застосування таких заходів судом апеляційної інстанції, оскільки судом першої інстанції питання про призначення таких заходів не обговорювалось, у вирку не зроблено будь-яких висновків щодо цієї обставин, вирок у цій частині учасниками судового провадження не оскаржений. Колегія суддів вважає, що застосування такого заходу судом апеляційної інстанції є неможливим коли у апеляційних скаргах про це не порушується питання, застосування цього заходу неминуче призводить до погіршення становища обвинуваченого, оскільки цей захід за своєю суттю є примусовим. З огляду на положення ч.2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції у даному випадку не може вийти за межі апеляційних скарг та застосувати до обвинуваченого цей примусовий захід медичного характеру.

При цьому колегія суддів не встановила істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування вироку та можливість призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Зазначене вище неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є лише підставою для зміни вироку, у звязку із чим вирок Баришівського районного суду Київської області від 21 грудня 2017 року щодо ОСОБА_5 підлягає зміні у зазначеній вище частині.

На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України колегія суддів,-

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 залишити без задоволення.

В порядку ч.2 ст.404 КПК України вирок Баришівського районного суду Київської області від 21 грудня 2017 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Виключити з рішення суду посилання суду на застосування щодо ОСОБА_5 ст.96 КК України.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С У Д Д І :

(підписи)