Постанова № 72402336, 20.02.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2018 справа № 905/2465/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 не з’явився не з’явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_4”, м.Маріуполь Донецької областіна рішення господарського суду Донецької області від20.11.2017р. (повний текст складено та підписано 20.11.2017р.)у справі№ 905/2465/17 (суддя В.І. Матюхін)за позовомПублічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь Дніпропетровської області доПриватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_4”, м.Маріуполь Донецької області простягнення 481520,45грн.

В С Т А Н О В ИВ :

Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь Дніпропетровської області, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_4”, м.Маріуполь Донецької області про стягнення 481520,45грн., які складаються з пені в розмірі 434921,70грн. та 3% річних у розмірі 46598,75грн.

Позовні вимоги мотивовані простроченням виконання відповідачем зобов’язань за договором поставки №161507/1506169/101 від 25.12.2015р. в частині оплати вартості отриманого товару, у зв’язку з чим наявні підстави для нарахування пені та 3% річних на суму простроченої заборгованості.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.11.2017р. у справі №905/2465/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" задоволені в повному обсязі.

Приймаючи зазначене рішення, господарський суд встановив факт несвоєчасної оплати відповідачем вартості товару, отриманого за договором поставки №161507/1506169/101 від 25.12.2015р., у зв’язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення 3% річних та пені.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_4” звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 227415,13грн., 3% річних у сумі 29120,61грн. (з урахуванням розрахунку відповідача) та задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, на 80%. До апеляційної скарги також додано клопотання про відстрочення виконання судового рішення на чотири місяці з дати набрання законної сили рішенням господарського суду.

Підставами для скасування рішення апелянт зазначає порушення місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та невірну оцінку доказів. Так, відповідач звертає увагу на сукупність обставин, які, на переконання останнього, свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення, а саме:

- порушення судом принципу змагальності сторін, яке полягає у розгляді справи без участі представника відповідача, позбавленого права надати відзив з документами, серед яких листування сторін з приводу тимчасового припинення здійснення оплат з огляду на блокування банківських рахунків позивача;

- порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме безпідставне застосування до спірних правовідносин ст.549, 550 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України);

- необгрунтоване завищення позивачем розміру пені та 3% річних через помилкове включення до вартості товару транспортних витрат та витрат, пов’язаних з охороною товару, що є порушенням умов п.3.3 договору;

- суд не переконався в обґрунтованості позовних вимог щодо строків порушення виконання зобов’язань;

- відсутність вини та доказів заподіяння позивачу збитків у зв’язку з порушенням відповідачем зобов’язання, знаходження останнього на території проведення АТО, на думку відповідача, є підставою для задоволення клопотання про зменшення розміру пені на 80% та задоволення клопотання про відстрочення виконання судового рішення на чотири місяці.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 06.12.2017р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий Марченко О.А., судді Стойка О.В., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 31.01.2018р.

З 15.12.2017р. набув чинності Господарський процесуальний кодекс України (далі – ГПК України) у новій редакції відповідно до Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147-VIII від 03.10.2017р.

Згідно з приписами підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень ГПК України справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст.3 ГПК України).

Таким чином, розгляд зазначеної апеляційної скарги здійснюється в порядку ГПК України в редакції, що діє з 15.12.2017р.

Через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого позивач наголошує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки суд надав оцінку всім наявним у справі доказам, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Позивач у відзиві зазначає, що за спірними рахунками до сплати заявлялися суми лише за поставлений товар і не заявлялися окремо суми, пов’язані з транспортними витратами та охороною товару, оскільки згідно умов договору останні входять до вартості товару.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що наданий апелянтом контррозрахунок не враховує узгоджених сторонами вимог п.3.8 договору щодо порядку розподілу сплачених коштів.

Позивач, разом з іншим, заперечує проти задоволення клопотань скаржника щодо зменшення розміру пені та відстрочення виконання рішення суду як таких, що заявлені необґрунтовано.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Марченко О.А. у відпустці на дату розгляду справи, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 29.01.2018р., проведено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Чернота Л.Ф., Радіонова О.О.

Представники сторін у судове засідання 31.01.2018р. не з’явилися. Зважаючи на неможливість вирішення спору в даному судовому засіданні, враховуючи необхідність дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 ГПК України, та з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про відкладення розгляду справи на 20.02.2018р.

У судове засідання 20.02.2018р. представники сторін повторно не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, беручи до уваги, що їх явка не була визнана судом обов’язковою, з огляду на те, що позиція відповідача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, а позиція позивача – у відзиві на неї, приймаючи до уваги достатність наявних матеріалів справи, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.), дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч.1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.) фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося, складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, 25.12.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_4” (далі - покупець) укладено договір поставки №161507/1506169/101 (далі – договір), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити згідно п.3.4 договору феросплави (далі – товар), протягом строку з 01.09.2016р. по 31.12.2016р. на умовах, у кількості та строки, вказані у специфікаціях до договору, які є його невід’ємною частиною.

У свою чергу, додатковою угодою №3/1602942 від 01.06.2016р. до договору поставки №161507/1506169/101 від 25.12.2015р. у преамбулі та у всьому тексті договору сторони змінили найменування покупця з Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_4” на Приватне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_4”, таким чином, сторонами за спірним договором є Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" та Приватне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_4”.

На виконання умов договору між сторонами підписані специфікації на поставку товару (феромарганець і феросилікомарганець), в яких погоджено найменування товару, його кількість, комплектність, асортимент та ціну (копії специфікацій наявні в матеріалах справи).

Господарським судом першої інстанції встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" у грудні 2016р. було поставлено Приватному акціонерному товариству “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_4” товар, обумовлений у специфікації №12 від 02.12.2016р., згідно з залізничими накладними №№ 45431376, 45737343, 45737368, 45737384, 45737376, 45947546, 45947553.

Для оплати поставленого товару позивачем були виставлені відповідні рахунки на оплату: №210500 від 14.12.2016р. на суму 15115141,12грн.; №210500АК від 01.02.2017р. на суму 59010,62грн.; №210500АК1 від 13.02.2017р. на суму 786134,48грн.; №210500АК2 від 17.02.2017р. на суму 64082,00грн.; №210701 від 24.12.2016р. на суму 12825264,97грн.; №210701АК від 17.02.2017р. на суму 334137,10грн.; №210701АК1 від 17.02.2017р. на суму 341423,02грн.; №210702 від 24.12.2016р. на суму 9159956,77грн.; №210702АК від 17.02.2017р. на суму 482492,94грн.; №210828 від 29.12.2016р. на суму 20657926,30грн.; №210828АК від 17.02.2017р. на суму 126858,29грн.; №210828АК1 від 21.02.2017р. на суму 987348,54грн.

Порушення покупцем зобов’язань щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару стало підставою звернення постачальника з позовом до суду за захистом порушеного права.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 ЦК України та статей 264-271 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

З огляду на приписи ст.265 ГК України та ст.712 ЦК України за договором поставки обов’язку постачальника передати (поставити) у зумовлені строки (строк) товар (товари) кореспондується обов’язок покупця прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, за зазлізними накладними №№ 45431376, 45737343, 45737368, 45737384, 45737376, 45947546, 45947553 позивачем було поставлено відповідачу товар за договором поставки №161507/1506169/101 від 25.12.2015р. та виставлено відповідні рахнуки на оплату товару, а саме: №210500 від 14.12.2016р. на суму 15115141,12грн.; №210500АК від 01.02.2017р. на суму 59010,62грн.; №210500АК1 від 13.02.2017р. на суму 786134,48грн.; №210500АК2 від 17.02.2017р. на суму 64082,00грн.; №210701 від 24.12.2016р. на суму 12825264,97грн.; №210701АК від 17.02.2017р. на суму 334137,10грн.; №210701АК1 від 17.02.2017р. на суму 341423,02грн.; №210702 від 24.12.2016р. на суму 9159956,77грн.; №210702АК від 17.02.2017р. на суму 482492,94грн.; №210828 від 29.12.2016р. на суму 20657926,30грн.; №210828АК від 17.02.2017р. на суму 126858,29грн.; №210828АК1 від 21.02.2017р. на суму 987348,54грн.

Факт отримання товару та рахунків за договором №161507/1506169/101 від 25.12.2015р. не спростовано Приватним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_4”.

Приймаючи до уваги умови пункту 3.4 договору, оплата вартості поставленого товару здійснюється протягом 30-ти (тридцяти) банківських днів з дати поставки товару.

При цьому, з огляду на приписи п.2.3 договору, датою поставки товару при поставці залізничним транспортом є дата штемпелю на залізничній накладній станції вантажовідправника.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо визначення граничних строків для оплати за товар, отриманий за залізничними накладними: №45431376 – по 27.01.2017р. (рахунок №210500 від 14.12.2016р.); №45737343 та №45737368 – по 07.02.2017р. (рахунок №210701 від 24.12.2016р.); №45737384 та №45737376 – по 07.02.2017р. (рахунок №210702 від 24.12.2016р.); №45947546 та №45947553 – по 13.02.2017р. (рахунок №210828 від 29.12.2016р.).

Як встановлено господарським судом та не оспорюється відповідачем, останній здійснив оплату товару в повному обсязі, однак з порушенням строків, визначених умовами п.3.4 договору. Наведене підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами та платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Обов’язок щодо сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період, за кожен день прострочення оплати, у випадку порушення відповідачем строків оплати за поставлений товар, передбачений п.7.6 договору №161507/1506169/101 від 25.12.2015р.

У зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати товару, позивачем нараховано суму пені за загальний період з 28.01.2017р. по 20.02.2017р. в розмірі 434921,70грн., а також 3% річних у розмірі 46598,75грн. за вказаний період (нарахування здійснено окремо за кожним рахунком).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та пені, який визнав обгрунтованим місцевий господарський суд, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних та пені у заявленому позивачем розмірі.

Разом з тим, додані до апеляційної скарги клопотання про відстрочення виконання рішення суду на 4 місяці та про зменшення розміру пені на 80% не підлягають розгляду, оскільки останні не були предметом дослідження у суді першої інстанції. При цьому, докази несвоєчасного/неналежного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи в матеріалах справи відсутні.

Твердження апелянта про необгрунтоване завищення позивачем розміру пені та 3% річних через помилкове включення до вартості товару транспортних витрат та витрат, пов’язаних з охороною товару, не приймається колегією суддів, оскільки зі змісту наявних у матеріалах справи рахунків на оплату не вбачається включення позивачем cум на транспортні витрати та витрати, пов’язані з охороною товару. Більш того, пунктом 3.3 договору передбачено, що зазначені витрати входять у вартість товару.

Стосовно контррозрахунку пені та 3% річних, наведеного відповідачем в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що пунктом 3.8 договору в редакції додаткової угоди №1/1601804 від 20.04.2016р., сторонами погоджено, що при перерахуванні коштів на рахунок постачальника, покупець зобов’язаний вказати: “Оплата за товар за договором №161507/1506169/101 від 25.12.2015р”. При цьому одержані грошові кошти розподіляються постачальником наступним чином: 1) оплачуються рахунки, які виписані на різницю між базовою ціною продукції на дату відвантаження і ціною такої продукції на дату зарахування грошових коштів від покупця; 2) оплачуються рахунки, виписані за базовою ціною продукції на дату відвантаження (такі рахунки оплачуються в порядку календарної черги виникнення заборгованості)”.

Таким чином, погодження сторонами певного алгоритму розподілу грошових коштів, які надходять від відповідача, унеможливлює прийняття колегією суддів до уваги контррозрахунку відповідача, оскільки останній здійснено без дотримання вимог умов п.3.8 договору.

Посилання апелянта на порушення судом принципу змагальності сторін, яке полягає у розгляді справи без участі представника відповідача, позбавленого права надати відзив з документами, серед яких листування сторін з приводу тимчасового припинення здійснення оплат з огляду на блокування банківських рахунків позивача, судовою колегією не приймаються з огляду на підтвердження матеріалами справи належного та своєчасного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст.276 ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв’язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається, що за змістом ст.129 ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.) має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_4”, м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 20.11.2017р. (повний текст складено та підписано 20.11.2017р.) у справі № 905/2465/17 – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.11.2017р. (повний текст складено та підписано 20.11.2017р.) у справі № 905/2465/17– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 20.02.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 23.02.2018р.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 5 примірників: 1 – позивачу; 1 – відповідачу; 1 – до справи; 1 – ДАГС; 1 – ГСДО