Ухвала суду № 72125034, 08.02.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/20687/2012

н/п 6/640/45/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у обмеженні права на виїзд

"08" лютого 2018 р.

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю секретаря Бломберус С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за поданням державного виконавця Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, –

ВСТАНОВИВ:

05.02.2018 року державний виконавець Манерко Д.Д. звернувся до суду з поданням, у якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до виконання судового рішення. Посилається на те, що на виконанні ВДВС перебуває виконавче провадження №51286189 та №51874048 з примусового виконання виконавчих листів № 2018/20687/2012 від 09.09.2013 про стягнення з боржника на користь стягувача заборгованості у сумі 210812,59 грн. та судового збору 3129 грн. Копії постанов про відкриття виконавчих проваджень були направлені та отримані божником. На все майно боржника накладені арешти. Боржник не працює, пенсію не отримує, рахунки в банках відсутні. За місцем реєстрації боржник не проживає, його майно відсутнє. Згідно Перевіркою інформації щодо наявності нерухомого майна, яке може належати боржнику, то відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником ОСОБА_1 не зареєстровано права власності на об'єкти нерухомого майна. Боржник здійснює виїзд за кордон. Отже, наявність в особи невиконаних зобов’язань, покладених на нього рішенням суду, є підставою для обмеження його у праві виїзду за кордон.

У судове засідання державний виконавець не з’явився, повідомлявся своєчасно та належним чином, в поданні просив розглядати справи у його відсутність.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що подання не підлягає з задоволенню з наступних підстав.

На примусовому виконанні у державного виконавця державного виконавця Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_2 перебувають виконавчі провадження ВП №51286189 та ВП№51874048 з виконання виконавчих листів № 2018/20687/2012/2012, виданих 09.09.2013 р. Київським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 210 812 грн. 59 коп, судовий збір 3219 грн.

31.05.2016 державним виконавцем відкриті виконавчі провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого документа.

Вказані постанови державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень – отримані боржником не були, повернулися до ВДВС з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.01.2018 року, вбачається, що державним виконавцем накладені арешти на нерухоме майно боржника.

З відповідей ПФУ, ДФС України від 30.01.2018 року вбачається, що інформація про відкриті рахунки у банківських та фінансових установах, про отримання пенсії, про працевлаштування – відносно боржника відсутня.

Згідно з інформації БД «АМТ» автоматизованої бази ДАІ «Автомобіль-2000» за боржником не зареєстровано право власності на транспортний засіб.

Відповідно до відповіді з АДБ, боржник з 08.12.2015 року зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 В/1.

23.01.2017 року державний виконавець направив вимоги боржнику за вказаною адресою реєстрації, яку боржнику отримав особисто 27.01.2017 року. У вимозі державного виконавця зазначено про необхідність боржнику з’явитися для опису гаражу, який йому належить на праві власності, на 03.02.2016 року.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що боржник не виконав вимоги державного виконавця з’явитися на дату, яка вже минула (03.02.2016).

В акті державного виконавця Ізюмського МВДВС ГТУЮ у Харківській області від 05.01.2017 року вказано, що виходом державного виконавця за адресою реєстрації боржника, а саме: Харківська область, м. Ізюм, Орджонікідзе, 11 В/1, боржник відсутній, зі слів сусідів за місцем своєї реєстрації ОСОБА_1 не мешкає, майно, яке б належало боржнику за даною адресою відсутнє.

Однак, лише здійснивши лише один раз 05.01.2017 вихід за місцем реєстрації боржника, державний виконавець вважає, що боржник там не проживає, і зі слів сусідів встановив, що майна боржника там немає.

Разом з тим, державним виконавцем не вижито жодних інших заходів для перевірки такої інформації, зокрема, здійснити повторний вихід за цією адресою тощо, оскільки вбачається, що 27.01.2017 року боржник особисто отримав поштову кореспонденцію за цією адресою.

Крім того, відсутні відомості, які вчинялись державним виконавцем, щодо можливого проживання боржника за раніше вказаною у виконавчому документів адресою:м. Харків, АДРЕСА_1.

Крім того, з вимоги державного виконавця від 23.01.2017 року вбачається, що за боржником на праві власності зареєстрований гараж, реєстраційний номер майна 9743479, який розташований по вул. Старошишківська, 6, гараж 973, у м. Харкові. Однак, відсутні будь-які відомості щодо опису та арешту такого майна, реалізації чи неможливості реалізації цього майна в рахунок погашення заборгованості; причин такої неможливості; перешкоджання боржником у проведенні виконавчих дій тощо.

Будь-які інші вимоги державного виконавця адресовані боржнику надати відомості про доходи, з’явитися за викликом тощо – боржнику не направлялись, оскільки таких відомостей суду не надано.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

При виконанні судових рішень порядок розгляду подання державного (приватного) виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України регулюється статтею 441 ЦПК України.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

За змістом пункту 19 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року із змінами виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Із змісту цього пункту вбачається, що ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Проте особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення статті 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

В статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» наведені підстави тимчасової відмови у виїзді за кордон, зокрема, якщо боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

При цьому сам факт наявності невиконаного рішення суду боржником не є відповідно до цього Закону підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов'язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання судового рішення.

Таким чином, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Саме на державного виконавця покладається тягар доказування ухилення боржника від виконання рішення суду.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні достатні докази на підтвердження умисного ухилення боржника від виконання судового рішення в контексті положень ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду громадян України» та ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд, належним чином дослідивши подання, перевіривши надані матеріали, вважає, що подання державного виконавця про обмеження права виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 76-80, 441 ЦПК України, ст.ст. 11, 18 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду громадян України», ст. 33 Конституції України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання державного виконавця Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржено у встановленому порядку до Апеляційного суду Харківської області протягом 15 днів з дня її підписання. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий -