Постанова № 71290492, 21.12.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 642/1463/17 Головуючий суддя І інстанції Скляренко С. О.

Провадження № 22-ц/790/5775/17 Суддя доповідач Карімова Л.В.

Категорія: договірні

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року колегія суддів Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

за участю секретаря Колесник О.Е.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на заочне рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 02 серпня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду з вищевказаним позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 56789,39 дол. США.

В обґрунтування своїх вимог посилалось на те, що 06.08.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №820/2-27/21/03/8-252, відповідно до умов якого Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було надано ОСОБА_4 кредит у розмірі 34952,00 дол. США.

В порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вищевказаним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 14.02.2017 року ОСОБА_4 має заборгованість в сумі 56789,39 дол. США.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_4 за вказаним кредитним договором 06.08.2008 року банком був укладений договір поруки з ОСОБА_3 (договір №820/3-27/21/03/8-312), відповідно до умов якого останній зобов'язався солідарно відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_4, усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.

Відповідачам направлялися вимоги про погашення заборгованості, однак станом на 14.02.2017 року вимоги банку залишені без задоволення, тобто станом на 14.02.2017 заборгованість ОСОБА_4 по поверненню кредитних коштів та процентів, нарахованих по кредиту, становить 56789,39 дол. США.

Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 02 серпня 2017 року позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 56789,39дол. США, з яких: сума заборгованості за кредитом - 30107,29 дол. США.; сума заборгованості за відсотками - 26682,1 дол. США.

Стягнуто з ОСОБА_4, та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» витрати по сплаті судового збору у сумі 22909 грн. 89 коп.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 29 серпня 2017 року заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 02 серпня 2017 року залишено без задоволення.

Вказане рішення оскаржено ОСОБА_4, який посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що незважаючи на зазначення суми кредиту у валютному еквіваленті, грошові кошти були перераховані на рахунок організації, яка продала йому автомобіль і ця сума була визначена у гривні, а не у доларах США, як зазначено у кредитному договорі.

Вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, не встановив наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що виконання ним зобов'язань за кредитним договором в частині сплати основної заборгованості припинилось 10 грудня 2009 року, сплати відсотків за кредитом - 10 червня 2013 року. Позивач звернувся до суду з позовом 27 березня 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Вищевказане рішення суду першої інстанції також оскаржено відповідачем ОСОБА_3, який посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що строк дії кредитного договору закінчився 05 серпня 2015 року, тому враховуючи, що позивач звернувся з позовними вимогами лише 27 березня 2017 року, слід вважати, що строк дії поруки закінчився. Крім того, посилається на сплив строку позовної давності за вищевказаним кредитним договором.

В запереченнях на апеляційні скарги представник ПАТ «Укрсоцбанк», посилаючись на недоведеність та безпідставність вимог апеляційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_4, просить відмовити в їх задоволенні.

Перевіривши відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконали своїх зобов'язань за укладеними з позивачем договорами, тому наявні підстави для стягнення з них заборгованості за вищевказаним кредитним договором.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 був укладений договір кредиту №820/2-27/21/03/8-252 (з 09 березня 2010 року - ПАТ «Укрсоцбанк»).

Відповідно до п.1.1. кредитного договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 34952,00 дол. США.

В забезпечення виконання зобов'язань 06 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 820/3-27/21/03/8-312, відповідно до умов якого ОСОБА_3 як поручитель поручається за виконання позичальником обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Свої зобов'язання банк виконав, надавши грошові кошти позичальникові, що підтверджується заявою на видачу готівки.

У порушення умов договору, позичальник ОСОБА_4 свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 14.02.2017 має прострочену заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитом - 30107,29 дол. США.; сума заборгованості за відсотками - 26682,10 дол. США.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повертати позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Згідно ч. 1ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами ч.1ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч.1ст. 254 ЦК України).

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 19.03.2014 року у справі №6-20цс14.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що до дійсних правовідносин строк позовної давності застосовується у три роки та те, що сторони не домовлялись про його збільшення, можна дійти висновку, що перебіг строку позовної давності починається з вересня 2015 року і закінчується у вересня 2018 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором 820/2-27/21/03/8-252 від 06 серпня 2008 року.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про сплив строків позовної давності необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_4 на те, що ним отримано кредит у гривні та на відсутність у позивача ліцензії на видачу грошових коштів в іноземній валюті, не доведені жодними належними та допустимими доказами, є суперечливими та не можуть бути прийняті апеляційним судом.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У відповідності до правового висновку Верховного суду України від 17 вересня 2014 року у справі 6-6цс14 порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Виходячи з наведеного, строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а є строком існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Згідно постанови Верховного Суду України 27.01.2016 року у справі № 6-990цс15 за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно із умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Відповідно до п. 7.3 кредитного договору №820/2-27/21/03/8-252 від 06 серпня 2008 року, цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до графіку погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором (а.с.5), останній платіж повинен бути здійснений до 10 серпня 2015 року.

Починаючи з 11.08.2015 року згідно викладеної вище Правової позиції ВСУ, розпочався сплив шестимісячного строку пред'явлення позову до поручителя ОСОБА_3 та закінчився 11.02.2016 року.

Вимога про усунення порушень направлена на адресу ОСОБА_3 лише 01 березня 2017 року.

Позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів до суду банком подано до суду 27.03.2015 року, тобто поза межами строку для пред'явлення вимоги про погашення заборгованості до поручителя.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором№820/2-27/21/03/8-252 від 06 серпня 2008 року.

Виходячи з наведеного, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, що згідно ст. 376 ЦПК України є підставою для його зміни.

У зв'язку із частковим задоволенням апеляційних скарг в порядку вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 з ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню документально підтверджені судові витрати в розмірі 8100 грн. ( а.с.126,141).

Крім того, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 підлягає скасуванню рішення районного суду і в частині вимоги щодо стягнення з нього судового збору.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 02 серпня 2017 року скасувати в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 56789,39 дол. США та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Заочне рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 02 серпня 2017 року скасувати в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» витрат по сплаті судового збору у сумі 22909 грн. 89 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати, понесені ним по сплаті судового збору у сумі 8100 ( вісім тисяч сто) гривень.

В іншій частині заочне рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 02 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: