Постанова № 71268327, 18.12.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 серпня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Садомової Н.В., заінтересовані особи: суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання ОСОБА_4, АТ «Укрсоцбанк», АТ «Райффайзен банк Аваль», АТ «ПУМБ», ПАТ «КРИСТАЛБАНК», ОСОБА_5

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеною скаргою, в якій просив:

- визнати дії головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Садомової Н.В., щодо визначення результатів оцінки майна, а саме автомобілю марки HYUNDAI TUCSON, державний номер НОМЕР_1, 2007 р.в. та належить ОСОБА_2, складений суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання ОСОБА_4 відповідно до якого вартість автомобілю марки HYUNDAI TUCSON, державний номер НОМЕР_1, 2007 рр.а. становить 216000,00 грн. неправомірними,

- а звіт про оцінку майна автомобілю марки HYUNDAI TUCSON, державний номер НОМЕР_1, 2007 р.в. та належить ОСОБА_2 складений суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання ОСОБА_4 таким, що не може бути використаний у виконавчому провадженні;

- зобов'язати головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Садомову Н.В. провести оцінку майна, а саме автомобілю марки HYUNDAI TUCSON, державний номер НОМЕР_1, 2007 р.в. та належить ОСОБА_2 із залученням іншого суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

Скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_2 20 березня 2017 року отримав повідомлення від Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про те, що автомобіль марки HYUNDAI TUCSON, державний номер НОМЕР_1, 2007 р.в., який належить ОСОБА_2 оцінено у 216035,00 грн. Оцінка майна визначена головним державним виконавцем на підставі звіту про оцінку майна наданому суб'єктом оціночної діяльності - суб'єкт господарювання ОСОБА_4. Скаржник вказує, що з вказаним звітом він не погоджується, вважає, що майно оцінено значно нижче за ринкові ціни, крім того, даний автомобіль суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання ОСОБА_4 не оглядався, що вливає на об'єктивне визначення вартості майна, а тому даний звіт не може бути використано у виконавчому провадженні для передачі майна на реалізацію.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 серпня 2017 року (а.с. 137-142) у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, боржник ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 146-147) просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою вищезазначену скаргу задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною скаргою відкрито (а.с. 159), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 161).

ПАТ «УКРСОЦБАНК» поштою подав апеляційному суду письмові заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу боржника (а.с. 174-180).

У судове засідання 18 грудня 2017 року належним чином повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи (а.с. 163-170) всі особи, які беруть участь у справі, окрім представника боржника ОСОБА_2 за довіреністю (а.с. 120) ОСОБА_6, не з'явились, клопотань про відкладення апеляційному суду не подавали.

Всі особи, що не з'явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, окрім головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Садомової Н.В., яка подала апеляційному суду поштою заяву (а.с. 171-173), в якій просила розглядати дану справу апеляційним судом без участі державного виконавця.

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Встановлено, що апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 18 жовтня 2017 року (ухвала апеляційного суду а.с. 159).

В силу вимог п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147-VІІ, якій набрав чинності з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажними причини неявки у дане судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, ухвалила розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю всіх нез'явившихся осіб, які беруть участь у справі, за присутністю представника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_6

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_6, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, судовими рішеннями є ухвали.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задовленні скарги боржника у цій справі, керувався Конституцією України, Конвенцією про захист прав і основоположних свобод 1950 року, законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 368, 383 ЦПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017 року, та виходив із того, що дії державного виконавця під час проведення виконавчих дій повністю узгоджуються з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», жодних порушень в діях державного виконавця не вбачається, тому скарга ОСОБА_2 є безпідставною.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а ухвалу суду першої інстанції - такою, що постановлена з додержанням вимог закону, є правильною та законною.

При перевірці законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд виходить із положень ЦПК України, в редакції, що була чинною до 15.12.2017 року, тобто чинною на час постановлення оскаржуємої ухвали судом першої інстанції у цій справі (09 серпня 2017 року).

Так, суд першої інстанції при вирішенні питання правильно виходив у цій справі із наступного.

Згідно із ст. 383 ЦПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017 року, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 387 ЦПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017 року, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що на виконанні Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області знаходиться зведене виконавче провадження № 29797222, боржником за яким є ОСОБА_2, стягувачами - ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Райффайзен банк Аваль», ПАТ «ПУМБ», ОСОБА_5, Мелітопольська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, про стягнення суми заборгованості в розмірі 4439244,52 грн. (а.с.4,27-30, 98).

17 січня 2017 року відповідно до постанови про опис та арешт майна (коштів) в присутності боржника ОСОБА_2 було описано та накладено арешт на майно: транспортний засіб марки HYUNDAI, модель TUCSON, легковий універсал, державний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску, синього кольору, об'єм двигуна 1975, пробіг 268 986, тип пального бензин. Транспортний засіб у працюючому стані. Маються пошкодження, тріщина на лобовому склі, пошкодження оббивки сидіння пасажира (а.с.99).

Відповідно до п. 3 постанови про опис та арешт майна (коштів) від 17 січня 2017 року призначено відповідальним зберігачем описаного та арештованого майна ОСОБА_2 (а.с.99).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

18 січня 2017 року на адресу сторін зведеного виконавчого провадження була направлена вимога, відповідно до якої запропоновано в строк до 27 січня 2017 року письмово повідомити державного виконавця про визначену за згодою сторін виконавчого провадження вартість транспортного засобу HYUNDAI TUCSON, державний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску, що належить ОСОБА_2 (а.с.100).

Згідно ч. 2,3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» практична діяльність з оцінки майна може здійснюватися виключно суб'єктами оціночної діяльності, якими, відповідно до ст. 5 цього Закону, є суб'єкти господарювання зареєстровані в установленому порядку фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Враховуючи відсутність письмових повідомлень про узгодження між сторонами виконавчого провадження щодо вартості транспортного засобу HYUNDAI TUCSON, державний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску, 15 лютого 2017 року державним виконавцем була винесена постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_4, яка має сертифікат СОД, виданий 23 липня 2015 року за № 597/15 Фондом державного майна України, (строк дії 23 липня 2018 року) (а.с.101).

У той же день державним виконавцем сторонам було направлено копію постанови за вихідним №2672 (а.с.102).

Заперечень від сторін виконавчого провадження чи заяв про відвід суб'єкта оціночної діяльності не надходило.

Відповідно до п. 3 постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 15 лютого 2017 року суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_4 попереджено про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов'язків під час здійснення виконавчого провадження. Надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові (а.с.101).

13 березня 2017 року до відділу надійшов звіт про вартість КТЗ, відповідно до якого ринкова вартість КТС марки HYUNDAI, модель TUCSON, державний номер НОМЕР_2, синього кольору, 2007 року випуску, складає 216035,00 грн. (а.с.103-108).

Відповідно до розділу 1.0 введення звіту про вартість КТЗ об'єкт оцінки був оглянутий в денний час в присутності ОСОБА_2 11 березня 2017 року о 12 годині 40 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.103).

Згідно із розділом 1.1 опису об'єкта оцінки звіту про вартість КТЗ об'єкт оцінки є КТЗ марки HYUNDAI, модель TUCSON, державний номер НОМЕР_2, синього кольору, 2007 року, власник ОСОБА_2. Свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4. Номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, тип - легковий універсал. КТЗ знаходиться в робочому стані. Повна вага - 2210 кг, об'єм двигуна 1 975 куб.см (В). Показання одометра - 268 986 км. Стан КТЗ - задовільний. КТЗ має пошкодження: тріщини на лобовому склі, пошкодження оббивки сидіння пасажиру (а.с.103).

Також фіксація огляду транспортного засобу здійснювалась за допомогою фото фіксації (а.с.107).

Ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

14 березня 2017 року сторін виконавчого провадження було повідомлено про результати оцінки арештованого майна, що підтверджується копією повідомлення та не заперечується заявником (а.с.109).

Отже, законодавством України встановлено дії державного виконавця із визначення вартості майна боржника у межах виконавчого провадження, що у послідовній сукупності складається із такого: арешту та опису майна боржника, виконання вимог закону із використання сторонами виконавчого провадження можливості у десятиденний строк з моменту винесення постанови про арешт, дійти згоди з приводу визначення вартості майна боржника, у разі відсутності такої згоди сторін,- визначення вартості такого майна за ринковими цінами самостійно або із залученням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, після чого письмово повідомити про це сторін виконавчого провадження.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 14 ЦПК України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, державний виконавець при здійсненні виконавчих дій щодо проведення оцінки майна у виконавчому провадженні діяв у відповідності до вимог чинного законодавства - наклав арешт на майно боржника, за відсутності протягом десяти днів з моменту винесення постанови про арешт, згоди сторін щодо вартості майна боржника, як цього вимагає закон оцінив майно за ринковою вартістю із залученням зареєстрованого в установленому порядку фахівця-оцінювача, проти якого сторони не заперечували і повідомив про це сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 і ч. 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Встановлено, що боржником ОСОБА_2 суду першої інстанції не було надано доказів, які б підтверджували, що вартість об'єкта оцінки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності, не відповідає критеріям ринкової ціни, та не надано доказів на підтвердження заниженої вартості майна боржника, а посилання заявника на вибіркову інформацію з інтернет - сайтів, в яких міститься ціна пропозиції не заслуговують на увагу та є не належними та допустимими доказами, оскільки не враховують особливості технічного стану транспортного засобу.

Крім того, суд першої інстанції правильно вважав, що не заслуговує на увагу посилання боржника ОСОБА_2 на те, що об'єкт оцінки не було оглянуто, оскільки вказана обставина спростовується дослідженим в судовому засіданні звітом про вартість КТЗ, відповідно до якого огляд об'єкта оцінки майна був здійснений суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання ОСОБА_4 в присутності ОСОБА_2

Згідно із п. 1 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Разом з тим, відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З аналізу норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, постає у сукупності із статтею 6 Конвенції, тому у даному випадку є підстави вважати про зловживання заявником наданих йому прав.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії державного виконавця під час проведення виконавчих дій повністю узгоджуються з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», жодних порушень в діях державного виконавця не вбачається, тому скарга ОСОБА_2 є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги боржника ОСОБА_2 не спростовують фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції на час постановлення оскаржуємої ухвали у цій справі, є безпідставними, не ґрунтуються на процесуальному законі (чинному на час постановлення оскаржуємої ухвали судом першої інстанції) та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ЦПК України.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах апеляційної скарги ОСОБА_2

Так, в силу вимог ст. 367 ч.3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Однак, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у цій справі відсутні, ОСОБА_2 та представником останнього апеляційному суду не надані.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, як особи, яка подала апеляційну скаргу у цій справі, не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена з додержанням вимог ЦПК України.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі або ж її зміни.

Крім того, у разі відмови ОСОБА_2 у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371-372, 374-375, 381-384, п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 серпня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.