Рішення № 70896452, 11.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.СуддівКравець В.А., Мазурик О.Ф.при секретаріПотапьонок К.В.,за участю: позивача ОСОБА_5,

представника позивача ОСОБА_6,

представників третіх осіб Архіпова О.Ю., Награбовського О.В., Яценка С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» Власенко Жанни Володимирівни на рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року

У справі за позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання протиправними та скасування актів індивідуальної дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року позов задоволено частково, визнано протиправним і скасовано рішення від 06.12.2016 року Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., як державного реєстратора, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк». Визнано протиправним і скасовано запис про право власності. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат. /а.с. 67-70/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» Власенко Ж.В. подала апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що п. 4.7.2 договору іпотеки від 19.07.2007 р. передбачена правова підстава для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, що в свою чергу є письмовим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, та є позасудовим порядком врегулювання спору, та прямо передбачено ст. 36 ЗУ "Про іпотеку". Також вказувала на те, що суд першої інстанції допустив припущення, встановлюючи факт неотримання позивачем вимоги про виконання порушеного зобов'язання, обґрунтувавши висновок лише на поясненнях позивача, а не на належних доказах. Вказувала на те, що судом першої інстанції не була досліджена реєстраційна справа, а отже не повно встановлено обставини справи. Зазначала про те, що вимога про усунення порушень позивачем була отримана 18.10.2014 р., а тому рішення реєстратора є законним та обґрунтованим. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просила рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

№ справи 758/2524/17 № апеляційного провадження:22-ц/796/9024 /2017Головуючий у суді першої інстанції: Зарицька Ю.Л.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представника, представників третьої сторони, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» укладено кредитний договір № 5456406 від 19.07.2007, відповідно до умов якого позивач отримала кредит у розмірі 71 000 Доларів США для придбання квартири АДРЕСА_1 /а.с. 4/.

Відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06.01.2017 р. , квартира №39, загальною площею 29,3 кв.м., що знаходяться за адресою по АДРЕСА_1 належить Публічному акціонерному товариству «Перший Український Міжнародний Банк» на підставі договору іпотеки (серія, номер: 4024, виданого 19.07.2007 нотаріусом МироникО.В.) /а.с. 6/.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався нормою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» якою передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення та п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127, про те, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності і предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений відповідній письмовій вимозі.

Встановивши, що позивачка та її представник в судовому засіданні зазначили, що не отримували вимогу про виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що здійснюючи державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, державний реєстратор діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: не перевірив наявність всіх документів, передбачених договором, необхідних для переходу у власність іпотекодержателя предмета іпотеки.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що договір іпотеки №4024 від 19.07.2007 року, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., не є підставою, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», а це відповідачем при прийнятті відповідного рішення про реєстрацію права власності до уваги прийнято не було.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції не враховано, що Договір іпотеки №4024 від 19.07.2007 року, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. є підставою, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», що прямо передбачено п. 4.7.2 Договору / а.с. 145 зворот/

Статтею 4 Договору іпотеки №4024 від 19.07.2007 р. передбачено задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки / а.с.145/

Таким чином, суд першої інстанції в порушення ст. 212 ЦПК України, не повно з'ясував обставини справи, не дослідив договір іпотеки, на підставі якого нотаріусом здійснено державну реєстрацію.

Так, ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, у разі порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» та глави 4 Іпотечного договору «Задоволення вимог Іпотекодержателя за рахунок Предмета іпотеки», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідне стягнення згідно п. 4.2 Договору іпотеки, може відбуватись на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим Договором застережень про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Згідно ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, передбачена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового стягнення в тому числі на підставі застереження, викладеного в тексті основного іпотечного договору.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі є згодою Іпотекодавця на врегулювання відповідних правовідносин з можливістю застосування такого позасудового врегулювання, оскільки підпис Іпотекодавця в іпотечному договорі є способом його волевиявлення (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

На зазначені вище обставини суд першої інстанції уваги не звернув, чим порушив норми матеріального та процесуального права при винесенні рішення, що в свою чергу є підставою для його скасування.

Також судом першої інстанції помилково встановлено, що позивач не отримувала вимогу про виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази факту не отримання вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, а суд першої інстанції зробив такий висновок лише з пояснень позивача, оскільки належним доказом неотримання позивачем вимог могла були лише реєстраційна справа, яка передається на зберігання суб'єкту державної реєстрації прав.

Позивач, у відповідності до ст.ст. 60, 133 ЦПК України, реєстраційну справу суду не надавав, судом першої інстанції такі докази не витребовувались, а отже належними та допустимими доказами не доведено факт неотримання вимог про усунення порушень.

На вимогу суду апеляційної інстанції приватним нотаріусом Кобєлєвою А.М. були направлені для приєднання до матеріалів справи документи, на підставі яких було прийнято рішення про державну реєстрацію прав а.с. 142-150.

Так, 13.10.2014 р. на адресу ОСОБА_16 /в подальшому змінено прізвище на ОСОБА_5/ була направлена Вимога про дострокове повернення всієї суму кредиту та процентів за користування кредитом вих. № КІЕ-44/354 від 10.10.2014р., в якому ПАТ «ПУМБ» вимагав від боржника у шестидесятиденний строк повернути достроково всю суму кредиту. Зазначена вимога була отримана позивачем 18.10.2014 р. /147-149/

13.10.2014 р. на адресу ОСОБА_16 була направлена Вимога про усунення порушення основного зобов'язання вих. № КІЕ-44/355 від 10.10.2014р., в якому ПАТ «ПУМБ» вимагав від іпотекодавця у шестидесятиденний строк усунути порушення зобов'язання за кредитним договором. Зазначена вимога була отримана Позивачем 18.10.2014 р. /147-149/

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, скасовуючи рішення про держану реєстрацію права власності, не дослідив обставин. які слугували підставою для його прийняття, у зв'язку з чим прийшов до неправильних висновків про протиправність дій нотаріуса.

Крім того, вже в суді апеляційної інстанції представник позивача та третьої особи заявили клопотання про намір укласти мирову угоду.

Судом апеляційної інстанції їм був наданий для цього час, однак сторони до мирного врегулювання спору за участю відповідача по справі - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. не прийшли.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, стягненню з позивача на користь апелянта підлягає судовий збір у розмірі 1 408 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» Власенко Жанни Володимирівни на рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року - задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року - скасувати, постановивши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_5 /реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1/ на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» /ЄДРПОУ 14282829/ судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 408 гривень.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: