Постанова № 70319359, 15.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року Справа № 917/1177/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі),суддів:Коваленка В.М., Полякова Б.М., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШЕН"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 року (щодо припинення повноважень ліквідатора ТОВ "Луксор-Утр" ОСОБА_5)у справі Господарського суду№ 917/1177/15 Полтавської області за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Луксор-Утр"провизнання банкрутом

В судовому засіданні взяли участь представники:

від ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШЕН"- Шепель П.М.,

від ПАТ "Банк Кредит Дніпро" - Лисенко В.М.,

від ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - Махиніч Н.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22 грудня 2016 року у справі № 917/1177/15 (суддя - Ореховська О.О.) у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на дії ліквідатора ТОВ "Луксор-УТР" ОСОБА_5 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2017 року (судді: Крестьянінов О.О. - головуючий, Білоусова Я.О., Фоміна В.О.) у справі № 917/1177/15 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 22.12.2016 року в частині відмови у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на дії ліквідатора ТОВ "Луксор-УТР" ОСОБА_5 скасовано та прийнято нове рішення, яким апеляційний суд скаргу банку задовольнив та припинив повноваження ліквідатора ТОВ "Луксор-Утр" ОСОБА_5, та призначив ліквідатором арбітражного керуючого Верченка Дмитра Валерійовича.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, скаржник товариство з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШЕН" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2017 року, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 22 грудня 2016 року залишити в силі.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 41, 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту Закону про банкрутство), ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України).

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.06.2015р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Луксор-Утр" за спрощеною процедурою в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016р. ТОВ "Луксор-Утр" визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором голову ліквідаційної комісії ОСОБА_5 з наданням їй повноважень відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

24.06.2016р. ПАТ "Банк Кредит Дніпро" звернулося до місцевого господарського суду зі скаргою на дії ліквідатора, в якій (з урахуванням додаткових пояснень) просить припинити повноваження ліквідатора ОСОБА_5 та призначити ліквідатором у справі про банкрутство ТОВ "Луксор-Утр" Верченка Д.В. Обґрунтовуючи скаргу, ПАТ "Банк Кредит Дніпро" зазначив, що ліквідатором ОСОБА_5 не вжито заходів щодо виявлення майна боржника, не вжито заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості шляхом подання (заявлення) відповідних позовів, не вжито заходів щодо закриття рахунків боржника. Також, ліквідатор намагався реалізувати ЦМК частинами за відсутності затвердженого реєстру вимог кредиторів, сукупність вимог яких необхідна для визначення початкової вартості майна банкрута, що порушує права кредиторів.

Відмовляючи у задоволенні скарги банку, місцевий господарський суд виходив з того, що скаржником не доведено порушення прав кредиторів у справі діями ліквідатора ОСОБА_5, зокрема прав заявника.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду, апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку, погодився з доводами банку та припинив повноваження ліквідатора ТОВ "Луксор-Утр" ОСОБА_5.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки апеляційного суду передчасними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 40 Закону про банкрутство у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; веде реєстр вимог кредиторів.

Дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю). У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, підставою для припинення повноважень ліквідатора є невиконання чи/або неналежне виконання ним передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язків.

Згідно ч. 3 ст. 98 Закону про банкрутство, під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Як передбачено ч. 3 ст. 114 Закону, усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання ним своїх обов'язків здійснюється господарським судом за клопотанням комітету кредиторів, органу, уповноваженого управляти державним майном (для державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків) або за власною ініціативою у разі:

1) невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

2) зловживання правами арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

3) подання до суду неправдивих відомостей;

4) відмови в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску;

5) припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

6) наявності конфлікту інтересів.

Так, як встановлено судами, в обґрунтування скарги скаржник посилається на порушення головою ліквідаційною комісією ОСОБА_5 при проведенні процедури самоліквідації ТОВ "Луксор-Утр" вимог ст.ст. 110-112 ЦК України та викликає сумнів достовірність та об'єктивність даних в інвентаризаційних відомостях боржника та проміжному ліквідаційному балансі, які подані ОСОБА_5 до господарського суд разом із заявою про визнання ТОВ "Луксор - Утр" банкрутом.

Проте, відхиляючи зазначені доводи банку, місцевий господарський суд відмітив, що зазначене питання досліджувалося судами при порушенні провадження у справі, яке вимагає встановлення при зверненні до суду з відповідною заявою про порушення провадження у справі банкрутство за правилами ст. 95 Закону про банкрутство дотримання в повному обсязі вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Крім того, заявник зазначає, що в порушення ч. 9 ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатором ОСОБА_5 жодного разу не було надано звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника.

В силу Закону про банкрутство, обов'язок звітування про свою діяльність покладається на ліквідатора перед комітетом кредиторів.

Однак, як встановлено місцевим господарським судом, на даний час комітет кредиторів у даній справі не сформовано. Наразі триває розгляд судом заяв кредиторів, які звернулись з грошовими вимоги до ТОВ "Луксор-Утр" після оприлюднення оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. За результатами розгляду зазначених заяв судом буде вирішуватись питання про затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ "Луксор-Утр", загальні збори яких і сформують свій представницький орган - комітет кредиторів.

Також місцевий суд зазначив, що в матеріалах справи містяться звіти ліквідатора про проведену роботу, звіти ліквідатора про результати розгляду вимог кредиторів до боржника та інші документи по справі, що не спростовано судом апеляційної інстанції. Учасники у справі про банкрутство не позбавлені права в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, тощо.

Господарським судом першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, спростовано доводи заявника щодо оформлення зберігачами майна ТОВ "Луксор-Утр", вилученого в рамках кримінальної справи, права власності на вказане майно у зв'язку відсутності документального підтвердження.

До того ж судами обох інстанцій не прийняті до уваги твердження заявника приводу того, що уклавши договір № 3 оренди майна від 30.06.2016р., ліквідатор вчинив дії направлені на розпорядження майном боржника та отримання грошових коштів без погодження з кредиторами та без задоволення вимог кредиторів, в порушення ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Оскільки, відповідно до ст. 38 Закону про банкрутство, укладення договору оренди майна боржника, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації з метою забезпечення (підтримання) майна боржника в належному стані, відповідає приписам Закону про банкрутство.

При цьому, норми Закону про банкрутство не містять обов'язку ліквідатора здійснювати погодження з кредиторами укладання ним в інтересах боржника договорів оренди майна боржника, в т.ч. і договорів, які стосуються передачі в користування заставного майна боржника.

Стосовно тверджень заявника про порушення його прав діями ліквідатора, спрямованими на реалізацію майна ТОВ "Луксор-Утр", суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Таким чином, Законом про банкрутство чітко встановлюється обов'язок отримання згоди забезпеченого кредитора на продаж заставного майна боржника.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Статтею 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Місцевий суд встановив, що на веб-сайті Міністерства юстиції України та Вищого господарського суду України було оприлюднено оголошення про проведення аукціони з продажу майна банкрута - ТОВ "Луксор-Утр", які мали відбутися 30.08.2016 та 31.08.2016р.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" організатор аукціону має право відмовитися від проведення аукціону не пізніше ніж за десять днів до його початку з негайним розміщенням повідомлення про це в друкованих засобах масової інформації, в яких публікувалося оголошення про проведення аукціону, із зазначенням причин. Повідомлення про скасування аукціону не пізніше ніж наступного дня після прийняття відповідного рішення надсилається організатором усім особам, що подали заяву про участь в аукціоні. У разі скасування аукціону організатор повертає учасникам сплачені ними гарантійні внески не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів. Рішення про скасування аукціону може бути оскаржено до господарського суду.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю згоди забезпеченого кредитора на реалізацію заставного майна банкрута, аукціони з продажу майна ТОВ "Луксор-Утр", призначені на 30.08.2016р. та 31.08.2016р., було скасовано, що підтверджується повідомленнями про скасування аукціону з продажу майна від 18.08.2016р., про скасування аукціону повідомлено учасників та повернуто їм гарантійні внески. Реалізація майна проведена не була. У відповідності до приписів ст. 54 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" рішення про скасування аукціону до господарського суду не оскаржено.

При цьому, і місцевим судом, і судом апеляційної інстанції було надано оцінку тому факту, що оприлюднення ліквідатором оголошення про проведення аукціону з продажу майна ТОВ "Луксор-Утр" без попереднього отримання згоди забезпеченого кредитора на продаж заставного майна боржника, а також за відсутності затвердженого реєстру вимог кредиторів ТОВ "Луксор-Утр", сукупність вимог яких необхідна для визначення початкової вартості майна банкрута (ст. 43 Закону про банкрутство) було передчасним.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що ліквідатор самостійно вжила заходи, спрямовані на скасування аукціонів з продажу майна боржника і призначення аукціонів та в подальшому їх скасування не призвели до порушення будь-чиїх прав, в т.ч. і заявника.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасним висновок апеляційного господарського суду та погоджується з місцевим господарським судом щодо відсутності підстав для припинення повноважень ОСОБА_5 від виконання нею обов'язків ліквідатора ТОВ "Луксор-Утр".

Відповідно до частини 2 статті 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2017 року підлягає скасуванню, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 22 грудня 2016 року у справі № 917/1177/15 слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШЕН" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2017 року у справі № 917/1177/15 скасувати, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 22 грудня 2016 року залишити в силі.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді В.М. Коваленко

Б.М. Поляков