Постанова № 69920558, 26.10.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2017 року Справа № 904/9386/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Березкіної О.В. (доповідач)

суддів: Дарміна М.А., Іванова О.Г.

при секретарі: Логвіненко І.Г.

Представники сторін:

від позивача: Чунжин В.С., довіреність №7 від 03.01.2017 р., ;

від відповідача: Юзіков Г.С., довіреність №5999-К-О від 26.04.2017 р., ;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІВЕР»

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2017року за результатами розгляду скарги № 2 Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

на дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

у справі № 904/9386/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІВЕР», м. Херсон Херсонської області

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро

про стягнення 142 195,00 доларів США та 509 148,81 грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови ( ст.ст.85,99,105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2017року (суддя Петренко Н.Е.) скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві - задоволено частково.

Суд визнав дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві в частині винесення постанови про арешт майна боржника від 15.05.2017року в межах виконавчого провадження № 53812423 - незаконними.

Суд скасував постанову Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника від 15.05.2017року в межах виконавчого провадження № 53812423 та визнав нечинним та скасував запис № 69, внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 24.05.2014 року о 17:29:34 за номером 16281919 на підставі постанови Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника від 15.05.2017 в межах виконавчого провадження № 53812423.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, стягувач по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «БРІВЕР» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні скарги боржника, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на Закон «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», оскільки дія цього закону не розповсюджується на рухоме майно, а дії державного виконавця щодо накладення арешту майна боржника та оголошення заборони його відчуження здійснені у відповідності до положень Закону України « Про виконавче провадження».

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2017року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІВЕР» на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2017року прийнята до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді Березкіної О.В., суддів Дармін М.А., Іванов О.Г.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" .

Представник Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015року у справі №904/9386/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 року, розірвано договори укладені між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПРИВАТБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРІВЕР" валютного рахунку № 26009054910255, що був укладений 10.05.2012року, згідно анкети - заяви від 10.05.2012року та гривневого рахунку № 26003060920912, що був укладений 10.05.2012року, згідно анкети - заяви від 10.05.2012року та стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІВЕР" грошові кошти у розмірі 137 000,00 доларів США (сто тридцять сім тисяч доларів США), що еквівалентно 2 465 967,53 грн. (два мільйони чотириста шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят сім гривень 53 копійок) (по курсу НБУ станом на 05.02.2015); грошові кошти у розмірі 490 549,81 грн. (чотириста дев'яносто тисяч п'ятсот сорок дев'ять гривень 81 копійка); пеню в сумі 4 795 доларів США (чотири тисячі сімсот дев'яносто п'ять доларів США), що еквівалентно 86 308,86 грн. (вісімдесят шість тисяч триста вісім гривень 86 копійок) (по курсу НБУ станом на 05.02.2015); пеню в сумі 17169,00 грн. (сімнадцять тисяч сто шістдесят дев'ять гривень 00 копійок); 63 635,90 грн. (шістдесят три тисячі шістсот тридцять п'ять гривні 90 копійок) судового збору.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 року, господарським судом Дніпропетровської області видано накази.

Звертаючись до суду із скаргою на дії державної виконавчої служби ( з урахуванням уточнень), в якій просив визнати дії старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Федоріної Анастасії Михайлівни в частині винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2017 року в межах ВП № 53812423, незаконними; скасувати постанову Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2017 року в межах ВП № 53812423; визнати не чинним та скасувати запис № 69, внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 24.05.2014 року о 17:29:34 за номером 16281919 на підставі постанови Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про арешт майна Боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2017 року в межах ВП № 53812423, скаржник - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" посилався на те, що державним виконавцем порушена черговість стягнення, арешт майна боржника дестабілізує роботу банку, та Закон України « Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлює мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств, у статутних капіталах яких частка держави становить менше 25 відсотків. Оскільки єдиним акціонером банку є Держава Україна, у виконавчої служби були відсутні підстави для винесення оспорюваних постанов.

Задовольняючи скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", господарський суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець мав право відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна боржника, але враховуючи особливості приписів статті 30 повинен був передати його для виконання до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області для приєднання до ЗВП № 11355726, що свідчить про порушення приписів статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", в якій чітко вказано про те, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Крім того, суд зазначив, що оскільки єдиним акціонером ПАТ КБ « Приватбанк», якому належить 100% акцій банку є Держава в особі Міністерства фінансів України, то у відповідності до приписів ст. 1 та 2 Закону України « Про введення мораторію на примусову реалізацію майна «, означене унеможливлює стягнення на майно ПАТ КБ « Приватбанк» органами Державної виконавчої служби.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України, з якою кореспондуються положення ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, встановлено імперативний припис, згідно якого судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 26 Закону України « Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 24 Закону України « Про виконавче провадження» ( в редакції на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження») виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Статтею 25 Закону передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, якщо боржник та його майно перебувають на території адміністративно-територіальних одиниць, віднесених до підвідомчості різних органів державної виконавчої служби, тощо), або у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Відповідно до статті 30 Закону України « Про виконавче провадження», виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Розділом 5 Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що у випадку, передбаченому абзацом першим пункту 7 розділу ІІІ цієї Інструкції, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження заяви стягувача виносить постанову про передачу виконавчого документа відповідному органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю, зазначеному у заяві стягувача.

Пунктом 7 розділу 3 Інструкції визначено, що до відкриття виконавцем виконавчого провадження виконавчий документ за заявою стягувача може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю (крім виконавчих документів, визначених частиною другою статті 5 Закону)

Питання про передачу виконавчого документа іншому органу державної виконавчої служби вирішується начальником органу державної виконавчої служби вищого рівня (про передачу виконавчого документа з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - директором цього Департаменту), про що виноситься відповідна постанова (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 6 цього розділу).

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 20 квітня 2017 року, стягувач- Товариство з обмеженою відповідальністю « Брівер» звернувся із заявою про прийняття наказу господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2014 року на виконання до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві за місцезнаходженням майна боржника, що узгоджується з приписами ст. 24 Закону.

21 квітня 2017 року старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київа Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоріною А.М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 53812423 по виконанню наказу господарського суду Дніпропетровської області ( з урахування постанови від 25.04.2017 року про виправлення описки).

Таким чином, державний виконавець відкрив виконавче провадження за заявою стягувача, який на власний розсуд обрав місце виконання рішення у відповідності до вимог ст. 24 Закону.

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2017 року не скасована на момент розгляду справи, заява стягувача про передачу виконавчого документу до іншого відділу державної виконавчої служби відсутня, як відсутня і постанова про передачу виконавчого документа іншому органу державної виконавчої служби.

З огляду на вищезазначене, висновки суду першої інстанції про те, що державний виконавець, враховуючи особливості приписів статті 30, повинен був передати виконавче провадження для виконання до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області для приєднання до ЗВП № 11355726, а тому недотримання вимог цієї статті є підставою для визнання дій державного виконавця по винесенню постанови від 15.05.2017 року про арешт рухомого майна боржника незаконними, не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Статтею 48 Закону України « Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

З матеріалів справи вбачається, що 21 квітня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та направлені запити до ДПС України щодо відкритих розрахункових рахунків у банківських установах належних боржнику та джерела отримання доходів боржника до Регіонального сервісного центру у м. Києві для виявлення рухомого майна, належного на праві приватної власності боржнику.

15 травня 2017 року старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київа Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоріною А.М. винесена постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника.

Пунктом 5 статті 48 Закону передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

15 травня 2017 року старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київа Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоріною А.М. винесена постанова про арешт рухомого майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме майно, що належить боржнику.

На виконання даної постанови, 24.05.2017 року державним реєстратором здійснено запис № 69 про публічне обтяження - арешт рухомого майна, належного боржнику - ПАТ КБ «Приватбанк».

Висновки суду першої інстанції про те, що майно, на яке державним виконавцем накладено арешт, є державною власністю, а тому на нього розповсюджується дія мораторію на примусову реалізацію майна, колегія суддів також вважає безпідставними з огляду на наступне.

Дійсно, згідно п. 1.7 Статуту ПАТ КБ «Приватбанк», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 2 від 10.01.2017 року, єдиним акціонером банку, якому належить 100% акцій банку є Держава в особі Міністерства фінансів України.

Тобто, ПАТ КБ «Приватбанк» є державним підприємством, частка держави у статутному капіталі якого становить 100%, що на думку суду першої інстанції, унеможливлює накладення арешту на майно відповідача органами Державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 1 Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 %, до вдосконалення механізму примусової реалізації майна.

При цьому, в силу ст. 2 Закону, під примусовою реалізацією розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою; продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство.

Таким чином, зазначений Закон визначає, зокрема, вид майна, на примусову реалізацію якого встановлюється мораторій (що також роз'яснено у абзаці 3 пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.2002 р. N 01-8/152).

Проте, колегія суддів зазначає, що мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств не розповсюджується на оборотні активи підприємства, грошові кошти на рахунках, а також на рухоме майно.

Під час же розгляду даної справи як у суді першої інстанції, так і під час перегляду оскаржуваної ухвали у апеляційній інстанції, відповідач (скаржник), всупереч приписам ст. 33 ГПК України, не довів, що рухоме майно, на яке накладено арешт постановою державного виконавця від 15.05.2017 року, відноситься до основних засобів виробництва, що забезпечують ведення його саме виробничої діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відсутній запис про обтяженні рухомого майна від 24.05.2014 року, як зазначив суд першої інстанції, оскільки такий запис не міг бути зроблений раніше, аніж винесена постанова про арешт рухомого майна боржника від 15.05.2017 року.

Відповідно до статті 18 Закону України « Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, для чого має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням.

З огляду на вищезазначене, висновки суду першої інстанції про незаконність дій державної виконавчої служби щодо винесення постанови про арешт рухомого майна боржника від 15.05.2017 року, скасування означеної постанови та визнання не чинним та скасування запису № 69 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 24.05.2014 року, є безпідставними і такими, що суперечать положенням вищезазначених нормативних актів.

Таким чином, оскільки, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції дав неправильну правову оцінку отриманим доказам, неправильно застосував норми матеріального права, то у відповідності до статей 103, 104 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга стягувача - ТОВ «БРІВЕР» підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню із відмовою у задоволенні скарги № 2 Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві .

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103,105,106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІВЕР»- задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2017 року у справі № 904/9386/14 - скасувати.

Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційний банк "ПРИВАТБАНК" у задоволенні скарги № 2 на дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в частині визнання незаконною постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2017 року в межах ВП№53812423; скасування постанови Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2017 року в межах ВП № 53812423; визнання не чинним та скасування запису № 69, внесеного до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 24.05.2014 року о 17:29:34 за номером 16281919.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.Г.Іванов