Ухвала суду № 68690070, 06.09.2017, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/2239/15-ц

Провадження № 2-п/515/1462/17

Татарбунарський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого- судді Семенюк Л.А.

за участю секретаря Унгурян Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Татарбунари заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені,

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 листопада 2016 року у цивільній справі № 515/2239/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено, стягнуто на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» з ОСОБА_1, ОСОБА_2, в солідарному порядку та з ОСОБА_1, ОСОБА_3 в солідарному порядку суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту №11341865000 від 30 квітня 2008 року в розмірі 57 628,18 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в розмірі 44 228 грн. 26коп., а також судовий збір в розмірі 20934,74 грн, в рівних частках з кожного по 6978,25 грн.

Копії вказаного заочного рішення були направлені рекомендованим відправленням сторонам по справі за вих.№5515/2239/15-ц/5811-5814, однак до суду повернулися конверти з відмітками: «за вказаною адресою не проживає» - від ОСОБА_1 та «за закінченням терміну зберігання» - від відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.128-130, том 2).

04 липня 2017 року на адресу суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_1 про перегляд вищевказаного заочного рішення, в якій він просить скасувати заочне рішення від 17 листопада 2016 року та призначити цивільну справу до розгляду в загальному порядку, посилаючись на те, що його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, оскільки він, як зазначено в заяві, «фізично не міг отримувати повістки за вказаною адресою», де фактично зареєстрований, так як довгий період часу проживає в м.Одесі, де проходить лікування, що вбачається з наданих суду виписок з історії хвороби №11082/686, №3169/183 та копії сторінок з медичної карти амбулаторного хворого №29824. При цьому вважає, що строк на звернення з вказаною заявою він не пропустив, оскільки копію заочного рішення отримав лише 20.06.2017 року, довідавшись про нього від іншого відповідача ОСОБА_2

У своїй заяві, як на підстави скасування заочного рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 17.11.2016 року, відповідач посилається на те, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є неналежним доказом підтвердження заборгованості за кредитним договором, оскільки ним, на виконання умов кредитного договору було перераховано значно більшу суму, ніж та, що вказана в розрахунку банком. При цьому, посилається на те, що позивач не надав жодного належного, на його думку, доказу, який підтверджує реальний розмір заборгованості, не надав первинних документів, що підтверджують виконання банком умов надання та перерахування кредитних коштів, здійснення ним часткового погашення заборгованості за кредитом. По-друге, не погоджується з розміром нарахованих відсотків за користування кредитом в сумі 7135,15 дол.США, які з 18.11.2014 року нараховувались в подвійному розмірі відповідно до п.5.2 кредитного договору, оскільки він вимоги про дострокове погашення заборгованості від банку не отримував, свого підпису на повідомленні про отримання такої вимоги не ставив, а в матеріалах справи, як він стверджує, відсутні будь-які докази, щодо відправлення на адресу позичальника данного повідомлення, та відсутній опис вкладення в цінний лист. Відтак, на думку заявника, не має підстав вважати, що термін повернення кредиту настав.

Тому вважає, що суд не врахував важливих обставин, які мають істотне значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення, та на спростування доводів позивача, долучив до своєї заяви про перегляд заочного рішення як докази: дві виписки з історії хвороби №11082/686, №3169/183(а.с.7-8, том 3); копії сторінок з медичної карти амбулаторного хворого №29824 (а.с.9-13,том 3); інформацію з Єдиної інформаційної системи «Реєстр позичальників» щодо наявної у нього перед позивачем заборгованості за кредитним договором, яка станом на 10.05.2017 року (дата останньої зміни данних) становить 17525,77 доларів США(а.с.14, том 3); копію довідки до акту огляду МСЄК щодо призначення йому третьої групи інвалідності загального захворювання з 28.02.2017 року на один рік та роздруківку з Єдиного Державного реєстру ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо розгляду аналогічної, на його думку, справи вказаної категорії та копію конверту отримання ним копії заочного рішення(а.с.15, том3). В подальшому, а саме 29.09.2017 року до суду надійшло клопотання заявника про долучення документів до матеріалів справи із додатком економічного дослідження за Договором про надання споживчого кредиту №11341865000 від 30.04.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк», виконаний 20.08.2017 року спеціалістом у сфері економічних досліджень ОСОБА_4, яким станом на 10 березня 2015 року визначено залишок заборгованості за вищезазначеним договором кредиту у розмірі 16950 доларів США (а.с.43-90 , том 3).

В судове засідання щодо перегляду заочного рішення, призначеного повторно на 06.09.2017 року, сторони по справі не з’явились, будучи належним чином повідомлені про дату та час слухання справи.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання, призначене повторно, за ухвалою суду в режимі відеоконференції з Малиновським районним судом, для надання можливості останньому прийняти участь в судовому засіданні особисто, зокрема надати обгрунтовані пояснення по справі для реалізації його процесуальних прав на участь в судовому засіданні, по його клопотанню (а.с.38, том 3), не з’явився, причину неявки суду не повідомив, повістка від нього, направлена за зазначеною ним у заяві про перегляд заочного рішення новою адресою, повернулась, в черговий раз, з відміткою: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.36,43,том3). Тому, відеоконференцзв’язок та фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, не проводилось.

Від представника заявника адвоката ОСОБА_5, безпосередньо перед судовим засіданням, електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи про перегляд заочного рішення на іншу дату, мотивоване не можливістю адвоката з’явитись на розгляд справи у вказане судове засідання у зв’язку з виникненням певних обставин по іншій справі, без надання належних доказів зазначеного в клопотанні.

Відповідно до ч.1 ст.231 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Тому, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду заяви, враховуючи рівні процесуальні права і обов’язки кожної із сторін, які мають добросовісно здійснювати свої процесуальні права і неухильно виконувати процесуальні обов’язки, що надає змогу здійснювати ефективний розгляд справи судом упродовж розумного строку.

Суд, дослідивши матеріали справи, заяву про перегляд заочного рішення та додані до неї матеріали, приходить до наступних висновків.

За правилами, встановленими главою 8 ЦПК України розділу ІІІ для заочного розгляду справ, заочне рішення може бути скасоване лише за наявності в сукупності двох підстав, визначених у ст. 232 ЦПК, а саме, якщо буде встановлено, що відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України (лист від 01.05.2007 р. "Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах"), зі змісту ст. 232 ЦПК випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: відповідач не з'явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Правильною є практика тих судів, які скасовують заочне рішення лише за наявності двох підстав, визначених у ст. 232 ЦПК. Крім того, згідно вказаних роз'яснень, другу умову слід розуміти таким чином, що відповідач у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення посилається на такі обставини та на такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку, ухвалив би принципово інше рішення.

Вирішуючи питання щодо скасування заочного рішення, суд не погоджується з доводами заявника ОСОБА_1 про його не належне повідомлення про час та місце розгляду справи та вважає їх надуманими, оскільки він зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, що не заперечував в своїй заяві. А відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України, у разі не надання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованому у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

З досліджених судом документів, долучених до заяви про перегляд заочного рішення в підтвердження неможливості явки в судове засідання, а саме: з двох виписок з історії хвороби №11082/686, №3169/183(а.с.7-8, том 3) слідує, що відповідач ОСОБА_1, який фактично зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2, проходив лікування в Одеській обласній клінічній лікарні з 23.05.2016 року по 03.06.2016 року та з 08.02.2017 року по 20.02.2017 року, відповідно.

З копії сторінок медичної карти амбулаторного хворого №29824 (а.с.9-13,том 3) вбачається, що ОСОБА_1, прописаний в с.Приморське Татарбунарського району, а проживаючий ІНФОРМАЦІЯ_3 та працюючий монтажником в ТОВ ПКФ «Мегаполіс», періодично, а саме: 08.06.2016 року, 19.08.2016 року та 11.11.2016 року, а потім неодноразово - у 2017 році, вже після винесення заочного рішення, проходив у медичному закладі- поліклініці №29 м.Одеси медичні обстеження; також з 23.06.2016 по 03.06.2016 року перебував на стаціонарному лікуванні згідно копії лікарняного листка (а.с.13, том 3). При цьому, суд звертає увагу, що з копії направлення від 08.06.2016 року в поліклініку №29 до лікаря ендокринолога, наданого хворому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, останнім також зазначено адресу свого проживання ІНФОРМАЦІЯ_5(а.с.13, том3), яка ідентична адресі місця проживання відповідача ОСОБА_2

Таким чином, посилання заявника на те, що він за адресою, де фактично зареєстрований, довгий період часу не проживає, а мешкає в м.Одесі, де періодично проходить лікування за загальним захворюванням, про що свідчать досліджені судом документи, не заслуговують на увагу та не можуть вважатись поважною причиною його неявки в судові засідання, а, відповідно, бути підставою для скасування заочного рішення, оскільки заявник, лікуючись амбулаторно, не був позбавлений можливості, під час розгляду справи судом, контролювати вхідну кореспонденцію за місцем своєї реєстрації і, враховуючи, що справа неодноразово відкладалась через неявку відповідачів, чи то повернення конвертів з помітками «за зазначеною адресою не проживає» (а.с.83,122,132а том 1, а.с.78,93,130 том 2), мав можливість з'явитись в судові засідання, про які був обізнаний через повнолітніх членів сім’ї, оскільки ще 10 лютого 2016 року судова повістка про виклик його в судове засідання, призначене на 16.02.2016 року, повернулась до суду з поміткою отримано батьком ОСОБА_6І.(а.с.99, том 1), а попередня повістка, адресована йому з викликом на 04.02.2017 року (а.с.92, том 1), вручена матері ОСОБА_7, що узгоджується з вимогами ч.3 ст.76 ЦПК України. Крім того, заявник ОСОБА_1 викликався до суду на 14.00 годину 16.05.2016 року через оголошення у пресі, відповідно до вимог ч.9 ст.74 ЦПК України (а.с.149-150, 156-157, том1). При цьому, заявник не був позбавлений можливості направити до суду заяву про розгляд справи у його відсутність з направленням до суду заперечень проти позову та доказів в їх підтвердження, в разі неможливості особистої участі в судовому засіданні.

Крім того, поза увагою суду не залишився й той факт, що заявник ОСОБА_1 фактично, під час розгляду справи судом, проживав за адресою співвідповідача ОСОБА_2 по вул Марсельська,44 кв.43 в м.Одесі, що підтверджують відомості із наданих ним, та досліджених судом вище медичних документів (а.с.9,13, том 3), в яких ним особисто вказане дане місце проживання, а співвідповідач ОСОБА_2, від якої йому й стало відомо про наявність заочного рішення, про що зазначено в заяві про перегляд заочного рішення, була добре обізнана про розгляд справи в суді, так як неодноразово оскаржувала ухвалу про відкриття провадження по справі (а.с.54-55, 108-11, том 2 ), в подальшому, неодноразово направляла до суду клопотання про відкладення розгляду справи та зверталась 05.01.2017 року із заявою до суду про перегляд заочного рішення (а.с.134-139, том 2).

Посилання заявника ОСОБА_1 на невідповідність розрахунку заборгованості, наданого банком, реальній сумі заборгованості з посиланням на те, що ним на виконання умов кредитного договору було перераховано значно більшу суму, ніж та, що вказана в банком, на незаконність нарахування відсотків за користування кредитом у подвійному розмірі, спотворення позивачем реальних показників дійсної заборгованості та відсутність у банку права на звернення до суду з вимогою про дострокове погашення кредиту позичальником, не можуть вважатись належними обставинами, які б давали підстави суду для скасування заочного рішення, оскільки всі ці обставини досліджувались судом, їм надавалась правова оцінка під час винесення рішення, а заявник ОСОБА_1, що є відповідачем по справі, не скористався своїм правом надання доказів до початку розгляду справи по суті, відповідно до вимог ст.131 ЦПК України. При цьому, направлене, за його клопотанням від 29.08.2017 року, економічне дослідження за Договором про надання споживчого кредиту №11341865000 від 30.04.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк», виконане 20.08.2017 року спеціалістом у сфері економічних досліджень ОСОБА_4, яким станом на 10 березня 2015 року визначено залишок заборгованості за вищезазначеним договором кредиту (а.с.43-90, том 3), не може бути прийняте судом до уваги як підстава для скасування заочного рішення, по-перше, через те, що заявник не скористався своїм правом заявлення клопотань про призначення експертизи за ухвалою суду з вказаного ним питання щодо наявного розрахунку заборгованості під час розгляду справи по суті із залученням до її виконання експертів у даній галузі, які мають ліцензію на даний вид діяльності та попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, згідно вимог ст.ст.143-144 ЦПК України. По-друге, вказане дослідження проведено 20.08.2017 року, тобто лише через 9 місяців після винесення заочного рішення, тому воно як доказ не могло бути відоме суду при ухваленні заочного рішення, і підстав вважати, що суд прийшов би до іншого висновку, ухвалив би принципово інше рішення при вирішенні спору 17.11.2016 року не має.

Тому, на думку суду, відповідачем ОСОБА_1 не дотримано двох обов’язкових умов, необхідних для скасування заочного рішення, відповідно до вищезазначених роз'яснень Верховного Суду України, а саме: відповідач не довів поважності причин його неявки в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення та не зазначені доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, його доводи в заяві щодо неналежності розрахунку заборгованості, долученого позивачем, незаконного нарахування та стягнення відсотків у подвійному розмірі, не спростовано належними доказами, які існували на час розгляду справи. А доводи щодо не отримання вимоги банку про дострокове погашення заборгованості заперечуються дослідженими судом доказами(а.с.34-39,40-41, том 1).

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, у зв’язку з чим, вказану заяву слід залишити без задоволення відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України.

При цьому, суд керується вимогами ч. 3 ст. 27 ЦПК України, згідно якої особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа ОСОБА_8 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що процесуальна поведінка відповідача ОСОБА_1, його зволікання в наданні доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судовому засіданні, які відкладались 10 разів через неявку відповідачів, в тому числі й остання його неявка без поважних причин в судове засідання по справі про перегляд заочного рішення, призначеного в режимі відеоконференцзв’язку з іншим судом за його ж клопотанням, давало суду право, при заочному розгляді справи, обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю узгоджується з положеннями ч.1 ст.224 ЦПК України, та про що детально зазначено в рішенні суду (а.с.104-106, том 2) та є підставою для залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Одночасно, суд роз’яснює заявнику, як відповідачу по справі, що він не позбавлений можливості захистити свої права шляхом оскарження заочного рішення в загальному порядку з наведенням підстав та мотивів, з яких він не погоджується з рішенням суду та поданням доказів на підтвердження цього.

Керуючись ст.ст. 209-210, 231, 232, 294 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду у цивільній справі №515/2239/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Суддя Семенюк