Постанова № 6843489, 07.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2009                                                                                           № 25/545

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

За участю представників:

від позивача – Єлтишева С.Л. (за довір),

від відповідача – Чиж І.О. (за довір),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»

на рішення Господарського суду м.Києва від 30.03.2009

у справі № 25/545 (суддя

за позовом                               Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта"

до                                                   Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»

про                                                   визнання розірвання генеральної угоди

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2008 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про розірвання з 01.12.2007 генеральної угоди страхування кредитного портфелю банку за програмою кредитування без застави № 120/09-1312 від 07.06.2006, укладеної між сторонами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2009 р. у справі №25/545 позов задоволено частково. Розірвано генеральну угоду страхування кредитного портфелю банку за програмою кредитування без застави № 120/09-1312 від 07.06.2006, укладену між ТОВ «Страхова компанія «Провіта» та ВАТ «Комерційний банк «Експобанк».

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його до Київського апеляційного господарського суду. В поданій апеляційній скарзі відповідач просить оскаржуване рішення скасувати з підстав порушення судом норм матеріального права та неповноти дослідження обставин справи, у справі прийняти нове, яким в позові відмовити.

В обґрунтування власної позиції апелянт вказує на помилковість висновку суду щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, визначених п.11.2.2. спірного договору. Відповідач вказує на те, що готував та направляв претензії всім своїм позичальникам, докази чого є в наявності безпосередньо у позивача. Крім того, апелянт вважає, що судом не було надано належної правової оцінки іншим доказам, які свідчать про вжиття відповідачем необхідних заходів для повернення позичальниками кредитної заборгованості (надано копії ухвал судів загальної юрисдикції про порушення провадження у справах за позовами банку до боржників. За таких обставин відповідач вважає безпідставними заявлені позовні вимоги про розірвання спірного договору.

Крім того, відповідач посилається на необгрунтоване застосування до спірних правовідносин сторін положень ч.2 ст.651 ЦК України, якою передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Як стверджує відповідач, позивачем не доведено факту істотності порушення договірних зобов’язань відповідачем, а також отримання ним шкоди. Натомість, відповідач вважає, що йому була нанесена шкода, оскільки позивач не виплачував і продовжує не виплачувати банку страхові відшкодування за спірним договором, що змушує відповідача звертатися до суду для стягнення в примусовому порядку.

Позивач проти поданої апеляційної скарги заперечує, вважає її доводи необґрунтованими, а тому просить залишити її без задоволення. Оскаржуване рішення вважає законним, тому просить залишити його без змін.

Як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеної між ними 07.06.2006 генеральної угоди страхування кредитного портфелю банку за програмою кредитування без застави № 120/09-1312, згідно предмету якої позивачем (страхувальник) були застраховані майнові інтереси відповідача (страхувальника), що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з наданням кредитів та відшкодуванням збитків, які завдані страхувальнику внаслідок неповернення позичальником страхувальнику кредиту (у повному обсязі або частково) та/або несплати процентів за користування кредитними коштами в строки, встановлені кредитними договорами, включеними до реєстрів кредитного портфелю, які є невід'ємною частиною Угоди та надаються страховику разом з договором до цієї Угоди. Підставою звернення позивача до суду із відповідним позовом про розірвання даного договору є систематичне порушення відповідачем своїх зобов'язань, визначені пунктом 11.2.2 Угоди та не вжиття всіх необхідних заходів для повернення позичальниками відповідача кредитної заборгованості, в тому числі не забезпечення виконання працівниками відповідача заходів, пов'язаних з моніторингом кредитів, відповідно до нормативних документів відповідача, а також із роботою по поверненню простроченої кредитної заборгованості. За таких обставин позивач просив суд на підставі статей 651 та 652 ЦК України розірвати спірну угоду з 01.12.2007 . Під час розгляду спору господарським судом було встановлено, що 19.10.2007 на виконання умов Угоди відповідач направив позивачу заяви про виплату страхового відшкодування: № 1155 на суму 879,69 грн. (позичальник Кожухов С.В.); № 1251 на суму 282,22 грн. (позичальник Косолап М.О.); № 1253 на суму 719,49 грн. (позичальник Денисюк О.А.); № 1255 на суму 913,05 грн. (позичальник Міхайловський І.В.); № 1257 на суму 442,96 грн. (позичальник Брязкало В.О.); № 1259 на суму 450,33 грн. (позичальник Березняк М.В.); № 1261 на суму 885,08 грн. (позичальник Синяченко О.М.). 30.10.2007 позивач листом № 3050 повідомив відповідача про відмову у виплаті вказаних страхових відшкодувань, у зв'язку з порушенням відповідачем пункту 11.2.2 Угоди. 06.11.2007 позивачем направлено відповідачу лист № 3143, яким останнього було повідомлено про дострокове, з 01.12.2007, припинення дії спірної угоди у відповідності до положень п. 10.2, в зв’язку із неналежним виконанням відповідачем зобов’язань згідно п11.2.2 угоди, що призводить до отримання позивачем значної матеріальної шкоди. Зокрема, позивач вказав на те, що за період дії спірної угоди позивачем було застраховано 235 кредитів на загальну суму 2 616 879,13 грн. та отримано страховий платіж у розмірі 64 751,69 грн. Страхові випадки відбулись по 32 кредитних договорах, за якими позивачем було сплачено страхове відшкодування на суму 95 299,89 грн., натомість відповідачем було повернуто лише 14 811,99 грн. Враховуючи витрати на ведення справи в обсязі 20% від отриманого страхового платежу, станом на 01.11.2007 збитки позивача становлять 28686,55 грн. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання спірного договору, погодився із доводами позивача та дійшов висновків про неналежне виконання відповідачем як страхувальником вимог п. 11.2.2 Угоди, зокрема, відсутність доказів в матеріалах справи щодо направлення претензій позивальникам відповідача, та їх отримання, а тому не вживав всіх можливих заходів для повернення позичальниками відповідача кредитної заборгованості. Однак, дослідивши обставини справи, зібрані докази, та заслухавши пояснення представників сторін, колегія не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, та вважає їх помилковими з наступних підстав. В пункті 11.2.2 спірної Угоди сторонами було передбачено зобов’язання відповідача як страхувальника вживати всіх можливих заходів для повернення його позичальниками кредитної заборгованості, в тому числі забезпечувати виконання працівниками страхувальника заходів, пов'язаних з моніторингом кредитів, відповідно до нормативних документів страхувальника, а також за роботою по поверненню простроченої кредитної заборгованості. Під час розгляду спору колегією з’ясовано, що протягом періоду з 07.06.2006 (дата укладення угоди) до 01.12.2007, позивач отримував від відповідача обумовлену в спірній угоді оплату, здійснював виплати страхового відшкодування по заявам відповідача. Як вже зазначалося раніше, позивач вважає, що відповідачем як страхувальником не вживалися всі необхідні заходи для повернення його позичальниками кредитів, зокрема, як посилається позивач у поданому позові (т.1, а.с.5), відповідач в більшості випадків не звертався до суду з метою повернення кредитної заборгованості позичальниками, а безпосередньо звертався до позивача як страховика для здійснення відповідного відшкодування майнового ризику. Розглянувши положення спірної угоди, колегія звертає увагу на те, що сторонами не було деталізовано зобов’язання відповідача як страхувальника в частині проведення заходів для повернення його позичальниками кредитної заборгованості. Зокрема, положення укладеної між сторонами угоди не містять обов’язку відповідача перед зверненням до страховика із відповідною заявою про виплату страхового відшкодування в конкретному випадку, попередньо звертатися до суду із відповідними позовами до позичальників щодо повернення кредитів. Судова колегія визнає необґрунтованими доводи позивача щодо порушення відповідачем п.11.2.2 спірної Угоди. Зазначені доводи позивача спростовуються наданими у судовому засіданні відповідачем на підтвердження власної позиції доказами, зокрема, копіями судових ухвал про порушення проваджень у справах за позовами відповідача до позичальників з приводу стягнення заборгованості по кредитах (долучено до матеріалів справи). Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що відповідачем на підтвердження факту належного виконання ним зобов’язань, передбачених п.11.2.2 спірної Угоди, суду надані письмові пояснення від 16.09.2009 та пакет документів (копії листів-вимог, повідомлень, які направлялися відповідачем позичальникам для забезпечення повернення кредитної заборгованості, а також копії судових процесуальних документів у справах про стягнення заборгованості, порушеним за позовами відповідача до окремих позичальників).           З наданого відповідачем пакету документів вбачається, що у відповідності до умов спірної генеральної угоди між сторонами протягом грудня 2006 - вересень 2007 років було укладено ряд договорів №4-№13 до генеральної угоди, якими були застраховані ризики понесення відповідачем можливих збитків, пов’язаних з непогашенням кредитної заборгованості окремими позичальниками. На виконання умов даних договорів відповідачем як страхувальником були сплачені позивачу відповідні суми страхових платежів, що підтверджується наявними в матеріалах копіями платіжних доручень.            Як вбачається з наданого відповідачем пакету документів, на виконання умов п.11.2.2 спірної Угоди відповідачем по кожному окремому позичальнику у разі допущення прострочень платежів за кредитом вчинялись необхідні заходи для забезпечення повернення цього кредиту, зокрема – направлялися вимоги про повернення боргу, претензії, листи-вимоги, листи-повідомлення, подавалися відповідні позовні заяви до суду). Відповідно до статей 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Надаючи оцінку зібраним у справі доказам та наданим поясненням сторін, колегія приходить до висновку, що відповідач належним чином виконав свої зобов'язання, передбачені п.11.2.2 спірної Угоди, зокрема, вживав всіх можливих заходів для повернення позичальниками кредитної заборгованості, а також проводить роботу з повернення простроченої кредитної заборгованості. За таких обставин колегія вважає безпідставини доводи позивача щодо неналежного виконання відповідачем договірних зобов’язань в цій частині та не вбачає підстав для розірвання спірної генеральної угоди згідно п.10.2, п.11.3.4 угоди, п.11.1.7, п.12.3.5 Правил добровільного страхування кредитів, з огляду на належне виконання відповідачем спірної генеральної угоди та додаткових договорів до неї, а також заявленої ним відмови щодо добровільного розірвання угоди чи припинення її дії в подальшому. Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Дослідивши обставини справи, колегія приходить до висновку про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, яка підлягає задоволенню. Оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2009 р. у справі №25/545 підлягає скасуванню. Позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог належних доказів згідно положень ст.ст.33-34 ГПК України не надано, доводів відповідача не спростовано. За таких обставин в позові слід відмовити. Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2009 р. у справі №25/545 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 7, ідентифікаційний код 31704186) на користь Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24 .ідентифікаційний код 09322299) 42,50 грн. - держмита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

                    Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

3. Матеріали справи № 25/545 повернути до Господарьского суду м.Києва.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді