Ухвала суду № 68110282, 04.08.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"04" серпня 2017 р. Справа № 5023/5383/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О. В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №2398 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.02.2017р. у справі №5023/5383/12

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервертикаль", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервертикаль", м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.02.2017р.у справі №5023/5383/12 (суддя Усатий В.О.) заяву ліквідатора (вх. №2730 від 27.01.2017) задоволено. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРВЕРТИКАЛЬ" право власності на нежитлові приміщення підвалу №1-16 загальною площею 178,3 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху №2-15 загальною площею 193,4 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху № 1 загальною площею 10,9 кв.м., нежитлові приміщення 2-го поверху 1-22, 22а загальною площею 373,6 кв.м., нежитлові приміщення 3-го поверху №1, 2, 3 загальною площею 221,1 кв.м., нежитлові приміщення технічного поверху №1, 2 загальною площею 9,8 квм. в нежитловій будівлі літ. "А-3", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

ОСОБА_1 з вказаною ухвалою не погодився та, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 22.02.2017р. у справі №5023/5383/12 у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на ухвалу місцевого господарського суду протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом.

Отже, останній день подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.02.2017р. у справі №5023/5383/12 припадає на 27.02.2017р.

З апеляційною скаргою заявник звернувся лише 28.07.2017 року, про що свідчить штамп відділу документального забезпечення та контролю господарського суду Харківської області на апеляційній скарзі, тобто зі спливом встановленого процесуальною нормою п'ятиденного строку оскарження ухвали. Одночасно, апелянт звернувся з клопотанням про поновлення строку подання апеляційної скарги.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Обґрунтовуючи клопотання, апелянт посилається на те, що йому нещодавно стало відомо про оскаржувану ухвалу. Скаржник зазначає, що про розгляд заяви ліквідатора (вх. №2730 від 27.01.2017) його не було повідомлено, у зв'язку з чим він не був присутнім у судовому засіданні, та ухвал суду на його адресу не надходило.

Проте, колегія суддів вважає такі доводи не обґрунтованими та безпідставними, враховуючи таке.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись, в тому числі норм процесуального права.

За змістом положень ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Разом з цим, ч. 2 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України встановлює можливість поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги. Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Однак, наявність права на апеляційне оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Колегія суддів зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги враховуючи приписи ст.ст. 53, 99 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності, з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

При цьому, слід враховувати наскільки суттєво було пропущено встановлений законом строк, а також те, що необхідною умовою практичного здійснення заінтересованою стороною права на апеляційне оскарження рішення господарського суду першої інстанції є її обізнаність зі змістом оскаржуваного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду від 30.01.2017р. призначено заяву ліквідатора (вх. № 27.01.2017 р.) про визнання права власності на 09.02.2017р. Залучено до участі у розгляді заяви ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_2). Вказану ухвалу направлено, зокрема, ОСОБА_1 30.01.2017р. за вих. №002347 (штам вихідної кореспонденції господарського суду Харківської області) та отримано ним особисто 02.02.2017р., про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 8, а.с 29).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.02.2017р. у зв'язку з неявкою у судове засідання залучених осіб, в тому числі, ОСОБА_1, відкладено розгляд заяви ліквідатора про визнання права власності (вх. №2730 від 27.01.2017) на 22.02.2017р. Вказану ухвалу направлено, зокрема, ОСОБА_1 13.02.2017р. за вих.№004177 (штам вихідної кореспонденції господарського суду Харківської області) та отримано ним особисто 16.02.2017р., про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (т.8, а.с 36).

Зі змісту оскаржуваної ухвали та протоколу судового засідання від 22.02.2017р. вбачається, що ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Вказану ухвалу від 22.02.2017р. направлено, зокрема, ОСОБА_1 23.02.2017р. за вих. №005135 (штам вихідної кореспонденції господарського суду Харківської області) та отримано ним особисто 27.02.2017р., про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 8, а.с 54).

Окрім того, ухвала господарського суду Харківської області від 22.02.2017р.у справі №5023/5383/12 розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, будучи обізнаним про прийняття оскаржуваної ухвали, з апеляційною скаргою заявник звернувся лише 28.07.2017р,. тобто через п'ять місяців після її прийняття.

Харківський апеляційний господарський суд особливу увагу звертає на таке.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі «Справа «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини. зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Враховуючи викладене, апелянтом не надано доказів наявності об'єктивних обставин, що перешкоджали йому своєчасно скористатися наданими законодавством процесуальними правами, зокрема, на апеляційне оскарження, а тому колегія суддів вважає, що у даному випадку правових підстав для відновлення пропущеного скаржником процесуального строку подання апеляційної скарги не має.

За приписами ч. 2 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Окрім того, відповідно ч.3 ст.94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Постановою Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" господарським судам, зокрема у 10 пункті, надані роз'яснення, що ухвали зі справ про банкрутство, в яких вирішується питання по суті (про визнання або відмову у визнанні вимог кредитора, про затвердження плану санації, про затвердження звіту ліквідатора боржника та припинення провадження у справі тощо) є фактично рішенням суду.

Враховуючи, що в апеляційному порядку оскаржується ухвала зі справи про банкрутство, в якій вирішується питання по суті, а саме про визнання права власності, а тому, за змістом вказане судове рішення (ухвала) фактично є рішенням.

Відповідно до п.п 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору, що справляється з апеляційних скарг на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з заявою про визнання права власності, ліквідатором сплачено судовий збір у розмірі 6234,00 грн. Враховуючи положення Закону України «Про судовий збір» сплаті підлягав судовий збір у розмірі 6857,40 грн. (6234,00*110%).

Однак, до матеріалів справи додано квитанцію №14943 від 21.07.2017р. про сплату судового збору у сумі 1760,00 грн. тобто, у меншому розмірі ніж встановлено законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, ст. 93 , ч.3 ст. 94, п.3, 4 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Повернути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.02.2017р. у справі №5023/5383/12.

Додаток: апеляційна скарга з додатками на 12 арк., клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги на 2 арк., всього документів на 14 арк.

Головуючий суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Шевель О. В.