Ухвала суду № 67802525, 13.07.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 668/5818/14-ц Головуючий в І інстанції Гаврилов Д.В.

Номер провадження №22ц-791/763/2017 Доповідач Полікарпова О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2017 року липня місяця 13 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13 січня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А

В квітні 2014 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»(далі ПАТ «Укрсоцбанк», Банк) звернулося до суду з вказаним позовом до відповідачів про стягнення заборгованості по договору про надання відновлюваної кредитної лінії № Ф060334П від 25.04.2006 року, яка становить 1242275,82 грн.

Позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_5, відповідно до укладеного договору про надання відновлюваної кредитної лінії № Ф060334П з урахуванням додаткових угод, отримала кредит у розмірі 159420,67 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в строк та в порядку, встановлених кредитним договором.

В цей же день між Банком та ОСОБА_6у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений договір поруки № 02-23-Ф050334П-754, згідно якого останній виступив поручителем ОСОБА_5

Прийняті на себе обов'язки відповідачами не виконуються, що є підставою для солідарного стягнення заборгованості по зазначеному кредитному договору.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 13 січня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість за договором про надання відновлюваної кредитної лінії № Ф060334П від 25.04.2006 року в сумі 1135681,65 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав застосування строків позовної давності.

У запереченнях на апеляційну скаргу інша сторона її доводи не визнає, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується

чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частин повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення и позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Судом встановлено, що 25.04.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступник якого публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_5 був укладений договір про надання відновлюваної кредитної лінії № Ф060334П, відповідно до умов якого банк надав їй грошові кошти в сумі 159420,67 дол. США, зі сплатою за користування кредитом 14,84 відсотків на рік з кінцевим терміном повернення до 24.04.2021 року.

В забезпечення належного виконання умов кредитного договору був укладений договір поруки № 02-23-Ф050334П-754 від 25.04.2006 року, згідно якого ОСОБА_6 виступив поручителем ОСОБА_5 і взяв на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням, які виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі.

Частиною 1 ст.554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Доводами апеляційної скарги ОСОБА_5 є те, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що останній платіж вона здійснила 10.08.2010 року, а отже, з урахуванням погоджених сторонами умов договору, строк платежу за всіма вимогами настав через 60 днів, тобто з 10.11.2010 року та при цьому сплив через три роки, а саме 10.11.2013 року, тоді як Банк звернувся до суду із позовом лише в травні 2014 року, в зв'язку з чим пропустив строк позовної давності.

Колегія суддів з доводами апелянта не погоджується та не вбачає правових підстав для застосування строків позовної давності, так як відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК відмовлено у позові з підстав пропуску строку позовної давності може бути лише у випадку, якщо про це заявлено стороною ( відповідачем) у спорі.

У ході розгляду справи в суді першої інстанції до часу постановлення судового рішення відповідачем заява про застосування строків позовної давності не подавалася. Тому суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд України №6-3063цс16 від 22.03.2017 року.

Посилання апелянта на те, що вона не мала змоги заявити про застосування строку позовної давності, оскільки не була належним чином повідомлена про судовий розгляд та з вересня 2013 року по даний час проживає за іншою адресою, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

За відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України наданими на запит Суворовського районного суду м. Херсона, відповідачка ОСОБА_5 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.60).

Вказана адреса також зазначена в кредитному договорі та в паспорті відповідачки (а.с. 6;10-12).

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження), або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

ОСОБА_5 з відповідною заявою про зміну місця проживання до суду не зверталася.

Також, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції на адресу ОСОБА_5 було направлено копію заочного рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 04.09.2014 року, та остання розписалася про його отримання (а.с.103-104; 107).

Таким чином, відповідачці було відомо про наявність позову ПАТ «Укрсоцбанк» та його розгляд судом, а тому вона мала змогу звернутися до суду першої інстанції та заявити клопотання про застосування строків позовної давності.

Крім того, колегія суддів на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.

За загальним правилом перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку його виконання (ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визнано періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 06.11.2013 року № 6-116цс13, від 19.03.2014 року № 6-20цс14, від 18.06.2014 року № 6-61цс14, від 03.06.2015 року № 6-31цс15.

За п.2.11. Договору, погашення заборгованості позичальника за договором здійснюється в наступній черговості: прострочення заборгованості за нарахованими процентами; прострочення заборгованості за кредитом; строкова заборгованість за нарахованими процентами; строкова заборгованість за кредитом; пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів; штрафні санкції.

Таким чином, Банк здійснює фіксацію платежів відповідно до вказаного порядку черговості їх оплати.

Зазначаючи про те, що вона перестала сплачувати основний борг з 10.08.2010 року, а відсотки за користування кредитом - з 11.03.2013 року, і посилаючись при цьому на розрахунок Банку (а.с.4-5), ОСОБА_5 не підтвердила доказами, що її волевиявлення було спрямовано лише на сплату відсотків, а основний борг вона не визнавала.

Отже позивач, звертаючись в травні 2014 року до суду з позовом, дотримався строків позовної давності передбачених ст. 257 ЦК України, згідно якої встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_5 належним чином взяті зобов'язання не виконуються, у зв'язку із чим виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 19.02.2014 року становить 143005,65 дол. США, що еквівалентно 1242275,82 грн., з яких: 88157 дол. США, що еквівалентно 765811,04 грн.- сума заборгованості за кредитом; 41426,82 дол. США, що еквівалентно 359870,61 грн. - сума заборгованості за відсотками; 11511,82 дол. США, що еквівалентно 100002,05 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 1910,02 дол. США, що еквівалентно 16592,11 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків (а.с.5 на звороті).

При вказаних обставинах, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач, як кредитодавець, відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України має право вимагати повернення частини кредиту, що залишилася та сплати належних йому процентів і обґрунтовано стягнув належні Банку грошові кошти у зазначеному розмірі.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та дослідив надані сторонами докази, яким дав правильну оцінку, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Рішення суду переглядалось апеляційним судом лише щодо ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_7 від апеляційної скарги відмовився і апеляційне провадження за його скаргою закрито ухвалою суду від 30.09.2015 року (а.с. 321).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності після її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у касаційному порядку.

Головуючий підпис О.М. Полікарпова

Судді підпис П.Я. Ігнатенко

підпис С.В. Радченко

З оригіналом згідно:

Копія ухвали оформлена 19 липня 2017 року

Ухвала набрала законної сили 13 липня 2017 року

Суддя О.М. Полікарпова

Секретар

судового засідання Т.І. Пісоцька