Рішення № 67763514, 12.07.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/169/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2017 Справа № 908/3209/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк Індустріалбанк (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39Д)

до відповідача ОСОБА_1 урядового Фельдєгерського звязку Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України в місті Запоріжжя (69063, м. Запоріжжя, вул. Базарна, буд. 4)

за участю Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України (69063, м. Запоріжжя, вул. Базарна, 2)

про стягнення 2 749 201 грн. 39 коп.

Колегія суддів у складі: Головуючого - Колодій Н.А.

Суддів: Горохов І.С., Боєва О.С

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_2, довіреність № 82, від 05.07.2016р.;

Від відповідача ОСОБА_3 начальник відділу; ОСОБА_4 (дов. № 63/19/01-283 від 10.07.17)

Від прокуратури ОСОБА_5 прокурор військової прокуратури Запорізького гарнізону (посвідчення № 035537 від 07.09.15)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача збитків в розмірі 2749201,39 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.12.2016р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3209/16, судове засідання призначено на 18.01.2017р. Ухвалою суду від 18.01.2017р. провадження у справі зупинено у звязку з направленням матеріалів справи № 908/3209/16 до Військової прокуратури Дніпровського гарнізону Південного регіону України. Ухвалою суду від 09.03.2017р. провадження у справі поновлено з 19.04.2017р., судове засідання призначено на 19.04.2017р. Ухвалою суду від 19.04.2017р. на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду спору у справі продовжено, оголошено перерву у судовому засіданні до 16.05.2017р.

16.05.2017р., на підставі заяви судді Колодій Н.А., з метою всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи, враховуючи категорію та її складність, протоколом автоматичного визначання складу колегії суддів від 16.05.2017р., справу № 908/3209/16 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Колодій Н.А., судді: Горохов І.С., Боєва О.С.

Ухвалою суду від 16.05.2017р. колегією суддів прийнято справу № 908/3209/16 до провадження, судове засідання призначено на 07.06.2017р. Також даною ухвалою задоволено клопотання ПАТ АКБ Індустріалбанк про витребування доказів у ОСОБА_1 урядового Фельдєгерського звязку Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України в місті Запоріжжя.

Ухвалою суду від 07.06.2017р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 12.07.2017р., зобовязано ОСОБА_1 урядового Фельдєгерського звязку Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України в місті Запоріжжя виконати ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.05.2017р. № 908/3209/16 та надати суду витребувані документи.

Ухвала суду відповідач не виконав, витребувані документи не надав, мотивуючи тим, що строк зберігання документів, зокрема листів, становить 5 років, договір з НБУ та Державною Фельдєгерською службою згідно з яким здійснюється доставка банкнот іноземної валюти не укладався.

17.07.2017р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав вимоги викладені у позовній заяві, зазначивши, зокрема, про наступне. На виконання умов договору № 66/10 від 05.02.2010р. позивач передав, а відповідач прийняв цінне відправлення оголошеною цінністю 2749201,39 грн. для доставки його до пункту призначення. У строки передбачені договором відповідач не доставив цінне відправлення, у звязку з чим, 22.11.2016р. позивач направив відповідачу вимогу щодо відшкодування завданих збитків, Оскільки відповідачем не було відшкодовано завдані збитки, позивач звернувся з позовом до суду. На підставі ст.ст. 526, 610, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225, 226 ГК України, просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав викладених у своєму відзиві. Зазначивши, що 16.11.2016р. невідомими особами було здійснено збройний напад на військовослужбовців ГУУФЗ Держзвязку, які виконували доставку цінних відправлень, у тому числі за договором від 05.02.2010р. № 66/10. Для притягнення особи до відповідальності за завдання збитків потрібно довести існування складу господарського правопорушення, а саме особу заподіювача збитків. На сьогоднішній день правоохоронними органами проводиться комплекс заходів щодо встановлення кола винних осіб у кримінальних провадженнях. По-друге, за правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг поштового звязку. Поштовим звязком забороняється пересилати валюту. Також, відповідач посилається на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів підтвердження вмісту вкладеного відправлення на оцінену суму та доказів нестачі банку грошових коштів на вказану суму. Таким чином, протиправна поведінка позивача, який порушив умови договору, не породужує у нього права вимагати від відповідача відшкодування збитків. Просить в позові відмовити.

Прокурор в усній формі підтримав позицію відповідача, вважає, що даний позов задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

05.02.2010р. між ПАТ АКБ Індустріалбанк (замовник, позивач у справі) та ОСОБА_1 урядового Фельдєгерського звязку Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України в місті Запоріжжя (виконавець, відповідач) був укладений договір № 66/10, відповідно до умов якого виконавець організовує і забезпечує доставку цінних відправлень замовника на умовах вказаних нижче. Конфіденційність і збереження доставки гарантується виконавцем (п. 1.1).

За змістом п. 2.1, п. 2.2 договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 04.04.2016р., виконавець забезпечує доставку відправлень замовника на адресу юридичних осіб в обласних центрах України, м. Запоріжжя, м. Кременчук, Полтавської області, м. Київ з використанням встановлених фельдєгерських маршрутів та виконує доставку до м. Дніпропетровськ та з м. Дніпропетровська до м. Запоріжжя з використанням спеціального автомаршруту.

Пунктом 2.3 договору сторони узгодили, що термін доставки відправлень по території України від замовника до одержувача становить 2 доби (не враховуючи день приймання відправлення виконавцем, а також вихідні і святкові дні).

На відправлення, що передаються виконавцю, замовник виписує три примірники реєстру встановленої форми. Перший та другий примірники реєстру подаються разом з відправленнями виконавцю, а третій, з підписом і печаткою виконавця, залишається у замовника. При оформленні реєстру замовник повинен обов'язково вказувати номер цього Договору. (п. 3.3).

Відповідно до п. 5.1 договору виконавець зобов'язався прийняти відправлення замовника відповідно до п. 2.2 та статті 3 цього договору. Доставити відправлення замовника до пункту призначення в строк, передбачений п. 2.4 цього договору. Під час доставки відправлень замовника виконавець зобов'язаний забезпечити їх збереження та конфіденційність.

Замовник, в свою чергу, зобовязався, оформити відправлення відповідно до пунктів 3.1- 3.4 цього договору (п. 5.2.1).

За умовами п. 7.1.1, п. 7.1.2 договору виконавець несе матеріальну відповідальність за прийняті від замовника відправлення у межах оголошеної цінності, за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладеного та суми нестачі та за рішенням суду. Відповідальність виконавця перед замовником за збереження відправлень починається з моменту прийому їх у встановленому порядку від замовника і закінчується в момент передачі відправлень у встановленому порядку за призначенням.

Умовами ж п. 7.2 договору визначено, що замовник відповідає за вкладене відповідно до п. 3.4 цього договору, оформлення, упаковку і правильність вказаної адреси.

Відповідно до п. 10.1 договору він вступає в силу з дня його підписання обома сторонами, діє на протязі року і автоматично подовжується, якщо ні одна із сторін не виявить письмового бажання його скасувати.

Я вбачається з матеріалів справи, 15.11.2016р. позивач передав відповідачу цінне відправлення для його доставки з Регіонального відділення АКБ «Індустріалбанк» у м. Київ (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7) до приміщення АКБ «Індустріалбанк» у м. Запоріжжя (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 39Д), що підтверджується реєстром № 1 на кореспонденцію, що направляється через Головне управління урядового фельдєгерського звязку (далі Реєстр). Згідно реєстру позивачем передано, а відповідачем прийнято відправлення оголошеною цінністю 2749201,39 грн.

Як зазначив позивач, цінність посилки визначена замовником виходячи із вартості вкладення у дану цінну посилку, а саме: 70000 доларів США, 34000 євро, 160 канадських доларів. Вказані кошти відповідно до прибутково-видаткових касових ордерів № 1992-1, № 1992-2, № 1993-3 від 15.11.2016р. було складено в інкасаторську сумку та разом з супровідним касовим ордером № б/н від 15.11.2016р. було опломбовано пломбіратором № 4 на дві пломби, разом з ярликом на якому вказано оголошену цінність відправлення, адреси відправника та отримувача. Цінне відправлення разом із 1 та 2 примірником реєстру були передані представнику відповідача, 3-й примірник залишився в касових документах.

У звязку з тим, що у строки передбачені договором, цінне відправлення не було доставлене до банку, позивачем було надано письмовий запит № 2002 від 18.11.2016р. до Головного управління урядового фельдєгерського звязку України.

Того ж дня, 18.11.2016р., до банку надійшла відповідь № 63/07-2056 з якої стало відомо, що цінне відправлення банку, яке перевозилося на виконання умов договору № 66/10 від 05.02.20110р. за реєстром № 1 від 15.11.2016р., було викрадене.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що 16.11.2016р. невідомими особами було здійснено збройний напад на військовослужбовців ГУУФЗ Держзвязку, які виконували доставку цінних відправлень, у тому числі у рамках реалізації договору від 05.02.2010р. № 66/10 маршрутом ОСОБА_6 Запоріжжя. Внаслідок вказано нападу, невідомими особами було здійснено відкрите викрадення цінностей, в тому числі ПАТ АКБ Індустріалбанк, Які направляли з м. Києва до м. Запоріжжя за реєстром № 1 від 15.11.2016р.

У звязку з вищевикладеними обставинами, Головним управлінням Національної в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження № 12016042010000292, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.11.2016р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.

Крім того, за даним фактом Військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України відкрито кримінальне провадження № 42016040010000298, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.11.2016р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 418 КК України за фактом таємного викрадення грошових коштів на загальну суму 29714387,24 грн. та банківського металу (золото 959 ХAU) загальною вагою 1295 грамів.

22.11.2016р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 5298 від 22.11.2016р. про відшкодування завданих збитків в межах оголошеної цінності відправлення, шляхом перерахування грошових коштів в сумі 2749201,39 грн.

Оскільки відповідачем не задоволено вимоги, викладені в претензії, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вислухавши пояснення сторін, оцінивши надані докази та фактичні обставини справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 224 ГК України, яка встановлює відшкодування збитків, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Умови відшкодування збитків передбачені статтею 226 ГК України, із якої також слідує, що головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому, такий зв'язок між порушенням та збитками має бути прямим та безпосереднім.

Для повного та всебічного встановлення обставин у даній справі необхідним є надати правову оцінку умовам договору № 66/10 від 05.02.2010р. та встановити, які положення актів цивільного законодавства застосовуються до відносин сторін.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Правовідносини сторін врегульовано договором № 66/10 від 05.02.2010р., предметом якого є доставка цінних відправлень, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг поштового зв'язку.

Відповідно до ст. 908 ЦК України Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст. 908 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону Украйни «Про поштовий звязок» відносини у сфері надання послуг поштового зв'язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку спеціального призначення (фельд'єгерського і спеціального зв'язку) провадиться відповідно до законодавства України.

У статті 1 Закону Украйни «Про поштовий звязок» зазначено, що поштовий зв'язок спеціального призначення - складова частина поштового зв'язку України, призначена для надання послуг поштового зв'язку окремим категоріям користувачів.

Відповідно до п. 4 ст. 6 Закону України «Про Державну службу спеціального звязку та захисту інформації України» для забезпечення виконання покладених завдань Головне управління та підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України мають право надавати юридичним особам платні послуги відповідно до законодавства.

Постановою кабінету міністрі України від 26.10.2011р. № 1105 «Про деякі питання та підрозділам урядового фельдєгерського звязку Державної служби спеціального звязку та захисту інформації» затверджено Перелік платних послуг, що надаються Головним управлінням та підрозділами урядового фельдєгерського звязку Державної служби спеціального звязку та захисту інформації, згідно з додатком (далі Перелік).

Так, даним Переліком визначено доставку кореспонденції та/або цінних відправлень з прийманням у приміщенні Головного управління та підрозділів урядового фельд'єгерського зв'язку.

Особливості визначення вартості та надання Головним управлінням та підрозділами урядового фельдєгерського звязку Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України платних послуг державним органам, органам місцевого самоврядування та іншим юридичним особам відповідно до п. пункту 5 частини пятої та пункту 4 частини шостої статті 10 Закону України "Про Державну службу спеціального звязку та захисту інформації України", Переліку платних послуг, що надаються Головним управлінням та підрозділами урядового фельдєгерського звязку Державної служби спеціального звязку та захисту інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1105, встановлені Порядком визначення вартості та надання платних послуг Головним управлінням та підрозділами урядового фельдєгерського звязку Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України, затверджений Наказом Державної Адміністрації Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України від 29.09.2016р. № 600.

У цьому Порядку терміни вживаються у таких значеннях: замовник - державний орган, орган місцевого самоврядування та інші юридичні особи, яким надаються платні послуги із забезпечення урядовим фельдєгерським звязком на договірних засадах; цінне відправлення - відправлення з оголошеною цінністю, визначеною замовником, яке прийняте для доставки ГУ та підрозділами УФЗ Держспецзвязку.

Отже, фельд'єгерський зв'язок входить до системи поштового зв'язку України і регулюється нормами Закону Украйни «Про поштовий звязок», а діяльність у сфері фельд'єгерського зв'язку провадиться відповідно до законодавства України.

За змістом ст. 13 Закону Украйни «Про поштовий звязок» оператори надають користувачам послуги поштового зв'язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

У статті 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрі України від 05.03.2009р. № 270 (далі Правила), надано визначення терміну «поштове відправлення з оголошеною цінністю» - це реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником.

У пункті 30 Правил зазначено, що у внутрішніх поштових відправленнях пересилаються предмети, не заборонені для пересилання.

Пунктом 3.5 договору сторони передбачили, що пересилці не підлягають предмети і речовини заборонені для пересилки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. № 1155 «Про затвердження правил надання послуг поштового звязку».

На момент виникнення спірних правовідносин Правили надання послуг поштового звязку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. № 1155, втратили чинність і відносини сторін регулюються Правилами надання послуг поштового звязку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270.

Пунктом 32 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрі України від 05.03.2009р. № 270, визначено чіткий перелік предметів, які забороняється пересилати у внутрішніх поштових відправленнях забороняється пересилати. Так, у внутрішніх поштових відправленнях забороняється пересилати, зокрема, національну валюту (крім нумізматичних монет та їх колекцій), іноземну валюту.

Отже, враховуючи припису п. 3.4 договору та положення п. 32 Правил надання послуг поштового зв'язку, фельд'єгерським зв'язком як зв'язком спеціального призначення, що входить до системи поштового зв'язку України, забороняється пересилати національну та іноземну валюту. Зазначені приписи також несуть обовязок позивача у вигляді заборони надання національної та іноземної валюти для здійснення відправлення (пересилки).

Згідно з п. 3.1 договору упаковка відправлень повинна забезпечувати збереження вкладеного і виключати доступ до нього.

Замовник зобовязаний оформити відправлення відповідно до пунктів 3.1 -.3.4 договору (п. 5.2.1 договору).

За умовами п. 5.3.3 договору виконавець має право в присутності представника замовника і представника компетентних органів провести перевірку вкладеного відправлено у випадках, передбачених чинним законодавством.

Тобто, з зазначених пунктів договору вбачається, що замовником надаються цінні посилки запакованими і відповідач лише в окремих випадках та у присутності компетентних органів може перевіряти вміст відправлень.

З матеріалів справи вбачається, що кошти видані за прибутково-видаткових касових ордерів № 1992-1, № 1992-2, № 1993-3 від 15.11.2016р. були вкладені у цінну посилку без перевірки вмісту відправлення виконавцем послуг (відповідачем).

В той же час, порядок здійснення інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні визначено в Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 14.02.2007р. № 45 (далі Інструкція) (в редакції, яка діяла на час відправлення).

Згідно з пунктом 5 Інструкції, перевезення валютних цінностей це переміщення в установленому порядку транспортними засобами валютних цінностей, яке здійснюють інкасатори між банківськими установами, між Національним банком і банківськими установами та в структурі Національного банку.

Перевезення валютних цінностей між банком і його територіально відокремленими підрозділами (філіями, відділеннями) та до пунктів обміну валют, банкоматів і у зворотному напрямку здійснюється з урахуванням вимог додатка 2 до цієї Інструкції власними силами банку або підрозділами інкасації інших банківських установ згідно з вимогами Положення з використанням визначених відповідно до цього порядку окремих документів, серед яких прибутково-видатковий касовий ордер, опис цінностей, доручення на перевезення валютних цінностей, супровідна відомість до сумки з готівкою (додаток 7), супровідний касовий ордер до сумки з валютними цінностями (додаток 8). Допускається додаткове використання інших документів, розроблених банком для виконання визначених у Положенні про підрозділ завдань щодо внутрішньобанківських перевезень цінностей (п. 3 глави 1 розділу ІІІ

Також даною Інструкцією передбачено, що послуги з інкасації банкам можуть надавати юридичні особи, які здійснюють таку діяльність на підставі відповідної ліцензії Національного банку України з урахуванням вимог цієї Інструкції та інших нормативно-правових актів Національного банку (п. 6 розділу І).

Таким чином, порядок доставки підкріплень готівки визначається Інструкцією, а доказом передачі валюти особам уповноваженим на її перевезення та факт дотримання позивачем вимог норм права, що регулюють порядок вивезення готівки із власних філій в іноземній валюті, може бути доручення на перевезення валютних цінностей, супровідна відомість до сумки з готівкою (додаток 7 до Інструкції), супровідний касовий ордер до сумки з валютними цінностями (додаток 8 до Інструкції).

Однак жодного із зазначених документів матеріали справи не містять. Також в матеріалах справи відсутня ліценція Національного банку України на право перевезення відповідачем готівки та інших валютних цінностей між банківськими установами, їх філіями тощо.

Отже, надавши відповідачу на відправлення грошові кошти, позивачем не дотримано вимог Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 14.02.2007р. № 45, та порушено норми Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрі України від 05.03.2009р. № 270, та умови договору № 66/10 від 05.02.2010р.

За умовами п. 7.1.1 договору виконавець несе матеріальну відповідальність за прийняті від замовника відправлення у межах оголошеної цінності, за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладеного та суми нестачі та за рішенням суду.

В той же час, судом встановлено, що передавши відповідачу до пересилки валютні цінності, саме позивач порушив вимоги чинного законодавства та умови укладеного з відповідачем договору. Протиправна поведінка позивача, який порушив умови договору, не породжує у нього права вимагати від відповідача відшкодування грошових коштів.

Крім того, прибутково-видаткові касові ордери № 1992-1 від 15.11.2016р. на 70000 доларів США, № 1992-2 від 15.11.2016р. на суму 34000 євро, № 1993-3 від 15.11.2016р. на суму 160 канадських доларів, не є належними доказами пересилання зазначених грошових коштів у цінній посилці з оголошеною цінністю 2749201,39 грн., переданої відповідачеві для доставки згідно реєстру № 1 від 15.11.2016р., оскільки, по перше, відповідачем приймався від позивача пакет з оголошеною цінністю, а не валюта готівкою, а, по-друге, позивачем не надано доказів вкладення вказаної суми валюти відповідальною за це особою до відправлення з оголошеною цінністю.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 2749201,39 грн. не підлягають задоволенню у звязку з їх безпідставністю та недоведеністю вини відповідача в їх спричиненні.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.07.2017р.

Головуючий суддяН.А.Колодій

Суддя І.С. Горохов

Суддя О.С. Боєва