Ухвала суду № 67339050, 22.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

22 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Саліхова В.В.,Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»

на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 01 березня 2017 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки ,-

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 19.07.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 132 993.62 швейцарських франків із встановленням плаваючої відсоткової ставки 3.99%+ FIDR, строком до 19 жовтня 2037 року. Цього ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно з яким відповідач передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Унаслідок неналежного виконання позичальником грошових зобов'язань утворилася заборгованість за кредитним договором, розмір якої станом на 21.05.2015 року складав 139 131.55 швейцарських франків та 723.98 грн. Посилаючись на те,що вказана заборгованість відповідачем на вимогу банку не була погашена, позивач просив у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 01.03.2017 року позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №МL-004/357/2007 від 19.10.2007 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1, яка складає 139 131, 55 швейцарських франків та 723,98 грн., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 125 026,19 швейцарських франків; заборгованість по відсоткам у сумі 14 105,36 швейцарських франків; що за курсом Національного Банку України станом на 21.05.2015року складає 3 087 004.50 грн. із розрахунку 2 218.77 за 100.00 швейцарських франків, заборгованість по штрафним санкціям у сумі 723, 98 грн.; звернуто стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №РСL-004/357/2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., зареєстровано в реєстрі №6395, а саме квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 30.09.2016 № 9408/16-43, в розмірі 1 286 380 грн.,

Зазначено,що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» витрати по сплаті судового збору 3 654.00 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Не погодившись з рішенням суду в частині зупинення виконання рішення суду на час дії мораторію, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду в цій частині скасувати. Посилається на порушення судом в цій частині норм матеріального та процесуального права, безпідставне не урахування тієї обставини, що у відповідача на праві власності є інше ніж іпотечне житло,а саме квартира АДРЕСА_4, а відтак ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути застосований у данному випадку.

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «ОТП Банк» Храновський В.М. апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній.

Відповідач ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити. Зазначив,що квартиру про яку йдеться в апеляційній скарзі продано ще у 2003 році,за декілька років до одержання кредиту й іншого житла він немає.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом 19.10.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та відповідачем укладено кредитний договір №ML-004/357/2007, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у сумі 132 993,62 швейцарських франків на строк з 19.10.2007 року по 19.10.2037 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 3,99 % річних + FIDR.

У забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, в цей же день між сторонами було укладено іпотечний договір №РСL-004/357/2007, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку банку нерухоме майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 54,70 кв.м., жилою площею 21,50 кв.м.), що належить на праві власності позичальнику ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.10.2007 року .

Внаслідок неналежного виконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість яка станом на 21.05.2015 року складала 139 131.55 швейцарських франков та 723.98 грн. і цю заборгованість відповідач не погасив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання за кредитним договором, виниклу заборгованість не погасив, й тому позивач набув право на звернення стягнення на іпотечне майно у рахунок погашення заборгованості.

В цій частині рішення суду сторонами не оскаржується.

Зазначаючи у резолютивній частині, що рішення суду не підлягає виконанню на час дії мораторію встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України,наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд виходив з того, що у власності відповідача не знаходиться інше нерухоме житлове майно, а загальна площа іпотечної квартири не перевищує 140 кв. метрів.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду виходячи з наступного.

Подаючи апеляційну скаргу позивач послався на те, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, сформованою станом на 13.03.2017 року, убачається, що відповідачу окрім іпотечної квартири АДРЕСА_1, належить трикімнатна квартира АДРЕСА_4, загальною площею 70.9 кв.м. та житловою площею -40.00 кв.м ( т.2 а.с.27-28).

На спростування такому відповідач в суді апеляційної інстанції подав копію нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 04.09.2003 року укладеному родиною ОСОБА_1 з ОСОБА_5 про відчудження на користь останнього належної їм на праві власності квартири АДРЕСА_4 та витяг з реєстру № 1509126 від 18.09.2003 року, згідно з яким вказана квартира зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Суд правильно вважав, що установлений Законом України від 3 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у разі невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Крім того, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки Закон України від 3 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то він не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахуванням положення статті 109 Житлового кодексу Української РСР.

За положеннями пункту 1 Закону України від 3 червня 2014 року "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

У даному випадку,з огляду на те,що у власності відповідача не перебуває інше нерухоме майно, квартира не перевищує розміру вказаному в Законі України від 3 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» висновок суду про те, що судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є вірним й доводами апеляційної скарги не спростовується,а відтак підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315,317ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий :

Судді :

Справа № 753/15468/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/ 5041 /2017

Головуючий у суді першої інстанції: Комаревцева Л.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.