Ухвала суду № 67311001, 19.06.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/3012/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Мацунича М.В., Куштана Б.П.

при секретарі: Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 липня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

встановила:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство «БМ Банк» (надалі Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що між Банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №311844-IS від 30.05.2012 року, згідно умов якого Банк надав у тимчасове користування кошти в сумі 25000 грн. шляхом перерахування на платіжну картку, терміном користування до 29.05.2014 року. У вязку з неналежним виконанням зобовязань за кредитним договором заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04.03.2016 року становить: 2 206,19 грн. заборгованість по кредиту; 1119,29 грн. прострочена заборгованість по кредиту; 206,99 грн. проценти за прострочений кредит; 722,29 - прострочені проценти; 83,84 грн. строкові проценти; 2 340,00 грн. комісія. На підставі вищенаведеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 6 678,60 грн. та 1 378,00 грн. судового збору.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19 липня 2016 року заявлений позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 ЦПК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ч.1 ст. 611 ЦК України)

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він, згідно ст. 1050 ЦК України, зобовязаний сплатити грошовусуму відповідно до ст. 625 цього Кодексу; якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Матеріалами справи, зокрема відповідним розрахунком, підтверджено, що відповідач ОСОБА_2, як позичальник за договором, належним чином не виконувала свої зобовязання відповідно до умов договору, внаслідок чого допустила заборгованість по сплаті кредиту та інших платежів згідно договору. Заборгованість відповідача станом на 04.03.2016 року становить 6 678,60 грн., з яких: - 2 206,19 грн. заборгованість по кредиту; 1 119,29 грн. прострочена заборгованість по кредиту; 206,99 грн. проценти за прострочений кредит; 722,29 - прострочені проценти; 83,84 грн. строкові проценти; 2 340,00 грн. комісія.

Посилання апелянта, що даний розрахунок заборгованості є неправильним, оскільки в ньому чітко не зазначено яким чином та за якими правилами визначена заборгованість за договором на загальну суму 6 678,60 грн., є надуманими і не заслуговують на увагу, оскільки з розгорнутого розрахунку (а.с.3-8) вбачається як саме здійснювалось відповідачем погашення за договором, починаючи з моменту укладення договору, яким чином виникла заборгованість та всі складові заборгованості, а порядок сплати платежів за договором, наслідки несвоєчасного їх внесення, визначено умовами договору , а саме п. 2.4 .

Зокрема, згідно умов договору, не пізніше ніж через 15 календарних днів після закінчення кожного календарного місяця протягом строку дії Кредитного ліміту, позичальник зобовязаний повернути 5% від заборгованості за основним боргом на кінець розрахункового періоду (надалі Обовязковий платіж) та сплатити всі нараховані за розрахунковий період проценти за користування кредитними коштами. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються щоденно, виходячи з щоденного залишку заборгованості за основним боргом, починаючи з дня виникнення заборгованості за основним боргом (включаючи цей день) по день повного погашення заборгованості за основним боргом. Протягом 45 календарних днів з дати виникнення заборгованості за основним боргом (Пільговий період) проценти на суму боргу розраховуються за ставкою 0,01% річних, після закінчення пільгового періоду за ставкою 30,99 % річних. Проценти на суму простроченої заборгованості нараховуються з першого дня виникнення такої заборгованості за ставкою 50% відсотків річних.

Відповідачем, відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України, не доведено, що позивачем нарахована заборгованість з порушенням вище вказаних умов договору, і належними та допустимими доказами не спростовано поданий Банком розрахунок заборгованості.

Безпідставними є твердження апелянта, що Банком нарахована пеня у розмірі 4472,41 грн., яка значно перевищує залишок заборгованості та наявності підстав, передбачених ч.3 ст. 551 ЦК України для її зменшення, оскільки пеня Банком взагалі не нараховувалась і дана сума не є пенею, а тому відсутні підстави для її зменшення.

Не заслуговують на увагу твердження апелянта, що Банком пропущено строк позовної давності, оскільки строк дії договору встановлено до 29 травня 2014 року, в суд з позовом Банк звернувся у березні 2016 року, тобто в межах встановленого ст. 257 ЦК України трьохрічного строку.

Таким чином суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, та вирішив спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права .

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Виходячи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів :

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач

Судді