Ухвала суду № 66401378, 05.05.2017, Решетилівський районний суд Полтавської області

Справа № 546/220/17

Провадження № 1-кс/546/116/17

У Х В А Л А

іменем України

05 травня 2017 року с-ще Решетилівка

Слідчий суддя Решетилівського районного суду Полтавської області Беркута Л.Г.,

за участю секретаря Захарченко Л.Я.,

прокурора Каралаша В.М.

слідчого Чуйка Я.М.

розглянувши клопотання слідчого ОВС СУ ГУ Національної поліції в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_1, яке погоджене з начальником Решетилівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 про арешт майна за матеріалами досудового розслідування внесеного до ЄРДР за №12017170310000040 від 08 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

03 травня 2017 року до суду надійшло клопотання слідчого ОВС СУ ГУ Національної поліції в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_1 за погодженням начальника Решетилівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури ОСОБА_2 про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що 27.04.2017 року, по кримінальному провадженню було проведено обшуки у приміщеннях виробничих дільниць ВП «Лубенська дистанція захисних лісонасаджень» та за адресами проживання начальників виробничих дільниць, в ході проведення яких було виявлено та вилучено документи, які мають значення для досудового розслідування.

Однак, в ході обшуків були виявлені предмети, що мають значення для досудового розслідування, які не зазначені в ухвалі слідчого судді про проведення обшуку, а саме:

- в ході обшуку приміщень Лубенської виробничої дільниці ВП «Лубенська дистанція захисних лісонасаджень» за адресою: м. Лубни Полтавської області, просп. Володимирський, 253 А, було виявлено та вилучено: круглу печатку (з чорнильницею синього кольору) з написом по центру «Лубенська виробнича дільниця», штамп з написом «Оплачено», штамп з написом «Полтавський відділок Південної залізниці, Лубенська дистанція захисних лісонасаджень, Лубенська виробнича дільниця», спідометр СП 135 ГОСТ 1578-76;

-в ході обшуку домогосподарства начальника ВП «Лубенська дистанція захисних лісонасаджень» ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, було виявлено та вилучено 13 блокнотів, 3 з яких мають чорнові записи з інформацією, що має значення для досудового розслідування;

-в ході обшуку приміщень дільниці Ліщинівської виробничої дільниці ВП «Лубенська дистанція захисних лісонасаджень» за адресою: м. Глобине, вул. Центральна, 11 А, було виявлено та вилучено блокнот із чорновими записи та 5 аркушів із чорновими записами, відомості у тексті яких мають значення для досудового розслідування;

-в ході обшуку домогосподарства начальника Ліщинівської виробничої дільниці ВП «Лубенська дистанція захисних лісонасаджень» ОСОБА_4 за адресою: м. Глобине, вул. Героїв Краснодону, 10, було виявлено та вилучено: 4 металеві ємкості розміром 220 л. повністю заповнені дизельним паливом, 3 полімерні ємкості розміром 20 л. заповнені дизельним паливом, походження яких гр. ОСОБА_4 зазначити відмовився;

-в ході обшуку приміщень опорного пункту Ліщинівської виробничої дільниці ВП «Лубенська дистанція захисних лісонасаджень» за адресою: смт. Нові Санжари, вул. Пархоменка, 17 А, було виявлено та вилучено металеву бочку обємом 200 л., заповнену на 100 л. рідиною, схожою на дизельне паливо, походження якої документально не підтверджувалося.

З наявних матеріалів досудового розслідування вбачається достатньо підстав вважати, що вищезазначені тимчасово вилучені в ході обшуку предмети мають значення для досудового розслідування та підпадають під ознаки майна, передбаченого ч.2 ст.167 КПК України.

У судовому засіданні н6ачальник СВ Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 клопотання підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні.

Начальник Решетилівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури ОСОБА_2 клопотання підтримав та просив задовольнити.

Заслухавши думку прокурора, пояснення слідчого, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Згідно ч.2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим кодексом порядку.

У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

У клопотанні не наведено обєктивних підстав вважати, що вказані речі, вилучені під час обшуків, були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, у клопотанні не наведено мети арешту вищезазначеного майна, до нього не долучено документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Згідно ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Таким чином, зважаючи на наведене та враховуючи те, що суду не доведено можливості використання вищевказаного майна як доказу у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

Керуючись ст.ст. 131,132, 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання слідчого ОВС СУ ГУ Національної поліції в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_1, яке погоджене з начальником Решетилівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 про арешт майна за матеріалами досудового розслідування внесеного до ЄРДР за №12017170310000040 від 08 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали слідчого судді, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя