Рішення № 66382460, 03.05.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/76/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Гершкул І. М.

Доповідач Єгорова С. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

03.05.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Єгорової С.М.

суддів: Гайсюка О.В., Голованя А.М.

із секретарем Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2016 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило до стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у сумі 52595,11 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 06.12.2006 року між сторонами укладено кредитний договір, згідно якого ПАТ «Укрсоцбанк»надало ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 9792 грн., зі сплатою 27 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 05.12.2008 року на умовах визначених у кредитному договорі, а ОСОБА_2 зобов'язався у визначені договором строки здійснювати погашення заборгованості. Через неналежне виконанням останнім умов договору станом на 18.12.2015 року утворилась заборгованість на вказану суму, яку позивач просив стягнути та відшкодувати судові витрати по справі.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати вказане судове рішення з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Представником відповідача ОСОБА_3 подано письмові заперечення проти доводів апеляційної скарги, де зазначається про правильність висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог через сплив позовної давності (а.с. 119-120).

Під час апеляційного розгляду справи представником позивача Луньовою А.Г. надано заяву про розгляд справи за її відсутності та долучення до матеріалів справи детального розрахунку заборгованості, де зазначено, що розмір позовних вимог, пред'явлених у межах загального та спеціального строків позовної давності, складає 33229,03 грн., з них: заборгованість по процентах за період з 18.12.2012 року по 17.12.2015 року - 7036,56 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 18.12.2014 року по 17.12.2015 року - 4341,60 грн.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків за період з 18.12.2014 року по 17.12.2015 року - 9931,11 грн. ; інфляційні витрати за кредитом - 3692,80 грн., інфляційні витрати за відсотками - 8226,96 грн. (а.с.129-135).

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, передбчаних ст. 303 ЦПК України, дійшла висновку про наявність підстав для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судом установлено, що 06.12.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 укладено договір кредиту №420/2840-КУ8-КС2 на придбання товарів тривалого використання, згідно якого Банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 9792 грн., зі сплатою 27% річних за користування кредитом і кінцевим терміном повернення заборгованості 05.12.2008 року, а ОСОБА_2 зобов'язався виконувати умови договору та своєчасно сплачувати кошти, згідно визначеного договором графіку (а.с.8-13).

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов договору станом на 18.12.2015 року утворилася заборгованість на загальну суму 52595,11 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом - 8568 грн., за відсотками - 20853,60 грн., пеня - 12531,23 грн., інфляційні витрати - 10642,28 грн., що підтверджується наданим ПАТ «Укрсоцбанк»розрахунком (а.с.6-7).

Пунктом 1.1 Договору кредиту №420/2840-КУ8-КС2 передбачено кінцевий термін повернення кредитних коштів 05.12.2008 року.

Погашення заборгованості за договором кредиту № 420/2840-КУ8-КС2 здійснювалось лише двічі, а саме 10.01.2007 року та 23.02.2007 року, після вказаних дат будь-які платежі відповідачем не проводились, що не заперечується сторонами.

За таких обставин, суд першої інстанції вважав, що позивач довідався та міг довідатися про порушення свого права, а також про особу, яка його порушила, у грудні 2008 року, а тому саме з вказаної дати підлягає обрахуванню загальний строк позовної давності тривалістю три роки, оскільки інше не передбачено сторонами у договорі.

Ураховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 17.05.2016 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, не просив поновити строк позовної давності, зважаючи, що матеріали позовної заяви не містять жодних доказів поважності причин пропуску зазначеного строку, зупинення та переривання перебігу позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною.

Проте повністю погодитись із таким висновком суду першої інстанції не можна.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 29 червня 2016 року у справі № 6-1188цс16, що всупереч вимогам ст. 360-7 ЦПК України не було враховано судом першої інстанції при застосуванні відповідних норм матеріального права.

З урахуванням меж позовних вимог та наданих позивачем розрахунків на користь ПАТ «Укрсоцбанк» підлягають стягненню з ОСОБА_2 заборгованість по процентах за користування кредитними коштами за період у межах позовної давності з 18.05.2013 року по 17.12.2015 року в сумі 6 066 грн. 22 коп., а також пеня за несвоєчасне погашення процентів, розмір якої на думку колегії суддів підлягає зменшенню до 6 066 грн. 22 коп. з підстав, передбачених ч. 3 ст. 551 ЦК України, через значне перевищення збитків.

Крім того, задоволенню підлягають вимоги банку щодо застосування вимог ст. 625 ЦК України, якою встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме покладення зобов'язання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

При цьому індекс інфляції, 3% річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) та проценти за позикою (стаття 1048 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

Позивач ставить питання про сплату відповідачем інфляційних витрат за несвоєчасне повернення кредитних коштів - 3692,80 грн. та у зв'язку з несвоєчасною сплатою нарахованих відповідно до умов кредитного договору процентів - 8226,96 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по сумі кредиту, оскільки строк виконання основного зобов'язання настав 05.12.2008 року, то саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 17.05.2016 року, тобто зі спливом строку позовної давності.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Тому не підлягають стягненню нараховані позивачем пеня та інфляційні витрати за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

В той же час, враховуючи те, що частина друга статті 625 ЦК України підлягає застосуванню до порушеного грошового зобовязання, складовою якого, є нараховані проценти за користування кредитними коштами, необхідно стягнути з відповідача на користь банку інфляційні витрати, що спричинені у зв'язку з несвоєчасною сплатою нарахованих відповідно до умов кредитного договору процентів (у межах строку позовної давності), які необхідно обчислювати щодо кожної щомісячної суми нарахованих процентів.

Розрахунок витрат від інфляції:

дата, на яку виникло зобов'язаннярозмір процентівіндекс інфляції (на дату ухвалення рішення)Розмір витрат від інфляції18.05.2013199,212,096218,418.06.2013192,782,096211,3518.07.2013199,212,098218,8218.08.2013199,212,113221,7718.09.2013192,782,113214,6118.10.2013199,212,105220,0918.11.2013192,782,101212,1818.12.2013199,212,090217,7218.01.2014199,212,086216,8818.02.2014179,932,074193,1618.03.2014199,212,029204,9718.04.2014192,781,964185,8618.05.2014199,211,892177,7318.06.2014192,781,873168,3918.07.2014199,211,866172,5118.08.2014199,211,851169,5618.09.2014192,781,799154,0318.10.2014199,211,757150,7718.11.2014192,781,724139,5918.12.2014199,211,674134,2418.01.2015199,211,624124,2218.02.2015179,931,34297,4918.03.2015199,211,3927818.04.2015192,781,22142,5418.05.2015199,211,19438,7218.06.2015192,781,19036,5518.07.2015199,211,20240,1718.08.2015199,211,21142,1018.09.2015192,781,18435,4918.10.2015199,211,239,7818.11.2015192,781,17633,96

Сума витрат від інфляції через несвоєчасну сплату ОСОБА_2 нарахованих процентів за користування кредитними коштами на дату ухвалення рішення складає 4 411 грн. 67 коп.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в сумі 16 544 грн. 11 коп., що складається із: заборгованості по процентах за період з 18.05.2013 року по 17.12.2015 року - 6 066 грн. 22 коп., пені за несвоєчасне погашення процентів - 6 066 грн. 22 коп., інфляційних витрат від несвоєчасної сплати процентів - 4 411 грн. 67 коп., та відмову у задоволенні решти позовних вимог через спливпозовної давності щодо стягнення заборгованості по кредиту (тілу кредиту), пені та інфляційних витрат, нарахованих за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 910 грн. 10 коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 318, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2016 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в сумі 16 544 грн. 11 коп., що складається із: заборгованості по процентах за період з 18.05.2013 року по 17.12.2015 року - 6 066 грн. 22 коп., пені за несвоєчасне погашення процентів - 6 066 грн. 22 коп., інфляційних витрат від несвоєчасної сплати процентів - 4 411 грн. 67 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судові витрати в сумі 910 грн. 10 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.

Головуючий суддя:

Судді: