Ухвала суду № 6630988, 13.08.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ13.08.2009 р. Справа №22а-24724 /08

Головуючий в першій інстанції Арсірій Р.О.Справа в першій інстанції № 9/119Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Данилової М.В.

Бистрик Г.М.

при секретарі:Гладишко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2008 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ВАТ ВТБ Банк звернулися в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП від 23.01.2007 №0000054320/0, від 01.03.2007 №0000054320/1, від 11.05.2007 №0000054320/2, від 10.07.2007 №0000054320/3, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 441 571,50 грн., в т.ч. основний платіж 147 190,50 грн. та штрафні (фінансові) санкції 294 381,00 грн.

Позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог в якій просив також визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 12.10.2007 р. № 0000604320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання у розмірі 14 719 грн. 05 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2008 р. позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 23.01.2007р. № 0000054320/0, від 01.03.2007 р. № 0000054320/1, від 11.05.2007 р. № 0000054320/2, від 10.07.2007 р. №0000054320/3, від 12.10.2007 р. № 0000604320/0, від 29.11.2007 р. № 0000604320/1.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, СДПІ по роботі з ВПП подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2008 р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2008 р. без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами виїзної планової документальної перевірки ВАТ «ВТБ Банк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 р. по 30.09.2006 р. СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП складено Акт перевірки від 11.01.2007 р. № 7/43-20/14359319 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, позивачем в порушення п.п. 9.2.3. п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-ІV, не утриманий податок з доходів фізичних осіб, що мав бути нарахований на виплачені відсотки за коштами залученими на умовах субординованого боргу в сумі 147 190,50грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції п.п. 9.2.3. п.9.2. ст. 9 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 30 Закону України «Про банки і банківську діяльність» - під субординованим боргом розуміються звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів.

Пунктом 1.3. глави 1 «Положення про критерії та фінансові нормативи діяльності кредитних установ» (затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.09.2006 р. № 6261) визначено, що субординований борг - звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути вилучені з кредитної установи раніше пяти років, а в разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення вимог усіх інших кредиторів.

У відповідності до пунктом 1.1. глави 1 розділу III «Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні» (затвердженої Постановою Правління НБУ від 28.12.2001 р. № 368) передбачено, що банки можуть залучати незабезпечені кошти юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів (далі - Інвестор) у грошовій формі як у національній, так і в іноземній вільно конвертованій валюті...на умовах субординованого боргу з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку (капіталу 2-го рівня).

Згідно з пунктом 1.2. глави 1 розділу III зазначеної Інструкції залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою їх врахування до додаткового капіталу банку у вигляді позик, кредитів, депозитів юридичних осіб може здійснюватись як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та Інвестором [про що укладається договір про залучення коштів на умовах субординованого боргу (далі - угода)], так і шляхом випуску банком-боржником облігацій [про що укладається договір про залучення коштів шляхом випуску облігацій (далі-договір)].

Пунктами 3.1., 3.7. глави 3 розділу III зазначеної Інструкції також передбачено, що кошти на умовах субординованого боргу залучаються на визначений строк, але не менше ніж пять років. Нарахування процентів за субординованим боргом здійснюється щомісяця згідно з правилами бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків.

Відповідно до ст.ст. 1058-1065 Цивільного кодексу України до договорів банківського вкладу (депозиту) відносяться договори, що укладені банком з юридичними та фізичними особами, за якими банк зобовязується прийняти від вкладника грошову суму (вклад) на певний строк із зобовязанням повернути цю суму та виплатити проценти (дохід) на умовах та в порядку, що передбачені договором та чинним законодавством. При цьому згідно ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Пунктом 1.13. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що депозит (вклад) - кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент... Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів - Національним банком України відповідно до законодавства...

У відповідності до абз. 3 п. 1.1. глави 1 «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» (затвердженого Постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. № 516) також передбачено, вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Частиною 3 ст. 1058 ЦК України передбачено, що до відносин банку та вкладника застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено главою 71 або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно пп. 9.2.1. п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2. статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату).

Підпунктом 9.2.2. п. 9.2. ст. 9 цього Закону також встановлено, що податковий агент, який нараховує проценти, надає податковий розрахунок загальної суми нарахованих процентів та загальної суми утриманих з них податків у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємств у строки, встановлені законом для такого податку. При цьому інформація щодо окремого банківського вкладного (депозитного) або поточного (у тому числі карткового) рахунку фізичної особи, суми нарахованих на нього процентів, а також відомостей щодо такої фізичної особи - вкладника не надається.

Відповідно до абз. 2 п. 7.2. ст. 7 даного Закону ставка податку становить 5 відсотків від обєкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий).

У відповідності до пп. 22.1.4. п. 22.1. ст. 22 вказаного Закону підпункт 4.2.12. пункту 4.2. статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1. і 9.2.2. пункту 9.2. статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року.

Таким чином, виходячи із вищезазначеного проценти по вкладу (депозиту) не підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб до 01.01.2010 р. Вказаний висновок підтверджується також позицією Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України (лист від 31.07.2007 р. № 06-10/10-33) та Асоціації українських банків (лист від 13.08.2007 р. № 06-09/0462). Тобто, суд не може погодитись з твердженням відповідача, що субординований борг та депозит не є тотожними категоріями, оскільки мають різну економічну природу, з чого на його погляд випливає різний порядок оподаткування нарахованих на них доходів (процентів).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до вищенаведених законодавчих та нормативно-правових актів залучення коштів на умовах субординованого боргу може відбуватись у вигляді позик, кредитів, депозитів у тому числі шляхом укладення прямих договорів, що свідчить про помилковість висновку відповідача про те, що депозити не відносяться до субординованого боргу.

Податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.10.2007 р. № 0000604320/0 щодо застосування до позивача штрафу у розмірі 14 719 грн. 05 коп., прийнято внаслідок висновку відповідача про узгодженість зазначеної суми податкового зобовязання з 23.07.2007 р.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків визначених пп. 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 цього Закону.

Згідно з абз. 1 п.п. 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 даного Закону у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобовязання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення... Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку (абз. 4 пп. 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 Закону).

Відповідно до абз. 4 пп. 5.2.4. п. 5.2. ст. 5 цього Закону процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобовязання платника податків. Однак, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобовязання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення (абз. 6 пп. 5.2.4. п. 5.2. ст. 5 Закону).

Згідно з пп. 5.2.5. п.5.2. ст. 5 вказаного Закону з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи прийняття ДПА України рішення від 06.07.2007 р. № 6489/6/25-0315 про результати розгляду повторної скарги позивача, яке отримано позивачем 09.07.2007 р. (що підтверджується штампом про реєстрацію вхідної кореспонденції позивача від 09.07.2007 p. № 3992-08-44), яке не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, а також зважаючи на те, що позивач у відповідності до вимог п.п. 5.2.4. п. 5.2. та п.п. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 даного Закону у межах 10-ти денного строку не тільки з моменту отримання позивачем 12.07.2007 р. (що підтверджується штампом про реєстрацію вхідної кореспонденції позивача від 12.07.2007 р. № 4115-08-41) податкового повідомлення-рішення від 10.07.2007 р. № 0000054320/3 (до 22.07.2007 р. включно), але й з моменту отримання вказаного рішення ДПА України (до 19.07.2007 р. включно) подав до суду 19.07.2007 р. позов (що підтверджується штампом суду про реєстрацію одержання позову позивача 19.07.2007 p., та про що позивач належним чином повідомив податкові органи Повідомленням про судове оскарження податкових повідомлень-рішень від 20.07.2007 р. № 3268-10.2-08) про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 23.01.2007 р. № 0000054320/0, від 01.03.2007 р. № 0000054320/1, від 11.05.2007 р. № 0000054320/2, від 10.07.2007 р. № 0000054320/3, у відповідності до припису п.п. 5.2.4. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону свідчить про те, що податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 441571,50 грн. вважаються неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття СДПІ по роботі з ВПП податкових повідомлень-рішень від 23.01.2007 р. № 0000054320/0, від 01.03.2007 р. № 0000054320/1, від 11.05.2007р. № 0000054320/2, від 10.07.2007 р. № 0000054320/3 та від 12.10.2007 р. № 0000604320/0.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2008 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2008 р. - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2008 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця після набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 14.08.09 р.

Головуючий суддя Судді: