Постанова № 66166202, 18.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р. Справа№ 925/1874/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Пантелієнка В.О.

Остапенка О.М.

за участі представників сторін:

згідно з протоколом судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА "Град-Інвест"

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.02.2017

у справі № 925/1874/13 (суддя Хабазня Ю.А.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Приватного підприємства "Бізнес Гранд"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.12.2013 порушено провадження у справі № 925/1874/13 про банкрутство Приватного підприємства (далі за текстом - ПП) "Бізнес Гранд", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гусака Ю.М., вжито заходи щодо забезпечення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 у справі № 925/1874/13 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю (далі за текстом - ТОВ) "КУА "Град-Інвест" від 12.02.2017 № 3/1 про витребування від ПАТ "Укрсоцбанк" доказів; заяву Публічного акціонерного товариства (далі за текстом - ПАТ) "Укрсоцбанк" від 23.01.2017 № 348/10-17 задоволено частково; визнано ПАТ "Укрсоцбанк" кредитором боржника та вирішено включити його вимоги до реєстру вимог кредиторів на суму: 3200 грн судових витрат - у першу чергу; 43241653,87 грн процентів - у четверту чергу; 4028113,21 грн процентів - у шосту чергу.

Зазначена ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що загальна сума вимог, яку нараховано за період процедури розпорядження майном, складає 47269767,08 грн. Її математичний розрахунок є правильним і учасниками провадження у справі про банкрутство боржника не оспорюється.

Господарський суд першої інстанції дійшов висновку, заявником подано заяву (від 23.01.2017 № 348/10-17) з вимогами на суму 43241653,87 грн, у встановлений Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII (далі за текстом - Закон № 2343-XII) двомісячний строк, також судом враховано, що сума вимог менша від тієї, на яку заявник має право, в зв`язку з чим, вимоги на первісно заявлену суму, було визнано судом і включено до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу (абз. 9 ч.1 ст.38, п.4 ч.1 ст. 45 Закону № 2343-XII).

Відносно решти донарахованих вимог процентів на суму 4028113,21 грн (47269767,08 - 43241653,87), які заявлено згідно із заявою від 27.02.2017 № 545/10-17 про уточнення вимог і яку суд оцінив, як подану після закінчення установленого Законом № 2343-XII двомісячного строку заяву з додатковими вимогами, суд визнав такими, що не є конкурсними, і повинні погашатись в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Не погоджуючись із даною ухвалою господарського суду першої інстанції, 10.03.2017 (згідно штампу Господарського суду Черкаської області) ТОВ "КУА "Град-Інвест" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 09.03.2017, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 в повному обсязі.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, кредитор зазначає, що вважає оскаржуване судове рішення прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.

На думку скаржника, суд не перевірив правильність математичних розрахунків та зробив не вірний висновок. В підтвердження доводів, апелянт посилається на те, що ПАТ "УкрСоцбанк» ні до заяви № 348/10-17 від 23.01.2017, ні до заяви поданої 28.02.2017 не надав виписки по особовим рахункам ПП «Бізнес-Гранд» в розрізі кредитів, щодо нарахованих в порядку передбаченому відповідними кредитними договорами прострочених відсотків.

Кредитор вважає, що єдиним доказом фактичної заборгованості ПП «Бізнес-Гранд» по нарахованих та несплачених відсотках є дані бухгалтерського обліку, а саме виписки по рахунках нарахування процентів в розрізі кожного кредитного договору.

Апелянт наголошує на тому, що сума за розрахунками нарахованих прострочених відсотків в розрізі кредитних договорів не відповідає сумі заявленій в прохальній частині заяви про визнання поточних грошових вимог: сума становить 46400767,08 грн, а заявлена в прохальній частині - 47269767,08 грн.

Кредитор обумовлює оспорення зазначеного судового акту тим, що судом не було враховано, що розрахунки були проведені з помилками тому єдиним фактом, що може підтвердити дійсний розмір заборгованості ПП «Бізнес-Гранд» за нарахованими відсотками по кредитній заборгованості за кредитними договорами № 895/09.2-085/1 від 13.11.2007, № 895/09.2-085/2 від 13.11.2007, № 895/09.2-085/3 від 24.04.2008, № 895/09.2-085/4 від 07.05.2008, №895/09.1-085/5 від 16.05.2008, № 895/09.2-085/6 від 21.05.2008 за період з 12.12.20013 по 24.11.2016 є дані бухгалтерського обліку, а саме виписки по рахунках нарахування процентів в розрізі кожного кредитного договору, сума сальдо по яким є фактичною заборгованістю по нарахованих процентах ПП «Бізнес-Гранд» перед ПАТ "УкрСоцбанк».

На думка апелянта, ПАТ "УкрСоцбанк» не надав суду належних доказів, щодо дійсно понесених банком в період з 12.12.20013 по 24.11.2016 поточних витрат по нарахованих відсотках по кредитними договорами № 895/09.2-085/1 від 13.11.2007, № 895/09.2-085/2 від 13.11.2007, № 895/09.2-085/3 від 24.04.2008, № 895/09.2-085/4 від 07.05.2008, №895/09.1-085/5 від 16.05.2008, № 895/09.2-085/6 від 21.05.2008, що найшли своє відображення на аналітичних та синтетичних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2017 у справі № 925/1874/13 сформовано колегію суддів у складі: Верховець А.А. - головуючий суддя, судді: Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ "КУА "Град-Інвест" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 у справі № 925/1874/13; розгляд апеляційної скарги призначено на 04.04.2017 об 15 год. 00 хв.

Оскільки головуючий суддя (суддя - доповідач) 04.04.2017, відповідно до наказу Київського апеляційного господарського суду № 166-в від 03.04.2017 "Про надання частини щорічної додаткової відпустки суддям" перебував у відпустці, розгляд апеляційної скарги призначеної на 04.04.2017 не відбувся.

Після усунення зазначених обставин, з урахуванням ст. 8 Конституції України та ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006, а також принципу верховенства права. Врахувавши пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвненції" та критерій розумності строку розгляду справи, що визначений у листі Верховного Суду України "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ" № 1-5/45 від 25.01.2006 та в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 було продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "КУА "Град-Інвест" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 у справі № 925/1874/13 на п'ятнадцять днів та її до розгляду в судовому на 18.04.2017 о 15:30.

18.04.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від арбітражного керуючого ліквідатора боржника надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу ТОВ КУА "Град-Інвест", у якому обґрунтовано заперечення вимог апеляційної скарги та зазначено прохання залишити оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 18.04.2017 представник апелянта - Директор ТОВ "КУА "Град-Інвест" Гребченко Р.О. навів свої доводи, міркування та заперечення, викладені безпосередньо в апеляційній скарзі просив скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду та задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі. Представники ТОВ «УКРЛІДЕРБУД» Школьна І.П. та Юрченко Т.Л. підтримували вимоги апеляційної скарги та просили скасувати оскаржувану ухвалу повністю. Арбітражний керуючий Гусак Ю.М. заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, наведених в письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд в задоволенні скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Представник ПАТ "Укрсоцбанк" Корецький І.Г. висловив узгодженість власної позиції з позицією арбітражного керуючого Гусака Ю.М.

Відповідно до ст. 82 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 18.04.2017 згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 24.11.2016 визнано ПП "Бізнес-Гранд" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гусака Юрія Миколайовича.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.01.2017 ПАТ "Укрсоцбанк", звернувся до суду із заявою (від 23.01.2017 № 348/10-17) про визнання поточним кредитором боржника на суму 43245031,87 грн (з них: 3378 грн - судовий збір за подання заяви про визнання поточних грошових вимог, 43241653,87 грн - борг по процентах).

Дана заява обґрунтована тим, що включені до реєстру вимог кредиторів боржника вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" відповідно до ухвали місцевого суду від 29.08.2014 грунтуються на боргу ПП "Бізнес Гранд" за договорами про надання не відновлювальної кредитної лінії від 18.04.2006 № 895/08-033, від 16.06.2005 №895/08-070, від 21.08.2009 № 25.1-09/11-13, від 13.11.2007 № 895/09.2-085; відповідно до яких після порушення провадження у справі (12.12.2013) і до визнання боржника банкрутом (24.11.2016) боржнику за користування кредитними коштами були нараховані проценти у сумі 43241653,87 грн, з них: 14886188,29 грн за Додатковою угодою № 895/09.2-085/1 від 13.11.2007; 22744808,32 грн за Додатковою угодою № 895/09.2-085/2 від 13.11.2007; 2569677,03 грн за Додатковою угодою № 895/09.2-085/3 від 24.04.2008; 965609,57 грн за Додатковою угодою № 895/09.2-085/4 від 07.05.2008; 1430948,44 грн за Додатковою угодою № 895/09.2-085/5 від 13.11.2007; 644422,22 грн за Додатковою угодою № 895/09.2-085/6 від 21.05.2008; кредитор посилався на те, що вказані вимоги є поточними і заявляються у ліквідаційної процедурі.

Матеріалами справи підтверджується, що в процесі розгляду вимог, ПАТ "Укрсоцбанк" подано заяву від 27.02.2017 № 545/10-17 (т. 2, а.с. 48-51) про уточнення вимог до боржника, згідно з якою він просив: визнати поточні грошові вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" у сумі 47273145,08 грн з яких: 3378 грн. - судовий збір за подання заяви про визнання поточних грошових вимог; 47269767,08 грн - заборгованість за процентами за вищевказаними договорами.

В свою чергу, апелянт звернувся до господарського суду першої інстанції із письмовим клопотанням (т. 2. а.с.26-30) та письмовими запереченнями на заяву про визнання поточних грошових вимог ПАТ "Укрсоцбанк" в розмірі 43245031,87 (т. 2, а.с. 43-47), які за своїм змістом та формою відповідають доводам та вимогам апеляційної скарги. Які зводяться до того, що поданий ПАТ "Укрсоцбанк" розрахунок вимог явно не пов'язаний з бухгалтерією банку, що останній є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків заявника і не є правовою підставою для стягнення відповідної суми, не може бути доказом безспірності грошових вимог заявника до боржника; що документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, визначати її розмір, є виключно первинні бухгалтерські документи, оформлені згідно з вимогами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій; що заявником не надано суду первинних бухгалтерських документів (бухгалтерської довідки, акту нарахування відсотків тощо) на підтвердження факту наявності кредиторських вимог до боржника, тому підстав вважати зазначений у розрахунку розмір поточних кредиторських вимог правильним, немає; що заявник здійснив оцінку ризику неповернення боргу і, як наслідок, не створив резерв згідно з чинним законодавством, а отже відсутній додатковий факт фіксування поточних кредиторських вимог.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 18.04.2017 представники ТОВ «УКРЛІДЕРБУД» наголошували, що належним доказом факту фіксування поточних кредиторських вимог щодо нарахованих процентів до ПП "Бізнес Гранд", які зазначені у розрахунках вимог банку: від 13.11.2007 № 895/09.2-085/1, від 13.11.2007 № 895/09.2-085/2, від 24.04.2008 № 895/09.2-085/3, від 07.05.2008 № 895/09.2-085/4, від 13.11.2007 № 895/09.2-085/5, від 21.05.2008 № 895/09.2-085/6 за період з 17.04.2015 до 31.05.2016. - щодо перерахування коштів у НБУ для формування резерву за вимогами заявника до ПП "Бізнес Гранд" - є виписки по рахунках бухгалтерського обліку, у відповідності до п.2 ст. 3, п. 6 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.1, пп. 3-5 ст. 9 вказаного Закону, а також п.2.1.2 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України", затвердженого постановою НБУ від 30.12.1998 № 566.

Таким чином, причиною апеляційного оскарження ухвали від 28.02.2017 є правомірність нарахування процентів на визнану судом суму боргу за зазначеними у даній постанові вище, договорами, в період процедури розпорядження майном боржника (з 12.12.2013 по 24.11.2016) зокрема за наступними додатковими угодами нараховано наступні суми: від 13.11.2007 № 895/09.2-085/1 суму 14886188,29 грн, від 13.11.2007 № 895/09.2-085/2 суму 22744808,32 грн, від 24.04.2008 № 895/09.2-085/3 суму 2569677,03 грн, від 07.05.2008 № 895/09.2-085/4 суму 965609,57 грн, від 16.05.2008 №895/09.2-085/5 суму 4208930,04 грн, від 21.05.2008 № 895/09.2-085/6 суму 1894553,83 грн.

У відповідності до ст. 525 Цивільного Кодексу (далі за текстом - ЦК) України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною і ст. 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст.599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ні в апеляційній скарзі, ні в судових засіданнях учасники провадження не спростовано здійсненого ПАТ "Укрсоцбанк" математичного розрахунку заборгованості ПП «Бізнес-Гранд».

Як вбачається з тексту мотивувальної частини оскаржуваного рішення, місцевий суд перевіривши суму вимог, яку нараховано за період процедури розпорядження майном, встановив, що їх загальна сума складає 47269767,08 грн, а її математичний розрахунок є правильним.

Як вірно зазначив арбітражний керуючий у відзиві на апеляційну скаргу, що також було визнано представником ПАТ "Укрсоцбанк" та не спростовано апелянтом та представниками ТОВ «УКРЛІДЕРБУД», щодо посилань скаржника на неправильність здійсненого кредитором розрахунку заборгованості за кредитними договорами, то вони фактично зводяться до наявності однієї помилки у заяві ПАТ "Укрсоцбанк" з донарахованими процентами. А саме, за кредитним договором № 895/09-2-085/5 від 07.05.2008, де вказується заборгованість по процентам у сумі 96609,57 грн, яка з огляду на первісну заяву з поточними кредиторськими вимогами містить одну помилку - відсутня цифра «5» після цифр «96», перед цифрами «609». Таким чином правильна сума заборгованості по вказаному кредитному договору є 965609,57 (яка була вказана у первісній заяві), і саме така сума додана у загальній сумі кредиторської заборгованості.

Таким чином, посилання скаржника щодо невідповідності суми нарахованих прострочених відсотків в розрізі кредитних договорів (46400767,08 грн) та суми яка заявлена в прохальній частині заяви про визнання поточних грошових вимог (47269767,08) спростовуються математичним розрахунком відносно суми заборгованості боржника перед ПАТ "Укрсоцбанк" за кредитним договором № 895/09-2-085/5 від 07.05.2008 в розмірі 965609,57 грн.

З урахуванням вище наведеного, судова колегія доходить висновку, що формальні помилки в письмових зверненнях сторін до суду за умови неоспорення належним чином оформлених первинних документів, та не оскарження визнання заборгованості боржника за договором № 895/09-2-085/5 від 07.05.2008, не можуть бути підставою щодо нарахування процентів за зазначеним договором.

Суд апеляційної інстанції повною мірою погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що відображення чи не відображення у своєму бухгалтерському обліку операцій з нарахування процентів за кредитними договорами, дотримання чи недотримання інструкцій щодо порядку ведення бухгалтерського обліку банком, не припиняють передбаченого законом права на нарахування процентів. Законодавство України та укладені угоди не передбачають можливості припинення цього права заявника, чи його зміни. Законодавство також не передбачає, що нарахування процентів повинне бути підтверджене певними засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Колегія суду звертає увагу, що відповідно ст. 33 ГПК України доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які ставлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування входять факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

Достовірністю доказів є його властивістю, яка характеризує його точність, правильність відображення обставин, що входять до предмета доказування.

Так, достовірністю доказу є, зокрема в залежності від доброякісного джерела, з якого отримано цей доказ.

Таким чином, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не довів, як і в суді першої інстанції так і в апеляційному суді належності витребування доказів, на яких ґрунтуються апеляційні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду від 28.02.2017 не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА "Град-Інвест" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 у справі № 925/1874/13 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 у справі № 925/1874/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1874/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

4. Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 24.04.2017.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді В.О. Пантелієнко

О.М. Остапенко