Ухвала суду № 65894235, 06.04.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/14004/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/789/430/17 Доповідач - Ходоровський М.В.Категорія - 19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Фащевська Н. Є., Загорський О. О.,

при секретарі - Сович Н.А.

з участю представника позивачки ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представників ОСОБА_3 - ОСОБА_1, ОСОБА_4 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 14 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави.

09.12.2016 року ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду відкрито провадження у справі а ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 14 березня 2017 року справу передано на розгляд в Шевченківський районний суд міста Києва, 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А.

В апеляційній скарзі представники ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 просять скасувати ухвалу суду від 14 березня 2017 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції посилаючись на те, що судом першої інстанції неправильно встановлено характер правовідносин між сторонами та порушено норми процесуального права щодо порядку визначення підсудності справи.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача ПАТ «Дельта Банк» заперечила відносно апеляційної скарги та пояснила, що ухвала суду є законною, обгрунтованою, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Постановляючи ухвалу про передачу справи до Шевченківського районного суду м. Києва суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, - суд помилково вважав, що позов ОСОБА_3 випливає із Закону України Про захист прав споживачів, спір підсудний Шевченківському районному суду м. Києва, оскільки адреси юридичних осіб знаходяться ПАТ Дельта Банк по вул. Десятинній, 4/6 в м. Києві, а ПАТ Альфа Банк по вул. Щорса, 36-Б в м. Києві.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не грунтується на матеріалах справи та не відповідає вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи у грудні 2016 року ОСОБА_3 предявила у Тернопільський міськрайонний суд позов до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави.

В позовній заяві зазначила, що 20.03.2008р. між нею та ВАТ Сведбанк було підписано кредитний договір №1901/0308/71-029 щодо отримання нею споживчого кредиту в доларах США з метою придбання квартири, та іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Після отримання нею кредитних коштів вона справно, відповідно до графіка погашення заборгованості до Кредитного договору №1901/0308/71-029, здійснювала щомісячну оплату коштів на виконання зобовязання по Кредитному договору включно по травень місяць 2012 року.

На початку червня місяця 2012 року на її адресу надійшло «Повідомлення про відступлення» від 05.О6.2012р. № SDK250512-2315/1, в якому її було повідомлено про те, що зі сторони ПАТ «Сведбанк» було здійснено відступлення своїх прав вимоги за вищезгаданими Кредитним договором та Договором іпотеки на користь ПАТ «Дельта Банк (Додаток 5), у зв'язку з чим 14.06.2012р. нею було сплачено 300 доларів США на рахунок АТ «Дельта Банк» м. Київ (Додаток б).

В кінці червня місяця 2012р. на її адресу надійшло повідомлення про відступлення від 18.06.2012р. № 40882-23-6/6 про те, що зі сторони ПАТ «Дельта Банк» було здійснено відступлення прав вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки, підписаних 20.03.2008р. нею та ВАТ «Сведбанк», на користь ПАТ «Альфа-Банк» (Додаток 7), тому, починаючи з липня 2012р. вона почала сплачувати кошти на покриття заборгованості по Кредитному договору на рахунок ПАТ «Альфа-Банк» (Додаток б). До грудня 2014 року включно вона здійснювала внесення коштів на погашення заборгованості за Кредитним договором від 20.03.2008р. на рахунок ПАТ «Альфа-Банк» (Додаток 8).

Посилаючись на те, що відступлення права вимоги може здійснюватися на підставі правочинів, а відповідачі не довели, що набули право вимоги, вважає, що кошти, сплачені нею на виконання кредитного договору, набуті відповідачами без достатньої правової підстави, тому просила її вимоги задовольнити.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть предявлятися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Згідно ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (п. 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року N 1023-Х11 ( 1023-12 ) з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (254к/96-ВР ) треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про падання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

З врахуванням встановлених обставин у справі та зазначених норм права, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачкою ОСОБА_3 предявлено позов про захист прав споживачів (вимоги позивачки повязані з виконанням договору про надання споживчого кредиту), даний позов належить розглядати згідно ст. 110 ч.5 ЦПК України за вибором позивача у Тернопільському міськрайонному суді, а тому ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 14 березня 2017 року слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 311, 314, 315 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представників ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 14 березня 2017 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_6