Ухвала суду № 65739031, 28.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/145/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Українець В.В.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

при секретарі судового засідання Редик С.А.

з участю:

прокурора Посвистак О.М.

захисника Білецького Є.В.

підозрюваного ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 23 травня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання детектива Третього підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Чернетченка В.В., погоджене прокурором Шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури КасьяномА.О., та накладено арешт на майно, вилучене під час особистого обшуку затриманого 18 травня 2016 року о 14 год. 55 хв. у приміщенні прокуратури Київської області за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2.

Цією ж ухвалою постановлено, що арешт накладено на строк проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність накладення арешту на речі та документи, які були вилучені під час особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_2, для досягнення завдання кримінального провадження та встановлення усіх обставин, які мають значення для кримінального провадження, з метою унеможливлення зникнення, втрати або пошкодження документів або настання інших наслідків, які можуть перешкодити встановленню істини у справі.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про арешт майна.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги підозрюваний вказує на порушення ст. 208 КПК України під час його затримання, через відсутність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. Додає, що підстави для затримання та проведення особистого обшуку, відсутні.

Далі в апеляційній скарзі підозрюваний зазначає, що слідчим суддею, в порушення вимог ст. 172 КПК України, клопотання детектива про арешт майна розглянуто без виклику у судове засідання власника майна та його захисника, та вказує, що обґрунтування закритого судового засіданні у даному провадженні відсутні.

Також підозрюваний зазначає, що клопотання детектива не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, через відсутність його погодження з прокурором.

Крім того, підозрюваний зазначає про відсутність доказів вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення.

У підсумку, автор апеляційної скарги зазначає, що особистий обшук було проведено в приміщенні НАБУ, а не за адресою прокуратури Київської області, як про це зазначено в резолютивній частині ухвали слідчого судді та вказує, що в обґрунтування підстав для накладення арешту на його майно покладені показання свідка ОСОБА_6, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді є незаконною.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підозрюваного задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні Національного антикорупційного бюро України перебувають матеріали кримінального провадження № 42013110000000284, відомості про яке 22.03.2013 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 1 ст. 362 КК України.

18 травня 2016 року о 14 годині 55 хвилин у приміщенні прокуратури Київської області за адресою м. Київ, бульв. Лесі України, 27/2, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України.

20 травня 2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Детектив Третього підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Чернетченко В.В., за погодженням із прокурором Шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Касьяном А.О., звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно вилучене під час особистого обшуку затриманого 18 травня 2016 року о 14 год. 55 хв. у приміщенні прокуратури Київської області за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 23 травня 2016 року дане клопотання детектива задоволено та накладено арешт на зазначене у клопотанні майно.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження за № 42013110000000284 про накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, слідчий суддя заслухав пояснення детектива та прийшов до правильного висновку, що клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання детектива та накладення арешту на тимчасово вилучене майно, вилучене під час особистого обшуку затриманого 18 травня 2016 року о 14 год. 55 хв. у приміщенні прокуратури Київської області за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, яке належить ОСОБА_2 діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання підозрюваного ОСОБА_2 на відсутність підстав для його затримання, є необгрунтованими, оскільки спростовуються даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18 травня 2016 року, відповідно до якого підставами для затримання ОСОБА_2 стали обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України. Підстав вважати протокол таким, що не відповідає вимогам ст. 208 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Крім того, необгрунтованими є і доводи апелянта з приводу безпідставності обшуку, з урахуванням того, що обшук проводився з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Порушень вимог ст.ст. 234-236 КПК України при проведенні даної процесуальної дії, колегією суддів не встановлено.

Посилання апелянта на те, що розгляд клопотання детектива про арешт тимчасово вилученого майна відбувся без повідомлення власника майна заслуговують на увагу, з урахуванням вимог ст. 172 КПК України, проте не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на положення ст. 173 КПК України, яка містить перелік підстав для скасування і до яких наведена підстава не належить.

Що стосується посилань ОСОБА_2 на необгрунтованість розгляду даного клопотання у закритому судовому засіданні, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки слідчим суддею в ухвалі допущена описка, що в свою чергу не позбавляє апелянта звернутися до суду із відповідною заявою про її виправлення.

Твердження апелянта про невідповідність клопотання детектива вимогам ст. 171 КПК України через відсутність його погодження з прокурором не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються змістом самого клопотання, яке погоджене прокурором Шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Касьяном А.О. (а.с. 14-22).

Крім того, посилання підозрюваного ОСОБА_2 на відсутність доказів вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки метою накладення арешту є збереження речових доказів, тобто це не вимагає доведення причетності особи до кримінального правопорушення.

Доводи апелянта стосовно того, що обшук проведено у приміщенні НАБУ, а не за адресою прокуратури Київської області, спростовуються даними протоколу обшуку від 18 травня 2016 року, відповідно до якого місцем проведення обшуку був службовий кабінет № 326 прокуратури Київської області та кабінет заступника прокурора Київської області ОСОБА_2, що знаходиться в адміністративній будівлі прокуратури Київської області за адресою: м. Київ, бульв. Л.Українки, 27/2 (а.с. 28 оборот-30 оборот). Підстав сумніватися у достовірності внесених до протоколу відомостей, у колегії суддів не виникає, з огляду на відсутність у протоколі жодних зауважень підозрюваного.

Крім того, твердження апелянта про те, що обґрунтуванням підстав для накладення арешту стали покази свідка ОСОБА_6 слід визнати непереконливими, оскільки відповідно до ухвали слідчого судді підставою для накладення арешту у даному випадку стала наявність підстав вважати, що вилучені речі та документи зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, використовувалися як знаряддя та засоби для злочинних дій.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні слідчого з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_2 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 23 травня 2016 року, якою задоволено клопотання детектива Третього підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ЧернетченкаВ.В. та накладено арешт на майно затриманого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, вилучене під час особистого обшуку 18 травня 2016 року о 14 год. 55 хв. у приміщенні прокуратури Київської області за адресою: АДРЕСА_1, - залишити без змін, а апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

МасенкоД.Є. Глиняний В.П. ПаленикІ.Г.